Від однієї з найкоротших вулиць Чернівців помандруємо до однієї з найдовших. Вона також є однією із 7 вулиць, що починаються від Центральної площі. Вулиця не найстаріша, своїм остаточним облаштуванням вулиця завдячує будівництву на ній української (тобто русинської/ руської) церкви в стилі українського бароко тому і називалася Russischegasse. І цю назву вулиця змінювала на короткий термін, коли Чернівці були в складі Королівської Румунії. Тоді вона була переіменована на strada Romana. В 1944 році назву Руська вулиці повернули. Щоб не повторюватися щодо назви, переадресую вас до публікації «Магії Буковини» https://magiabukoviny.blogspot.com/2022/04/blog-post.html
Фото Н. Печонкіної
Вулиця Руська має дуже багату історію і є однією з найбільш описаних в багатьох друкованих джерелах. Якби їх зібрати в одну книгу, книга вийшла б досить об’ємною. Тому дуже побіжно згадаю широко відомі факти, будівлі, імена відомих осіб. Варто лише згадати, що Руська знаменита найбільшою кількістю культових споруд, адрес будинків відомих в історії Буковини постатей, ресторанів, кафетеріїв, кондитерських, фотоательє, магазинів та інших цікавих об’єктів.
Трохи порушуючи хронологію, та щоб примірно зберегти тематичний «маршрут», не можна не згадати Свято-Миколаївську церкву, єдину в Україні з подібною архітектурною особливістю. Споруда з «крученими» куполами побудована за проектом церкви в румунському місті Куртя-де-Арджеш.
Та повернімося до початку вулиці. М.Д.Никирса у книзі «Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ» пише: «На вулиці станом на 1940 рік, за кадастровими планами розміщувалося біля 250 будинків, в яких проживали адвокати, інженери, торговці, купці, рабини і священики, домовласники та інші городяни. Тут пліч-о-пліч жили поляки, українці, німці, румуни.
Крім приватної забудови, церков та молитовних будинків розміщувалися і промислові підприємства, серед яких цегельний завод та кахельна фабрика Зальтера. Ще з 1784 року поблизу мосту і за ним створювалися примітивні печі для випалювання цегли». Вочевидь, це пов’язано з видобутком сировини біля Винної гори неподалік вулиці Руської.
Від самого початку вулиці, на розі з площею, як і на Поштовій, гостей міста запрошували готелі «Париж» та «Гуцул» ( Про них теж є окрема публікація в «Магії Буковини» за посиланням
https://magiabukoviny.blogspot.com/search?q=%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96 )
Багато чернівчан з ностальгією розповідають про ресторан та кондитерські в №№ 2,4,6,10. Про них згадувалося в попередніх дописах «Магії», зокрема «Солодке життя Чернівців» та «Різдвяні ласощі».(1)https://magiabukoviny.blogspot.com/2024/12/blog-post_23.html?spref=fb&fbclid=IwY2xjawMIZgxleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETF0RE9uODZjNW8yOGdHVEtRAR6IGehXTBYy8Tcu_otH6Hni7g1mWO9Fp_6ijNojtBlCTWz_9SNqQsalKzzcmg_aem_UyVC1ytjQVkiKja1cXCxCw
2) https://www.blogger.com/u/1/blog/post/edit/681657486719294069/7620981052148043505)
Якби вулиця могла говорити, вона б
з гордістю могла розповісти про своїх відомих мешканців.
На Руській неподалік
церкви мешкали родини головного хірурга крайового шпиталю Володимира Залозецького, Опанаса Шевчукевича,
Дмитра Макогона, чия донька, відома
письменниця Ірина Вільде, і чиї спогади про кондитерську на початку
вулиці також згадувалися у «Солодкому житті».
На розі з
вулицею Садовського красивою архітектурою (сьогодні споглядаємо лише зовні) приваблює будинок, де в минулому діяла аптека Барберів.
Після зміни державного устрою власники будинку зберіг медичний профіль, де продовжив медичну практику. І.Н.Снігур приводить, як доказ рекламу румунського часу.
А у будинку № 49 проживав добре відомий головний санітарний
лікар Теодор Цуфлюхт.
Вулиця Руська відома і своїми
фотоательє, адресами архітекторів та інших митців.
Руська, 6
З підпису до фото-портрета дізнаємося, що у будинку №6 було одне із перших фотографічних закладів Ерліха та Брюлля. ( Про сам будинок - в кінці публікації)
У будинку №31 мешкав художник і архітектор Бернард Редер. Вікіпедія підтверджує цей факт : Бернард Редер (29 червня 1897, Чернівці — 7 вересня 1963, Нью-Йорк) — художник, скульптор, гравер та архітектор, народився в Чернівцях, а мистецтвознавця Тетяна Дугаєва засвідчує, що достатньо творча особистість, повернувшись після закінчення Празької Академії мистецтв, був одним із засновників у Чернівцях Культур-ліги, єврейської суспільно-культурної організації в Україні. А через антисемітські переслідування змушений був емігрувати. Статтю про художника можна знайти у книзі Т.І.Дугаєвої «Таланти Чернівців».
..jpg)
Фото М. Козменка
Не можу стверджувати, на добро, чи на лихо, але на
сьогодні в будинку добудовується 3-й поверх. Донедавна, тут був офіс Федерації
спортивного туризму.
У будинку № 62 жив скульптор Бернард Горн. Донедавна пам’ятник його роботи чернівчани мали змогу бачили у парку Шевченка.
( Зі зміною нумерації досить важко стверджувати, чи не про одну і ту ж адресу йдеться, бо і за № 28 на нинішніх Гугл картах знаходиться Собор Успіння Пресвятої Богородиці)
Звісно, що така густо населена
вулиця в усі часи мала жваву торгівлю. Яскраві вітрини, якісні товари відомих фірм забезпечували
потреби чернівчан.
Будинок №20-А Біжутерія Горовіца та фабрика жіночих капелюхів. ( Е.Туркевич)
Не менш успішною була торгівля і харчовими продуктами. На проміжку від вулиці Новий світ (нині Шевченка) до мосту були досить відомий магазин м’ясних виробів Адольфа і Петера Буковських, про що свідчить напис на будівлі.
Прикметно, що і сьогодні у цьому будинку працює гастроном
Неподалік, у будинку№86 була вілла Біндер з пивним залом.
І ще – це єдина вулиця, на якій є міст. Сьогодні під мостом проходить залізниця , а колись протікала річка Мольниця. Щоправда, вона є і сьогодні, забрана в трубу і дуже обміліла, скоріше схожа на маленький струмочок. Ось цей фрагмент історії нашого міста - досить цікавий і маловідомий.
#czernowitz #czernowitz_old_photo #Molnytza мапа 1911 року. (Е.Туркевич)+ Туркевич Е. Руська #Чернівці в старих фото.
Це став Реннера. Публікацій про нього всього кілька. "Витікаючи з озера, потічок Мольниця знову перетинає залізницю й утворює озерце біля колишнього шпиталю швидкої допомоги, нині гаражі в кінці вулиці Буковинської. Озерце називалося "ставок Renner'а" (взимку - льодовий майданчик для катання на ковзанах.
Це фото тиражувалося на тогочасних поштових листівках.
На жаль, зовсім нещодавно Чернівці втратили ще один об’єкт : будинок №6 з 2-м, за довжиною, балконом у місті.
