Лауреат премії імені Олекси Романця - 2020

Щиро вітаємо Серебріян Ольгу Дмитрівну – лауреатку обласної премії ім. Олекси Романця за розвиток краєзнавства, збереження культурної спадщини Буковини.

Ольга Дмитрівна – лауреатка обласної літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича, провідна бібліотекарка відділу краєзнавства Чернівецької обласної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка, авторка блогу відділу краєзнавства «Магія Буковини» http://magiabukoviny.blogspot.com/, модераторка клубу «Дебют-Читання», упорядниця літературного альманаху «Дебют-Читання» (Чернівці, 2017), авторка-укладачка біобібліографічного нарису «Валентин Ткач» (Чернівці, 2019), співавторка-упорядниця біобібліографічного покажчика «Лауреати обласної премії імені Олекси Романця за розвиток краєзнавства, збереження культурної спадщини Буковини» (Вип. 1; Чернівці, 2016), співредакторка путівника «Ювілейний портрет обласної книгозбірні ім. М. Івасюка» (Чернівці, 2010), ініціаторка творчих задумів, модераторка літературно-мистецьких заходів тощо.

Про її любов до бібліотеки і Чернівців читайте на https://shpalta.media/2019/09/30/olga-serebriyan-pro-lyubov-do-biblioteki-i-chernivciv/.

Ольго Дмитрівно, ми вас любимо і цінуємо!!!

З повагою відділ краєзнавства ЧОУНБ ім. Михайла Івасюка!

                                                               Підготувала Юлія Боганюк

 

Пам'ятаймо: Мінтенко Мірча Дмитрович

Сумно отримувати такі звістки, сумно готувати публікації...  

А з доброю пам'яттю залишатися  теж не так вже й легко.

 Мірча Дмитрович Мінтенко ...23 липня завершився його життєвий шлях.Небагато часу збігло після його 80-річчя. Вік поважний, але ж і не критичний... Ніколи більше не переступить поріг нашої бібліотеки, як це робив досить часто. Ентузіаст, яких не так вже й багато нині, він глибоко занурювався до витоків краєзнавства, сприяв збереженню біографічних і творчих відомостей про видатних краян, підтримував зв'язки з земляками поза межами області, вів обширне  грунтовне листування, збагачував документальний архів. Багато таких дарунків зробив і для читачів, передавши у фонд краєзнавчого відділу ряд оригінальних документів чи їх копій. Часто був учасником масових заходів бібліотеки. Ми не раз були першими слухачами унікальних відомостей, яких у архівах пам'яті Мірчі Дмитровича зберігалося досить багато. І все чекали на книгу спогадів.   У нашому відділі  зберігаються  його авторські публікації. Досить вагоме і так зване тематичне досьє на М.Д.Мінтенка - тобто підбірка матеріалів про нього.

Відзнаки, звання Почесного громадянина села Великий Кучурів, лауреата Обласної премії імені Олекси Романця та інші теж красномовна данина шані його невтомній пошуковій діяльності.
    Світла пам'ять добрій людині, шановному колезі, авторитетному краєзнавцю...

День художників і поетів.

 
12 липня - день щедрий на дні народження добре знаних у Чернівцях митців. Та і не лише у Чернівцях. Справжнє сузір'я творчих, яскравих, талановитих людей прийшли у цей світ, щоб наповнити його своєю позитивною аурою, підняти нас над буденністю, передати нам щедроти власних  багатих душ. Дивлячись на плоди їх труда , віриш- "Краса врятує світ!
 Хто ж вони? Почну знайомити з насамперед з ювілярами.

