Nota Bene: * Імена відомі...*Консульства...

 

Є правильна прикмета: не переносити  борги у новий рік. Це я до того, що часто трапляється, коли вже публікацію розміщено, знаходяться додаткові цікавинки за темою. То ж хочу доповнити дві попередні публікації.

"Буковина: імена відомі і невідомі."  

Помітила, що імена відомих, прямо чи опосередковано, здебільшого, пов'язані з літературою.

Католицький священник, племінник Льва Толстого, Микола 16 листопада 1897 року відслужив літургію в Успенській  греко-католицькій церкві  по вулиці Руській, 28.На той час - Церква Петра і Павла (Старик В. Чернівці мультикультурні). Прихожанами цієї церкви були відомі буковинські письменники, класики української літератури Юрій  Федькович, Ольга Кобилянська, Ірина Вільде. Неодноразово (1891,1895, 1897 відвідував  її  проповідував  видатний релігійний діяч А.Шептицький, якому у 1991 р. відкрито меморіальну дошку на будинку на вулиці його імені , де він проживав під час візитів, і який знаходиться навпроти церкви.

  А дослідниця Катерина Валявська, описуючи етикет заможних родин  вказує, що ознакою шляхетності, особливо для молодих дівчат, було вміння гри на фортепіано. Тому заможні чернівчани, підкреслюючи свій статус запрошували до своїх дітей учителів не тільки місцевих.  "Так, в маєтку барона Є.Гурмузакі приватні уроки музики надавала сестра  відомого французького письменника Віктора Гюго - мадам де Гює" ("Салонна культура Буковини в австрійський період"). Справедливості заради слід зазначити, що мадам де Гює (за версією Л.Щербанюк- мадам Гійом

//https://shpalta.media/2020/07/14/navishho-ferenc-list-pri%D1%96zhdzhav-do-chernivciv-ta-na-yakij-vazhlivij-krok-jogo-nadixnulo-nashe-misto/),

вочевидь, була родичкою письменника, оскільки у В.Гюго кровними були лише брати. 

А коли вже мова торкнулася імені видатного французького письменника, то Чернівці увічнили його пам'ять назвою вулиці.

  А щодо предстаівництв іноземних держав - трапилася інформація про ще одне консульство.На розі вулиць Гьоте  і Університетської, за легендою було Іспанське консульство. 

Фото О. Харитонової 

Фото В. Григорчука

 " Було це за румунських часів. У старовинному триповерховому будинку № 15, що на розі вулиць Університетської та Гете, знаходилося тоді іспанське консульсто"  (Марина Кавкало https://molbuk.ua/chernovtsy_news/208536-nevidoma-bukovyna-legenda-pro-ispanku-i-vtrachene-kokhannya.html)

Буде чудово, якщо знавці історії міста проллють світло, легенда це, чи факт, бо про  іспанське консульство мені, особисто, не вдалося віднайти підтверджень у друкованих джерелах.

Дебют 2021 передав естафету

 

  Маленькою такою, затишною компанією  і без секретів, але з святковим настроєм зібралися в морозний день, щоб провести цей непростий рік , надихнутися  позитивом і щиросердністю та взяти його, цей настрій творити, реалізовуватися,  радіти у  наступний рік. "Що було, що є і що буде?"- ділилися  успіхами, обговорювали найближчі плани, які вже на шляху до втілення. А про глобальні плани - діяли за правилом не насмішити Бога. Одне знаємо точно: "Дебют" і надалі буде відкритим, доброзичливим, різноманітним, багатожанровим  і очікуваним  для всіх, хто приходить до нас  на вогник творчості. 

 Коли читає Володя Ткач власні твори, ми часто мандуємо з ним  то до Португалії, то до Бразилії, то до Туреччини. Знайомимося з цими країнами, завдяки  одному з багатьох  авторських талантів. Завжди  цікаво спостерігати за акторством виконання. А Володя це уміє.І власні, і перекладені твори у нього оживають і "говорять".

 

Не менш заінтриговано ми завжди очікуємо виступу харизматичного Сергія Гакмана. У його творчості так само є і оригінальні авторські, і перекладені ним  тексти. Та що б не читав Сергій, це неодмінно буде по-акторськи майстерно і цікаво. 

