"Дебют" - свято зустрічі

Перша зустріч у "Дебюті" після тривалої паузи була не лише очікуваною, але й надзвичайно цікавою своїм різноплановим змістом. Звучали і краєзнавчі розвідки, і проза, і поезія - оригінальна і в перекладі. Але родзинкою стала презентація нової повісті, яка ще готується до друку, Хелени Щирої "Казка старого собору". Перша частина, написана у жанрі балади, втілена у відео групою в складі Раїси Рязанової, Олександра Мартиненка та самої авторки була представлена в "Дебюті" і настільки захопила слухачів, що спільне прохання до автора прочитати весь текст було виконане і прослухане на одному подиху.


( Сказка старого собора. часть 1.https://m.youtube.com/watch?v=0NwxincnIWY)

Принагідно зазначу, що казка на разі перекладається українською мовою, і перша її частина вже завершена. Перекладач - Ю.Панчук,з чиїм перекладацьким хистом ми вже знайомі за його роботою над "Ліловою стрічкою" Хелени Щирої.


Як завжди, вразила творча суголосність відчуттів і літературного обдарування Раїси Рязанової і Валентини Мацерук. Бездоганні переклади поезій Р.Рязанової у творчості Валентини Мацерук вже добре відомі і втілилися у книзі, а от поезію Валентини "Догорає літо" Раїса переклала вперше. Органічно звучать їх голоси з дотриманням усіх вимог до поезії.

Загалом звучали вірші і на злободенну тему: "У війни не жіноче обличчя", "Ноктюрн при вимкненому світлі" ( В.Мацерук", "Вже восьма. Йду навпомацки" (Канюченко-Пугачова Д.), "Повертатись недобра прикмета (Р.Рязанова)

 Валентина Мацерук відкрилася ще однією гранню: у авторському виконанні ми послухали пісню"Ранкове" (Заблукав туман поміж липками).

Сергій Гакман і Софія Березіна цього разу презентували документальні краєзнавчі роботи: біографічне дослідження про родину Кранцфельдів "Вінок полів" ( С.Березіна)


тема міжнародних зв'язків в сучасних обставинах від політолога С.Гакмана

Ностальгійні мотиви, спогади про дитинство чудово, образно передала у невеликому оповіданні " "Нерозірвана пуповина" Ольга Васкан.

І, звісно, вічний натхненник поетів - природа також була присутня у віршах "Зима" (Д.Канюченко-Пугачова), "Мариться, сніг знов лягає", "Діалог в Новорічну ніч" (Р.Рязанова)



Нічого не читала,але уважно слухала і фіксувала Ольга Серебріян

фото Христини Боклач

Фельдман Л.Б.: у Чернівцях можна говорити мовою поезії та музики

Лев Фельдман. Це ім'я, яке магічно впливає на кожного - примушує посміхатися, переноситися у чарівну атмосферу мистецтва, світла і позитиву. Мабуть не знайдеться чернівчанина, хто б не знав Лева Борисовича. Як на мою думку - він один із творців легенд про Чернівці, бо і сам є Легендою міста. Яскравою, самобутньою, вражаючою і ейфорійною.

Про Маестро напередодні його дня народження (21.01)  можна говорити і говорити, або читати-перечитувати та переглядати його інтерв'ю у нашій і зарубіжній пресі та на телебаченні. Можна насолоджуватися спогадами про відвідані концерти. Тому не буду перевантажувати офіційною інформацією, нею запрошую скористатися у відділі краєзнавства обласної бібліотеки. І, навіть почитати автограф біографії Митця.

У фонді є і копії статей з іноземних джерел. Бо шлейф вражень, емоцій, популярності після виступу оркестру єврейської музики "Фрейлехс із Чернівців" в європейських містах незмінно залишає  свій друкований слід.

Фрейлехс (פֿרײלעך‏) - означає радість ‎

А от кілька цікавих епізодів, які доповнять портрет ювіляра пропоную:

Вулиця життя:

 " Від народження і дотепер живу у батьківській квартирі на вулиці Кобилянської. То ж моя історія тісно пов’язана з історією цієї вулиці.
...До війни батько був актором Єврейського театру в Бердичеві. А мама співала. В мене з дитинства увійшли ці мелодії"

