Незабутні : Володимир Залозецький

" Він здобув серця  всіх, хто  був поряд  з ним..."- це слова із часопису "Буковинер Нахріхтен"  про Володимира Залозецького, 

голову товариства "Лікарі Буковини"

1 березня  виповнюється 175  років від дня  його  народження. ( 1842-1898)

Володимир Залозецький  вважався  одним із найкращих хірургів Буковини.

Впродовж життя  В.Залозецький бере участь у кількох військових операціях, як лікар , за що отримує нагороди : Срібну військову медаль, Орден Св.Анни, підвищує фахову освіту, займається науковою діяльністю, що сприяє блискучій  кар'єрі та здобуттю заслуженого авторитету.  Його призначено  членом Буковинської крайової санітарної ради. А з 1882 р. і до кінця життя був головою Товариства лікарів. З 1990 р. постійно обирався  депутатом міської ради Чернівців. Його громадська активність була, здебільшого, професійно спрямована, разом з тим він не стояв осторонь і злободенних політичних процесів. Став співзасновником  товариства "Руський народний дім" у Чернівцях.

Могила В. Залозецького на кладовищі по вул. Зелена.

Оскільки родину  Залозецьких прославили і інші її члени, а ім'я Володимир  носили і нащадки відомого лікаря , про особистість  саме Володимира Дмитровича можна  прочитати в таких друкованих джерелах:
1.Дущак В. Лікар з удачею лицаря// Буковина.-2008-20 черв.
2. Заполовський В. Д-р Володимир Залозецький( батько) Старі чернівчани// Чернівці та чернівчани-1999.-18 лют. (№7)-с.9
3. Масан О. " Один з визначніших черновецьких русинів" //Мол. буковинець.-1992.-29 лют.(№9)
4. Чорней В. Рятував життя тисячам...// Мол. буковинець..-2012.-8 берез.(№26)
5.Пам'ятаймо! (Знаменні і пам'ятні дати Буковини в 2012році) .-Чернівецька обласна наукова бібліотека ім.М.Івасюка .-С.49-50( є список літератури)
 та ін.

Літературні мандрівки Чернівцями

 Мандрівки бувають різними, зокрема реальними і віртуальними. А є  особливі: літературні мандри сторінками книг. Наша ж мандрівка - унікальна, бо книга ще в процесі написання. Щотижня  на сторінках "Типових Чернівців" ми знайомимося з найсвіжішою главою книги В. Килинича в рубриці "Типовиі читання".

         "Обережні кроки Чернівцями. Екскурсійна повість" - кращої назви, мабуть, і не варто шукати для книги про наше неповторне місто. Глибоко занурюватися до таїни тієї аури, яка і творить місто, його виокремленість з-поміж інших міст, розгадування феномену особливості і обережний доторк до його унікальності - риси , притаманні нашим авторам, хто прагне зберегти його таким, що  органічно асоціюється  із власним "Я". Не всім поталанило злитися з містом у єдине ціле, не всім дано хист бути літератором. Ще менше серед нас справжніх хранителів ознак часу і міста у ньому. Тим і цінніший доторк до священнодійства.
 Одним із авторів, хто фіксує вічність , хто трепетно ставиться до Чернівців, як до живого і найближчого сучасника є Володимир Килинич. Уже, навіть, у несприйнятті скороченої назви міста, що стрімко приживається  на сторінках соцмереж , а саме: -"місто Че" розглядає, як неповагу до нього, вимальовується портрет і самого автора. До Чернівців- лише з глибокою, родинною повагою.

Зустріч з автором, що відбулася днями у обласній бібліотеці принесла приємне занурення до атмосфери міста через авторське читання окремих глав  ще не надрукованої книги. Сміливий екперимент, який, безперечно вдався.                                                                                                 Байдужих серед присутніх не було.

Слухаючи глави " Проспект", "Почтамт","Дружба", " Вулиця Кобилянської", кожен у своїй уяві мандрував "своїми" Чернівцями. Уява водила своїми вулицями, відроджувала власні відчуття, дарувала зустріч з власною юністю у найпрекраснішому місті .

Розходилися , несучи бажання зберегти ауру міста, донести нащадкам легенду такою, якою знали її ми, легенду, яка була реальністю. І з щирими побажаннями автору - творити , а нам дочекатися ще однієї книги про наші ЧЕРНІВЦІ!

Ювіляри року : Богдан Мельничук

19 лютого – 80 років від дня народження поета, перекладача, журналіста, публіциста, вченого філолога, професора ЧНУ ім. Юрія Федьковича, лауреата  багатьох премій  Богдана Івановича Мельничука .

