Ігор Чеховський. З когорти золотих імен Буковини

 

  "З когорти золотих імен"- так влучно назвав свою статтю краєзнавець, журналіст Ю.С. Гусар, приурочену Ігорю Чеховському з нагоди 50-річчя і 3 років по смерті видатного буковинця. Цього ж року Ігор Григорович міг би святкувати своє 65-річчя 21жовтня. Та вже 18 років ми відзначаємо річниці без нього, згадуємо все добре і віддаємо шану його праці на славу Буковини.
  Мабуть мало хто з буковинців не знає імені і потужного краєзнавчого доробку та наукових напрацювань Ігоря Чеховського. Його публікації в обласній пресі мають незаперечну достовірність. Навіть ШІ підкреслює його надзвичайну вимогливість до власного слова і велику відповідальність до використання джерел. Аргументовані і незмінно цікаві новизною праці І. Чеховського прислужилися і продовжують використовуватися і відомими краєзнавцями, і тими, хто ще починає занурюватися до цікавої сфери – історії краю. Це не лише сухі цифри. Це – найцікавіші місця, дати, пов’язані з їх виникненням і розвитком, це імена буковинців, що творили історію і передали нам у спадок свої відкриття, це мандрівка у часі і просторі. Журналістська практика вирізняє його стиль: лаконічний і достеменний фактажем.

Перша вища філологічна освіта і журналістська робота виробили цей стиль, про який краєзнавець Ю.С. Гусар писав: «У його публікаціях завжди була чистота думок і схвильованість серця, глибоко самобутні ритм і побудова фрази, історична виваженість і ґрунтовна констатація фактів, неупереджене ставлення до подій, імен героїв його публікацій, вибудованих на любові до рідної мови, до виразного, соковитого, мальовничого і разом з тим простого, ясного, скромного слова».

У 1985 р. Ігоря Чеховського прийнято до Спілки журналістів.

У офіційних біографічних публікаціях про І.Г.Чеховського вказуються всі сфери його діяльності впродовж життя: науковець, журналіст, історик, філолог, педагог, краєзнавець, громадський діяч.

Історична освіта і захист дисертації (1996 р.) на здобуття наукового звання за спеціальністю «Історія України» та науковий доробок, що виходить з друку в наступні роки, надає імпульсу у краєзнавчій діяльності ширшого кола буковинців, і не лише фахівців. Видання книг, публікації в пресі суттєво розширили межі інформації щодо історії, етнографії краю. Популярністю користуються прижиттєві і наступні книги:

- Чеховський І. Чернівці - ковчег під вітрилами толерантності : Історичні студії багатокультурного етнорелігійного феномену в центрі Європи// ЧНУ ім.Ю.Федьковича. - Чернівці : Рута, 2004. - 116 с.

– Чеховський І. Прогулянка Чернівцями та Буковиною : путівник / - Київ : Балтія Друк, 2007. - 268 с.

– Чеховський І. Чернівці - місто зустрічі культур і релігій : - Чернівці : Місто, 2009. - 208 с.









А книга, написана у співавторстві з Олександром Масаном до 150-річчя Ратуші та 590-річчя писемної згадки про Чернівці «Чернівці: 1408-1998 : нариси з історії міста « / О. М. Масан, І. Г. Чеховський. - Чернівці : Місто, 1998. - 214 с. вже удостоїлася перевидання у 2018 році.




Так склалося, що у важкі часи активізуються екстрасенси, ворожки, ясновидці. Люди шукають у них розради. А науковці звертаються до авторитетних джерел, досліджують їх, аналізують і діляться з нами висновками. А куди ведуть витоки цих почасти загадкових явищ також можна знайти пояснення у роботах Ігоря Чеховського. Дуже цікавими і пізнавальними є публікації з питань народних традицій, обрядів, вірувань, релігійних особливостей – тема достатньо актуальна і сьогодні, її продовжують вивчати наші користувачі. Зокрема запитуваними є книги:

– Чеховський І.. Дохристиянські витоки і слов`янські паралелі шлюбної обрядовості - Чернівці –1998.