Шлях в мистецтво :
- Достатньо згадати, що я сидів за однією партою з майбутнім поетом і дисидентом – Ігорем Померанцевим. У нашому класі вчився Борис Савельєв – відоме у світі ім’я у галузі художньої фотографії. Я нібито й не націлювався на мистецтво, воно прийшло до мене саме. Багато танцював, був солістом танцювального гуртка в Будинку піонерів.
- Створення єврейського оркестру особисто для мене було майже випадковим…Мене запросив директор чернівецької благодійної організації «Хесед-Шушана» Леонід Фукс, який запропонував мені створити єврейський оркестр. На той час оркестру єврейської музики в Радянському Союзі не було. Я набрав 8 музикантів. Звісно, це були професіонали. Один з них був мій син, була ще така Сіма Талісман, завідувачка смичкового відділу в 2-й музшколі, чудова скрипалька… Сильно допоміг мені Микола Гакман, керівник румунського оркестру, заслужений артист України. Так я почав працювати із зовсім незнайомими музикантами, навчався сам і навчав їх. Ми працювали в Хеседі 4 роки. Перший фестиваль, куди нас запросили за кордон, були «Буковинськє спотканє» (Буковинські зустрічі) у Польщі.

Погляд на фаховість: 

- Колись Сергій Рахманінов алегорично визначив поняття «музикант-віртуоз» як ножиці між «граю як можу» та «граю як хочу». Граю, як можу – це я вище не можу. А граю, як хочу – меж не має. І от що менша відстань між двома лезами цих ножиць, то ближче музикант до рівня «віртуоз».

Настанови від Маестро: 

- Людина, до якої звертаються із запитаннями, повинна завжди знаходити відповідь. Чи завжди я маю правильну відповідь? Не можу стверджувати таке. Але я завжди кажу: «Почекайте, я знайду правильну відповідь, приходьте завтра». Я не соромлюся чогось не знати. Я не енциклопедія – і треба вміти зізнаватися в цьому. Одного лише не можна – брехати.

Самоідентифікація - людина: 

- ...ставлюсь трепетно до цього народу, серед якого я народився, виріс і живу, я вважаю себе повноправним громадянином України – і це моє внутрішнє відчуття і переконання».

Чернівці Лева Фельдмана: 

- У Чернівцях я свій. Це моє. Коли б у мене запитали: «Що для вас Чернівці?», я відповів би: запах вулиць. Я це явище визначаю не барвами, а саме запахом. Тут запах любові, запах рідної вулиці. Я виходжу на вулицю й згадую, як ішов зі школи додому, і бачу біля свого під’їзду татка, що вийшов мене зустріти. Я бачу маму, як вона вранці виходить на базар. Тихі, спокійні Чернівці, в яких ранками чути, як двірники мітлами шкребуть вулицю. Я більше ніде цього не чув, хоча був у багатьох містах. Чи можна повніше відповісти на запитання, чому я люблю свої Чернівці, не знаю…

 

  А ми, Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Івасюка завжди щиро раді зустрічі з Левом Борисовичем, до нас приєднуються наші читачі, які відвідують заходи за його  участю. 

 

Офіційно:

 фото О.Шупені

У 2017 р. до Дня Конституції України Президент України відзначив викладача чернівецького училища мистецтв, керівника оркестру єврейської музики "Frejlachs aus Czernowitz" Лева Фельдмана званням "Заслуженого діяча мистецтв України".

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/lev-feldman-otrimav-zvannya-zasluzhenogo-diyacha-mistectv-ukrayini-8851. Сайт https://acc.cv.ua/

Лев Борисович Фельдман — Почесний громадянин Чернівців, лауреат обласних премій імені Сидора Вробкевича, Сіді Таль, Антона Кохановського .


Джерела:
Хомич Л. Чернівці Лева Фельдмана // «Версії» - 2015- 4-10.06.- № 22-с.6-7
Госик Н. Тіна Кароль і "Радість з Чернівців" // Погляд-2005-19 серп. -№65-с.16

та інші;
https://buknews.com.ua/page/chernivtsi-leva-feldmana.html
https://pogliad.ua/ru/news/interview/pochesniy-gromadyanin-chernivciv-lev-feldman-cvoyiy-profesiyi-ne-zradzhuvav-nikoli-379012
https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/lev-feldman-otrimav-zvannya-zasluzhenogo-diyacha-mistectv-ukrayini-8851

Вітаємо шановного Маестро, улюбленця чернівчан з 75-річчям! Бажаємо переможного нового року життя, здоров'я, творчого довголіття,  натхнення, аншлагів на концертах у рідному місті і на світових сценах!

