Площі міста розповідають його історію

"Особливість Чернівців полягає у тому, що історичне минуле древнього міста є відчутним на кожному кроці"- так розпочинається публікація Т.І.Дугаєвої про один із пам'ятників на одній із площ Чернівців. Так, трохи інтригую. Пізніше вкажу і джерело, і уточню про що і кого йдеться. А тим часом просто хочу пояснити у преамбулі напрям віртальної мандрівки : пропоную сьогодні поговорити-прогулятися площами міста - і сучасними, і вже забудованими, нагадати собі всі існуючі їх назви та пам'ятники, які їх прикрашали. Звісно, інформації дуже багато, як для посту блогу, але продовжити пізнавати історію Чернівців нескладно - відділ краєзнавства обласної бібліотеки запропонує вам друковані джерела: книги і газетні публікації авторитетних авторів-краєзнавців. І можна було б замість цієї публікації просто запросити всіх скористатися фондами бібліотеки, бо це особливий стан- тримати в руках книгу, газетну статтю, але я спробую зібрати коротенько все в одній публікації.
   Неймовірно цікаво стоячи на будь-якому з наших майданів, подумки перенестися у всі епохи, які прошуміли над ними, пригадати всі обставини і умови їх утворення.
Якщо починати з найдавніших, то, скоріш за все, будуть уже зниклі площі. Тож, почнемо і ми з місць, звідки розвивалося наше місто. Нинішні залізничні "ворота" - сучасний вокзал, хоч і не є найдавнішим, бо побудований у 1909 р. стояв на невеликій, та все ж, площі - Залізничній. В румунський час носила назву Герей, принаймні так вона звучить у книгах Ю.Чорнея "Вернон Крссс. Життя під прикриттям" та М.Дупешка " Історія, варта цілого яблуневого саду" (Gara- румун.) та

Картина Є Удіна

Піднімаючись вверх вулицею до колишнього осердя Чернівців, виходимо на Фонтанну площу (Springbrunnenplatz). За словами В.М.Селезінки вона була найдавнішою, бо утворилася ще "за часів молдавсько-турецького панування" та займала територію від нинішніх вулиць Б.Хмельницького, Головної до А.Барбюса та П.Сагайдачного. І як видно на картині кінця ХІХ ст. Теодора фон Ерманса цум Шлуга сам фонтан був, примірно, на місці нинішньої тролейбусної зупинки.

Якщо продовжити уявні мандри древніми Чернівцями, ідучи далі вгору, на місці між вулицями Шолом-Алейхема та П. Сагайдачного потрапимо на Єврейську площу. Вона теж існувала ще з до - австрійських часів. Згодом її переназвуть на площу Старий ринок. ("Alter markt"- нім, "Targul veichiu"- румун.)
Такою вона виглядала, якщо дивитися з боку вул. Шолом-Алейхема.

Не дивно, що площа називається ринком. Бо й насправді всі площі використовувалися для торгівлі. І багато з них отримували назву за товаром, яким торгували.

У 1906 р. площу перейменували на часть Теодора Герцля, і проіснувала вона до радянських часів. Боюсь помилитися, але виглядає, що відкритий у 2016 р. Меморіал пам'яті в'язнів Чернівецького гетто встановлено саме на цій площі.

Логічно було б продовжити маршрут до Турецької площі, бо вона зовсім поряд. Але все ж пройдемося маршрутом зниклих площ. Нинішньою вулицею Головною піднімаємося в напрямку Центральної площі. І на розі з вулицею Шкільною, а це історична назва, зупиняємося на невеличкій, але затишній площі Святого Хреста. Це перший майдан "Горішнього міста".

(Картина Й Шубірса. близько 1840 р.)

Прямо навпроти Базиліки, тодішнього Костелу Воздвиження, первісно (від 1777р.) була дерев'яна каплиця, на фундаменті якого чернівчанкою Гертрудою Бачко (ще доведеться пошукати відомості про цю меценатку) у 1831 р. за власні кошти було встановлено Heiliger Kreuz (Святий Хрест) з фігуркою Божої Матері, що і дало назву площі. На цій площі була і громадська криниця.

