Анонсуючи серпневу зустріч у "Дебюті", я запевняла, що літо закінчується, але не залишає нас. Бо те тепло, щирість і високість талановитого слова, створеного нашими авторами останнього літнього місяця таки підтвердило - наснаги вистачить і на дощові осінні, і на морозні зимові місяці. Літо не йде назавжди, воно лиш мусить відпочити. Як красиво висловила цю думку Валентина Мацерук "Відпускаю літо у відпустку", як і в наступному вірші: "Жнивує серпень. Проводи у літа.Не стримати його..."
А поезія Раїси Рязанової "Веснушчатое лето в брызгах солнца...и обещает,что опять вернется" надихнула її на поетичний діалог- "Ще повернеться літо у веснянках"
Про талановитий творчий тандем говорити зайве. Але цього разу Валентина запропонувала ще переклад з російської вірша чудового харківського поета Віталія Ковальчука "Коли стискає горло злая сила".
А сама Раїса Рязанова, віддаючи належне літнім подіям, емоціям, тривогам і сподіванням " "Літо. Сни.Мрії про мир", "Як таке трапитись з нами могло" також запропонувала авторську новинку - чотиривірші .
Цікаво, що цього разу Раїн вірш "Лето. Сны. Мечты о мире" на українську мову переклала Наталія Куконіна " Літо. Сниться мир", а талановито прочитала його Ірина Горбачевська.
Не покривлю душею, стверджуючи, що в нашому товаристві завжди налаштовані на відкрите душевне сприйняття нових авторів. Тим більше, коли вони переїхали з інших міст. Взаємообмін завжди збагачує, розсуваючи творчі горизонти. Вже кілька років з нами Ігор Померанський з Донецька, проза якого завжди не лише цікава сюжетно, але й стилістично: щедро пересипана примовками, дещо відмінною від буковинської мовою. Цього разу у "Чернівецьких замальовках" автор інтригуюче згадав і "Дебют".
А Марина Провоторова з Сіверськодонецька анонсувала свою книгу- путівник рідним містом " "Місто із спогадів-снів", яку перевидано у Чернівцях та презентація якої буде в наступному місяці.
Ірада Керімова, членкиня товариства "ЯМаріуполь", якій двічі довелося залишати і рідний Баку, а з початком війни і Маріуполь прочитала своє оповідання "Все буде добре". Ірада - творчо обдарована, володіє чудовим голосом. У попередній період життя активно займалася творчістю. Поступово знаходить своє місце і в Чернівцях. У День Державного Прапора брала участь у благодійному концерті. Заспівала вона і в "Дебюті". Впевнена, що чернівчани згодом почують Іраду і зі сцен інших майданчиків.
Свій особливий почерк, який завжди захоплює здатністю полонити і водночас спонукати дивитися навколо себе нетривіально, має Сергій Воронцов. У його коротких етюдах так багато мудрості, подекуди інтриги, подекуди навспак думці загалу. Але завжди очікувано: буде цікаво. Хто слідкує за творчістю Сергія, мабуть, вже вивчили маршрути його прогулянок, які обов'язково трансформуються в тексти і слухаючи їх, ти вже віртуально мандруєш левадами, "бродяжиш" околицями, бродиш теплими прибережними водами Прута, надихаєшся принадами природи і ... філософствуєш : "Природознавче","Наостанок". А то й підхопиш "вірус" помандрувати за допомогою веб-камери ("Фламінго"). А й справді, цікаво, хто ще міг би бути з тобою на одній хвилі. А ще Сергій поділився і своєю поезією - "Відображення", "Як приходили ангели" та перекладом поезії Альфреда Гонга " Автопортрет у трюмо".
Уміє помітити цікавинки у щоденні і Ольга Васкан. З героями її оповідань ми скоро зустрінемося. Нова книга авторки "Крізь призму життя" вже в дорозі до Чернівців. Хоча герой запропонованого нового оповідання "Дядя Гриша", мабуть, чекатиме наступного видання, а ми вже з ним познайомилися. В чому й принада "Дебюту".
Сергій Гакман - без перебільшення уособлює театр одного актора. Хоча цього разу він був не сам: героєм його оповідання "Танець живота" став відвідувач нашого клубу, а часто і помічник Олександр Мартиненко. І, як закінчив свій текст автор словами " Ми вибухнули сміхом", так само це повторилось і в клубі.
З нетерпінням чекали розповіді - вражень Олени Дикої від поїздки до Німецького міста Аахен, особистої зустрічі з героєм " Казки старого Собору".
Захоплено слухали про цікаві зустрічі Олени з героями її обох книг. Адже, будучи прихильницею таланту Девіда Гаретта, вона знову відвідала його концерт, який і відбувався у рідному місті скрипаля. І якщо "Ангели прилетіли" авторка подарувала батькові Девіда, то "Казку старого Собору" отримала вже його мати. (Сюжет для наступної книги). Емоції, якфі переповнювали Олену неможливо передати. Тому тим часом готуватимемося до презентації. Впевнена, там ми ще почуємо багато цікавого.
Своє ж оповідання, написане вночі перед нашою зустріччю, бо повернулася до батьківського дому з поїздки буквально напередодні. Вочевидь, всі емоції вилилися у оповідання, приурочене пам'яті батька " "Хочу повертатися".
Дякуємо за фото Анастасії Невельській
