Вулиці, що ведуть до витоків. Поштова

  

( фото з дрону А. Тамазликаря)

  У час, коли відбувається численне перейменування вулиць, у Чернівцях залишаються вулиці, які ніколи не зазнавали змін у назвах. Але про них буде один з наступних постів. Сьогодні починаємо публікації про вулиці, яким в той чи інший час повернуто первинні, "рідні"  назви.  Авторитетний краєзнавець Ігор Чеховський, який залишив нам вагомий доробок з історії міста так пише: "На щастя, чернівчани, як і городяни всього світу, ще на зорі розбудови міста спростили собі життя за допомогою міських власних назв-урбанонімів. Імена отримували міські околиці, квартали, майдани, вулиці, провулки, тупики і навіть окремі, варті уваги будинки.  …Зачувши певну назву, кожен одразу ж здогадувався: де ця вулиця і куди нею дійдеш, Вокзальна вела до вокзалу, на Поштовій стояв головний поштамт, на Шкільній – найстаріша в місті школа, а на вулиці Синагоги – найбільше синагог". (Чеховський І. Вулиці, що ведуть до витоків // Час-2000, 200– 26.05) 

  У самому центрі міста від Центральної площі відгалуджується одна із 7 вулиць, колись одна із найкрасивіших, але і одна, що зазнала найбільше змін,  вулиця Поштова. Чи не  найкоротша вулиця Чернівців, що гармонійно продовжувала  і зберігала  архітектурний ансамбль  тогочасного осердя міста. Так, її до вулиць з повернутим іменем можна віднести умовно. Але наступне за первинним, її старовинне ім'я таки повернуто. Бо це насправді, не найперша її назва. За Р.Ф. Кайндлем,  датою "народження"  вулиці вважається 1787 рік  і називалася вона Мучною, оскільки вела до Мучної площі.  Відтоді, коли звели будівлю пошти у 1889 році, вулиця вже іменувалася Поштовою ( Postgasse). Та й  Mehlplatz (площа Мучна) також  неодноразово перейменовувалася .

  Певний час  (1918-1940) вулицю називали Бухарестською. Але на тогочасних  поштівках можна зустріти   обидві назви. 

 

Однак  їй довелося пережити ще одне переіменування. Сучасники  пам’ятають її, як вулицю Худякова,  Героя Радянського Союзу, який загинув на Тернопільщині. (Прикметно, що  була загальноприйнятною практика присвоєння вулицям країни  імена постатей,  не причетних до історії  міст). З цією назвою вулиця існувала з 1969 до 2014 р., у якому їй знову повернуто назву Поштова.

  Ця вулиця завжди була людною.   До радянського періоду   обабіч вулиці  розміщувалися готелі, магазини, кафе, редакція газети «BukowinerPost»,  торгово-промислова біржа та філія банку Віденської банківської спільноти, -  очі розбігалися від реклам.

  Дослідники - краєзнавці публікуючи документи, фотографії, аналітичні  результати своїх розвідок,  дають нам можливість поринути в минулу епоху і хоч краєчком ока побачити, яким було наше місто у  час свого розвитку.  До прикладу, Ігор Чеховський   у одній з публікацій  циклу «Історична дефіляда слідами монарших осіб…» пише: «… на розі  вулиць Темпля і Поштової, під подвійною адресою Темпельгассе, ч.2 – Поштгассе, ч.1 стояла одноповерхова кам’яниця, у якій розташовувався готель «Золотий Лев». Про це сповіщала бляшана вивіска, вміщена  на розі будинку, з відповідним написом: «Hotel Golden Lowe” та зображенням самого лева, що йшов на чотирьох лапах вліво." 

 

(На сусідній стіні  бачимо напис сьогодні вже не існуючого готелю «Готліб».)

Сучасна 5-ти поверхова будівля зведена для готелю «Золотий лев»  орієнтовно у 1910 р. Перший поверх  у різні часи  займали різні установи, пропонували послуги різні  фахівці  тощо.

( Реклама  українською мовою,  автрійський період)

А румунські поштівки  демонструють нам  присутність у місті фінансових установ автрійської імперії. Це  скоріш за все, відділення  віденської  фінансової установи. До 25-річчя  компанії Del-Ka Віденським монетним двором відлито ювілейну монету.

  

Проіснував готель на початку вулиці, найімовірніше, до 1940 року.

  

  Про готель Готліб, автор робить припущення, що  «заклад належав  котромусь із представників заможної єврейської родини Готлібів, із якої походили, зокрема,  два видавці чернівецьких поштівок у 1910-их роках: Моріц і Йозеф».

 ( Магазин на розі вулиць  Кохановського, 2 і РатушевоЇ,  21  (нині Головної), подвійна адреса вказана на чеку.)

 

 Щодо готелю "Готліб", - це назавжди втрачений об'єкт.  Він, як і Біржа, був знищений  варварами,  не здатними шанувати не лише архітектурні шедеври, але і людські життя, як роблять це і сьогодні. Інакше, як можна було планувати руйнацію Резиденції, Темплю, центру європейського міста.На щастя цей план не вдався, постраждала лише вулиця Поштова – там згоріли всі  3 будівлі лівої сторони та будівлі Ринкової площі  в напрямку до Головної. Це сталося у 1941 році при відступі  радянських військ з Чернівців.

 Навіть за залишками зруйнованої будівлі, видно, наскільки красивою вона була.

 Визначально, що, повернувшись до Чернівців після закінчення війни, нова влада не поспішала усунути наслідки своїх же попередників. 

Десять років, до 1955 р. згарища по вулиці Поштовій залишалися свідками злочину.  Хіба що не казали: "Хто вам дозволив так красиво жити", як це роблять їх нащадки. Новозбудовані житлові будинки аж ніяк не компенсували вишуканості і довершеності  втраченої архітектури.

Про будівлю Біржі, що була зліва по вулиці , під номером 3,  розповідає Іван Назарович Снігур у книзі "Чернівці і чернівчани ". Зі слів очевидців і старих поштівок  можна переконатися, наскільки досконалим був фасад цієї будівлі  і завершував гармонію усієї вулиці. Іван Назарович стверджує, що своїм виглядом  будинок нагадував  Паризьку біржу, що, можливо, і цей фактор дав поштовх називати Чернівці «Маленьким Парижем».

    Фото з архіву Е. Туркевича та з відкритих джерел