– Чеховський І.Демонологічні вірування і народний календар українців Карпатського регіону. - Чернівці : Зелена Буковина, 2001. - 303 с.

– Чеховський І. Стопами богів Долини Куллу - Чернівці : Зелена Буковина, 2002. - 140 с.

Ігорю Григоровичу випало щастя мандрів до Гімалаїв. І там, вивчаючи особливості тамтешніх традицій і релігійних обрядів , він знаходить цікаві нюанси:"Чи не найбільше полюбляють тут мальви і чорнобривці. Авжеж, саме ці незмінні атрибути українських осель, які супроводжують вихідців із наших країв по чужих світах...по свояцьки підморгували мені ледь не з кожної гімалайської садиби" - пише автор у книзі "Стопами богів Долини Куллу".


 

Годі й говорити про численні публікації в місцевій пресі:

– Чеховський І. Гуцульські маги, що ходили готарем між світами: [етнограф. звичаї, магія, обряди] // Свобода слова. - 2008. - 7 серп. (№ 30). - С. 16.

– Чеховський І. Йорданська вода "від усього злого" // Свобода слова. - 2009. - 22 січ. (ч.3). - С. 1, 17.

– Чеховський І. Пожертва для Рахманів-брахманів // Свобода слова. - 2009. - 16 квіт. (ч.15). - С. 1, 2. ; Писанка для рахманів - брахманів // Свобода слова. - 2007. - 12 квіт. (№ 15). - С. 17

За публікаціями Ігоря Григоровича вивчаємо і аспекти поліетнічності Буковини. Ось лише кілька прикладів:

– Чеховський І. Турецький слід на Буковині // Час 2000. - 2004. - 19 лют. - С. 17.

– Чеховський І. Чернівецька Полонія // СІТІ-Інфо. - 2004. - 12 берез. (№ 11). - С. 8.

– Чеховський І. Ким були предки гуцулів: кочівниками, розбійниками чи... вікінгами? [Походження назви гуцули] / І. Чеховський // Свобода слова. - 2004. - 8 квіт. (Ч. 15). - С. 15 ; Свобода слова. - 2004. - 1 квіт. (Ч. 14). - С. 18.

– Чеховський І. Циганські клани: Котлярі, дзвоникарі, ложкарі : [На Буковині] / І. Чеховський // СІТІ-Інфо. - 2004. - 9 лип. (№28). - С. 9.

– Чеховський І. Вірменська кухня на карпатських дровах : [Про вірменські поселення на територ. Буковини] // Свобода слова. - 2007. - 1 листоп. (№ 44). - С. 17.

Значну увагу Ігор Чеховський приділяв вивченню питань конфесій на Буковині і залишив нам у спадок велику кількість публікацій. Виважено, достовірно і професійно він проводить нас до витоків різних релігійних течій, які сформувалися на Буковині.

– Вижниця: слідами баал шема і класиків І.Чеховський// Свобода слова. - 2006. - 23 листоп. (№ 46). - С. 17.

–Чеховський І. Обличчям до старообрядництва: [Біла Криниця] // Свобода слова. - 2006. - 28 верес. (№ 38). - С. 17.

– Пивоваров С.Колись Хотинчани ходили молитися і до мечеті : [Молитов. будинки мусульман на поч. ХІХ ст. були на Буковині]// Свобода слова. - 2004. - 23 верес. (ч.39). - С. 18.( є персоналія Чеховського І.)

Тематично не обмеженими були напрямки у вивченні і популяризації знань з історії Чернівців і Буковини, які досліджував науковець. Це і видатні постаті – буковинці і гості міста, приміром, від імператорів до відомих особистостей – Ф. Ліста, уродженця краю Й. Шмідта та ін. Розбудові міста, історіям вулиць і їх назвам, особливостям архітектури, пам’ятникам теж були присвячені статті І. Чеховського.


