Магія Буковини: Квітень на гостинах "Дебюту"

Квітень цього року, завітавши до "Дебюту", був надзвичайно щедрим на приємності.

Найперше - сюрпризом від співтворців нової книги, а для авторки Ольги Васкан і взагалі дебютної. На чарівному крилі (без лапок) від видавця приземлилась книга у Чернівцях буквально напередодні вечором. А вже ми натішилися, розглядаючи яскраву і цікаву віршовану дитячу збірку. Спільна радість, щирі вітання, щирі аплодисменти та впевненість, що це добрий початок перевтілення творчості у друкований формат створили загальну ауру зустрічі.

Зацікавлено і доброзичливо знайомилися з новими учасниками. Поки що гостями, але сподіваємося і на подальше спілкування у "Дебюті". Чернівчанка Сільвія Романюк безпосередньо, щиро і талановито познайомила нас і з " Світлом родинного вогнища", і "Жіночою долею", і з поезією з циклу "Буремні вірші": "Коли закінчиться війна. Те, як пані Сільвія гармонійно вибудувала своє дебют-знайомство, ми впевнені - новим зустрічам бути. Принаймні, інтерес до її творчості уже закорінився.

Ірада Керімова, на часі чернівчанка, член спільноти "Я-Маріуполь" впевнена у переможному поверненні додому . А тим часом провела нас сторінками свого творчого попереднього набутку. Адже її літературний досвід достатньо вагомий. А ми глибше сприйняли весь тягар, що випав на долю людей, змушених залишити власні міста, захопивши, як одну з найцінніших речей зошит з власними віршами. Так, уявити нам це важко, але легко простягнути руку підтримки, запросивши до нашого кола, де панує доброзичливість і щирість.

Ірада розповіла про довоєнне творче життя та прочитала свої твори "Монолог про війну", "Я стою на порозі подій", "Про душу, про любов".

Як завжди, основними векторами наших зустрічей керує "Купол". Так і цього разу наші "Дебютівці" підготували родинні історії - свої, чи земляків, колег, однокласників.

Проситься цитата від Олександра Олеся : "З журбою радість обнялась", перш ніж говорити про нарис Хелени Щирої. Як і всі її попередні твори - це реальна історія, майстерно змальована словом. Але цього разу вона була надто щемною, бо за рядками зримо поставала трагедія пращурів самої авторки. Слухали, співпереживали і трохи раділи, що пошуки онуки увінчалися успіхом. Наполеглива п.Олена досягла своєї мети, віднайшла дідову могилу. ( Фото О.Дикої. Текст читати в групі клубу)

Трохи змістила акценти Ольга Васкан своїм оповіданням про традиції підготовки сільчан до власного відходу в інший світ. Не без посмішок прослухали історію однієї родини в оповіданні "Баба Ганя" з циклу "Невигадані історії".

А про силу і владу пам'яті дитинства, як завжди артистично прочитала Ірина Горбачевська. "Аромати дитинства" долітали ароматами червоних яблук через роки і до кожного з нас.

Про перипетії життєвих шляхів, юнацькі мрії і дорослу реальність було оповідання "Тепер можна" Галини Мрихіної. Цікаво, що потім, після закінчення клубної зустрічі, виявилося, що слухаючи сюжет, багато хто з нас подумки мандрував Чернівцями, намагаючися впізнати місця подій. Тобто, головним героєм , навіть між рядками , є улюблене місто авторки .

Цікавою історією з життя одного колективу поділилася Софія Березіна, зачитавши оповідання "Жарт", хоча і жарти, як і експромти варто всебічно прораховувати: наслідки бувають різними.

Не без гумору зобразив "Дзвінок з лігва НАТО" Сергій Гакман, продемонструвавши переваги у здатності використати шанс, навіть в неординарній ситуації. Як завжди, виконано в харизматичній авторській манері.

Поезія Раїси Рязанової, незмінно бездоганна, якої б теми не торкалася. Тут і весна з її нелагідними дощами, і роздуми безсонними ночами. До речі, щойно прочитаний вірш у "Дебюті" відразу відрезонував перекладом від Валентини Мацерук. І ще не закінчено пост про цю зустріч, а переклад вірша "Мне не спится , увы... "- "Щось не спиться мені..." уже викладено на сторінці авторки та в групі клубу.

Рефлексіями називає свої вірші В'ячеслав Сарафінчан. "У світі розгублено розбитих душ", "Квіткар", "О, ночі мої" - теми, над якими розмірковує початкуючий поет, цікаві оригінальними пошуками себе в поезії.