Дебют: середина літа

  Мабуть, так вдало склалися зорі  понад 10 років тому, коли зародився клуб "Дебют-Читання",  що всі наші зустрічі відбуваються у неповторній творчій атмосфері. І насправді, таки існує наш Купол, під яким  затишно і співзвучно  думається, спілкується, пишеться. 

 Теплими, щирими вітаннями і присвятами Раїсі Рязановій з нагоди нещодавньої ювілейної дати  продовжили свято. Квіти, вірші, пісенні вітання "розфарбували" нашу зустріч. А  сама п. Раїса з цього приводу  у відповідь подарувала свою поезію -  водночас і жартівливу, і філософську: "Мій кожен новий рік починається влітку...", "Я мабуть не здивую вас сьогодні...", "Не багато прощаю собі у житті..."

Ювілярка, Раїса Рязанова, не лише отримувала віншування, але й сама щедро обдаровувала всіх: читачі бібліотеки віднині матимуть унікальний подарунок: авторську книгу-каталог, проміжний підсумок величезної роботи Раїси Рязанової з дизайнерського оформлення книг, створення ілюстрацій до творів найавторитетніших вітчизняних та ряду зарубіжних авторів. В книзі окремим розділом зібрана оригінальна авторська поезія та варіанти перекладів різних авторів на українську мову.  Тут же блок, присвячений і "Дебюту", і портрети відомих чернівчан, словом, приходьте знайомитися. Бо книга не вийде широким тиражем. Хіба що за підпискою для бажаючих стане можливим  обмежений додрук. 

Та й сама книга  - витвір мистецтва.

І Сергій Воронцов отримав свій портрет  саме сьогодні.

 Неможливо проілюструвати підготовлений сюрприз від Олександра Мартиненка, який щоразу дивує вдалими результатами пошуку створити щось нове. У його творчому доробку чимало різних форм і жанрів, з якими ми  вже познайомилися. Минулого "Дебюту" Олександр читав текст-рефлексію на вірш  Раїси Рязанової "Середина літа".  А сьогодні  на цю тему виникло своєрідне  алаверди від Наталії Гриценко, яка своє оповідання написала вже, як рефлексію на текст Олександра. Отже "Середина літа" стала цікавим стартом для творчості одноклубників. Олександр же потішив новою своєю знахідкою : записом    виконання саме цієї   пісні (на слова Р. Рязанової "Середина літа") 3-ма мовами за допомогою ШІ. Разом з тим, "голос" самої  авторки ми таки впізнали: штучний інтелект ідентифікував його  майже 100-відсотково.

 Наш клуб стабільно цікавий тим, що нам вдається уникнути рутини несподіванками і експромтами. Щоразу ми відкриваємо інші сторінки  творчості учасників. Це не лише читання нових  художніх текстів. Це і краєзнавчі розвідки, це знайомства з перекладами, це і спроби авторів у нових для себе жанрах. 

 Фрагментом дослідження історії міської дитячої лікарні яку чернівчани знають за історичною назвою "Фішер кіндершпиталь" та пам'ятника Харита поділився С.М. Сторожук, багаторічний  очільник даної лікарні. 

Красива будівля, яка знайома нам з історичних джерел,що  приваблює  краєзнавців 

зовні зберегла свій вигляд, але, зрозуміло, що підтримка, осучаснення оснащення тощо потребувало і потребує значних зусиль та фінансового забезпечення, так само, як і реконструкція відомого, єдиного в Європі пам'ятника милосердю,  - Харита. З нетерпінням очікуватимемо книги, над якою працює автор, заслужений лікар України Сергій Миколайович Сторожук. Сподіваємося, що це розвінчає всі інсинуації навколо історії лікарні.

 З міста ми помандрували до Карпатських просторів. Буковинська Гуцульщина  зі своїм природним, побутовим, мовним колоритом - справжній клондайк для творчої душі. 

Письменниця Хелена Щира майстерно провела нас до цього чудового краю через призму побутової історії, яка мала місце в реальному житті. Але, не лише цікавим, незвичним сюжетом захопила нас авторка, а і розсипом    діалектів у розмовній мові героїв. І це їй вдалося, не зважаючи на перший досвід.