Раїса Рязанова, художниця,  дизайнер, поетеса народилася 12 липня 1955 р. у Новосибірську. А доля подарувала їй не лише талант, а й безліч доріг просторами тодішньої держави : від східних кордонів до західних. І саме завдяки цьому, буковинці  мають чудовий привід пишатися знайомством з мисткинею, чия праця збагачує наш мистецько- літературний світ. Пишатися знайомством з відвертою, щирою, доброзичливою людиною. Вже 40 років Раїса Леонідівна відчуває себе буковинкою, чернівчанкою. І всі роки переливає  щедрість своєї душі у  кожну  справу, яку їй довелося виконувати. Бо фахово вона займалася багатьма різнопрофільними справами- така вже доля військовослужбовців: бути там, де визначила доля.
Але найбільше Раїса Леонідівна  реалізувалася  у книжковому світі. Багато маленьких буковинців зростало і вчилося читати за книжками з яскравими, добрими ілюстраціями чарівниці пензля.

Багато хто з дорослих читачів впізнавав її стиль графіка у оформлених книгах  авторитетних буковинських авторів. Така співпраця  вже наближається до 200 книг.
Як художниця Р.Рязанова знайомила нас на виставках своїх робіт у Обласному краєзнавчому музеї, Обласній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка.

 А з часу заснування клубу " Дебют -Читання" для загалу   розкрилася ще одна грань обдарованої  творчої  душі: поетична. З того часу у світ вийшло 2 поетичні збірки, а високохудожній рівень і душевність Раїсиного поетичного слова спонукав Валентину Мацерук до перекладу її віршів на українську мову. І двомовна книга "Отражение/ Віддзеркалення" у авторському дизайні побачила світ минулого року. Її яскраву презентацію у дворику Ратуші  добре пам'ятають чернівчани. 

 12 липня  своє 70-річчя а також 50-річчя творчої діяльності зустрічає і "легенда Чернівців" Броніслав Тутельман.

І це без іронії. Бо ім'я знаного в світі художника, найперше асоціюється з Чернівцями. Хоча рамки  його творчості необмежені одним жанром.  ( Художник займається живописом, інсталяцією, кольоровою фотографією. Географія художніх виставок Броніслава  вражає. З 1970 року – учасник обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок. Персональні виставки: Москва (1976; 1983; 1984; 1988), Київ (1996; 1997; 1998–1999; 2001), Львів (1990; 2006–2007), Чернівці (1977; 1989; 1999; 2006–2007), Стамбул (1990), Відень (1991–1992);Берлін (1991; 1992); Ізраїль (1993), Австрія (1994), Угорщина (1998), Німеччина (2009).

 Художник багато мандрував, але завжди жив у Чернівцях.

  Броніслава   з любов'ю називають по-приятельськи Бумою. І це не від панібратсва, а тому, що  асоціюють його  з символом міста. Варто назвати це ім'я і кожному зрозуміло про кого йдеться.  Бума неймовірно любить Чернівці і ця любов взаємна. Хоча  художник не став «портретистом» міста: -
 " Я ніколи не писав місто з натури. Місто, скоріш за все було фоном  для передачі екзистанційного стану людини у штучних реаліях буття"- говорить Броніслав.- З часом я почав застосовувати "цитати" міста (типові для Чернівців), і візуалізація міста у зображенні  ніби зникла".

 Як кожна творча постать, Броніслав реалізовує  свій талант в різних напрямках. Жанри зображувального мистецтва набувають нових форм. Живопис Броніслава  значно доповнився фотомистецтвом. В одному з інтерв'ю фотохудожник Броніслав Тутельман так пояснив цю грань своєї творчості: "Хтось вигулює свою собаку, я ж вигулюю фотоапарат. Чи він мене.  Якби мені колись сказали, що я буду фотографувати, я б здивувався. І не повірив би...Так трапилося, що мене завжди оточували знакові, серйозні  фотографи, ми товаришували...   
Є таке поняття, як фотографічне око. Воно або є, або його немає. Я розмовляю з вами, а подумки фотографую..."

  А ще Броніслав відомий своїм оригінальним оформленням ювілейних дат. Ми пам'ятаємо попередню імпрезу на вулиці Ольги Кобилянської .

