До кінця зими залишилося зовсім небагато. І нам вже дуже хочеться попрощатися з нею. Бо нам, вже звиклим до помірної погоди, властивої, скоріш осені чи весні,цьогорічна зима, яка повернулася до своїх природніх параметрів, додала багато прикрощів. Окрім красивих фото засніжених Чернівців, приємності від зими було мало. І найгірше - це багатогодинна відсутність електропостачання. Бо у багатьох чернівчан обігрів квартир залежить саме від електрики.
А ще й обледеніння доріг, тротуарів, що призвело до збільшення травматизму...Мимоволі прийшло бажання пошукати в літературі - якими ж були зими на Буковині і в Чернівцях в минулому.
Раймунд Фрідріх Кандль зафіксував: "Зима 1829-1830 років була дуже суворою. Санний шлях утримувався з половини листопада до кінця березня і морорз досягав 26 градусів [на нашій пам'яті така тривала сніжна зима, хоч і без таких морозів була в Чернівцях 1994-1945рр.]
Свідчення про жорстокі морозні зими і в попередні періоди задокументовані головою військової адміністрації на Буковині (1774-1778) генералом Габріелем фон Сплені: "У високих горах так холодно і так довго тримаються морози, що там майже неможливе землеробство".
Буковинська преса також фіксувала випадки, коли від морозів потерпали, люди, вимерзали фрутові сади, гинули тварини тощо."Важкою видалася також зима 1865-1866 років. Газета "Буковина" писала про смертельні випадки від голоду та знесилення. Біднота змушена була харчуватися лише жолудями." А вже за 5 років , шостого лютого 1870 року на Буковині зафіксували найнижчу температуру – 28 градусів морозу, подекуди – 30 градусів. Через замерзання сталося багато смертей. Було порушено роботу залізниці. Сувора зима вигнала навіть вовка до околиць міста, якого прогнали мешканці Винної гори. Першого лютого приблизно о 19.30 можна було спостерігати Північне сяйво.
[До речі, і цьогоріч це явище зафіксоване "Ночами 10- 11 січня та 19 на 20 січня 2026 року над Буковиною спостерігали рідкісне полярне сяйво рожевого та зеленого відтінків.
Друковані джерели свідчать і про неймовірний холод 1888 р. Особливо цінними є спогади Осипа Маковея у книзі “Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича". Надворі стояв тріскучий мороз, коли “Руська бесіда” приготовляла похорон Федьковича. Вночі перед похороном зірвалася буря і сніжна метелиця, яка – здавалося – спинить усіх людей із сіл приїхати до Чернівець. Не спинила: члени всіх читалень із чернівецької околиці прийшли; люди із села Топорівців блукали в темну ніч кілька годин, а таки не завернули домів; чотири читальники з Розтік за Вижницею їхали верхом всю ніч, аби лише бути на похороні і зложити вінок на могилі поета. Та найбільше враження зробили гуцули зі Сторонця-Путилова, що з таких далеких сторін у таку лють надворі приїхали попрощати свого земляка… Дорогою з кафедри до кладовища музика йшла, але нічого не грала, бо інструменти на сильнім морозі замерзли. На кладовищі серед великої студени і метелиці відправили священники панахиду”, – писав Осип Маковей.
І в пізніші періоди, вже у ХХ ст. міцні морози дошкуляли буковинцям. Найнижчим рівнем температури: -31.5 градусів запам'ятався 1940 рік. А з 1950-го року збереглися свідчення жительки Садгори. "Колись на Буковині були дуже холодні та морозні зими. Але термометри були рідкістю, тому ніхто не знав, скільки градусів, – розповідала мешканка Садгори 85-річна Марія Мукан. – Коли я була ще малою, то однієї зими було так холодно, що тато рубав дрова в хаті, бо руки відмерзали надворі. Якось люди йшли до млина молоти зерно і знайшли на полі замерзлого чоловіка. Тоді були такі сильні морози, що вода замерзала у відрах у хаті. Не могли надвір вийти, бо аж затягувало від морозу. Пташки замерзали на льоту і падали на землю."
То ж, звертайтеся до краєзнавчих видань. Багато цікавого запропонує вам відділ краєзнавства.
Немає коментарів:
Дописати коментар