  І ще один дебют очікував нас. Його підготував Сергій Гакман.  Ми вже звикли, що тексти Сергія, здебільшого носять гумористичний характер. Але не цього разу. Сергій Михайлович заінтригував  нас вже тим, що в преамбулі попередив: читатиме текст не власний, і надалі автор залишиться інкогніто, знайомитимемося з його поезією за творчим псевдонімом   

prominrhymes

. Водночас  Сергій Михайлович натякнув, що це - буковинський автор, дуже близька Сергієві людина. А побажання автора для нас закон.  Ми, заінтриговані, слухали сучасну  поезію. Дуже цікаву. Цікаву своїми  темами. Додам, що згодом всі матимуть можливість познайомитися з текстами у групі "Дебют- Читання" на платформі фейсбука. 

  В свою чергу Воронцов Сергій запропонував уривок  з власного перекладу книги Траяна Поповича, звертаючи увагу на теми, які не завжди коментуються перекладачами і які дуже важливі у контексті авторського задуму, від ігнорування чого текст спрощується. Зокрема, йдеться про християнські алюзії історії часів Антонеску, коли євреїв розпинали подібно Христу. Про неординарну постать Поповича свідчить і напис на його надгробку: "Тут лежить поет",  стверджує С. Воронцов.

 Художня проза, звісно, теж була. Ольга Васкан  цього разу приєдналася до когорти "гумористів" своїм оповіданням "Гешефт". Хоча не оминула і поезію. Поетичне вітання Раїсі Рязановій було  чудовим!

А  що Купол спрацював цього разу  неочікувано, навіть для нас: це одна і та ж історія, що лягла в основу оповідань "Дисидентська історія" Галини Мрихіної

та "Зрада" Наталії Гриценко. Узагальнюючи, можна сприймати їх тексти своєрідними методичками для жінок на всі випадки життя.

   Затамувавши подих  всі дивилися запис і слухали кришталевий голос  Сашеньки Мірінюк, яка планувала бути на нашій зустрічі і підготувала власну інтерпретацію   пісні "Коханий" Ігоря Поклада.  Це була кульмінація нашої зустрічі. Ця маленька зірочка, яка  з нами від 8-річного віку, вже  досягла рівня потужної Зірки, яка зачарувала нас назавжди і візиту її ми щоліта очікуємо з нетерпінням. Сподіваємося, що наступний рік буде мирним і ми зустрінемося, і скупаємо її в заслужених оваціях.  Запис пісні також можна почути в групі. 

Як завжди вдячність нашим учасникам, які підтримують вогонь творчості, збираючись послухати новинки від талановитих "Дебютівців".

Вдячні за фото Галині Добровольській, Галині Мрихіній, Раїсі Рязановій.

Вулиці, що ведуть до витоків. Поштова

  

( фото з дрону А. Тамазликаря)

  У час, коли відбувається численне перейменування вулиць, у Чернівцях залишаються вулиці, які ніколи не зазнавали змін у назвах. Але про них буде один з наступних постів. Сьогодні починаємо публікації про вулиці, яким в той чи інший час повернуто первинні, "рідні"  назви.  Авторитетний краєзнавець Ігор Чеховський, який залишив нам вагомий доробок з історії міста так пише: "На щастя, чернівчани, як і городяни всього світу, ще на зорі розбудови міста спростили собі життя за допомогою міських власних назв-урбанонімів. Імена отримували міські околиці, квартали, майдани, вулиці, провулки, тупики і навіть окремі, варті уваги будинки.  …Зачувши певну назву, кожен одразу ж здогадувався: де ця вулиця і куди нею дійдеш, Вокзальна вела до вокзалу, на Поштовій стояв головний поштамт, на Шкільній – найстаріша в місті школа, а на вулиці Синагоги – найбільше синагог". (Чеховський І. Вулиці, що ведуть до витоків // Час-2000, 200– 26.05) 

  У самому центрі міста від Центральної площі відгалуджується одна із 7 вулиць, колись одна із найкрасивіших, але і одна, що зазнала найбільше змін,  вулиця Поштова. Чи не  найкоротша вулиця Чернівців, що гармонійно продовжувала  і зберігала  архітектурний ансамбль  тогочасного осердя міста. Так, її до вулиць з повернутим іменем можна віднести умовно. Але наступне за первинним, її старовинне ім'я таки повернуто. Бо це насправді, не найперша її назва. За Р.Ф. Кайндлем,  датою "народження"  вулиці вважається 1787 рік  і називалася вона Мучною, оскільки вела до Мучної площі.  Відтоді, коли звели будівлю пошти у 1889 році, вулиця вже іменувалася Поштовою ( Postgasse). Та й  Mehlplatz (площа Мучна) також  неодноразово перейменовувалася .