Від 1918 р. площа іменувалася на честь Невідомого солдата, а Хрест знищено у 1940-х роках, відтоді і площа, як така змінила свій статус, перетворившись на звичайний сквер. А вже до 600-літнього ювілею Чернівців відомий музикант, Почесний громадянин міста, Ян Табачник зробив подарунок, замовивши у всесвітньо-відомого скульптора Зураба Церетелі пам'ятник "Рідному місту". Це пам'ятний знак у вигляді грамоти молдавського воєводи Олександра Доброго з першою згадкою про наше місто. І напис "Рідному місту" виконано на всіх мовах народів, що населяли Чернівці. Мотивом же звернення саме до скульптора такого рівня для Я.Табачника послужили історичні імена авторів проектів, що залишилися у історії міста навіки. До прикладу, такі, як Йосип Главка та інші. Місто повинно було отримати продовження славної історії, так само, як і меценатство у встановленні пам'яних знаків на цій площі.

Наступною зниклою площею є площа Франца Йосифа. Franz-Josefs Platz заснована в 1870 році,

Сьогодні - це сквер на Соборній площі. Хоча у книзі І.Снігура "Чернівці і чернівчани" знаходимо: "По завершенні храму Святого Духа в 1873 р. 15 жовтня відбулося велике свято з упорядкування сквера... Відтоді площа разом зі сквером дістали свою першу офіційно зареєтровану назву - площа св. Іоанна. Але вже незабаром влада змінила назву і майдану присвоїли ім'я Франца Йосифа". (Отже, є ще що досліджувати).

Тут навпроти Крайової управи коштом пожертв краян був споруджений пам'ятник дружині австрійського цісаря- Єлизаветі (Сісі), яка трагічно загинула у Швейцарії.

При вступі російських військ на територію Чернівців, в часи 1-ї світової війни, площа на певний час стала називатися Імператорською. Зі зміною влади на румунську площа змінила назву на Grădina Arboroasa ( Сад дерев), а пам'ятник Єлизаветі демонтовано. Його замінили 2 погруддя представників румунського народу: погруддя поета Міхая Емінеску (встановлене 09 грудня 1930 року, знищене в 1940-х роках)

та прем'єр-міністра Румунії Іонела Бретяну (Ionel Brătianu). Встановлене 28 листопада 1936 року, знищене в 1940-х роках)

   

   Зовсім мало інформації про ще один пам'ятник. То ж є перспектива для пошуків для краєзнавців.  Раймунд Фрідріх Кайндль  в "Історії Чернівців"    акцентує нашу увагу про єдиний простір , що об'єднував площі Австрії та Франца Йосифа утворювали раніше "Дров'яну площу". (Цю версію знаходимо і у М.Никирси в книзі  "Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ") Тут стояла напроти Кафедральної церкви статуя св. Яна Непомука, яку нині ( на період 1908 р) можна побачити біля церкви  Серця Ісуса. Майдан , де тепер підноситься цей храм, був "Штурмовою" площею.

  Іншу версію викладає Ірина Пустиннікова у електонній  книзі "Чернівці"  , описуючу площу Ринок: "Першою прикрасила майдан статуя Яна Непомука, яку в своїх нотатках згадував імператор Франц 1. В 1827 р. на зміну Яну міщанин Лазар Михайлович встановив монумент Чесного Хреста/ П'єту/ "

 Публікація, присвячена історії  Костелу Воздвиження Всечесного Хреста "У Чернівцях появилася базиліка" (https://risu.ua/u-chernivcyah-poyavilasya-bazilika_n69871/amp) автор посилається на такі  відомості "Тому вже у 1829 році він ( Антон Кунц, настоятель костелу)  настояв встановити в центрі Чернівців на Рінгплац (нині Центральна площа) скульптуру Діви Марії «Пієта». А пізніше, навпроти православного кафедрального собору, також за його вказівкою, була встановлена статуя св. Яна Непомука." 

 Тобто протиріччя - шлях до пошуку істини.  І, оскільки візуальних доказів не трапилося 

( сподіваюся, поки що), то дозволю собі послатися на відому статую у Бучачі.

Ну і для повноти незвичного образу - німба з 5-ма зірками : за легендою тіло мученика в річці знайти допомогли  саме 5 зірок, які також означають слово "tacui", тобто -"я мовчав", зберіг таємницю сповіді.

  Можливо, що і статуя в Чернівцях була виконана в традиційному вигляді.

З цієї площі вже видно і наступну - площу Фердинанда, в румунський період - Децебала (Дечебала), після 1947р. - Базарну.