 Нинішній ювілей Броніслав також відзначить публічною подією. Трохи зміщеною в часі, але відбудеться. І це буде ювілейна виставка. Резонно , що в період пандемії "Губернатор Сергій Осачук запропонував мені, оскільки це рік ювілейний і можна дещо змістити дату виставки, організувати її одночасно з міжнародним поетичним фестивалем "MeridianCzernowitz". Не у рамках фестивалю, а паралельно."  Тож  офіційне відкриття заплановане на 4 вересня у Центрі культури "Вернісаж". Як зазначає сам автор виставки, це дуже масштабний проект. Броніслав Тутельман готує до виставки понад 50 своїх робіт та каталог.

 А ще 12 липня - дні народження відмічають 2 відомих чернівчан.

Тетяна Боріна, відома, як письменниця Тетяна Яницька. У її творчому доробку   5 книг, ряд публікацій у товстих журналах та буковинській періодиці. Вся професійна діяльність Тетяни Георгіївни пов'язана з книгою. Особистий читацький стаж - безвимірний. Літературний світ для неї став і вікном до інтелектуально-естетичного буття, і  джерелом натхнення, і, врешті, відкрив двері та прийняв до когорти творчої еліти. Тетяна Георгіївна - автор  різножанрових творів : ліричної і громадянської поезії для дорослих, дитячих віршів, прозових етюдів і казок. А ще Тетяна Георгіївна експериментує, створюючи  поезію у різних  східних стилях, що надзвичайно цікаво. Членкиня літературногго клубу "Дебют- Читання" від першої зустрічі  за більш, ніж 5 років дарує насолоду бути першими слухачами її творів.

Тетяна Георгіївна має коло шанувальників і щирих друзів, які завжди очікують від неї літературних новинок. І на презентації її нової книги у 2019 р. засвідчили своє захоплення та висловили побажання подальшої творчості..

 Відеосюжет презентації книги " Недосказанное":
https://www.youtube.com/watch?v=x8q8bGJjitc&feature=share&fbclid=IwAR2TKDBB5_IbG1ScoOYJfh-q1iIbnKPqCtuI9uZrih2_eDikZMYBItcY8Is

   Мистецький ареал Чернівців своєю впізнаваністю у світі  в значній мірі завдячує  присутності у ньому  художника Олександра Гармидера.

Він  не любить філософствувати щодо своєї творчості.-"Просто мені хочеться працювати і я працюю"- говорить Олександр. А напрацьовано багато.  З 2005 р. він -

Член Національної Спілки Спілки художників України. Працює у різних стилях.

 Майстер буковинськогго пейзажу. Роки навчання у Вижницькому (тоді) училищі прикладного мистецтва наблизили митця до магії Карпат.

Багата  красою  аура карпатської гуцульщини, народних обрядів назавжди поселилася у творчій душі живописця. З нього він черпає натхнення, а результатами, втіленими на полотні, щедро ділиться з нами.

Його  персонажі  згодом переселяються і на його полотна з міськими сюжетами. І це магічно. Тут оживають Чернівецькі легенди, тут оживає і дихає унікальна  історія міста.

  

З нечислених авторських пояснень до  робіт досить цікавим є фрагмент з його інтерв'ю, яким хочу поділитися:    

"Завжди експериментую, тож коли захотів створити щось оригінальне – написав серію творів про наше місто. Сюжети вийшли навіть трохи поетичні, – розповідає «Погляду» художник Олександр Гармидер. – Ось «Драбина в небо» – там сидить сажотрус... У «П’ятому колесі» йде мова про те, як людина щось робила-складала і раз – зайва запчастина. Такі собі саркастично-фантастичні картини вийшли. А в «Троїстих музиках» намальовані три різних за національністю музиканти: єврей, за основу взяв Яна Табачника, придивіться – побачите. А також циган і буковинець. Тобто завжди у нашому краї музиканти були у складі інтернаціональних колективів. І ці роботи у 2007-2009 роках отримали чимало схвальних відгуків на виставці «Світ левкасу» у Львівському художньому музеї, а також «Світ левкасу» в Бухаресті та «Сучасне мистецтво Буковини» в Австрії. Одразу після виставок їх придбав колишній чернівчанин, а нині – київський колекціонер.