  Певний час  (1918-1940) вулицю називали Бухарестською. Але на тогочасних  поштівках можна зустріти   обидві назви. 

 

Однак  їй довелося пережити ще одне переіменування. Сучасники  пам’ятають її, як вулицю Худякова,  Героя Радянського Союзу, який загинув на Тернопільщині. (Прикметно, що  була загальноприйнятною практика присвоєння вулицям країни  імена постатей,  не причетних до історії  міст). З цією назвою вулиця існувала з 1969 до 2014 р., у якому їй знову повернуто назву Поштова.

  Ця вулиця завжди була людною.   До радянського періоду   обабіч вулиці  розміщувалися готелі, магазини, кафе, редакція газети «BukowinerPost»,  торгово-промислова біржа та філія банку Віденської банківської спільноти, -  очі розбігалися від реклам.

  Дослідники - краєзнавці публікуючи документи, фотографії, аналітичні  результати своїх розвідок,  дають нам можливість поринути в минулу епоху і хоч краєчком ока побачити, яким було наше місто у  час свого розвитку.  До прикладу, Ігор Чеховський   у одній з публікацій  циклу «Історична дефіляда слідами монарших осіб…» пише: «… на розі  вулиць Темпля і Поштової, під подвійною адресою Темпельгассе, ч.2 – Поштгассе, ч.1 стояла одноповерхова кам’яниця, у якій розташовувався готель «Золотий Лев». Про це сповіщала бляшана вивіска, вміщена  на розі будинку, з відповідним написом: «Hotel Golden Lowe” та зображенням самого лева, що йшов на чотирьох лапах вліво." 

 

(На сусідній стіні  бачимо напис сьогодні вже не існуючого готелю «Готліб».)

Сучасна 5-ти поверхова будівля зведена для готелю «Золотий лев»  орієнтовно у 1910 р. Перший поверх  у різні часи  займали різні установи, пропонували послуги різні  фахівці  тощо.

( Реклама  українською мовою,  автрійський період)

А румунські поштівки  демонструють нам  присутність у місті фінансових установ автрійської імперії. Це  скоріш за все, відділення  віденської  фінансової установи. До 25-річчя  компанії Del-Ka Віденським монетним двором відлито ювілейну монету.

  

Проіснував готель на початку вулиці, найімовірніше, до 1940 року.

  

  Про готель Готліб, автор робить припущення, що  «заклад належав  котромусь із представників заможної єврейської родини Готлібів, із якої походили, зокрема,  два видавці чернівецьких поштівок у 1910-их роках: Моріц і Йозеф».

 ( Магазин на розі вулиць  Кохановського, 2 і РатушевоЇ,  21  (нині Головної), подвійна адреса вказана на чеку.)

 

 Щодо готелю "Готліб", - це назавжди втрачений об'єкт.  Він, як і Біржа, був знищений  варварами,  не здатними шанувати не лише архітектурні шедеври, але і людські життя, як роблять це і сьогодні. Інакше, як можна було планувати руйнацію Резиденції, Темплю, центру європейського міста.На щастя цей план не вдався, постраждала лише вулиця Поштова – там згоріли всі  3 будівлі лівої сторони та будівлі Ринкової площі  в напрямку до Головної. Це сталося у 1941 році при відступі  радянських військ з Чернівців.

 Навіть за залишками зруйнованої будівлі, видно, наскільки красивою вона була.

 Визначально, що, повернувшись до Чернівців після закінчення війни, нова влада не поспішала усунути наслідки своїх же попередників. 

Десять років, до 1955 р. згарища по вулиці Поштовій залишалися свідками злочину.  Хіба що не казали: "Хто вам дозволив так красиво жити", як це роблять їх нащадки. Новозбудовані житлові будинки аж ніяк не компенсували вишуканості і довершеності  втраченої архітектури.

Про будівлю Біржі, що була зліва по вулиці , під номером 3,  розповідає Іван Назарович Снігур у книзі "Чернівці і чернівчани ". Зі слів очевидців і старих поштівок  можна переконатися, наскільки досконалим був фасад цієї будівлі  і завершував гармонію усієї вулиці. Іван Назарович стверджує, що своїм виглядом  будинок нагадував  Паризьку біржу, що, можливо, і цей фактор дав поштовх називати Чернівці «Маленьким Парижем».