Досить ґрунтовною і потрібною в перші роки становлення Незалежної України була громадська діяльність Ігоря Григоровича. Він був одним із організаторів першої на Буковині незалежної громадської організації – культурологічного Товариства "Оберіг"; разом з однодумцями провів перший фестиваль фільмів пам'яті Івана Миколайчука, заснував премію імені Володимира Івасюка для присудження українським піснярам, виконавцям і фольклористам,сприяв поверненню й увіковіченню у меморіальних дошках та назвах вулиць міста Чернівці десятків замовчуваних раніше імен видатних краян. ( Вікіпедія)
     І самому Ігорю Григоровичу присвячено ряд публікацій колег «Він відчував пульсацію міста» - скаже про нього Надія Будна, а газета «Версії» у першу річницю смерті так назве меморіальну публікацію «Ігор Чеховський - Кайндль ХХ століття». Важко з цим не погодитися. В цю ж, першу річницю, коли місто відзначало 600-річчя від першої писемної згадки Ігоря Григоровича було нагороджено відзнакою « На славу Чернівців». На 10-річницю, 2017 р. на фасаді будинку по вул.Б. Хмельницького, №46 (Автор Олег Любківський ) відкрито меморіальну дошку .

І на честь шановного науковця переіменовано вулицю Каспійську .

Ще за життя Ігор Чеховський відзначений премією Й.Главки ( 1997) за серію нарисів про архітектурні шедеври міста,нагороджений медаллю "Нестор-літописець" ( 2001). Наступна відзнака, Премія імені Олекси Романця у 2020 р. вже стала даниною шани пам'яті Ігоря Чеховського.
Скільки ще міг би дослідити, написати, видати цей талановитий чоловік, Ігор Чеховський, якого забрала від нас невблаганна реальність у 47 років. Залишились нетлінна пам’ять та вагомий краєзнавчий доробок, як вічний пам’ятник, до якого приходять сучасники, щоб збагатитися знаннями.
З нагоди 65-річчя від дня народження І.Г.Чеховського відділ краєзнавства запрошує ознайомитися з викладкою-персоналією.

Чернівці - місто нашої любові

 

 "Чернівці це текст" (Валентин Ткач"), "О, Чернівці, оаза дивини" ( Тамара Севернюк), " Чернівці – місто зі секретом. І таємницею. (Ігор Померанцев) - назви такі красиві, романтичні і істинні у власному сприйнятті міста, від відомих  творчих особистостей першими приходять на думку, коли йдеться про наше рідне місто. А ще Ігор Померанцев сказав : "Встаньте, коли говориться про Чернівці". Це  найкраще визнання достоїнства нашого неперевершеного міста, міста Чернівці, яке святкує свій День. У 1408 р. перша письмова згадка засвідчила про існування такого міста. Отже, воно вже існувало і було відомим на шляхах і перетинах історії. Воно ще старше, ніж ми звикли називати дату відліку років.  І наші поважні науковці - історики, архівісти, архітектори, краєзнавці присвятили вивченню історії і розвитку Чернівців свої грунтовні праці та продовжують її досліджувати і далі. Доповнюють загальну картину письменники, митці, екскурсоводи і небайдужі чернівчани, творячи своє освідчення в любові місту. Недарма на початку я звернулася до кількох назв, з якими погодиться кожен чернівчанин. У дні, коли місто святкує свою чергову, 617-у річницю, запрошуємо ознайомитися із книжковою виставкою "Чернівці- місто нашої любові", дещо перефразовуючи назву двотомника незабутнього Василя Селезінки. Бо це таки насправді місто нашої любові. Любимо його, шануємо його традиції толерантності і хочемо, щоб кожен гість міста відчув його особливу ауру.  Відділ краєзнавства чекає на вас!