 

 

Григорій Воробкевич. Мова має значення. До 185-річчя від дня народження

 

( Авторство роботи не встановлене)   

   

1838-1884  

  "Єго поважна красива стать, високого росту з гарною чорною, як галка, бородою, робила на мене таке вражіннє, що я не інакше уявляв собі полковника Шрама в "Чорній раді", як у виді Григорія  Воробкевича. А що він визначався яко вельми умний чоловік, отже, й прибрав я єму імя Наум Шрам" ( Барвінський О. Спомини з мого життя)

185 років тому 10 січня 1838 року народився Григорій Іванович Воробкевич. 

Григорій Воробкевич (Наум Шрам) - ім'я дуже вагоме в історії Буковини, але менш відоме, ніж ім'я його рідного старшого брата Сидора (Ісидора, Ізидора, Данила Млаки). 

 Цікавою і непростою є історія їх родини. Вихідці з Литви знайшли прихисток на Буковині. Буковинський період життя починається від прадіда, Скульського Млаки де Оробка, який не поділяючи польського впливу на українську  ідентифікацію, змінив місце проживання. Прізвище Воробкевич брати Григорій і Сидір успадкували вже від діда Михайла, який видозмінив звучання "Оробко" на "Воробкевич". Він же і опікувався дітьми, коли померли їх батьки - мати, коли братам виповнилося 1 і 3 роки, та батько  Іван, залишивши їх у  5-ти  і 7-ми річному віці  відповідно). З діда-прадіда це була родина священників. Тому  шлях Григорія, як і Сидора, був апріорі визначеним. Однак він не обмежився лише релігійною діяльністю. Перебуваючи в епіцентрі соціального  середовища, вони спостерігали реальне, ніби вторинне, становище  українського населення та відчували  нагальну потребу просвітництва. Літературна діяльність Григорія, як і Сидора була спрямована на  національне відродження. Вони зайняли українську письменницьку нішу в "Руській бесіді", першій українській організації на Буковині. На той час   українське громадське життя зазнавало великого впливу москвофільства. Навіть у "Руській бесіді" впродовж перших півтора десятка років від створення ще не було чіткої позиції у використанні своєї, української мови: "Руська Бесіда" не знала, котра наша мова, чи якою ми говоримо, чи та, якою пишуть москалі в Росії" (Г.Воробкевич). Товариство видавало "Православний руський календар", серед редакторів якого був і Григорій Воробкевич. 

  Історичне минуле України були в центрі інтересів Григорія Воробкевича та  було лейтмотивом його поетичної творчості і засобом спілкування з народом задля його  просвіти.  Історичні думи "Берестечко", "Богун", "Богдан під Львовом",  можна вважати частиною  тих  підвалин, на яких вибудовувалась духовна соборність українства.

 А зростав свідомий українець в атмосфері спілкування вдома українською мовою, впливу народної творчості - народних  пісень, казок, історій, якими  виховували дітей в родині діда  Михайла, бабусі Параскеви та дядька Василя. Місцевий, кіцманський  священник також часто розповідав дітям про козаків, бо й сам походив з козацької родини і достеменно знав про їх лицарську доблесть. Ці зерна проросли далі вже при навчанні у семінарії, де старший брат, Сидір Воробкевич записував за вчителем слов'янської мови Стефаном Носєвичем українські пісні, які потім виконували з братом Григорієм.  Взагалі, між братами були  дуже дружні стосунки, де один з одним могли "не криючись, ділитися  своїми думками і планами". 

Старший брат, Сидір цінував патріотичну відданість свого брата і  відгукувався  про нього, як одного з  найбільш свідомих українців краю 60-х років 19 століття.

 Перші поетичні твори Григорій писав німецькою мовою, оскільки українською володів лише усно, письмову ж опановував самостійно і з часом, у Львові під впливом братів Барвінських за визначенням Д. Танячкевича "перемінив німецькі бандурні струни на наші рідні".  Перший друкований твір Григорія  Воробкевича був надрукованим на сторінках газети "Правда" 1868 р. Публікації у цьому виданні   високо були оцінені  Пантелеймоном Кулішем та були  віднесені до кращих зразків  українського письменства  в тодішніх галицьких виданнях. Далі Г.Воробкевич  публікувався у виданнях  "Руська хата", "Руська Бесіда". При чому був дуже самокритичним і відхиляв улесливі реакції : "Нащо то ся здало?   Вірити я в то не буду, бо я ліпше себе знаю, ніж другі, але така тактика може шкідлива бути...... Самолюбному можна вмовити найнеможливіші річи: кажуть, що він поет, і він повірить і потом, кривавим потом вірші писати будеть".