Довідка : Богдан Іванович Мельничук (19.02.1937, с. Олешків, Снятинський район Івано-Франківської області) – професор кафедри української літератури ЧНУ, доктор філологічних наук, поет, критик, літературознавець, журналіст, перекладач і педагог. Член Національної Спілки письменників України (1983), Член Академії наук вищої школи України (від 1993). Закінчив Олешківську семирічну (1951) та Заболотівську середню (1954) школи, навчався на філологічному факультеті Чернівецького державного університету (1954-1959). Учителював на Заставнівщині в с. Мусорівка (до вересня 1962) працював у штаті обласної газети «Радянська Буковина».

Нагороди:

Літературна премія імені Дмитра Загула (1994)

Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (1998)

Освітянська премія імені Юрія Федьковича (2000)

Літературно-мистецька премія імені Марка Черемшини

Медалі "Поезія – за мир. 1995" та "Поезія – за мир. 2002"

Спеціальні дипломи літературно-мистецького журналу "Artecultura" (Мілан)

Детальніше:Пам'ятаймо! ( Знаменні та  пам'ятні дати  Буковини  в 2012 році.Бібліографічний покажчик. - Чернівці.-2011- ( Б.Мельничук .-с.40-43

 та найсвіжіше : репотаж Ольги Калиновської  на її сторінці у фейсбук.

 Вітаємо, Богдане Івановичу! Вам, щирому другу нашої бібліотеки, зичимо довголіття при доброму здоров'ї, нехай не вичерпуються джерела творчої наснаги, нехай не заростає стежина спраглих до ваших напрацювань.!

Незабутні: Іон Кілару

 15 лютого 
румуномовний письменник Буковини, журналіст Іон Кілару мав би відзначати 80-річчя від дня народження.

Довідка:
КІЛА́РУ Іван Іванович (15. 02. 1937, с. Молниця, нині Герцаївського  р-ну Чернівецької обл. – 01. 06. 1994, Чернівці) – письменник.(Член Спілки письменників України з 1969 р.). Закінчивши Чернівецький Державний  університет  у 1959 р. , розпочав трудову діяльність як учитель, згодом  директор Мольницької школи. Від 1965 р. займався журналістською діяльністю : в період  1967–1994 рр. був редактором газети «Zorile Bucovinei» («Зоря Буковини», Чернівці). Перша поетична публікація  Іона Кілару  з'явилася  у Герцаївській газеті  «Стягул Рошу» ( "Червоний прапор") у  1954 році . Друкувався у газетах «Тинеримя Молдовей», «Молдова Сочиалистэ», «Буковина Советикэ», журналах «Культура», «Нистру», «Молдова». Писав румунською мовою. Автор понад 10-ти поетичних збірок :перша збірка вийшла у 1968 році:«Чинстире плугарулуй» («Хліборобська слава»), наступними стали «Дестэйнуире» («Сповідь», 1969), «Патрия дин мине» («Батьківщина в мені», 1970;), «Амезь буковинене» («Буковинські полудні», Кишинів, 1972), «Мэрия са омул» («Її величність Людина», 1973), «Мажистрала луй Октомбрие» («Проспект Жовтня», 1975), «Извоаре фербинць» («Гарячі джерела», 1977), «Де ворбэ ку вииторул» («Розмова з майбутнім», 1980), «Флориле рекуноштинцей» («Квіти визнання», 1983), «Кынтечеле веций» («Пісня життя», 1985), «Арбореле фрэцией» («Древо братерства», 1987). Основою  творчості І. Кілару . – життя повоєнного  буковинського  села, зміни в побуті та психології людей. Іон Кілару володів і іншими  літературними жанрами:літературна критика,  драматургія,переклад.  Переклав румунською  мовою низку творів Ю. Федьковича, М. Ткача, А. М’ястківського. Окремі вірші поета  Кілару  з румунської  мови перекладали Михайло  Івасюк, Михайло Ткач, Марія Влад, Віталій  Колодій, Петро Палій, Наум Гурвіц. 
 (За матеріалами  Української сучасної енциклопедії , електронного ресурсу www.ippobuk.cv.ua/images/_Кiлару_Iон..)
            

Шанс на перемогу!

Про користь читання газет: професор Преображенський радив " Не читайте  до обіду  радянських  газет". Але від  читання українських газет не варто відмовлятися.Особливо від місцевої преси. Бо у них, крім щоденної інформації ,трапляються  публікації, які надають шанс здобути перемогу, прославити себе і Буковину.

       Знайшла і ділюся. 

  Беріть участь, ще є час 

                                    Бажаю успіху !    

           Берн чекає саме на вас!