Натхненні ранньою теплою осінню

 

Хто лише з поетів, та й прозаїків не оспівував красивий початок осені, коли ще тепло, квітуюче, урожайно! І у всіх це так красиво, романтично, доладно. Наші "Дебютівці"  також не оминули у своїй творчості цю чарівницю Осінь з її принадами. 

Раїса Рязанова у власній вишуканій манері   познайомила з кількома "дебютами". Найсвіжіші вірші "Ми з осінню дружимо вже давно", "Вальс пізньої осені" та власними перекладами на українську мову  поезій "Я вересень люблю", "У світі осінь?" А в творчій співпраці з Олександром Мартиненком 

вони успішно продовжують застосовувати ШІ для створення пісень на слова Раїси в перекладі на різні мови. Цього разу запропонували "Осінній романс"  у різних музичних стилях - вальсу та клезмерської музики у авторському перекладі оригіналу  на українську мову  та присвячену Дню міста, який традиційно відзначається у перші вихідні жовтня.

 Чудові нові вірші прочитала Ольга Васкан.

Осінні мотиви звучали у  текстах "Викохує сад ще рум'яні грушки", "Осінній сум", " Знову цей дощ..." та дятичій колисковій "Ходить осінь". Гумористичним "Балачки про болячки"  зорієнтувала на необхідність  дбати про здоров'я. А нещодавній сум від прощання з Анатолієм Томківим вилила на папір віршем-присвятою "То як піти, але не повернутись..." ( Повністю текст читати в групі" "Дебют-Читання".

 Ностальгійним  трепетом до міста загалом та місць дитинства сповнені нариси  Сергія Воронцова.

Ми разом з автором пройшлися тихою вулицею Капеланською ( на ті часи - вулицею Нікітіна)  з його затишними двориками і принадливими для хлопчаків місцинами, віртуально заглянули на сеанс до кінотеатру "Привокзальний". А потім  від душі посміялися над випадком із журналістської практики , слухаючи оповідання "Ковтач шпаг".

 Гумор  - це ефективні ліки для зміцнення ментального здоров'я на сьогоднішній день. Тому віддали належне жанру гумористичного оповідання Наталія Гриценко -"Експеримент"

та Галина Мрихіна у продовженні фантастичного циклу пригод "дебютівців". Цього разу  у часі і просторі мандрував Олександр Мартиненко на сторінках оповідання "Неймовірне гостювання".

Глибокою  філософською казкою " Сказання про великого магістра Ієроніма фон Адельбурга та камінь істини", ілюстрованою відео-презентацією власного живопису поділився Сергій Кроповінський.

Цікаву думку через історію триколірного кошеняти провела Ірина Горбачевська  у есе "Маська", яку виконала у своїй неповторній манері усного читання.

І за традицією - заключне фото на постійному місці. 

Тексти, що прозучали на зустрічі читайте в групі "Дебют-Читання"

 Фото Валентини Кухлій .

Вулиці міста. Повернуті назви.Вулиця Руська

 

  Від однієї з найкоротших вулиць Чернівців  помандруємо до однієї з найдовших. Вона  також є однією із 7 вулиць, що починаються від Центральної площі. Вулиця не найстаріша,  своїм  остаточним облаштуванням вулиця завдячує будівництву на ній української (тобто русинської/ руської) церкви  в стилі українського бароко тому і    називалася  Russischegasse. І цю назву вулиця змінювала на короткий термін, коли Чернівці були  в складі Королівської Румунії. Тоді вона була переіменована на  strada Romana. В 1944 році назву Руська вулиці повернули. Щоб не повторюватися щодо назви, переадресую вас до публікації «Магії Буковини» https://magiabukoviny.blogspot.com/2022/04/blog-post.html 

Фото Н. Печонкіної

Хоча, за твердженням І.Н.Снігура "...все ж першою назвою вулиці, яка мала дуже короткий відтинок: від площі до греко-католицької церкви: Оптичний обман створює  ілюзію, що вулиця впирається в цю церкву, якщо дивитися на неї з площі. Називалася  вона вулицею Франца Йосифа.»