  І ми з щирою вдячнісю і великим задоволенням вітаємо ювілярів і іменинників та бажаємо цій чарівній четвірці здоров'я і творчого лету. Нових виставок, книг, зустрічей з шанувальниками!

Ювіляри року: Петро Рихло – один з найвизначніших науковців світу

Петро Васильович Рихло.  Його  70- річний ювілей - це далеко не підсумок активної, плідної наукової, літературної та культурологічної  діяльності. Це  ще один привід  висловити пошану  і вдячність  за надзвичайно важливу роль, яку він виконує у відновленні культурного пласту Буковини минулої епохи. Германіст, який повернув на літературний небокрай імена багатьох єврейських німецькомовних письменників, як перекладач, збагативши і українську літературну скарбницю, як літературознавець, розширивши межі наукової міжнародної співпраці,  як один із засновників  Міжнародного літературного фесивалю " MERIDIAN CZERNOWITZ " повертає Чернівці на європейську карту культури. Про наукову і педагогічно-викладацьку багаторічну роботу Петра Васильовича також достатньо відомо. Вражає лише його титанічна працездатність. А про мотивацію сам ювіляр так говорить:  «Наукова праця – пожива для розуму, у перекладах  - активну участь бере й серце».  

 Можна було б перелічити книги, статті – словом, науково-творчий доробок ювіляра, але є біобібліографічний покажчик "Петро Рихло", виданий Чернівецькою обласною науковою бібліотекою ім. М.Івасюка до його 60-річчя.  Звісно, що наступне десятиріччя суттєво  доповнило напрацювання П.В.Рихла. 

За ці роки  зріс  авторитет науковця і на міжнародній арені. Визнання втілилися у почесних нагородах Австрії, Федеративної Республіки Німеччини.

 Один штрих: друге доповнене перевидання книги Г.Дроздовського  " Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця" 2019 р. зумовлене підвищеним читацьким попитом, що само собою є красномовним фактом важливості і необхідності роботи П.Рихла.

 Але сьогодні нам, бібліотекарям, хочеться більше  акцентувати увагу на тих підвалинах, які визначили професійний шлях ювіляра, і на його сучасних зв'язках з діяльнісю бібліотек.

Цікавими спогадами про дитинство ділився Петро Васильович з журналісткою Н. Карбунар: "Ще школярем йому довелося   працювати бібліотекарем у рідних Шишківцях . Бібліотекарка охоче довіряла ключі від приміщення двом тринадцятирічним сільським інтелектуалам  - Петрові Рихлу та  Іванові Руснаку , тож серед книг вони проводили  дні,  вечори, а часом і ночі. Читали – поглинали книжки з дуже здоровим апетитом.– За радянських часів читання було основним способом пізнання  дійсності, а книга  єдиним вікном у широкий  світ – каже Петро Васильович.– За кордон нас не випускали , завіса була дуже густою і непроникною, тому саме література  закладала  фундамент формування  людської особистості".

   Чи не цей юнацький досвід є й сьогодні помічником у перекладацькій роботі. Адже, як визначає сам Петро Васильович – «перекладач  «прив’язаний» до своєї бібліотеки , словників, довідкових видань, інформативних джерел…»

  І найприємніше: Петро Васильович  -  щедро ділиться не лише інтелектуальним багатством, але й матеріальними скарбами: книги з власної бібліотеки у великій кількості подарував Чернівецькій обласній науковій (більше 1300 прим.) та муніціпальній (700 прим.) бібліотекам. Тобто, всім  чернівчанам.