Але  рейтинг сценічного втілення у своїх героїв, беззаперечно очолює Ірина Горбачевська. Її  читання творів, що, достеменно знаю, не записані в жодному записнику, не "заховані" в пам'яті девайсів, а виключно збережені лише в авторській пам'яті створює враження, що ми присутні на таїнстві творення "тут і зараз". І незалежно від теми- це таки лабораторія творчості і акторської майстерності. 

 У наших авторів, як і у письменників взагалі, є свої шанувальники. І у Галини Мрихіної є вже свій "фан-клуб". Звісно, це жарт в певній мірі, але її оповідання завжди очікувані. Бо і читає Галина не менш талановито, ніж пише. А який шлейф образів, ароматів, акцентів  "тих" Чернівців! Тому кожного разу загадуємо - " а про що буде сьогодні?"

 Особливим ліризмом пронизані твори Олени Дикої, як і сама манера читання.  І не дивно, що іноді у нас на зустрічах звучить  "читання на біс".

А далі звучала поезія. Ольга Васкан. Вона завжди дуже швидко відгукується новим віршем  на події, чиїсь рефлексії, настрій. Природа і погода  завжди відлунюють  у поетичних рядках. Дитячі вірші сусідять з лірикою для дорослих. Так  і цього разу Оля не оминула ні чарівності засніженої зими, ні очікування Святого Миколая.

  І що найбільше підкуповує (мене особисто) у наших зустрічах, то це, що ми не замикаємося кожен лише на своїй творчості. Хочеться бути на одній хвилі з творчістю молодих, занурюватися у їх світ, відчувати їх емоційний  стан. Хоча це не так просто. Молодь мислить іншими категоріями, інакше  сприймає реалії і трансформує їх вже в особистісній формі. Завжди цікаво слухати поезію Марини Горбатюк. Вслухатися і ... дивуватися.

 "Цей паперовий космос – тихий драглистий ґлей,

тембри його звучання – дикі, суворі, легкі."-

початок одного із прослуханих віршів, який таки змусить прочитати до кінця, а потім поцікавитися і іншими поезіями Марини.

 А своєрідною зміною так званого сценарію (бо ми ніколи їх завчасно не складаємо)  цієї зустрічі було  неодноразове звернення до багатогранної творчості Раїси Рязанової. 

Спочатку ми розділили гордість за доробок художниці-дизайнера книг, що побачили світ цього року .

( У цій книзі Рая і дизайнер, і автор одного з текстів про Чернівці)

А надалі виступи всіх учасників перемежовувалися  Раїною поезією. Умовним другим блоком стали вірші, які з неймовірною швидкістю набули пісенних крил, причому у день написання і зовсім у іншій країні. Ми змогли їх послухати також. На одну з них поетеса з нашим щирим другом Олександром Мартиненком вже створили і відео:  

https://www.youtube.com/watch?v=F3Ix7m64ghY

А ми сподіваємося, що до наступного "Дебюту" вже буде створено і другий. А, може й не тільки другий, адже Раїна поезія справді  дуже музична.

 І закінчили ми свій передноворічний "Дебют" теж  поезією Р.Рязанової, вже дебютною. написаною напередодні.  

 Теплих посмішок, щирих побажань, гарного настрою нам не бракувало. Атмосфера взаємодовіри і щирості дає нам можливість бути собою. І це  варто берегти. З цим ми і переходимо до нового року. Ми бажаємо всім - авторам і їх прихильникам  мирного, безковідного року, сприятливого для творчості і зустрічей.

Фото Ольги Нагаєвої, Раїси Рязанової, Ольги Серебріян

Консульства, зарубіжні місії в Чернівцях

 

  Як часто буває у краєзнавчій пошуковій роботі, розшукуєш щось конкретне, водночас зустрічаєш силу-силенну цікавинок, якими хочеться поділится. Бо часто бачу в коментарях до публікацій в групах про місто в Фейсбуці "Не знала/не знав". Так і з'являється бажання поділитися і своїми знахідками. І запросити зацікавлених пізнати краще наше місто звертатися і до друкованих матеріалів: книг, публікацій в пресі. А їх у фонді краєзнавчого відділу достатньо.