 Творча спадщина Григорія Воробкевича продовжувалась популяризуватися і посметрно.  З  часу створення газети "Буковина" у ній друкувалися твори Г. Воробкевича, які до того не були надрукованими, а Осип Маковей розмістив у 3-х номерах "Біографію Григорія Воробкевича" ( 1903 р.№№127-129). Наступного, 1904 р. рівно через 20 р. після смерті Г.Воробкевича у світ вийшла друкована збірка "Поезії. Чернівці.1904" з передмовою О. Маковея.

* Священницька діяльність Григорія Воробкевича розпочалася у с.Горошівці( 2 роки-1866-1868 рр), де водночас із релігійними обов'язками, займався і літературною творчістю. Тут написано 14 поезій, серед яких "Дума  про руську землю","Сон".

Так само 2 роки Григорій Воробкевич проводить у Львові, де служить священником православної церкви під опікою чернівецької консисторії, та повертається до Чернівців для викладацької діяльності в Реальній школі, а з 1881 р. стає парохом у Топорівцях. Всього 3 роки, проте роль його діяльності- пароха, людини, письменника  дуже позначилися на житті селян. Тут Григорій Іванович заснував читальню, пропагував здоровий спосіб життя, здобув повагу і шану селян.

Приватне життя : був одруженим з Мартою Козуб , проте через три роки овдовів, мав сина Івана.Стан здоров'я Григорія Воробкевича, вочевидь, був не найкращим. Неодноразово він  потребував фінансової допомоги на лікування. То ж і тривалість його життя склала всього 46 р. Похований на Чернівецькому кладовищі  (нині Історико-культурний заповідник  кладовища по  вул. Зеленій)

Фото М.Козменка

 Продовжується вивчення ролі Григорія Воробкевича, його творчої спадщини і в наш час. Нижче подано список наукових статей, популярних публікацій у фахових збірниках та на сторінках місцевих ЗМІ, що знаходяться у фондах нашої бібліотеки.

 

 Разом з тим залишаються ще недовиченими відомості, що вміщені на пам'ятнику. Зокрема дата народження Г. Воробкевича. І ким доводиться Григорію Івановичу радник Іван Воробкевич? За роками, міг би бути сином. Проте І.Н.Снігур, відомий краєзнавець, залишив нам такі спогади: "Відомо, що син Іван, якого виховував Ісидор Воробкевич, був священником у Великому Кучурові, кут Тисівці, мешка у хаті, яка стояла недалеко від церкви. Після смерті похований біля цекви. Григорія Воробкевича поховано на Руському цвинтарі у склепі Воробкевичів".

Джерела:

 Поезиї Григорія Воробкевича (Наума Шрама) /  видав О. Маковей ; "Руска Бесіда". - Чернівці : З друкарні "Рускої Ради" під зарядом Івана Захарка, 1904.  ( Книга з колекції О.С.Романця)

Воробкевич Г. Сон; Дума про Руську землю;До… ; «Із сна ся здригнув не раз…»; «Розвилися цвіти-квіти»; «Моя дума»; Берестечко;  Моєму любезному братику Сидорові Іванов.Воробкевичеві; Над могилою Василя Продана; Проклята керниця // Письменники Буковини другої половини ХІХ –першої  половиниХХ століття. Хрестоматія. Частина І.– Чернівці: Прут-2001- С. 138–151

 Бабич  Н. Григорій Іванович //15 не останніх із могікан. Педагоги і вчені Буковини другої половини ХІХ - початку ХХ століття .- Чернівці : Букрек, 2010. –С.31-36.

 Бабич  Н. Пташка, що співала на Буковині задля на ній світання, або "Один з найбільш свідомих українців краю"  : [про священика, педагога, письм., громад. діяча Г. Воробкевича. Є про ЧОУНБ ім. М. Івасюка] / Н. Бабич // Буковина. - 2013. - 8 лют. (№ 10). - С. 3.

 Вони прославили та прославляють Буковину: 10.01.1838 - Воробкевич Григорій Іванович: український поет] // Все для вчителя. - 2010. - Серп.(№23-24). - С. 69 ; Позакласний час. - 2010. - №2. - С. 73.

 Григорій Воробкевич (1838-1884) : [квартал № 4, християнське кладовище МКП "Заповідник" ; біогр. довідка] // Незабутні імена чернівчан українці : [комплект листівок]. - Чернівці, 2006. - З циклу "Монументи відомим буковинцям".

 Григорій Воробкевич уклав один із перших у краї букварів // Мол. буковинець. - 2009. - 24 груд. (№ 145). - С. 18.