  А ще - Петро Васильович завжи бажаний гість на масових заходах бібліотеки. Його виступи - це клондайк інформації,а часто й першовідкриття для багатьох відвідувачів.

 ( Петро Васильович демонструє першу збірку віршів Г. Дроздовського 1934 р. видання з власної колекції)

 Так, саме Петро Рихло познайомив чернівчан з надзвичайно позитивною  уродженкою Чернівців, письменницею Маргіт Бартфельд Феллер.

Презентації її книг ( рік за роком) відбулися саме в нашій бібліотеці і читачі отримали у подарунок видання , які суттєво доповнили історію Чернівців і чернівчан. 

 За що ми надзвичайно вдячні ювілярові.

Окремі аспекти:

*** Чому – німецька?  - «Німецька література  Буковини завжди існувала у моїй свідомості. Я знав, що у Чернівцях народився відомий у світі  Пауль Целан, чудова поетеса, надзвичайно популярна у Німеччині Роза Ауслендер. Подумав тоді – це щасливий збіг, що класики зарубіжної літератури ХХ століття  є моїми земляками.

*** Коло наукових літературознавчих  досліджень Петра Рихла , в значній мірі відображена у його  «Загубленій арфі», у 2-му виданні якої зібрано твори 24-х авторів та «Шіболлет», де вміщено доповіді на міжнародних конференціях в Австрії, Німеччині, Ізраїлі, Америці. За ствердженням автора  ці книги  утворюють певний тандем.

***  27 імен  письменників  Буковини  минулої епохи різних національностей наблизилися до нас, завдяки спільному книжковому проекту П.Рихла та 

О.Любківського « Літературне місто Чернівці».

*** Автор праць з німецької та австрійської літератури, німецько-українських літературних взаємин. П. Рихло знайомить українського читача з творами   Ґеорґа Гайма, Ельзи Ласкер-Шюлер, Ґотфріда Бенна, Карла Айнштайна, Йоганнеса-Роберта Бехера, Бертольта Брехта, Неллі Закс, Ґеорґа Маурера, Стефана Гермліна, Франца Фюмана, Ґюнтера Кунерта, Ганса Маґнуса Енценсберґера, Фолькера Брауна, Інґеборґ Бахманн, Зари Кірш, Райнера Кунце, Уве Кольбе, Маріо Вірцата та ін.

Міжнародні нагороди останніх років: 

 - 2012 р. нагороджено  Орденом «Хрест за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»;

- 2014 р. Австрія нагородила  літературознавця , перекладача ПР  орденом  першого ступеня за заслуги в галузі науки та мистецтва. На врученні його Надзвичайний і Повноважний посол Австрії в Україні Вольф Дитріх Гайм  так сказав : «Петро Рихло – це  один з  найвизначніших науковців світу »;

- 2015 р. П.Рихло став лауреатом німецької премії  в царині культури імені Георга Дегіо. Оцінка журі постаті П.Рихла – "Чернівчанин  Петро Рихло зробив чи не  найбільший  внесок у переклад  німецькомовної  літератури Буковини українською мовою. Це живе нагадування про давно зниклий німецькомовний літературний ландшафт Буковини.
*** 
 Щиро вітаємо Петра Васильовича з ювілеєм! Щиро бажаємо здоров'я і наснаги на подальшу творчу діяльність!

Рихло

 Немає секрету в тому, що багато імен єврейських німецькомовних письменників Буковини стали відомі широким колам чернівчан саме завдяки перекладам Петра Рихла : Альфред Гонг, ....

Чернівці. Прогулянка під ліхтарями

Нещодавно головний туристичний об'єкт Чернівців - Резиденція метрополитів Буковини і Далмації, а нині Чернівецький національний університет імені Юрія  Федьковича отримав додаткову оздобу- нічне підсвітлення. Про що повідомив губернатор краю С.Осачук  та електронне видання "Шпальта".