Фото з архіву Е. Туркевича

 Вулиця Руська має дуже багату історію і є однією з найбільш описаних в багатьох друкованих джерелах. Якби їх зібрати в одну книгу, книга вийшла б досить об’ємною. Тому дуже побіжно згадаю широко відомі факти, будівлі, імена відомих осіб. Варто лише згадати, що Руська знаменита найбільшою кількістю культових споруд,  адрес  будинків відомих в історії Буковини постатей, ресторанів, кафетеріїв, кондитерських, фотоательє, магазинів та інших цікавих об’єктів.

 Трохи порушуючи хронологію, та щоб примірно зберегти тематичний «маршрут», не можна не згадати Свято-Миколаївську церкву, єдину в Україні з подібною архітектурною особливістю. Споруда  з «крученими» куполами побудована  за проектом  церкви в румунському місті Куртя-де-Арджеш.

  

Фото Е. Туркевича 

  Сьогодні по вулиці Руській діє ще кілька культових споруд  різних конфесій.

Та повернімося до початку вулиці.  М.Д.Никирса у книзі «Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ»  пише: «На вулиці станом на 1940 рік, за кадастровими планами розміщувалося біля 250 будинків, в яких проживали адвокати, інженери, торговці, купці, рабини і священики, домовласники та інші городяни. Тут пліч-о-пліч жили поляки, українці, німці, румуни.

  Крім приватної забудови, церков та молитовних будинків розміщувалися і промислові підприємства, серед яких цегельний завод та кахельна фабрика Зальтера. Ще з 1784 року поблизу мосту і за ним створювалися примітивні печі для випалювання цегли». Вочевидь, це пов’язано з видобутком сировини біля Винної гори неподалік вулиці Руської.

 

Фото з архіву Е. Туркевича

  

фото Т. Піца

 Від самого початку вулиці, на розі з  площею, як і на Поштовій, гостей міста запрошували готелі  «Париж» та «Гуцул» ( Про них  теж є окрема публікація в «Магії Буковини»  за посиланням

https://magiabukoviny.blogspot.com/search?q=%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%96 )

 

Багато чернівчан з ностальгією розповідають про  ресторан та кондитерські в №№ 2,4,6,10. Про них згадувалося в попередніх дописах «Магії», зокрема «Солодке життя Чернівців» та «Різдвяні ласощі».(1)https://magiabukoviny.blogspot.com/2024/12/blog-post_23.html?spref=fb&fbclid=IwY2xjawMIZgxleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETF0RE9uODZjNW8yOGdHVEtRAR6IGehXTBYy8Tcu_otH6Hni7g1mWO9Fp_6ijNojtBlCTWz_9SNqQsalKzzcmg_aem_UyVC1ytjQVkiKja1cXCxCw

2)      https://www.blogger.com/u/1/blog/post/edit/681657486719294069/7620981052148043505)

  

Ресторан Йозефа Каца, буд.№4   Фото з архіву Е.Туркевича

  Якби вулиця могла говорити, вона б з гордістю могла розповісти про своїх відомих мешканців.

  На Руській  неподалік церкви мешкали родини  головного  хірурга  крайового шпиталю  Володимира Залозецького, Опанаса  Шевчукевича,  Дмитра Макогона, чия донька, відома  письменниця Ірина Вільде, і чиї спогади про кондитерську на початку вулиці також згадувалися у «Солодкому житті».

  

Фото М. Ріффа

 На розі з вулицею  Садовського красивою архітектурою  (сьогодні споглядаємо лише зовні) приваблює будинок, де в минулому діяла аптека Барберів. 