В кінці 19-го ст. площа почала забудовуватися. В період 1830-1833 рр. на одній із сторін, перпендикулярно до вулиці Великокучурівської зведено військовий госпіталь та навпроти Костел Пречистого Серця Ісуса з монастирем (кляштором) 1891-1894 р. Збереглася (і до сьогодні діє як навчальний заклад) майже навпроти кляштору  Друга цісарсько-королівська гімназія. У цій гімназії навчалося достатньо відомих сьогодні буковинців. Одним із них був Петер Демант. Згадую саме його, бо його опис площі вам і пропоную. У книзі Юрія Чорнея "Вернон Кресс Життя під прикриттям" конкретно виписані межі площі: "Тут була площа Децебала, якої нині вже немає. Майдан простягався від ринку повз єзуїтський костел і до скверу навпроти поліцейського управління (в австрійські часи – дирекції, у румунські – префектури (1923-1929), відтак квестури (від 1929 року) поліції та субінспекторату безпеки). У 1944-му році стару будівлю управління спалили. У 40-х –50-х рр. на її місці звели нову чотириповерхову споруду – колишнє управління КДБ у Чернівецькій області, нині – СБУ. "

Ринок часів площі Децебала.

Саме в цей час ( 1924 р.) розпочинається облаштування саме ринку та будівництво гуртожитку для підмайстрів, у якому сьогодні успішно функціонує один із корпусів Медичного університету.

При збільшенні фото, перед 7 вікном госпіталю зліва, побачимо пам'ятник Пієти, перенесений сюди у 1923 р. з площі Ринок.(Знищено у 1950 р.) Можливо тому пам'ятники радянських часів сьогодні мають відповідну карму." Війна пам'ятників"- за влучним визначенням Т.Дугаєвої.

У сучасному сквері від Костелу до вулиці М.Кордуби встановлено пам'ятник Францу - Йосифу, практично копії Віденського пам'ятника. Перший камінь в його створення закладено 04.10.2008р. до 600-річчя м.Чернівці, а відкриття відбулося 3.10 2009 р. Цей пам'ятник - подарунок місту від тогочасного голови Верховної Ради України, чернівчанина Арсенія Яценюка.

Наш сучасник, художник і волонтер Тарас Полатайко пропонує перенести пам'ятник до скверу, який раніше був площею Франца-Йосифа та відновити його історичну назву.

У різних джерелах нинішня Соборна площа подається як суцільна територія разом із даним сквером.

Сьогодні це найбільша площа міста, де в мирний час відбувалися наймасовіші святкові заходи і концерти.

Дослідники-краєзнавці приводять  нам хронологію назв: Дров'яна, Кримінальна, з 1875 р. -  площа Австрії. В період 1-ї світової війни рішенням тогочасного губернатора В. Лігіна площу переіменовано на Центральну. При румунському правлінні - площа називалася Гіка Воде, при Радянській - Радянською. За останнім перейменуванням, що діє і на даний час площа називається Соборною. (Рішення виконкому Чернівецької міськради № 332/11 від 22 .06.1993 р.)

До часу, коли на цьому майдані почали торгувати дровами і вона отримала свою назву Дров'яна  (1786 р.) тут торгували худобою. Зустрічалась інформація, що місцева назва "Гострий пляц", а її так ще довго називали звучало як Гольцплац, тобто саме Дров'яна. Але перекладу такого не знайшла. Можливо...бо ж ніщо з нічого не виникає.

Згодом, коли з Мучної площі (нині площі Філармонії) сюди перенесено в'язницю у 1821 р., вона змінила назву на Кримінальна. Але за любого режиму тут діяли базари.

Неймовірно цікаві фото, що красномовно демонструють і толерантність буковинців, і традиції, і ...любов до кави.

   На знак 100-річного ювілею австрійського правління на Буковині у 1875 р. площі дали нове ім'я - площа Австрії та встановлено 8-ми метрову скульптуру, яка простояла до 1919 р. Ось саме тут час розкрити інтригу, про яку я говорила на початку публікації . Це - посилання на публікацію Т.Дугаєвої щодо пам'ятника :
(Пам’ятник Австрії на Соборній площі: його історія, значення і доля мистецького твору https://versii.cv.ua/.../pam-yatnyk-avstriyi.../60443.html



( картина Вінсента Катцлера)
"Символічна скульптура жінки в античних шатах, яка підноситься над землею, стоячи на бронзовому п’єдесталі. Жіночий образ скульптори змалювали з імператриці Марії Терезії, під час правління якої Буковину й приєднали до Австрійської імперії."
Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/istorichna-rozvidka-chernivecki-pam-yatniki-yakih-uzhe-ne-isnue-34060. Сайт https://acc.cv.ua


Порівнюючи фото різних періодів, бачимо, що площа візуально розділена надвоє вулицею Лілійною, нині Івана Франка.