 Гульпе  А.Поетичні сни Наума Шарма // Буковин.-Бессарабський кур'єр. - 2013. - 1 лют. (№ 4). - С. 8 ; Новоселиця. - 2013. - 1 лют. (№ 5). - С. 6 ; Слово правди. - 2013. - 1 лют. (№ 5). - С. 10.

 10 січня 1838 року народився Воробкевич Григорій Іванович // Укр. слово і сучасність. - 2015. - № 1. - С. 45.

 10 січня - 170 років від дня народження українського письменника, громадського діяча Григорія Воробкевича (Наум Шрам) (1838-1884// Пам'ятаймо! (Знаменні та пам'ятні дати Буковини в 2008 році; + [175– 2013р; 180–2018р ] ) : бібліогр. покажчик / авт.-уклад. О. О. Гаврилюк, Ю. В. Боганюк. - Чернівці, 2008.

 Добровольська Г.І в Чернівцях, і в Топорівцях: [захід в ЧОУНБ ім. М.Івасюка присвяч. Г. Воробкевичу] / Г. Добровольська // Буковин. віче. - 2013. - 25 січ. (№ 4). - С. 1.

 Дудидра  М.Григорій Воробкевич - письменник і громадський діяч Буковини // Відро-дження. - 2018. - 18 січ. (№ 2). - С. 8.

 Дудидра М. Письменник і громадський діяч Буковини // Буковинське віче. - 2018. –19 січ. (№ 1). - С. 1.

Желіховська М. О. Перші жайворонки нової весни нашого народного відродження (Сидір та Григорій Воробкевичі) // Освіта Буковини. - 2019. - 12 верес. (№ 33). - С. 9-10 : фот.

Козменко М. Історична розвідка про сподвижника української мови, священика і поета - Григорія Воробкевича

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/istorichna-rozvidka-pro-spodvizhnika-ukrayinskoyi-movi-svyaschenika-i-poeta---grigoriya-vorobkevicha-2169. Сайт https://acc.cv.ua/

 Куєк М. Під сімома печатями: [175 р. від дня народж. Г. Воробкевича] // Вільне життя. - 2013. - 18 січ. (№ 3). - С. 6.

 Макаренко, Ю. Д. "Такого історика і філософа рідко де знайдеш..." З нагоди 180-річчя з дня народження Григорія Воробкевича // Освіта Буковини. - 2018. - 13 лют. (№ 6). - С. 11 : портр.

 Мельничук Б.Сторінки літературного життя в Чернівцях // Чернівці: історія і сучасність (ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто)/  за ред. В.М. Боту-шанського. - Чернівці, 2009. - С. 386-430.

 Мизак Н. Роль та місце отців Воробкевичів у створенні культурно-національного простору на Буковині: крізь призму творчості ХІХ ст // Богословський вісник. - 2017. - № 14. - С. 117-128.

Найвідоміші випускники ЗОШ № 1 ім. М.Емінеску: [ в т.ч.Григорій Воробкевич (1838-1884); Сидір Воробкевич (1836-1903] // Свобода слова. - 2008. - 21 серп. (№ 32). - С. 17.

 Новоселицьких авторів читають і в Нью-Йорку :  // Слово правди. - 2012. - 2 берез. (№9). - С. 4.

 Пробудження народної свідомості:] // Кривого Г. П. Кіцмань і кіцманчани. Погляд крізь простір і час : історико-краєзнавчий нарис - Чернівці, 2011. - С. 200-226.

 Протасова С. Силабіка у поетичній творчості Григорія Воробкевича  // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. - Чернівці : ЧНУ, 2016. - Вип. 782: Слов'янська філологія. - С. 36-41.

Романець О. Григорій Воробкевич // Письменники Буковини другої половини ХІХ –першої  половини ХХ століття. Хрестоматія. Частина І.– Чернівці: Прут-2001 – Чернівці: Прут- 2001– С.136-138.

 Снігур  І. Григорій Воробкевич (Наум Шрам) // Час. - 2004. - 19 лют. (Ч. 8). - С. 10.

Старик В. Йому судилась інша доля // Молодий буковинець– 1988-27 квіт. (№ 19)– С.13

 Черемшина Р.Співець Буковини [Текст] : [до 180-річчя від дня народж. укр. поета, священика Г. Воробкевича] / Р. Черемшина // Літературна Україна. - 2017. - 25 січ. (№ 3). - С. 13.

 Шевчик Г. "Йому судилась інша доля" // Голос краю. - 2008. - 25 січ.(№4). - С. 2.

  Запрошуємо до  перегляду  виставки-рекомендації  "Ім'я в літературі", відкритої у відділ краєзнавства ЧОУНБ ім. М.Івасюка