    Фото з архіву Е. Туркевича та з відкритих джерел

Нове місто-побратим Чернівців

 

  Список міст-побратимів поповнився новим іменем. Це вже 19-те місто з числа зарубіжних країн.

За повідомленням Медіа-агенства АСС, підписано угоду про побратимство Чернівців з італійським містом Барі. Міський голова Роман Клічук визначив перспективи співробітництва: "попереду нові горизонти співпраці : культурні та освітні проєкти, гуманітарні ініціативи, спільні економічні та наукові плани" .

Що відомо про місто Барі? За відомостями Вікіпедії це адміністративний центр провінції Барі, який розкинувся на 20 кілометрів вздовж Адріатичного моря. Популярне місце для пляжного відпочинку. Відстань від Рима близько 400 км. Населення біля 316 тис. осіб, серед якого зазначається 322 українці (за даними на 2023 рік).

 



Міська ратуша розташована на вулиці Корсо Вітторіо Емануеля ІІ — центральній магістралі міста, — що тягнеться на схід від міської ради до театру Маргеріта.
   З промисловості у Барі функціонують судноверфі, нафтопереробка, сталеливарні, трубопрокатні, хімічні підприємства, харчова промисловість. Залізничний вузол.
Освіта : У Барі є два державні університети: університет Барі, заснований в 1925 році, і Політехнічний університет, а також приватний університет імені Жана Моне, 11 наукових інститутів CNR, Міжнародний середземноморський аграрний інститут.
    Для наших фахівців культури також є перпектива співробітництва у професійній сфері. Тут діють музична консерваторія ім. Нікколо Пуччіні та Академія образотворчих мистецтв. Барі відомий своїм, четвертим за величиною театром Італії: оперним Театром Петрудзеллі
 

 (Коротка довідка: Народження театру пов'язане з крамаря́ми та кораблебудівниками з міста Трієста Онофріо та Антоніо Петрудзеллі, які подарували місту Барі проєкт його будівлі, авторства їх шва́гера Анджело Барі Чіччомесере. 29 січня 1896 року був підписаний договір між сім'єю Петрудзеллі та міською адміністрацією, а в жовтні 1898 року почали будівництво.)

    Барі пропонує безліч культурних пам'яток , а також таких, як міжнародний кінофестиваль Bif & st або багато подій, пов'язаних з традиційним танцем південної Італії – енергійною тарантеллою.

Центральна вулиця Віа Спарано, як і в Чернівцях Ольги Кобилянської є пішохідною

Базиліка Святого Миколая, який вважається покровителем міста
  Арxiтeктурa рiзнoмaнiтнa, як i caмe мicтo вoнa бaгaтoгрaннa. Сучacнi, мoдeрнi будiвлi пeрeтинaють i є cуciдaми iз cтaрими, вiкoвими будинкaми. Цe cтвoрює дужe тoнку грaнь мiж минулим i cьoгoдeнням. Що так притаманно і нашим Чернівцям.

А чому українське місто Бар, (раніше Рів) завдячує своїй назві італійському місту читайте тут:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80_(%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0)

Народжена прикрашати світ

 Осяяна і осяйна, красива, жіночна і неймовірно талановита. Раїса Рязанова. Ювілярка, у скарбниці якої такий потужний подарунок самій собі, що без застереження можна вважати щастям. Доля щедро обдарувала її талантами. І не лише в мистецтві. Її завжди усміхнену і наповнену позитивом ніхто не бачив у розпачі. Бо сильна. Сильна духом, сильна  вмінням жити тут і зараз, долати  негаразди, знаходити вірні рішення, сильна мудрістю, сильна прагненням  наповнити світ добром і красою. І всі ці чесноти вона щедро випромінює, спонукаючи навколишніх долучитися до цього прекрасного світу. Поряд з нею хочеться зростати інтелектуально, зміцнюватися  духовно, збагачуватися естетично. Адже вона - Творець. Живописець і Поет. Саме так, з великої літери.