Останніми роками йдеться про реконструкцію площі. Розроблено було ряд проектів, за якими прогнозується об'єднання простору .( На фото один із варіантів проекту)

   З встановленням Радянської влади на Буковині у 1945 розпочалося зведення монумента Перемога, який урочисто відкрили 14 липня 1946 р.

Нинішня російсько-українська війна внесла свої корективи у ставленні українців до росіян, і сформувала абсолютне не сприйняття всього радянського. Пам'ятник почав сприйматися, як пам'ятник окупантові і став причиною його демонтування у 2022 р.

Неподалік розташовувалася ще одна велика площа міста.
У більшості чернівчан усталилась думка про Рибну площу, як відносно невеликий простір, що сьогодні є Театральною площею.

Та в ще в кінці 18-го століття вільна для торгівлі територія в центрі міста була значно більшою, ще не забудованою. І торгівля тут велася різними товарами. Відповідно, і мала назви "Зернова", "Фруктова", врешті, і "Рибна". Хоча рибою торгували трохи далі, ближче до тогочасного Палацу юстиції.  М.Д,Никирса так зазначає: " На карті міста початку ХІХ ст. територія між вулицями Сенковича (Ватутіна, Бандери), Університетською, Альтгассе (Лесі Українки), та Адама Міцкевича позначена як площа  "Getreideplatz" (Зернова).

 Поступова забудова цієї території змістила межі до нинішньої Театральної площі. До 1918 року площа називалася на честь дружини цісаря Франца Йосифа Єлизавети - Elizabethplatz.

(Хоча пам'ятник їй встановлено на іншій, "не іменній " площі, як і пам'ятник самому Францу Йосифу).

Тривалий час площа мала абсолютно рівну поверхню.




Взимку торговий майданчик перетворювався на каток для містян.

На площі перед театром було встановлено пам'ятник німецькому письменнику , драматургу Ф.Шіллеру, що було цілком логічно.Адже і театр був німецьким.

Проте "війна пам'ятників", за влучним визначенням Т.Дугаєвої не зберегла його, залишивши "на задвірках" лише постамент. Згодом тут буде обезглавлено постать вождя пролетаріату В.Лєніна.

В період 1918-1940 рр. площа переіменована на честь Васіле Александрі на честь письменника, засновника румунського національного театру. (Його перу належить комедія «Йоргу з Садагури»). В цей же час впритул до Єврейського Народного дому будується Румунський Національний Палац, сучасникам відомий, як Будинок офіцерів.

На жаль, площа в час 2-ї світової війни мала і неприємні для спогадів моменти. Але це наша історія. І забувати її не варто. Бо ж відомо -"Хто не пам'ятає свого минулого..."

Сучасну назву Театральна площа носить від 1944 р.




А на цьому фото бачимо дві сусідні площі - нинішні Центральну та Театральну, ще з великою незабудованою ділянкою.

Теперішня Центральна площа Чернівців австрійського періоду  до 1918 року мала офіційну назву Ringplatz або ж площа Ринок (хоча буквальний переклад слова "Ring" натякає на можливу назву "кільцева"), до 1940 — Piata Unirii (площа Возз'єднання), до 1949 року — Червона площа, з 1949 і по сьогодні — Центральна площа.

Своїм створенням Ringplaz завдячує цісареві Йосифу II, який у 1783 р. відвідавши Чернівці дав вказівку знести на цьому місці поселення і створити на його місці майдан.

Вже сама назва - площа Ринок визначає її основну функцію на той час.

