11 років – це багато, чи мало? – таким віршем привітала «Дебют» з річницею Раїса Рязанова. І дійсно. Відтоді роки пролетіли стрімко, так, що здається, зовсім недавно останньої середи листопада, новостворений клуб творчих чернівчан розпочав свій шлях, як той корабель, що відчалив у відкрите море, не маючи чіткого курсу, але маючи чітку мету: об’єднати членів у дружню творчо сильну команду, якій належить подолати і штиль, і шторми. При тому, що "штурман" абсолютно не мав жодних навігаційних карт. І лише здатність всіх і кожного підтримувати напрямок руху, відчувати плече один одного вели і впевнено ведуть цей корабель під вітрилом- Куполом впродовж 11 років.
Троє з перших учасників - Сергій Воронцов, Раїса Рязанова, Діна Канюченко і цього разу своєю енергетикою підживлювали святкову атмосферу, хоча річницю не святкували гучно. А от сюрпризами, цікавими і легкими смішними сюжетами насолодилися сповна.
Першим подарунком для нас був візит Василя Чауса з Миколаївщини, у минулому працівника ландшафтного парку "Кінбурнська коса, який завітав з краєзнавчим виданням з історії однієї родини з Миколаївщини "Я - Чуприна!" Обмін краєзнавчою інформацією сьогодні особливо на часі, допомагає краще пізнати українців з різних регіонів. А ще познаомив нас із власною творчістю: авторським виконанням вірша.
А далі повернулися до історії свого краю, слухачи продовження оповідання, а, може, в майбутньому і повісті- "Закапелки долі" Ольги Васкан.
Ірада Керімова відгукнулася своєю поезією - рефлексією на сьогодення : " Ворог б'є у серце", "Замерзле серце льодом іскрить ", "Яке небо у листопаді" та "Монолог про мовчання". Глибокі філософські вірші, хоча авторка і стверджує, що вони не про особисте, але ми відчули і власну причетність, відповідальність і біль, хоча проживаємо у тиловому місті. І раді, що у нашому колі комфортно творчим людям з числа нових чернівчан.
Наші зустрічі цікаві ще й тим, що ми ніколи не знаємо, які твори будуть запропоновані кожним учасником. Цілковита імпровізація. Автори приходять і приносять свої твори без жодного узгодження. У цьому і є дебют. Дуже часто співпадає тематика, часом твір за твором звучать, як алаверди. А іноді атмосфера наповнюється якоюсь єдиною фантастичною естетикою. Як і цього разу, слухаючи враження Хелени Щирої (я називаю авторку, Олену Дику, за її літературним псевдонімом) від поїздки до Бельгії з відеопрезентацією. Зачаровані і словом і візуалізацією.
А далі казкова атмосфера повністю захопила нас. Казка Сергія Кроповінського "Сказання про Маестро Теофіла де Шамбреля та Вино Єдиного Урожаю" на фоні оригіналу картини та магічно-чаруючого голосу автора . Відчували себе, як на прем'єрі театральної вистави- настільки художник перевтілюється не лише у письменника, а і в актора.
Хто не міг бути з нами, прослухати можна на авторському ютуб каналі художника, куди він люб'язно запрошує : "Ласкаво прошу до мого світу, де казки набувають кольору, а картини- голос
Часом пензлик йде за словом, а іноді слово за пензлем...але завжди це мандрівка до захоплюючого світу чудес". ( Мої казки ( озвучені меою і мої картини на моєму сайті)
sergeykropovinskiy.com
Сергій Воронцов читав "Про непевність щастя", вразив власним перекладом В. Шекспіра.Сонет 66.
І, звісно, серед всіх жанрів, найкраще знімає тривожність і напругу цілющий гумор.
А його на нашій зустрічі було вдосталь. Сергій Гакман, серйозний науковець, міжнародний діяч, перкладач, etc. володіє безцінним даром сприймати дійсність з гумором. Коли він читає власні оповідання, замальовки, етюди гарантовано сміх вибухатиме неодноразово. Часом, ще в очікуванні чергової фрази. Прикметно, що всі історії автор черпає із власного досвіду. "Двотумбовий стіл" - це про початок трудової діяльності, сповнений кумедних ситуацій.
А Діна Канюченко виявила нахил до вивчення словотвору у замальовці "Про гори, гармонізацію душі і тіла та чолку". Однак, ми так і не знайшли відповіді на питання, чому в українській мові відсутнє слово "чолка", адже вона над чолом.
Ми завжди раді, коли Діна дарує нам вокальні подарунки. Її голос, достойний великої сцени, нас полонив назавжди і цей подарунок до нашої річниці неабияк потішив усіх.
А вже оповідання Наталії Гриценко "Все, як завжди" із циклу жіночої прози довершило гумористичну частину. Байдужих не було, навіть серед чоловіків.
Завжди насолоджуємося вишуканим поетичним словом Раїси Рязанової. "Не варто, справді, гнатись за словами ", "Коли політ душі оволодіває нами", "Мені сьогодні так бракує сонця", "11 років життя...Вважається це багато..."
А вітання ще продовжилися у вокальному жанрі. Наша шановна Валентина Чолкан подарувала пісню на слова Любові Забашти " Ти був би моєю піснею". Вдячні Валентині Андіївні за увагу до творчості наших "Дебютівців", за ті пісні, які створила на слова Ольги Васкан і Валентини Мацерук, за натхнення, яке спонукає до нової творчості.
А ми вже готуємося до першої зустрічі у нашому дванадцятому році. І будемо раді нашим гостям. Як завжди щиро аплодуємо вам!
Я не літератор. І цей текст- просто своєрідний звіт-фіксація до історії клубу.
Але отримати естетичне задоволення і зануритися у атмосферу творчості можна у публікації С. Воронцова
Sergei Vorontsov CLUB//
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=25079057791722677&set=a.458827930839005&type=3&comment_id=1338414007765731¬if_id=1764266631873886¬if_t=feedback_reaction_generic&ref=notif
Фото: Р. Рязанової, Н. Федорюк, О. Серебріян
Вдячні Мирославу Гриню за технічний супровід
Немає коментарів:
Дописати коментар