Травнева палітра "Дебюту"

 

 Заключний  весняний акорд  у «Дебюті» став особливо  цікавим з багатьох причин. Минулої суботи у нашому скансені  вирувало обласне  свято національних культур. А у нас в «Дебюті» - таке спілкування постійне, бо клуб об’єднав талановитих представників різних національностей. Ми цим пишаємося і з задоволенням слухаємо і авторські твори з-під їх пера, і переклади на українську мову з мов оригіналів, створені нашими авторами.

Завжди цікаво відкривати нові імена, але не менш цікаво продовжувати знайомитися з новими перекладами, які часто пропонує нам Сергій Гакман. Цього разу ми слухали в Сергієвому перекладі новели румунського письменника Октавіана Палєра  «Той же вік», «Відсутній крок», «Некорисна лекція логіки» - короткі за об’ємом, але глибоко філософські за змістом.

 Вже не дивуємося, а з цікавістю очікуємо авторських перекладів на українську мову від Раїси Рязанової. І вона  дарує нам ці миті радості за її перекладацький успіх. «Кожен пише, як він мріє» - стверджує Раїса в своєму новому поетичному творі. А намріяла Раїса ще один шедевр за назвами книг, над якими працювала , як художниця: «Ми «на зламі» живем…» Власні ж оригінальні вірші  вже стартували зустрічати літо: «Червень мій юний».

 Олександр Мадей підхопив цей перекладацький азарт і створив пісні на слова Раїси Рязанової (у її ж перекладі) «В травах, що вище пояса», «В старенькій вуличній кав’ярні» та поділився власним перекладом на українську мову «Тривіальною історією» – піснею-присвятою незабутньому барду і учаснику «Дебюту», світлої пам'яті,  Володимиру Кавєріну, створену ще в часи їх співтворчості.

І не лише перекладами ми  засвідчували свою толерантність до культурного розмаїття, до традицій інших народів. Сергій  Сторожук і Наталія Куконіна, які  з початку війни проживають у Франції і нечасто бувають гостями «Дебюту», цього разу провели нас стежками Ельзаських винних традицій. Чудову презентацію  «Винна дорога Ельзасу» провів Сергій,

 

 а Наталія супроводжувала з віршем «Воно (вино)». 

І зовсім не випадковим став її дарунок – авторська книга «Про Марічку і Софійку та їх братика Стефанчика», зроблений маленьким читачам та їх батькам, які є частими гостями бібліотеки.

 А ми далі подалися в мандри. Мандрували з Наталею, а екскурсоводом була Галина Мрихіна. 

Цього разу її «Коридори часу» перенесли і Наталію, і нас «Під купол зоряного неба». Завжди неочікувано  розгортаються події на фоні фото-екскурсу до старовинних Чернівців, а особливо завмираємо в очікуванні фінального кадру.

 Дуже зворушує талант нашої улюблениці Сашеньки Мірінюк. 

Ми дуже вдячні за  її участь у створенні аури "Коридорів", цінуємо її креативну творчість і з нетерпінням очікуємо  талановиту співачку на літніх зустрічах.

Поезією, різною за темами, але тією, що торкає душі щирістю,  прості і по-своєму філософські роздуми звучали у віршах «Не знаєш, - це ти, чи не ти…» ( відчуття захисників на передовій), «Вечірні час. Вже стихло місто», «Родився світ і день, і люди», "Дерево, листячко, гілочки, квіти..."

 «Дружелюбність» - таку коротеньку замальовку прочитала Оксана Данилович, проводячи паралель між польотом птаха і життям людини за підтримки здорових взаємин.

 Не забули перегорнути  і гумористичну сторінку, слухаючи чергову історію «Барон» із майбутнього жіночого роману Наталії Гриценко.

 
Ліричною кодою зустрічі став поетично - музичний  привіт від Валентини Мацерук . Штучний інтелект  дуже тонко вловив настрій вірша «Вечір закутався в теплу шаль», створивши ніжну мелодію. Пісня вийшла дуже красивою. Аплодисменти мала почути і авторка, навіть на відстані.

 Фотомиті фіксували Добровольська Галина,

  

Рязанова Раїса , 

Галина Мрихіна. Дякуємо!  

І, як часто підсумувала подію Ольга Серебріян .

