Вулиці міста. Повернуті назви.Вулиця Руська

 

  Від однієї з найкоротших вулиць Чернівців  помандруємо до однієї з найдовших. Вона  також є однією із 7 вулиць, що починаються від Центральної площі. Вулиця не найстаріша,  своїм  остаточним облаштуванням вулиця завдячує будівництву на ній української (тобто русинської/ руської) церкви  в стилі українського бароко тому і    називалася  Russischegasse. І цю назву вулиця змінювала на короткий термін, коли Чернівці були  в складі Королівської Румунії. Тоді вона була переіменована на  strada Romana. В 1944 році назву Руська вулиці повернули. Щоб не повторюватися щодо назви, переадресую вас до публікації «Магії Буковини» https://magiabukoviny.blogspot.com/2022/04/blog-post.html 

Фото Н. Печонкіної

Хоча, за твердженням І.Н.Снігура "...все ж першою назвою вулиці, яка мала дуже короткий відтинок: від площі до греко-католицької церкви: Оптичний обман створює  ілюзію, що вулиця впирається в цю церкву, якщо дивитися на неї з площі. Називалася  вона вулицею Франца Йосифа.»

Фото з архіву Е. Туркевича

 Вулиця Руська має дуже багату історію і є однією з найбільш описаних в багатьох друкованих джерелах. Якби їх зібрати в одну книгу, книга вийшла б досить об’ємною. Тому дуже побіжно згадаю широко відомі факти, будівлі, імена відомих осіб. Варто лише згадати, що Руська знаменита найбільшою кількістю культових споруд,  адрес  будинків відомих в історії Буковини постатей, ресторанів, кафетеріїв, кондитерських, фотоательє, магазинів та інших цікавих об’єктів.

 Трохи порушуючи хронологію, та щоб примірно зберегти тематичний «маршрут», не можна не згадати Свято-Миколаївську церкву, єдину в Україні з подібною архітектурною особливістю. Споруда  з «крученими» куполами побудована  за проектом  церкви в румунському місті Куртя-де-Арджеш.

  

Фото Е. Туркевича 

  Сьогодні по вулиці Руській діє ще кілька культових споруд  різних конфесій.

Та повернімося до початку вулиці.  М.Д.Никирса у книзі «Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ»  пише: «На вулиці станом на 1940 рік, за кадастровими планами розміщувалося біля 250 будинків, в яких проживали адвокати, інженери, торговці, купці, рабини і священики, домовласники та інші городяни. Тут пліч-о-пліч жили поляки, українці, німці, румуни.

  Крім приватної забудови, церков та молитовних будинків розміщувалися і промислові підприємства, серед яких цегельний завод та кахельна фабрика Зальтера. Ще з 1784 року поблизу мосту і за ним створювалися примітивні печі для випалювання цегли». Вочевидь, це пов’язано з видобутком сировини біля Винної гори неподалік вулиці Руської.

 

Фото з архіву Е. Туркевича

  

фото Т. Піца

 Від самого початку вулиці, на розі з  площею, як і на Поштовій, гостей міста запрошували готелі  «Париж» та «Гуцул» ( Про них  теж є окрема публікація в «Магії Буковини»  за посиланням

https://magiabukoviny.blogspot.com/search?q=%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96 )

 

Багато чернівчан з ностальгією розповідають про  ресторан та кондитерські в №№ 2,4,6,10. Про них згадувалося в попередніх дописах «Магії», зокрема «Солодке життя Чернівців» та «Різдвяні ласощі».(1)https://magiabukoviny.blogspot.com/2024/12/blog-post_23.html?spref=fb&fbclid=IwY2xjawMIZgxleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETF0RE9uODZjNW8yOGdHVEtRAR6IGehXTBYy8Tcu_otH6Hni7g1mWO9Fp_6ijNojtBlCTWz_9SNqQsalKzzcmg_aem_UyVC1ytjQVkiKja1cXCxCw

2)      https://www.blogger.com/u/1/blog/post/edit/681657486719294069/7620981052148043505)

  

Ресторан Йозефа Каца, буд.№4   Фото з архіву Е.Туркевича

  Якби вулиця могла говорити, вона б з гордістю могла розповісти про своїх відомих мешканців.

  На Руській  неподалік церкви мешкали родини  головного  хірурга  крайового шпиталю  Володимира Залозецького, Опанаса  Шевчукевича,  Дмитра Макогона, чия донька, відома  письменниця Ірина Вільде, і чиї спогади про кондитерську на початку вулиці також згадувалися у «Солодкому житті».

  

Фото М. Ріффа

 На розі з вулицею  Садовського красивою архітектурою  (сьогодні споглядаємо лише зовні) приваблює будинок, де в минулому діяла аптека Барберів. 

 Після зміни державного устрою власники  будинку зберіг медичний профіль, де  продовжив  медичну практику.  І.Н.Снігур приводить, як доказ рекламу румунського часу.

 

Дуже цікавий опис внутрішнього  облаштування заслуговує на окрему  увагу, то ж варто звернутися до книги Снігура І. «Чернівці і чернівчани».

 А у будинку № 49  проживав добре відомий головний санітарний лікар Теодор   Цуфлюхт.

Вулиця Руська  відома і своїми фотоательє, адресами архітекторів та інших митців.