Рівновелика у живопису і поезії, та і в решті творчих справ, вона ж бо - багатогранна. Всевишній таки поцілував її у чоло. За освітою - архітектор, та доля підготувала їй інший шлях, хоча вектор до творчості все ж  не загубився на тих неосяжних просторах: від Далекого Сходу до Західних кордонів. Витоки життєвого шляху Раїси Рязанової - Новосибірськ, Алма-Ати, та в серці  назавжди - Чернівці, до яких теж пройшла шлях від Путильської та Черепківської застав. Багато мистецьких і літературних  творів п.Раїса присвятила нашому місту. Вишукані вірші, довершені графічні малюнки-ілюстрації до них, вони здатні захопити майстерністю і захопитися авторкою.

  Цілком зрозуміло, що високий літературний рівень, розмаїття тем, вишуканість слова резонувала зі  струнами   і поетів- перекладачів, і композиторів. Вже на досить об'ємну збірку зібралося українських текстів у перекладі Валентини Мацерук, пропонують власні переклади і Галина Мрихіна, Наталія Куконіна. А барди  - і буковинські і закордонні вже співають пісні на слова Раїси. Важко пригадати, хто ще не виконував  "Рижих кульбабок". Принаймні нам  вже показали свої  варіанти Лариса Бєлова, Ігор Деменчук, Олександр Мадей. А загальна географія  простягається від Австралії до Ізраїлю. Так само, як і її живопис. Замовлення надходять і втілюються , та мандрують в якості сувенірів також і до США, несучи образ рідних Чернівців світами.  

 А скільком книгам зарубіжних чернівчан дала життя художниця і дизайнерка  Раїса Рязанова. Лише книг Г. Тайчера, які  благословила її рука  нараховується на часі 7 .  Загалом же  у доробку талановитої художниці і вправної високопрофесійної верстальниці вже  є понад 200. Таланту не потрібен спеціальний піар. Майстерність має здатність сама розлітатися світом. Адже окрім буковинських авторів, до неї звертаються і інші українські автори.  То ж не дивно, що саме їй присвячують свої вірші талановиті майстри пера. Не однією присвятою Раїсі Рязановій  рясніє поетичний доробок Інни Гончар. Поетичні і прозові  подяки-присвяти є і Олени Рутецької та інших авторів.

    

 Особливо полюбляють  книги у яскравому оформленні діти. Не дарма вважається, що зберегти в собі дитину - то надзвичайно важлива і цінна риса. Раїсі це вдається: бути водночас у дорослому світі і дивитися на нього захопленими очима дітей.  Цікавими сюжетними  ілюстраціями  і яскравими барвами заграли книги Ольги Васкан, Галини Мрихіної, Наталії Куконіної ("Дебют"), Г. Мельник, В.Кукульняка, С. Панчука, О.Гнатчук (Буковина), Г. Проссо ( Ізраїль) 

Та й половина  авторів з числа  "Дебютівців"  складають їй  вдячність за прекрасне обрамлення власних  книг.   І обидва випуски  "Дебютівського"альманаху - теж заслуга Раїси.

 І не тільки це. Більшість "Дебютівців" вже має в домашній колекції власний портрет руки художниці Раїси Рязанової. Згадується, до 3-річчя "Дебюту" їх було лише 10. Але не лише ми отримали такі ексклюзивні  подарунки. Ще багато талановитих  особистостей можуть похвалитися  портретами.

Але є в її поетичному слові і потужні ноти болю. Як дружині військового їй більш, ніж нам, цивільним, зрозуміла глибина трагедії. Тим більше, що і сини ввібрали серцем обов'язок бути захисниками. З 2014 року активно волонтерили на користь України, хоча в країні їх проживання було відносно спокійно, якщо так можна сказати про Ізраїль. А від 7 жовтня минулого року її молодший, Євгеній захищає кордони своєї країни. І вірші Раїси  бринять натягнутою струною тривоги, але і молитви про мир на нашій землі.

  А ще, а ще, а ще... можна досить  довго перечисляти чесноти і таланти нашої ювілярки.  Однак більше сказати у одній публікації, ніж у тому чималенькому списку  з   регіональної преси просто нереально. 

От і до нинішнього ювілею вже вийшла з друку публікація Валентини Мацерук, заслуженої журналістки України в газеті "Буковина" та розміщена на сайті газети "Версії".  Вже  полетіли вітання звідусіль на її особисту сторінку фейсбуку. І "Магія Буковини" приєднується до всіх побажань та бажає їх здійснення.

" Я - жінка. І я книга серед книг,

Прочитана ледь-ледь до середини..."

  Щиро бажаємо, щоб наступна половина була яскравою, плідною, радісною!