Колорит торговиці приваблював

не лише покупців та продавців, але і митців різних часів. Відтоді залишилося чимало картин художників, прекрасних фоторобіт тодішніх і сучасних фотомайстрів.
Картина Ріттера фон Борковського

Картина Рудольфа Бернта

Картина О. Ласке

Для площі знаковим є число 7. Можливо, за народною прикметою, це на щастя. Від площі навсібіч розбігається 7 вулиць. В різні періоди на ній містилося 7 готелів : «Русія», « Гуцул», «Вайс», «Під Чорним Орлом», «Золотий Лев», «Париж", «Бель В'ю» («прекрасний вид»). Про них була окрема публікація "Чернівці гостинні. Чернівці готельні"(https://www.blogger.com/u/1/blog/post/edit/681657486719294069/5909031542281250299)

Один за одним змінювалися 7 пам’ятників. В австрійський період, в 1827 році тут звели монумент "Оплакування Христа", або Пієта / П'єта, який був демонтований лише у 1927 р. Хоча загроза над ним нависала і раніше, коли постало питання встановлення у Чернівцях пам'ятника "Австрія" на честь 100-річчя перебування Буковини в складі австрійської імперії. Однак протест громади, яка не дала на це згоди, мало вирішальне значення. (Варто б зберегти традицію рахуватися з думкою чернівчан).

Сюжетом композиції була постать Божої матері, що тримає тіло розіп'ятого Христа та встановлений у 1827 р. в пам'ять про наслідки страшної пожежі 1816 р., яка знищила у вогні цілий квартал від вулиці Шкільної до Руської.

З приходом румунської влади площу переіменовано на П'яца Унірі, (Возз'єднання),




на якій 1924 р. Пієту замінила скульптурна група Unirii (Возз'єднання).


 

Радянська влада з приходом на Буковину по закінченню 2-ї світової війни продовжила традицію заміни пам'ятників. Спочатку демонтували "Unirii" та на його місті встановили "Червону Зірку", а згодом конструкцію, яка мала символізувати єдність 15-ти республік-сестер.15-метровий дерев'яний обеліск з гербами радянських республік. Про художню цінність їх важко говорити. Ідеологічні символи часу. Від 1949 року і до нині площа називається Центральною.

Червона зірка, змонтована з дощок з підсвіткою зсередини простояла від 1940-до 1941р., коли до краю " повернулися румуни і зірку знищили. Натомісць поставили одну з керамічних ваз із двору митрополичої резиденції...А з приходом німецьких військових вони встановили невеличкий, можливо, походний бронзовий бюст....коли придивилися, зрозуміли, що то Адольф Гітлер"  (Снігур І. Чернівці і чернівчани" )

На довгий час на площі затримався пам'ятник В.Лєніну. (1951- 1992) Чернівці і Україна були в складі Радянського Союзу.І комуністичні символи були закономірною ознакою часу.
 

В цей період площа мала інакший вигляд, з майданчиком відпочинку та фонтаном,який прикрашав цю частину площі. Зелені насадження також робили її більш затишною.

З кінця 90-х років ця частина площі зазнала суттєвих змін. Ефектна нічна світлина нинішнього фонтану.
(фото: mapio.net.)

У 1999 році тут встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

З часу відновлення традиції влаштовувати Петрівський ярмарок, Центральна площа влітку знову перетворюється на Ринкову. На ній також  з'являються мистецькі інсталяції - Різдвяна шопка, виставки Писанок до Великодня  тощо.

Площа на сьогодні стала Чернівецьким Майданом. Сюди збираються чернівчани у найважливіші періоди , щоб висловити свою позицію. Тут проводяться і міські урочистості. Тут проводжають у останню путь загиблих захисників України. Справа від пам'ятника Шевченку у 2017 р.було облаштовано Стіну пам'яті : на меморіальній дошці розмістили світлини та прізвища буковинців, які віддали своє життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. А у 2019 р. відкрили "Дзвін пам'яті".




До сивої давнини заглиблюється і історія наступної площі. Сьогодні це Площа Філармонії. До 1880 р. вона називалася Melhplatz, тобто Мучною. Змінювалися часи і назви, але ще й сьогодні подекуди можна почути цю назву.

Про будівлі готелів "Брістоль", "Національ", в'язницю та філармонію є достаньо друкованих матеріалів, та і "Магія Буковини" в публікації про готелі трохи вказувала на ці об'єкти. Вони і сьогодні є окрасою і об'єктом туристичного захоплення. Окрім перенесеної в'язниці, звичайно. Хіба б що спогади екскурсоводів про те, що звідси "забривали в солдати" Юрія Федьковича ще нагадають ті часи. Назви площі змінювалися відповідно зміни державних устроїв. Від 1880 р. в період перебування Буковини в складі австро-угорської імперії це була площа Рудольфа. З настанням румунського періоду в житті Буковини від 1918 р. - площа Дакія, а сучасну назву- площа Філармонії вона носить від 1949 року.