 Руська, 6

З підпису до фото-портрета дізнаємося, що у будинку №6 було одне із перших фотографічних закладів Ерліха та Брюлля. ( Про сам будинок - в кінці публікації) 

   У будинку №31 мешкав художник і архітектор Бернард Редер. Вікіпедія підтверджує цей факт : Бернард Редер (29 червня 1897, Чернівці — 7 вересня 1963, Нью-Йорк) — художник, скульптор, гравер та архітектор, народився в Чернівцях, а мистецтвознавця Тетяна Дугаєва  засвідчує, що достатньо творча особистість, повернувшись після закінчення Празької Академії мистецтв, був одним із засновників у Чернівцях  Культур-ліги,  єврейської суспільно-культурної  організації в Україні. А через антисемітські переслідування змушений був емігрувати. Статтю про художника можна знайти у книзі Т.І.Дугаєвої «Таланти Чернівців».

На цій вулиці у №№ 28 та 64 проживала і мала майстерню  родина  Москалюків, братів Вільгельма і Карла,  майстрів каменярів, відомих  творців чернівецького некрополя та багатьох скульптурних об’єктів у Чернівцях (М. Козменко «Історична розвідка. Про творців меморіального мистецтва у Чернівцях» https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/istorichna-rozvidka-pro-tvorciv-memorialnogo-mistectva-u-chernivcyah-4383.

 фото з архіву Е. Туркевича

  

Фото М. Козменка

Не можу стверджувати, на добро, чи на лихо, але на сьогодні в будинку добудовується 3-й поверх. Донедавна, тут був офіс Федерації спортивного  туризму.

  У будинку № 62 жив скульптор Бернард Горн. Донедавна пам’ятник  його роботи чернівчани мали змогу бачили у парку  Шевченка.

( Зі зміною нумерації досить важко стверджувати, чи не про одну і ту ж адресу йдеться, бо і за № 28 на нинішніх Гугл картах  знаходиться Собор Успіння Пресвятої  Богородиці)

 Звісно, що така густо населена вулиця в усі часи мала жваву торгівлю. Яскраві вітрини,  якісні товари відомих фірм забезпечували потреби чернівчан.

Будинок №20-А Біжутерія Горовіца та фабрика жіночих капелюхів. ( Е.Туркевич)

 Не менш успішною була торгівля і харчовими продуктами. На проміжку від вулиці  Новий світ (нині Шевченка) до мосту були   досить відомий магазин м’ясних виробів Адольфа і Петера Буковських, про що свідчить напис на будівлі.

Фото Н. Печонкіної з книги "Czernowitz - Чернівці. Позавчора,вчора і сьогодні"

Прикметно, що і сьогодні у цьому будинку працює гастроном

Неподалік, у будинку№86 була вілла Біндер з пивним залом.

 І ще – це єдина вулиця, на якій є міст. Сьогодні під мостом проходить залізниця , а колись протікала річка Мольниця. Щоправда, вона є і сьогодні, забрана в трубу і дуже обміліла, скоріше схожа на маленький струмочок.  Ось цей фрагмент історії нашого міста - досить цікавий і маловідомий.

#czernowitz #czernowitz_old_photo #Molnytza  мапа 1911 року. (Е.Туркевич)+ Туркевич Е. Руська   #Чернівці в старих фото.

  Це став Реннера. Публікацій про нього всього кілька.  "Витікаючи з озера, потічок Мольниця знову перетинає залізницю й утворює озерце біля колишнього шпиталю швидкої допомоги, нині гаражі в кінці вулиці Буковинської. Озерце називалося "ставок Renner'а" (взимку - льодовий майданчик для катання на ковзанах.

Це фото тиражувалося на тогочасних поштових листівках.

Зацікавлених переадресую до публікації, підготовленої С. Воронцовим "Став Реннера"// Чернівці–2021–04.02) .  Уже в іншій публікації С. Воронцов приводить  фрагмент спогадів журналіста від 1937 року : «Чернівці втрачають свій романтизм. Втім, й місця, де колись панували радість і сміх, де молодь того часу шукала та знаходила відпочинок та віддавала данину спорту, більше не існують для сьогоднішнього покоління. Став Реннера, місце для забав молоді на рубежі століть. Пригадую чарівну картину – став Реннера минулих років на тлі засніженого пейзажу. Офіцери у мундирах, джентльмени в красивому цивільному одязі під звуки військової музики, початківці ковзанки робили свої перші, невпевнені спроби вдосконалити це мистецтво, і вся публіка захоплювалася майстрами, що крутили кола у центрі ковзанки. Влітку тут була влаштована школа плавання, – популярне місце, яке давало прохолоду та задоволення у сонячну спеку. Потічок, що витікав з ставу, приводив у рух романтичний млин. Після війни лікеро-горілчаний завод розмістився в гарному будинку для відпочивальників на ставі Реннер.» На жаль, про цей оазис дозвілля сьогодні нічого не нагадує. Одначе, згадані шпиталь швидкої допомоги, млин, лікеро-горілчаний завод свідчать про тогочасну інфраструктуру в районі Руського мосту.

 На жаль, зовсім нещодавно Чернівці втратили ще один об’єкт : будинок №6 з 2-м, за довжиною, балконом у місті.

 Це вже історичне фото. А сьогодні маємо невідомість: буде відбудовано чи ні - на разі невідомо.