Щодня проходячи вулицею Фрідріха Раймунда Кайндля повз ошатну будівлю диспансеру згадую, що колись зустрічала інформацію, що у цьому будинку містилося посольство чи консульство якоїсь держави. Про це свідчить і вензель на фронтоні. Отак і виникла думка запропонувати тему про дипломатичні установи, що діяли у Чернівцях. А в результаті виявився справжній квест. То ж сподіваюсь, що краєзнавці доповнять наявну інформацію. Бо прогалини є, навіть зустрічаються різні відомості про адреси, та і не всі адреси вдалося розшукати.

У ювілейному, до 600-річчя міста, виданні "Чернівці. Історія і сучасність" (Чернівці: Зелена Буковина,2009) в статті В.Ботушанського "Місто в період австрійського правління" на с.148 зазначається: "В останній період габсбургського панування на Буковині в Чернівцях існувало кілька консульських представництв деяких держав: російське, румунське консульства, німецьке почесне консульство, османське почесне консульство, представництво італійського почесного консульства, представництво французької почесної агенції.

Одним із найдавніших в Чернівцях було Консульство Росії.
"Буковина здавна підтримувла тісні економічні, політичні та культурні зв'язки з українськими землями, що входили до складу Росії".- зазначає Гриценко І.A. в публікації "Матеріали російського консульства в Чернівцях як джерело історії Буковини" // Вісник центру буковинознавства. Серія історична. Вип. перший. - Чернівці: ЧДУ, 1993. - С. 80
  Неохідність у впорядкуванні офіційних взаємин, дотримання паспортного контролю, фінансових взаємодій тощо обумовила звернення новоросійського і бесарабського генерал-губернатора до міністрерства закордонних справ Росії з клопотанням про влаштування "агенства або віце-консульства в Чернівцях" для захисту російських підданих у їх справах в австрійській Буковині". І у 1868 р. віце-консульство Росії на чолі з Назімовим було відкрите. А за рік, у 1869р. віце конусьство вже було піднесено до рангу консульства. Першим російським консулом у Чернівцях став Д.Кіра-Дінжан (1869-1880рр).

У е-виданні "Історія міст і сіл Української РСР", стаття "Чернівці у XІХ столітті» (http://ukrssr.com.ua/cherniv/chernivtsi-u-xih-stolitti) знаходимо інформацію про місце його розташування. "Від ратуші тисячі людей рушили до будинку російського консульства (на нинішній вул. Маяковського), щоб висловити свою солідарність з російським пролетаріатом."

А Володимир Старик у книзі "Чернівці мультикультурні" (Чернівці:Золоті литаври, 2012) - приводить такі адреси розташування приміщення консульства: "Російське консульство в Чернівцях містилося в різних будинках- наприкінці ХІІ ст. на вулиці 28 червня, 60, в будинку з надзвичайно цікавими барельєфами,
а згодом в домі на вул. О.Кобилянської,34-а. На ці ж адреси вказує і Гриценко І.А., приводячи цікаву інформацію про намір консульства Румунії придбати саме цю будівлю на вулиці 28 червня (Франценгассе, що належало подружжю першого консула). Хоча російське консульство і не поступилося, проте свою адресу таки змінило, переїхавши на Геренгассе). Припинило свою діяльність консульство у 1914 році з початком Першої світової війни.
   В кінці ХІХ ст. в Чернівцях відкрито Італійське Посольство. Ми всі чудово знаємо цю будівлю, пам'ятку архітектури місцевого значення, милуємося його вишуканістю. А знаходилося воно в будинку № 9 нинішньої вулиці Ф.Р.Кайндля. Сьогодні це медичний заклад.(http://encyclosights.com/object_details.php?ln=3&id=11088)




  Румунське Консульство. З 1893 р. розпочало свою діяльність консульство Румунії в Чернівцях (Гриценко LA. Матеріали російського консульства в Чернівцях як джерело історії Буковини - С. 80).
Володимир Старик згадує адресу вул.Українська, 25 в зв'язку з візитами Аурела Ончула до Чернівців, до матері Агріпіни, що мешкала за цією адресою : " тут згодом ( очевидно, після 1910р., про цей період йдеться) містилося консульство Румунії" ("Чернівці мультикультурні", с.10)

Австрійське Консульство.