Цікаве із старих газет

 

Це було ще задовго до ананасових плантацій у Шипинцях і річки Гуль у Чернівцях. І про це читайте в газетах  повоєнного періоду .

 Часто читацькі замовлення  "підкидають" і нам цікаві факти, які розширюють наші уявлення про життя  Буковини більш, ніж 70-річної давнини.  Приміром, публікація "Будуть чай і лимони" з газети "Радянська Буковина" 1952 року 

Наприклад, зустрічаються публікації, які  свідчать  про неабиякий оптимізм тогочасного керівництва у розвитку економіки і сільського господарства. Чи, навпаки, про головотяпство і  "нове"  бачення, як газдувати на буковинській землі. " У вас пустують схили горбів, а на них можна вирощувати чай, інжир, хурму"- порадили гості  з сонячної Грузії, відвідавши Буковину орієнтовно у 1950 році.  І таки надіслали насіння, і саджанці, 

 - запевнив буковинців  через газету автор публікації, ланковий по вирощуванню чаю і цитрусових культур колгоспу ім. Калініна Чернівецького району.

 І не лише у садівництві   відбувалися  перетворення. І не лише грузинські вчені  внесли свою долю  в "покращення". Казахстан теж поділився досвідом. На полях стрімко почав культивуватися каучуконос кок-сагиз.  

(Вікіпедія: Кок-сагиз (Taraxacum kok-saghyz) — багаторічна трав'яниста рослина роду кульбаба родини айстрових (Asteraceae), каучуконос   Кок-сагиз є ендеміком Казахстану і в природному стані росте на дуже обмеженій території)

  Читаємо. Шукаємо. Знаходимо. Ділимося. 

Квітень. Творчість. Дебют

 

 «Казкою про трьох філософів»  (у виконанні на  2 голоси – автор Сергій Кроповінський та виконавиця ролі хлопчика Раїса Рязанова) розпочалася програма квітневої зустрічі в «Дебюті». Філософія змісту, підсилена акторською майстерністю художнього читання, проілюстрована  авторською живописною роботою  спонукала не лише до роздумів, але й принесла справжню насолоду від відчуття телепортації в інші часи і країни.

 А до подорожі Чернівцями і знайомства з їх знаковими історичними постатями ми долучилися з Наталією Печонкіною.  

Фактично, такі матеріали – ілюстрація з коротким описом ролі особи в історії Чернівців цілком заслуговують на увагу не лише чернівчан, а і  краєзнавців та  екскурсоводів.

 Очікувані пригоди, що трапляються у «Коридорах часу» від Галини Мрихіної,

цього разу познайомили нас з історичним ареалом довкола театру. Прогулюючись з Іриною Горбачевською, героїнею оповідання, нинішніми вулицями Ф.Шиллера, Л.Українки, дізналися про загадковий флюгер на шпилі колишнього кінотеатру "Скала", відвідали музей з унікальними експонатами і дізналися багато інших цікавих фактів з історії нашого міста. Та про це - в тексті. (Теми текстів детально не переказуватиму – всі вони будуть викладені в групі «Дебют-Читання» та на особистих сторінках учасників разом з фотографіями квітневого зібрання).

  Як завжди, відчули силу нашого Куполу. Це про те, коли автори не змовляються попередньо, але в текстах так, чи інакше доторкаються до об’єднуючої або дотичної теми. Це якийсь вищий контакт душевної близькості, в результаті чого створюється спільний чи суспільний контент.  От і цього разу сюжет  оповідання Хелени Щирої «Раз на рік», 

 

підкреслює філософію життя. Події відбувалися на кладовищі в поминальні дні в селі, яке давно залишили мешканці. Але це не про мінор перебування на місці смутку. Для відвідувачів - це  їх місце сили. Знову, не вдаватимуся в деталі, але і в попередньо згаданих авторів кладовище постає, як історичне місце пам’яті –  місця вічного спочинку найвідоміших чернівчан і родини камнетесів Москалюків, авторів багатьох унікальних нагробків у Наталії Печонкіної  або зниклих і, багатьом сучасним чернівчанам невідомих двох  кладовищ в районі нинішньої вулиці Л.Українки у Галини Мрихіної.

