Чернівці не маленький Париж і вулиця у Парижі не Чернівецька

 

Як нам любо порівнювати себе з кимось з великих. Як багато хто схиляється перед шармом чогось більш вдалого, помпезного. Як хочеться бути на одному рівні. Може, тому з найбільшим пієтетом Чернівці порівнюють ...ні, не з Віднем, що було прийнятніше, а з самим Парижем.... 

Достеменно невідомо коли і чому виникла ця  фраза, хоча побутує вона у нас і по сьогодні. Флер Франції віддавна огортав Чернівці:  від готелю "Париж", ресторану " Белю Вю", магазину модних  капелюшків "У француженки" до сучасного банкетного залу "Маленький Париж". А є ж іще "Версаль", як і належить бути в Парижі. І симпатична пісня одноіменна є. Навіть своя "Ейфелева вежа"  на під'їзді до Чернівців є.

 Так, в часи розбудови Чернівців, тут таки, нам сучасникам, є чому позаздрити: товари завозилися дійсно із Франції. Іван Назарович Снігур приводив приклади, що у будинку № 13 по нинішній вулиці Кобилянської  від 1926 року була крамниця, де серед іншого краму торгували вишуканими французькими парфумами. 

А які тут були розважальні заклади, театральні видовища, музичні вечори! . Шарман...Місто вирувало, водночас залишаючись елегантним, вишуканим, освіченим. І чим не Париж, насправді?

Та все ж... Захоплюватися тогочассям можна безкінечно, віддаючи належне епосі. А можна  продовжувати так само творити це диво, під назвою "Чернівці", зберігаючи отримане в подарунок, та додавати вже й свого. Бо наше місто- не маленький Париж, а красиве і достойне місто Чернівці!

 А тепер до другої частини. Що чернівецького є в Парижі?..Пам'ятаю власне сум'яття, коли вже  після відвідання Парижа  (доля подарувала такий шанс насправді: у турі відбулася заміна) на очі потрапила публікація про Чернівецьку вулицю неподалік Ейфелевої вежі. 

Реакція на межі розпачу: "Ну як же так? Ну ми ж там на моріжку під самою вежею сиділи, а могли би "своєю" вулицею прогулятися...." І так хотілося себе втішити, що наступного разу - обов'язково.( Якби не ковід...розчарування настало б раніше)  

 Аж ось днями цей міф рухнув. Подаю мовою оригіналу, задля точності. За матеріалами французької Вікіпедії (https://ru.frwiki.wiki/wiki/Rue_Chernoviz)

"Расположение и доступ

Улица Chernoviz улица расположена в 16 - ^м  округе Парижа в Париже . Он начинается на улице Raynouard, 24 и заканчивается на улице Rue de Passy, 35 . Учитывая свое бурное развитие в начале xx - ^го  века, этот путь имеет большую архитектурную гомогенность.

Происхождение названия

Эта дорога носит имя семьи Черновиц, бывших владельцев земли, на которой была открыта дорога , а также известности доктора Пьера-Луи-Наполеона Черновиза , владевшего имуществом на улице Рейнуар, 24 с 1855 по 1905 годы, чья поле распространяется на рю де Пасси , а также его жена была на благотворительные цели , а местная школа Chernoviz (при п ^O  8).

После его смерти двое его зятей, Жорж Гийом и Эммануэль Маньоль, купили недвижимость, чтобы пожертвовать часть городу Парижу для муниципальных школ.

Исторический

Под нынешним названием улица была открыта в 1906 году."

  Ось вулиця

А ось і школа

  Шукаю, ким же був цей П'єр Луї Наполеон (який зіграв такий жарт, маючи таке співзвучне прізвище)? Цікавим виявився. Хоча ніяких зв'язків з Буковиною не мав.

"Пьер-Луи-Наполеон Черновис (на польском языке Петр Людвик Наполеон Черневич и на португальском языке Педро Луис Наполеан Черновис ), родившийся11 сентября 1812 г.в Лукове ( Польша ) и умер в30 августа 1881 г.в Париже , доктор медицины, научный писатель и издатель польского происхождения, врач императора Бразилии Петра II .....Его именем названа улица в 16- ^м  округе Парижа ."

Повнішу біографію знайдете на :https://ru.frwiki.wiki/wiki/Pierre-Louis-Napol%C3%A9on_Chernoviz

 Ось така  цікава пошукова краєзнавча робота.

 А чернівчани, відомі і достойні, щоб їх вшановувати, у Парижі таки були. 

Аркадій Жуковський

Темістокль Вірста

                                                                                                        Пауль Целан

Є  вони і сьогодні. Достойні сини Буковини, що несуть світові все краще, що можуть. Таким є Олександр Куконін, музикант ( і син нашої письменниці Наталії Куконіної), який провів вже не один благодійний концерт в підтримку України.

*Відділ краєзнавства буде вдячним за доповнення. Спільними зусиллями!