Вражає своєю красою місто  вночі, мабуть ще більше, ніж вдень. Підсвічені будівлі старого  міста надають йому додаткової чарівності і загадковості. Атмосфера певного драйву і, навіть, деякої містичності  приваблює  відвідувачів нічних екскурсій. Особливо, коли у романтичного  гіда є такий "чарівний ліхтар". 

 Ліхтарі супроводжують нас  і вночі і вдень. Влітку і зимою.З року в рік. Різні за формою,  деякі - справжні витвори мистецтва. Навіть на ювілейній монеті з нагоди 600-річчя міста викарбовано чернівецький ліхтар.

 А ось так виглядає цей ліхтар в оригіналі.

Ліхтарі Резиденції. Саме найвишуканіші ліхтарі зустрічають чернівчан і гостей міста в найбільш відвідуваних  місцях.

Дещо іншої конфігурації  ліхтарі прикрашають вулицю вулицю Ольги Кобилянської

Ліхтарі біля Базиліки  Воздвиження Всечесного Хреста мають уже іншу форму, вони, ніби з тих, минулих романтичних  часів. Вони вже не підвісні, а спрямовані вгору, на опорах.Такі ж височіють і обабіч Ратуші.( Є думка, що вони збереглися з часів встановлення).

Освітлюють сходи до Вірменської церкви ( вул.Українська)

 А ось такі вишукані, які нагадують  чи то квіточку конвалії, чи крапельку роси супроводжують  нас   впродовж вулиці Головної.

  

Зовсім трохи інакше виглядають ліхтарі на території скверу біля Свято-Духівського собору. 

А якого шарму надають місту ліхтарі-кулі. Вони прикрашають площі і сквери вдень, і додають романтичності сутінкам.  ( Площа Філармонії)

Вулиця Героїв Майдану, поблизу "Юності Буковини"

Вулиця Турецька

Ліхтарі - самі собою теж неабиякі романтики: вони самі обирають - чи бути свідками  закоханих у гущавині зелених скверів, чи поспілкуватися з пернатими.

Цікаво поєднується сучасна форма ліхтарів  з  пам'ятником Францу Йосипу у сквері по вул. М. Кордуби

 А бере початок ця феєрія нічного освітлення  .... не в такі вже сиві часи. Всього 124 роки тому. 27 лютого 1896 року вулиці міста вперше засяяли електричним освітленням. Цікава передісторія і, власне, історія побудови міської електростанції вміщена у публікації О.Драгомирецької та опублікована в газеті "Доба". Цікавою розвідкою  ділилася і  О.Чайка 

(газета "Версії").  Не переповідатиму. Хочу зустрітися з вами в бібліотеці,впевнена, що і інші джерела теж є. Але  дещо процитую."Перші згадки про освітлення Чернівців знаходяться в міських рахунках за 1784-1785 рр."   Тобто місто таки освітлювалося. Але - гасовими ліхтарями, що встановлювалися на дерев'яних, а згодом на залізних стовпах. Уявляєте, скільки місту потрібно було фахівців з їх обслуговування? Технічний прогрес таки вбиває певні професії. А в Ужгороді такому ліхтарнику навіть пам'ятник є.

Але ми в Чернівцях.

 Офіційно електростанцію на вулиці з теперішньою назвою - Лесі Українки  ввели в дію наступного дня (28.02.1896 р.) після ввімкнення освітлення вулиць. Найпершими  у місті
електрифіковано вулицю Головну і площу Ринок.

 

Вражає висота електроопор.

А деякі електричні стовпи з минулих часів ще можна зустріти і сьогодні .

Разом з тим, на вулиці Андрея Шептицького, будинок №10  ще збереглися ліхтарі, яким цьогоріч виповнилося 145 років.

Використано фото:Амброзіо Борода, Олена Харитонова, Ольга Серебріян та з відкритих ресурсів.