Адреса - вул М.Заньковецької, 11 (Старик В. Чернівці мультикультурні)
1.Створене після того, як Буковина увійшла до складу Румунії. До функцій входило: вирішення політичних, економічних, культурних питань і взаємовідносин між Австрією і Румунією на території Буковини, видача віз і дозволів на виїзд до Австрії, репатріація австрійських громадян, підтвердження даних в актах цивільного стану жителів Буковини, вирішення справ про спадщину, продовження строку дії паспортів австрійських громадян. Підпорядковувалось міністерству іноземних справ Австрії та посольству Австрії в Румунії. Припинило діяльність 1940 р. (Джерело: Австрійське консульство в Чернівцях. Consulatul austriac la Cernăuţi /Ф. 798, 103 од. зб., 1921−1938 рр. Опис. Нім., рум., фран. мови. https://old.archives.gov.ua/Publicat/Guidebooks/Chernivci.pdf )

2. Австрія відкрила своє консульство у Чернівцях 25 серпня 1921 р. Очолив його Е.Гюгель. Однак з причин економії коштів на початку 1923 р. австрійське консульство було реорганізоване в почесне. Очільником якого став Р. Ліперт, колишній директор Чернівецького поштового управління. У зв'язку з аншлюсом Австрії наприкінці березня 1938 р. почесне консульство припинило свою діяльність. Останнім консулом був Й. Мендель.(Джерело: Чернівці.Історія і сучасність.-Чернівці: Зелена Буковина.-2009-с.169-170)

Консульство Чехословацької Республіки в м. Чернівці

1.Створено після того, як Буковина увійшла до складу Румунії. 23 квітня 1932 р. було ліквідовано, а його повноваження були передані консульству Чехословацької Республіки в м. Галац (Румунія). Відновило свою діяльність у 1933 р.
  До функцій консульства входило: вирішення політичних, економічних стосунків регіонального рівня, культурного обміну між Чехословаччиною і Румунією (сприяння політичним та науковим діячам, митцям Чехословаччини на Буковині), видача віз і дозволів на в’їзд до Чехословаччини, продовження строку дії закордонних паспортів чехословацьким підданим, вирішення питань репатріації чехословацьких громадян. Підпорядковувалось міністерству іноземних справ Чехословаччини і посольству Чехословаччини в Румунії. Припинило діяльність1940 р. (Джерело:.Державний архів Чернівецької області Путівник Том 1 Фонди дорадянського періоду Консульство Чехословацької Республіки в м. Чернівці Consulatul Republicii Cehoslovace la Cernăuţi Ф. 497, 864 од. зб., 1933−1938 рр. Опис. Чеська, нім., рум. мови:)
2. У 1918 році в Чернівцях розпочала діяльність місія Чехо-Словаччини. Загалом, консульство виглядало більш відкритим, ніж консульства інших держав. Навіть, коли у 1924 р. віце-консул Боровец заборонив участь працівників консульства у діяльності "Гуртка Масарика", це "викликало велике розчарування краян". У 30-х роках консулом ЧСР в Чернівцях був Р.Герман. У 1932 р. роботу консульства у Чернівцях збиралися припинити або відкрити почесне консульство. Мотивом цьому була неможливість вести торговельні справи в регіоні посередництвом закладів Чехо-Словацької Республіки у Галаці, Бухаресті чи Клужі." ( Чернівці. Історія і сучасність.с.169)

Німецьке консульство
"Інтереси німецьких держав в Чернівцях представляли відповідні консульства - німецьке на вулиці О.Кобилянської,16 ( перед І Світовою війною)- за інформацією В.Старика "Чернівці мультикультурні"



А за дослідженням С.Осачука знаходимо наступну інформацію: " Важливу роль у захисті національних прав німецької громади Буковини відігравало німецьке консульство, яке було відкрите у Чернівцях 1923 р. Першим консулом став Пауль Друбба, який був змінений на цій посаді доктором Фрітцем Шелльгорном 18 квітня 1934 р. Останній перебував на даній посаді до листопада 1940 р. (Німецьке посольство було в Румунії, а у Чернівцях - консульство.) (Джерело: Сергій Осачук Буковинські німці: від Йозефа ІІ до Адольфа Гітлера // http://www.ji.lviv.ua/n56texts/osachuk1.htm
  Вікіпедія же адресує нас до будівлі на вулиці Вірменській, 14 ."Німецьке консульство (нині — обласна медична бібліотека) (2-а половина XIX століття) — двоповерхова будівля у стилі неоренесанс, цікава, перш за все, своїм інтер'єром: сходовою кліткою та вестибюлем другого поверху, що мають багате оздоблення з червоного дерева, а також вітражами , стилізованими під німецький ренесанс XVI ст.;
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8B#1918%E2%80%941940._%D0%A0%D1%83%D0%BC%D1%8B%D0%BD%D0%B8%D1%8F





Але щодо цієї будівлі існує певна хронологічна неузгодженість в рамках 1939-1940 років.