Свіжішою в пам'яті чернівчан є центральна частина площі, на якій багато років функціонував ринок. Його згадують не лише усно, але й ностальгують за ним у художніх оповіданнях емігранти. 

На місці ринку діє фонтан, на велелюдні події втановлюється екран, монтується сцена, облаштовується фан-зона, влаштовується лазерні шоу.


 

Розповідаючи про Будинок Музичного товариства, нині Філармонію, обов'язкоо згадуються визначні артисти всіх часів, які виступали на її сцені. Серед них і Ференц Ліст, пам'ятник якому ,у 2015р. спорудили за проектом ужгородського скульптора Михайла Колодка і в його ж стилі створення мініатюрних фігурок, виготовлено фігурку композитора, яка завершує мармуровий озвучений рояль, поставлений на ребро.

Довгою виходить мандрівка. Проте на завершення з площі Філармонії через бувшу площу Святого Хреста йдемо на площу Святої Марії, таким чином, замикаючи кільце, бо виходимо зовсім поряд до початку нашого маршруту.


фото А.Бондаренка( блогера, мандрівника, гостя міста)

Площа Турецької криниці, Турецька площа, Турецький міст, Турецька лазня ... і все "турецьке" . Зовсім неспроста, саме ці назви вказують на древність даного майдану. Хоча щодо криниці, - М.Никирса, посилаючись на працю Ф.Кайндля стверджує, що криниця існувала ще раніше, принаймні у 1797 р. мала назву "Панська криниця" (Fontina domneasca) неподалік церкви Благовіщення. Згодом, коли вже і площу переіменували на площу Марії, а про це вказує М.Никирса, знайдено посилання на документи вже після 1880 р.) "Князівську церкву " (вочевидь, друга назва церки Благовіщення) замінив дерев'яний храм Успіння Марії.

Тут відбувалися святкування Водохреща (Йордана, як і тепер ще називають це свято). Церкву згодом перенесли до Садгори, але ми маємо уяву про ті події з картини Франца Ксаверія Кнаппа , бл. 1860 р.

Довгі роки площа була дещо непрезентабельною. В певний час тут діяв квітковий ринок, але окраси площі це не надало.
Нового вигляду площа набула в період підготовки до святкування 600-річчя Чернівців.

Фото А.Чорної

Реконструкція її в комплексі з відновленням Турецької криниці та красивим краєвидом з Турецького моста є одним із улюблених місць відвідування туристами.Та і автобусні тури, здебільшого прибувають саме до цієї площі.

Квітковий годинник влітку також є новацією і окрасою схилу площі. Проте найбільше велелюддя збирає тут Петрівський ярмарок, ярмарки до Дня міста. Площа і прилеглі вулиці перетворюються на Мистецький узвіз. А ковалі дотримуються традиції щороку дивувати новим своїм виробом, який дарують Чернівцям. Найпривабливішими і найвідвідуванішими кованими виробами стали Карета та Двірник на вулиці О.Кобилянської. Про це теж є окремий пост у "Магії Буковини" (Чернівці. Прогулянка до подарунків ковалів

https://www.blogger.com/blog/post/edit/681657486719294069/8839121633008552456)

А ще більше, детальніше і цікавіше про Чернівці - у фондах нашого відділу. Особисто відкривати для себе нові цікавинки - захоплююча справа. Запрошую!

При підготовці використано
видання:
-Никирса М. Серед зниклих площ Чернівців і площа Фердинанда // Чернівці-2020-№15,№16
-Никирса М. Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ- Чернівці-2008
-Заполовський В., Осачук С., Шевченко Н. Пам'ятники Чернівців- Чернівці- 2007
-Чернівці.Czernowitz Художній альбом- Чернівці-2017
та ряд газетних публікацій
- архівні фото з колекції Е.Туркевича #Про Чернівці в старих фото.
-https://molbuk.ua/user_news/146763-pro-chernivci-v-starykh-foto-bezimennyy-skver.html
-http://www.mapa.cv.ua/photo/?content%2Fold%2Foldphoto2%2Fparkanlage.jpg