 Після зміни державного устрою власники  будинку зберіг медичний профіль, де  продовжив  медичну практику.  І.Н.Снігур приводить, як доказ рекламу румунського часу.

 

Дуже цікавий опис внутрішнього  облаштування заслуговує на окрему  увагу, то ж варто звернутися до книги Снігура І. «Чернівці і чернівчани».

 А у будинку № 49  проживав добре відомий головний санітарний лікар Теодор   Цуфлюхт.

Вулиця Руська  відома і своїми фотоательє, адресами архітекторів та інших митців.

 Руська, 6

З підпису до фото-портрета дізнаємося, що у будинку №6 було одне із перших фотографічних закладів Ерліха та Брюлля. ( Про сам будинок - в кінці публікації) 

   У будинку №31 мешкав художник і архітектор Бернард Редер. Вікіпедія підтверджує цей факт : Бернард Редер (29 червня 1897, Чернівці — 7 вересня 1963, Нью-Йорк) — художник, скульптор, гравер та архітектор, народився в Чернівцях, а мистецтвознавця Тетяна Дугаєва  засвідчує, що достатньо творча особистість, повернувшись після закінчення Празької Академії мистецтв, був одним із засновників у Чернівцях  Культур-ліги,  єврейської суспільно-культурної  організації в Україні. А через антисемітські переслідування змушений був емігрувати. Статтю про художника можна знайти у книзі Т.І.Дугаєвої «Таланти Чернівців».

На цій вулиці у №№ 28 та 64 проживала і мала майстерню  родина  Москалюків, братів Вільгельма і Карла,  майстрів каменярів, відомих  творців чернівецького некрополя та багатьох скульптурних об’єктів у Чернівцях (М. Козменко «Історична розвідка. Про творців меморіального мистецтва у Чернівцях» https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/istorichna-rozvidka-pro-tvorciv-memorialnogo-mistectva-u-chernivcyah-4383.

 фото з архіву Е. Туркевича

  

Фото М. Козменка

Не можу стверджувати, на добро, чи на лихо, але на сьогодні в будинку добудовується 3-й поверх. Донедавна, тут був офіс Федерації спортивного  туризму.

  У будинку № 62 жив скульптор Бернард Горн. Донедавна пам’ятник  його роботи чернівчани мали змогу бачили у парку  Шевченка.

( Зі зміною нумерації досить важко стверджувати, чи не про одну і ту ж адресу йдеться, бо і за № 28 на нинішніх Гугл картах  знаходиться Собор Успіння Пресвятої  Богородиці)

 Звісно, що така густо населена вулиця в усі часи мала жваву торгівлю. Яскраві вітрини,  якісні товари відомих фірм забезпечували потреби чернівчан.

Будинок №20-А Біжутерія Горовіца та фабрика жіночих капелюхів. ( Е.Туркевич)

 Не менш успішною була торгівля і харчовими продуктами. На проміжку від вулиці  Новий світ (нині Шевченка) до мосту були   досить відомий магазин м’ясних виробів Адольфа і Петера Буковських, про що свідчить напис на будівлі.

Фото Н. Печонкіної з книги "Czernowitz - Чернівці. Позавчора,вчора і сьогодні"

Прикметно, що і сьогодні у цьому будинку працює гастроном

Неподалік, у будинку№86 була вілла Біндер з пивним залом.

 І ще – це єдина вулиця, на якій є міст. Сьогодні під мостом проходить залізниця , а колись протікала річка Мольниця. Щоправда, вона є і сьогодні, забрана в трубу і дуже обміліла, скоріше схожа на маленький струмочок.  Ось цей фрагмент історії нашого міста - досить цікавий і маловідомий.

#czernowitz #czernowitz_old_photo #Molnytza  мапа 1911 року. (Е.Туркевич)+ Туркевич Е. Руська   #Чернівці в старих фото.