Польське Консульство 
за адресою вул. Вірменська 14 в Чернівцях, в якій в 1939 - 1940 рр. було розташоване Консульство Республіки Польща… Польська дипломатична установа в Чернівцях діяла в 1919-1940 роках. (https://www.gov.pl/web/ukraina-uk/vidkryttya-pamiatnoi-doshy-chernivtsy)
Проте першими адресами Консульства були вулиця Лермонтова, 6, ( хоча є розбіжності в нумерації будинків у різних джерелах)


а пізніше - вулиця Главки 12

   "Навесні 1919 року через Буковину пройшли тисячі цивільних біженців і 4-а стрілецька дивізія генерала Желіговського. Тому виникла потреба у створенні польського консульського представництва в Чернівцях. Першим почесним консулом був д-р Станіслав Квятковський, відомий чернівецький лікар, польський національний діяч. Влітку 1920 року Консульство Республіки Польща в Чернівцях стало повноцінною установою польської зовнішньої служби і діяло в такому вигляді протягом наступних 20 років. ...Консульство Республіки Польща в Чернівцях спочатку знаходилося в приватній квартирі доктора Станіслава Квятковського. У 1920-х роках заклад орендував офіси в багатоквартирному будинку на вул. Lermontowa 6. Пізніше консульство переїхало на віллу подалі від центру міста, розташовану неподалік від резиденції столичної Буковини (вул. Йозефа Главки, 12). Ще одна зміна місця, набагато більш представницька, відбулася лише за три місяці до початку війни. У червні 1939 року консульство перейшло до розкішного палацу на вул. Армянська 4, всього за декілька кроків від вул. Панська Тут він функціонував рік, аж до радянської окупації Буковини в червні 1940 року. https://polonika.pl/polonik-tygodnia/czerniowce-siedziba-konsulatu-rp-z-1939-r?fbclid=IwAR1Hg49NcZqZ8ZolcuWJRZMMwSGjRLQ4TSAbVR1wsgIBndvTXnPTPkt

А взагалі історія цієї будівлі досить цікава і ще не достатньо вивчена. За нечисленними публікаціями дім будувався, як приватний родини лікаря Вартановича. Володимир Старик у своїй книзі "Чернівці мультикультурні " так пише :" Інтереси польської держави в міжвоєнний період представляло польське консульство, яке містилося в колишньому будинку Вартановичів на вулиці Вірменській, 14, а згодом на вулиці Йосипа Главки, 12". То ж період перебування Німецького і Польського консульств саме за цією адресою теж чекає довивчення.

Далі питання поляків вирішувало Чилійське Консульство, що знаходилося  за адресою 


Геренгассе під №29. Споруджений на замовлення Л. Розенцвайга у стилі історизму 1878 року, про що засвідчує дата над вікном вишуканої мансарди. Про це йдеться у книзі "CZERNOWITZ: історичні вулиці, будинки та видатні особистості" (автори Леся Щербанюк, Ігор Мельник, Олег Любківський). За деякими даними, в 1941-1942 роках тут розташовувалося чилійське консульство. Воно представляло у Чернівцях інтереси польського емігрантського уряду, який знаходився у Лондоні.
  Консулом призначили дуже відомого адвоката польського походження Шимоновича, який узявся рятувати тих євреїв, які були польськими громадянами. (Сам же адвокат Гжегож Шимонович з сім'єю проживав за адресою №23 нинішньої вулиці О. Кобилянської. Там же розташовувалася його адвокатська контора. Коли Чилійське посольство в Румунії відкрило своє консульське відділення у Чернівцях, очолив його https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B6%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%B6_%D0%A8%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 )

