Магія Буковини

«Казкою про трьох філософів» (у виконанні на 2 голоси – автор Сергій Кроповінський та виконавиця ролі хлопчика Раїса Рязанова) розпочалася програма квітневої зустрічі в «Дебюті». Філософія змісту, підсилена акторською майстерністю художнього читання, проілюстрована авторською живописною роботою спонукала не лише до роздумів, але й принесла справжню насолоду від відчуття телепортації в інші часи і країни.

А до подорожі Чернівцями і знайомства з їх знаковими історичними постатями ми долучилися з Наталією Печонкіною.

Фактично, такі матеріали – ілюстрація з коротким описом ролі особи в історії Чернівців цілком заслуговують на увагу не лише чернівчан, а і краєзнавців та екскурсоводів.

Очікувані пригоди, що трапляються у «Коридорах часу» від Галини Мрихіної

цього разу познайомили нас з історичним ареалом довкола театру. Прогулюючись з Іриною Горбачевською, героїнею оповідання, нинішніми вулицями Л.Українки, дізналися про загадковий флюгер на шпилі колишнього кінотеатру "Скала", відвідали музей з унікальними експонатами і дізналися багато інших цікавих фактів з історії нашого міста. Та про це - в тексті. (Теми текстів детально не переказуватиму – всі вони будуть викладені в групі «Дебют-Читання» та на особистих сторінках учасників разом з фотографіями квітневого зібрання).

Як завжди, відчули силу нашого Куполу. Це про те, коли автори не змовляються попередньо, але в текстах так, чи інакше доторкаються до об’єднуючої або дотичної теми. Це якийсь вищий контакт душевної близькості, в результаті чого створюється спільний чи суспільний контент. От і цього разу сюжет оповідання Хелени Щирої «Раз на рік»,

підкреслює філософію життя. Події відбувалося на кладовищі в поминальні дні в селі, яке давно залишили мешканці. Але це не про мінор перебування на місці смутку. Для відвідувачів - це їх місце сили. Знову, не вдаватимуся в деталі, але і в попередньо згаданих авторів кладовище постає, як історичне місце пам’яті – місця вічного спочинку найвідоміших чернівчан і камнетесів Москалюків, авторів багатьох унікальних нагробків у Наталії Печонкіної або зниклого і, багатьом сучасним чернівчанам невідомого, кладовища в районі нинішньої вулиці Л.Українки у Галини Мрихіної.

Ще якравіше " перегукуються" персонажі. Зокрема, Раймонд Фрідріх Кайндль у Н.Печонкіної і Г. Мрихіної.

Тут таки трохи повернуся до "Коридорів". Адже таку можливість побувати у Чернівцях епохи правління Габсбургської монархії, та ще й зустрітися з найавторитетнішим тогочасним краєзнавцем, чиїми роботами ми найчастіше послуговуємося сьогодні, окрім того, ректора Чернівецького університету, де все своє професійне життя провела героїня оповідання Ірина Горбачевська, залишити "поза кадром" просто неможливо.

А Софія Березіна разом із Сергієм Гакманом перенесли нас уже до румунського періоду.

Ім'я Васіле Александрі, румунського багатожанрового письменника нам відоме. На минулих зустрічах Сергій Гакман вже знайомив нас з його прозовою творчістю, зачитавши фрагмент перекладу комедії "Йоргу з Садагури".

А цього разу Софія Березіна переклала на українську мову поезію В. Александрі "Гості весни" ,"Грім", "Конвалії".

Оригінальний текст озвучив Сергій Гакман.

В свою чергу, Сергій запропонував прозу М. Сореску "До певного моменту" у власному перекладі та авторське оповідання "Життя закінчилося", героєм якого є Карен Гамбарян, який певний час жив і займався громадською діяльністю в Чернівцях в часи першої хвилі вимушеного переселення.

Через тексти учасників "Дебюту" ми краще пізнаємо і нашу історію, і самих себе, і ближче знайомимося з внутрішнім світом один одного. Не все і не всім іноді хочеться говорити, особливо, коли життя випробовує людину на міцність. Тому те, що виливається на папір також дає нам шанс серцем відчути вібрації душ друзів.

Ірада Керімова

прочитала дуже щемні нариси про своїх синів: "Тушонка", "Колись я напишу..." та власною поезією, написаною ще "в минулому житті". А ми слухаючи їх вперше, впізнавали знайомі ситуації: "Поколінню емігрантів", "Зима в умах".

Зважаючи на примхливу нинішню весну, характером схожу на жінку зі змінами настрою, Наталія Гриценко додала гумору у своєму оповіданні "Весна".

Як і зазвичай, поетичні сторінки були тематично-строкатими, як і належить бути весні. Раїса Рязанова

зачитала низку віршів, які написала впродовж місяця мовою оригіналу - " Мене хвилюють запахи весни", "Ми цілий рік не бачились з тобою", "Коли ж ми вже навчимось цінувати" та авторські переклади власної поезії на українську мову " Побачить, як хвилюються жнива", "В маленькій вуличній кав'ярні". Запросила і Сергія Кроповінського виконати один із віршів.

У Ольги Васкан

добірка поезій охопила багато різних тем, які хвилюють авторку : "Матерям загиблих героїв", "Згорає все до тла: листи, мости " (у якому стверджує: "Коли затягнуться, загояться всі рани, Тобі нові відкриються мости!"), "Така велична вічності хвилина", " Під синім небом дихають ліси". І, звичайно потішила віршем "Зайчик", на перший погляд - дитячим, але за змістом досить таки серйозним. А завершила свій виступ віршем- присвятою "Дебюту" і його учасникам " Дуже хочу або, Хочу в квадраті".

Ну і хто заперечить, що "Купол" діє? Варто було Ользі Васкан написати

"...Музика щоби у залі звучала.

Щоби наш купол, що зветься "Дебютом"

Довго світив і збирав нас до купи",

як відбулося довгоочікуване повернення до "Дебюту" Олександра Мадея.

З радістю всі учасники вітали-обнімали і уважно слухали автора-виконавця, який повернув нам і пісню на слова Іванни Стеф'юк " Над дивним садом- дим" та пісню Д. Долгова, київського барда у власному перекладі на українську мову " Шкатулка". Оля не розгубилася, а зафіксувала цей момент тріумфу.