Ще  якравіше "перегукуються" персонажі.  Зокрема, Раймонд Фрідріх Кайндль у Н.Печонкіної і   Г. Мрихіної. 

Тут таки трохи повернуся до "Коридорів". Адже таку можливість  побувати у Чернівцях епохи правління Габсбургської монархії, та ще й зустрітися з найавторитетнішим тогочасним краєзнавцем, чиїми роботами ми найчастіше послуговуємося сьогодні, окрім того, ректора Чернівецького університету, де все своє професійне життя провела героїня оповідання Ірина Горбачевська, залишити "поза кадром" просто неможливо.

 А Софія Березіна разом із Сергієм Гакманом  перенесли нас уже до румунського періоду.

Ім'я Васіле Александрі, румунського багатожанрового письменника нам відоме. На минулих зустрічах Сергій Гакман вже знайомив нас з його прозовою творчістю, зачитавши фрагмент власного перекладу комедії "Йоргу з Садагури". 

 

 А цього разу Софія Березіна переклала на українську мову поезію В. Александрі "Гості весни" ,"Грім", "Конвалії".

           Оригінальний текст озвучив Сергій Гакман.

В свою чергу, Сергій запропонував прозу  М. Сореску "До певного моменту" у власному перекладі та авторське оповідання "Життя закінчилося", героєм якого є Карен Гамбарян, що певний час жив і займався громадською діяльністю в Чернівцях в часи першої хвилі вимушеного переселення.

 Через тексти учасників "Дебюту" ми краще пізнаємо і нашу історію,  і самих себе, і ближче знайомимося з внутрішнім світом один одного. Не все і не всім іноді хочеться говорити, особливо, коли життя випробовує людину  на міцність. Тому те, що виливається на папір також дає нам шанс серцем відчути вібрації душ друзів. 

Ірада Керімова 

прочитала дуже щемні нариси про своїх синів: "Тушонка", "Колись я напишу..." та власною поезією, написаною ще "в минулому житті". А  ми слухаючи їх вперше, впізнавали знайомі і нам  ситуації: "Поколінню емігрантів", "Зима в умах".

 Зважаючи на примхливу нинішню весну, характером  схожу на жінку зі змінами настрою,  Наталія Гриценко додала гумору своїм оповіданням "Весна".

  Як і зазвичай, поетичні сторінки були тематично-строкатими, як і належить бути весні.  Раїса Рязанова

зачитала низку віршів, які написала впродовж місяця мовою оригіналу - " Мене хвилюють запахи весни", "Ми цілий рік не бачились з тобою", "Коли ж ми вже навчимось цінувати" та авторські переклади власної поезії на українську мову " Побачить, як хвилюються жнива", "В маленькій вуличній кав'ярні". Запросила і Сергія Кроповінського виконати один із віршів.

У Ольги Васкан  

добірка  поезій охопила багато різних тем, які хвилюють авторку : "Матерям загиблих героїв", "Згорає все до тла: листи, мости " (у якому стверджує: "Коли затягнуться, загояться всі рани, Тобі нові відкриються мости!"), "Така велична вічності хвилина", " Під синім небом дихають ліси". І, звичайно потішила віршем "Зайчик", на перший погляд дитячим, але за змістом досить таки серйозним. А завершила свій виступ  віршем- присвятою "Дебюту" і його учасникам " Дуже хочу або, Хочу в квадраті". 

Ну і хто заперечить, що "Купол"  діє? Варто було Ользі Васкан написати: 

"...Музика щоби у залі звучала.

Щоби наш купол, що зветься "Дебютом"

Довго світив і збирав нас до купи", 

як відбулося довгоочікуване повернення до "Дебюту"  Олександра Мадея.

З радістю всі учасники вітали-обнімали і уважно слухали  автора-виконавця, який повернув нам і пісню на слова Іванни Стеф'юк " Над дивним садом- дим" та пісню Д. Долгова,  київського барда у власному перекладі на українську мову " Шкатулка". Оля не розгубилася, а зафіксувала цей момент тріумфу.

Вдячні всім, хто допоміг зберегти атмосферу цього дня :

Галині Добровольській 

Раїсі Рязановій

Галині Мрихіній

Наталії Печонкіній

Юрію Грунтковському та всім нашим щирим друзям!