Французьке Консульське Агентство
Цікаві відомості про функціонування французького консульського агентсва в Чернівцях знаходимо у дослідженні „Французькі” Чернівці міжвоєнного періоду " Т. Д. Івасютіна.
(https://www.researchgate.net/publication/308621583_Francuzki_Cernivci_mizvoennogo_periodu)
    "Відкриття агентства у Чернівцях свідчило, зокрема, про те, що, це місто, поряд із присутніми в ньому давніми німецькими традиціями, було також тісно пов'язане із мовою, культурою і цивілізацією  Франції.... За інформацією завідувача відділом дипломатичних архівів Франції у м.Нант пана Жерома Краса "... Ми повинні обмежитися консульським агентством." А у листі міністра закордонних справ Франції Р. Пуанкаре до консула Франції в Галаці Дюшена від 21.06.1921 повністю підтримано ініціативу створення консульського агенства у Чернівцях. Згоду обійняти почесну посаду дав Ж. Онора, який проживав у Чернівцях за адресою Постгассе, 12. кв.1.

(Фото з книги "Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918-1944 рр." - Чернівці: Зелена Буковина.-2007.)
    У цьому ж дослідженні ( Івасютіна Т.) в якості аргумента про необхідність відкриття у Чернівцях французької дипломатичної служби вказується: " Англійці мають у Чернівцях професійного консула, бо Англія, навіть попри ризики, наймає дипломатів для функціонування своїх дипломатичних представництв". Отже, пошуки ведуть до представництва Англії у Чернівцях. Бо про нього згадується і в документах Чехо-Словацького консульства у Чернівцях :" У Чернівцях розташовані Британське, Австрійське, Польське консульства..." (документ 1 від 6 листопада 1921 р. ("Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918-1944 рр.")

   "Путівник по місту Чернівці" авторства Влада Банацяну та Етель Кніттель (видання "Золоті литаври", 2007р.) подає перелік  Консульств, вочевидь, з адресами уже румунського періоду. За ним: -

Французьке консульство містилося на вулиці  10 травня № 2-а (сучасній вул. Гулака - Артемовського), очолював його  пан Хонорат Жюлес.

Німецьке   (Ф.Шельхорн) - на вулиці О.Влехуце, 9 ( суч. М.Лермонтова)

 і навіть 

Голландське ( Едмунд Люттінгер) - на вулиці  Короля Фердинанда,5 ( суч. Головна)

Шведське ( Йосиф Віхович)- на площі Васіле Александрі, 6 (січ. Театральна пл.)

В літературі вдалося віднайти і про Швейцарське Консульське Агенство у Чернівцях. Зокрема, швейцарський консульський агент Ніколас Кюнцле в листі до Міністра в Бухарест ділиться " своїм шестимісячним враженням з совітської Росії, починаючи з 28 червня 1940 року і закінчуючи 18 грудня 1940 року" (Осачук С. "Швейцарська консульська агенція у Чернівцях"  //"Ї"Незалежний культурологічний часопис-Львів-2009;Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918-1944 рр."). За підписом на одному з документів вказано адресу агенції у Чернівцях - вулиця Оларілор, 17 (нині С.Наливайка) .

Коли агенство припинило своє існування не вказано, хоча є ще датовані документи за 1944 р.


Отже, історія нашого краю дуже захоплююча. Інколи нагадує детектив. Особливо, коли ти для себе відкриваєш певні "таємниці". Запрошую - якщо маєте ще інформацію, додавайте, нехай місто розкриє нам свою історію якомога повніше. Адже багато друкованих джерел залишилися в архівах і бібліотеках тепер уже зарубіжних країн. Але ми маємо спогади чернівчан. Шкода їх втратити.

(Фото з відкритих джерел)

Дебют довжиною в 7 років.

 Квіти, цукерки, нові книги та вокальний подарунок - так  відбувалося 7-річчя "Дебюту".

Справжній дебют літературно-мистецького клубу "Дебюту- Читання" відбувся саме 24 листопада 2014 року. Дійсно, дебют. Повна невідомість, що  і як вийде, але ці  7 років довели: ми розпочали свою справу в добрий час. Хвалитися і пишатися є чим!