  Це став Реннера. Публікацій про нього всього кілька.  "Витікаючи з озера, потічок Мольниця знову перетинає залізницю й утворює озерце біля колишнього шпиталю швидкої допомоги, нині гаражі в кінці вулиці Буковинської. Озерце називалося "ставок Renner'а" (взимку - льодовий майданчик для катання на ковзанах.

Це фото тиражувалося на тогочасних поштових листівках.

Зацікавлених переадресую до публікації, підготовленої С. Воронцовим "Став Реннера"// Чернівці–2021–04.02) .  Уже в іншій публікації С. Воронцов приводить  фрагмент спогадів журналіста від 1937 року : «Чернівці втрачають свій романтизм. Втім, й місця, де колись панували радість і сміх, де молодь того часу шукала та знаходила відпочинок та віддавала данину спорту, більше не існують для сьогоднішнього покоління. Став Реннера, місце для забав молоді на рубежі століть. Пригадую чарівну картину – став Реннера минулих років на тлі засніженого пейзажу. Офіцери у мундирах, джентльмени в красивому цивільному одязі під звуки військової музики, початківці ковзанки робили свої перші, невпевнені спроби вдосконалити це мистецтво, і вся публіка захоплювалася майстрами, що крутили кола у центрі ковзанки. Влітку тут була влаштована школа плавання, – популярне місце, яке давало прохолоду та задоволення у сонячну спеку. Потічок, що витікав з ставу, приводив у рух романтичний млин. Після війни лікеро-горілчаний завод розмістився в гарному будинку для відпочивальників на ставі Реннер.» На жаль, про цей оазис дозвілля сьогодні нічого не нагадує. Одначе, згадані шпиталь швидкої допомоги, млин, лікеро-горілчаний завод свідчать про тогочасну інфраструктуру в районі Руського мосту.

 На жаль, зовсім нещодавно Чернівці втратили ще один об’єкт : будинок №6 з 2-м, за довжиною, балконом у місті.

 Це вже історичне фото. А сьогодні маємо невідомість: буде відбудовано чи ні - на разі невідомо.

Анатолій Томків - 9 скорботних днів

 

  Напередодні 9-го дня, коли ми отримали  страшну звістку про те, що ім'я Анатолія Миколайовича Томківа перейшло у інший вимір, хочеться не лише згадати, але і повернутися в роки нашого спілкування, продовжити ці неповторні часи, пошанувати його пам'ять, звернувшись до фото, з вдячністю перечитати відгуки, слова підтримки .

  Наш перший "Дебют", 2014 рік.  Дякуємо, що повірили у нас!

А скільки новел ми вперше слухали ще до виходу книг!

 І щиро раділи книгам. (2015 рік.)

Анатолій Миколайович  завжди був з нами на всіх імпрезах, що відбувалися і в "Дебюті", і в бібліотеці.

Фото і коментарі з нагоди презентації першої книги Раїси Рязанової.

Анатолій Томків :"Під магічним впливом художніх робіт Рязанової це емоційна розповідь про страшного вовка,якого я намалював у дитинстві,а потім сам злякався того малюнка."  Лариса Хомич: "Ще одна моновистава з Анатолієм Томківим: його не фотографувати треба, а записувати на відео!"

І справді, його акторське виконання, його дотепні розсипи часто розходилися поміж нами. Ми частенько згадували "рецепт огірків" із новели "Храму не буде", яку Анатолій Миколайович читав зі сцени "Шепетівки" у першу річницю нашого "Дебюту", коли ми вперше вийшли за межі клубу і запропонували свою творчість чернівчанам.

А на публікацію Іванни Стеф'юк з нагоди річниці,  «Дебют» - це коли кожна зустріч перша"  Анатолій Миколайович так відгукнувся: "Оперативно, об’ємно і коротко сказано. Додав би ще,— маємо підтвердження життєздатності бібліотечної справи, розмаїття її форм. І не треба скиглити, мовляв, бібліотека вмирає. Не вмирає, якщо хтось до вогню підкладає дрова і вогнище потріскує, кличе до себе. Але треба, щоб хтось підкладав..."