Звісно, зміни відбувалися. Але, здебільшого, в позитивному плані. Зокрема, починаючи з 10-ти учасників, ми збагатилися кількісно до 35-ти авторів. А ще до нас завжди була і є прихильною Фортуна: щороку ми зустрічаємося з авторами - земляками, що на даний час проживають за кордоном чи в інших містах України. А це взаємообмін творчою енергією, обопільне збагачення інтелектуального простору. Ми із задоволенням ділимося із чернівчанами і творчістю наших віртуальних одноклубників - заставнівчанки Марії Антоняк, Інни Гончар та Світлани Андронік із Сокирянщини, Олени Танасійчук та Володимира Кавєріна з Києва. Для цього створили одноіменну з клубом  групу у Фейсбуці. У нас за роки склалися і цікаві традиції : свої роковини ми проводимо публічно на різних творчих майданчиках міста (виключенням стали роки пандемії). За роки діяльності "Дебюту" автори відчули  підтримку друзів і впевнилися у власному творчому потенціалі, почали брати участь у літературних конкурсах і перемагати в них, з'явилися  публікації в пресі, записи на телебаченні та радіо,  почали  видаватися книги, проводитися презентації! Створилася справжня творча атмосфера - різножанрова, цікава, яскрава. А також зародилася  галерея портретів "Обличчя і особистості "Дебюту" завдяки невгамовності і таланту Раїси Рязанової.

 І ось день народження клубу. Цього разу не перераховуватиму "репертуару". Скажу лише, що дві з половиною години спілкування були насиченими, наповненими посмішками і щирістю, радістю і піднесенням. І незмінно вони були  наповнені цікавими творами. Були щирі аплодисменти і сюрпризи. Це і відеоролик з книгами "Дебютівців", що вийщли за ці роки, який подарували нам усім Раїса Рязанова і Олександр Мартиненко.

 Щиро раділи, що розділив це свято з нами талановитий письменник-актор-диктор Анатолій Томків.

Ще наша "Бібліотека "Дебюту" поповнилася новими книгами. Анатолій Миколайович подарував книгу"Синиччина кичера" автора-землячки Марії Кінаш, до якої написав передмову, та відразу викликав неабияку зацікавленість, прочитавши у властивій йому манері, початок цієї "поетичної саги".

Ми стали власниками видань, що   зовсім недавно вийшли з друку. Це  дебютна книга Валентини Мацерук " Мій заримований настрій",

Антологія  молодих поетів "Присутність",

 Альманах християнських поетів Буковини , де надруковані твори і наших одноклубників.

Особливо приємно, що наша галерея поповнилася вже 14-м портретом. А героїня його, ювілярка Валентина Мацерук була надзвичайно зворушена таким подарунком.

    І це ще не всі сюрпризи, які підготували "Дебютівці" до свого свята. Олена Дика (письменниця Хелена Щира) написала неймовірної художньої і емоційної сили повість, реальним прототипом якої став відомий співак, фіналіст Всеукраїнського пісенного конкурсу "Голос країни" 8-го сезону Андрій  Рибарчук.  Олена створила чудову інтригу, познайомивши нас з фінальною частиною 

і тепер ми в передчутті  всього тексту, який  буде опубліковано в групі. А найемоційнішим моментом став виступ самого героя. 

Як же оригінально і неповторно звучала подарована "Ніч яка місячна"!!! 

  Свято вдалося. Було багато гумору в текстах Галини Мрихіної, 

Софії Березіної,

 Сергія Гакмана.

Була прониклива і щемна проза Лілії Бойчук.

Була чудова поезія Раїси Рязанової, 

Валентини Мацерук, 

Тетяни Боріної,

Ольги Васкан, 

Марини Горбатюк, 

 нашої гості Валентини Человської.

Були "закордонні мандри" від Володимира Ткача.

І були казки Тетяни Боріної

 і Наталії Куконіної. Адже і день був казковим!

Розділили з нами цю творчу і натхненну атмосферу наші гості, яких ми вважаємо (небезпідставно) теж учасниками клубу. Ми відчуваємо їх доброзичливість і настрій, на одній хвилі з нами від зустрічі до зустрічі. В їх очах, в їх аплодиментах ми читаємо оцінку наших творів, ми черпаємо підтримку і за цей камертон  завжди вдячні. І чекаємо закінчення всіх карантинів, щоб знову бачити повний зал шанувальників слова.

 Свято 7-річчя відбулося. Було  натхненно, радісно, приємно. Налаштовані оптимістично.  Ми йдемо далі!

Фото Ольги Нагаєвої, Раїси Рязанової