 Трохи раніше Іванна Стеф'юк, яка теж була членкинею "Дебюту" від першої зустрічі, оцінюючи піврічну діяльність клубу так писала : "Дебют" уже традиційно надихає писати, думати, робити щось нове. Цього разу я не тільки слухала і заглиблювалася в тексти, яким годі знайти дна. Цього разу я ще спочатку зачиталася (взяла до рук книгу Анатолій Томків "Хто пацив, той знає" і починаючи від однойменної новели і сусідньої "Вбити бука" до авторських ілюстрацій у книзі - я не могла стриматися, поки не повизбирувала усі метафори, які зловили за око і душу і поки їх не вичитала. Давно так смачно не читала і так легко. Щиро дякую авторові. ...А потім знову щось повело писати. Цей раз прозу - став перед очима саме той шматок роману, де зупинилася минулого разу і подумала "Все, не знаю що далі писати". І писалося, прямо на засіданні клубу".  І реакція від А. Томківа була такою ж грунтовною та доброзичливою: Анатолій Томків: Гарний концетрат-аналіз Іванки. "Магія" і справді перетворюється у клуб. Приємна аура інтелектуалів, обдарованих людей з академічним шармом і тактом, з досвідом пережитого, накопиченими знаннями, тонким розумінням слова і мистецтва загалом. Зрештою, "Магія" сама породжує Магію...Бо когось спонукає тут-таки взятись за перо... Це класно! А хтось приходить з дебютним текстом всупереч тезі " можеш не писати — не пиши", але в контексті "натхнення з’являється під час копіткої роботи"..

 

Ця неймовірно дорога для нас підтримка, яка спонукала нас не припиняти розпочате. Дорожимо кожним відгуком. А Анатолій Миколайович на одну з наступних зустрічей запросив героїню своєї новели «Оберіг для хрещениці, або Третій між нами…» . І ми знову відчули вагому його підтримку, бо її  думкою він поділився і з  нами: Анатолій Томків:" До речі, присутня на цьому засіданні моя землячка Наталія Кушнір висловила захоплення  талановитістю  учасників  «Дебюту» . –  Дуже високий інтелектуальний  і  мистецький рівень – сказала вона після імпрези.

 Багато приємних спогадів та  фото, які відтепер будуть тим "вхідним квитком" до пам'яті про людину, чия присутність на зустрічах в "Дебюті" додавала впевненості авторам, доброзичливе слово, теплий погляд  були запорукою доброго піднесеного настрою.

 

 

 

Це фото Діна Канюченко підписала "Тепер я щоразу сідатиму поряд з Томківим, щоб не пропустити жодного слова"

Анатолій Миколайович був дуже обдарованим. Доля вділила йому різнобічний талант і вроду. Міг би стати актором

чи художником. 

Ескіз малюнку до новели "Стрілити вепра" Олівець. Біля 1973 р.  

   Так склалося, що востаннє ми разом вийшли на сцену з нагоди 5-ї річниці "Дебюту". Далі ковід, війна і... безжальна хвороба Анатолія Миколайовича. 

Анатолій Томків : Гарна була імпреза — 5-річчя літературного клубу "Дебют", відкрита відомою співачкою Оленою Урсуляк. Талановиті виступи Дебютівців, атмосфера єдності людей, які тонко розуміють слово, гумор, житейський контекст, інтелектульна висота і емоційна глибина — все це і є цілющим напоєм, що наповнює наше життя.( 26.11.19)

Ми вдячні Вам, Анатолію Миколайовичу, за ті незабутні 5 років. Віримо, що Ваша душа вже на порозі Едему. (Вважається, що на дев'ятий день душа покійного постає перед Богом для суду. ) А нам - шанувати, пам'ятати і читати Ваші книги.