четвер, 25 грудня 2025 р.

Передріздвяний "Дебют"

   Різдвяно-Новорічний період - це період казкових див. Ми із задоволенням поринаємо в світ містерії, чудес, добра. А їх було достатньо на зустрічі, яка і сама вже мала певну незвичайність. Адже це була заключна зустріч у році, що минає, але першою дванадцятого року діяльності клубу. Магія казки була притаманна більшості запропонованих творів. Ми мандрували в часі і просторі, затамувавши подих очікували розв'язки сюжетних ліній, часом уявляли, але подекуди і були героями оповідань.

Сергій Кроповінський, що володіє талантом бути водночас художником, актором і казкарем переніс нас у чарівний світ, де відбуваються дива.


 "По цей бік Чуда, або Казка про школу маленьких чарівників" .

А фантасмагорію світу живописця вишуканим словом "вималювала" Хелена Щира.Прослухавши першу частину оповідання "Гентські яблука" ми, заінтриговані, очікуватимемо продовження уже наступного року.
Коли ми чуємо, що Сергій Гакман збирається у відрядження чи в приватну подорож, ми вже готуємося слухати його  неймовірні "звіти"- оповідання, яким  Сергій поділиться з нами у властивій  його текстам і виконанням у гумористичній манері.
 "Зустріч в Румунії через роки".

  Мандри Європою цікаві, без сумніву. Але і перенестися на південь України, відчути потужність коренів незламності українців, надихатися природними дарами запросив Василь Чаус, знайомлячи з оповіданням "Сага Ковалівської саги".



  Завжди з нетерпінням чекаємо, коли свій текст читатиме Галина Мрихіна. Вона започаткувала абсолютно фантастичний проект "Коридори часу". Це водночас фентезі і екскурс в минуле Чернівців, де героями незмінно є учасники клубу "Дебют". Таке поєднання документальних відомостей з історії міста з авторським пернесенням учасників до тогочасних ситуацій надзвичайно цікаве. Цього разу героїнею оповідання «Парк» стала Ольга Васкан,
( Героїня слухає про свої пригоди)

А Ольга Васкан  в свою чергу, прочитала закінчення повісті «Закапелки долі» з історії своєї родини, починаючи з австрійських часів, де у Відні народилася її бабуся. Всі перипетії тогочасної історії наклали відбиток на долю її нащадків.
До сучасного життя міста повернула всіх Ірина Горбачевська. У притаманній їй манері усної творчості з естетично-просвітницьким аспектом поділилася враженням від перегляду вистави "Чума" Львівського театру ім. Заньковецької.


А вже коли черга читати доходить до Наталії Гриценко, то ми вже готові сміятися, випереджаючи текст - настільки її  "жіночі оповідання" просякнуті гумором і впізнаваністю багатьох життєвих ситуацій. Хочеться, щоб нова книга знаної авторки 3-х грунтовних книг, відомої серйозної дослідниці- краєзнавиці вийшла з друку у наступному році і приємно здивувала читачів. Повірте, це буде бестселлер!
 Звучала і Поезія. Успішно дебютує Раїса Рязанова у творчості українською мовою ("Крізь моє віконне скло") та в перекладі власної поезії з російської мови ( "Яка ж то дивна ця зима"). І поділилася новинками рідною мовою : "Мир мой" та "Чудится, снег вновь ложится на землю". Сьогодні  ми  б сказали:  "вона знала". Сніг на Різдво таки вкрив землю.


Приємно було, що на п. Раїсу чекав таки передріздвяний сюрприз. Колеги з обласної бібліотеки для дітей цьогоріч вшанували ювілей Р.Рязанової  конкурсом серед бібліотек області за творчістю художниці- ілюстраторки дитячої літератури.


Діна Канюченко
своєю поезією закликала не забувати про моральні цінності життя і вагомість достойних взаємостосунків між людьми ( "Відвертно ядовите", "Прощення").
Сергій Воронцов запропонував  цікаву родзинку- добірку віршів, написаних в один день в різні роки ( "Зачинити двірі ", "Ти йшла під дощем", "Доля його була нелегкою, безглуздою...")
та за традицією познайомив з маловідомим поетом К. Вагіновим,  створивши власну версію вірша, "дописавши за автора".
Не читала, але відчутно була присутньою з нами Валентина Мацерук. Своєю третьою книгою "Одкровення", яку вручила бібліотеці і читачам Людмила Чередарик, дуже потішила всіх і додала ще один сюрприз до Різдвяного "Дебюту". Дякуємо і вітаємо  авторку!

 Не читала цього разу і Ірада Керімова, бо зустрічала Санта Клауса та запросила його не оминути талановитих "Дебютівців", обіцяла, що ми чемні і  витворяти ( тобто творити) творити ми не припинемо, за що ми всі їй безмежно вдячні. А нових творів від Іради  все ж таки чекаємо у новому році.

А ще ми вдячні нашим відвідувачам, тепло і дружня підтримка, яких дуже цінна для авторів. Цей обмін енергією надихає продовжувати і удосконалюватися в творчості. Талановиті читачі і слухачі - не менш важливі, ніж  талановиті автори. 

 
   Рік завершено. З прийдешнім Новим роком! Всім добра!


За фото вдячні  В.Кухлій, Р. Рязановій, О. Серебріян.


пʼятниця, 12 грудня 2025 р.

Добротворець з великою душею: Михайлу Ревуцькому - 100 років.

 

  Багато буковинців згадає 13 грудня відомого талановитого журналіста, літератора і добру людину Михайла Олександровича Ревуцького. Йому мало би виповнитися 100 років.
Недарма публікації-персоналії колег-журналістів про нього називалися так тепло : "Садівник саду божественних пісень" (Ю.Гусар), "Гостини в доброї родини" (М. Брозинський), та, власне, і винесене у назву посту "Добротворець з великою душею" (М. Кривий). А скільки поетичних присвят отримував М.Ревуцький до прижиттєвих ювілеїв і інших приводів! Жартома і всерйоз слали свої віншування Михайло Брозинський, Юхим Гусар,  Михайло Поляк, Петро Берчук, Петро Романюк, бо й сам Михайло Олександрович не забував вітати своїх друзів особливими присвятами. Зібрана ціла тека публікацій-інтерв'ю зі знаним краянином, який кохався у етнографії, творив задля збереження її унікальності . Мудрість Михайла Олександровича, чи не навиразніше читається за його правилом  :"Я намагаюся жити так, аби не мати ворогів"
 Часто Михайло Олександрович був гостем і нашої бібліотеки. (Принагідно: на фото мить, зафіксована у нашому читальному залі). І ми були свідками його живого слова. А що вже не почуємо, - можемо самі долучитися і запрошуємо всіх до його спадщини, що зберігається у наших фондах. Це і авторські книги М. Ревуцького, це і збірники, де йдеться про нього самого, і газетні публікації журналіста М.Ревуцького. Тематичну викладку підготовлено відділом краєзнавства .
 У 2018 р. коли зупинився час його земного життя, він був найстаршим серед журналістів
(краєзнавець і хранитель хронології Юхим Гусар так сповістив цю сумну новину: "Відійшла у вічні світи душа найстарішого журналіста Буковини.
Біографічна довідка : Ревуцький Михайло Олександрович народився 13 грудня 1925 року у селі Плоскій Путильського району Чернівецької області. Член Національної спілки журналістів України з 1958 року. Закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету, відділення журналістики Київської вищої партійної школи. У засобах масової інформації працював з 1956 року: редактором Путильської районної газети, завідувачем відділу регіональної газети у Сторожинці, редактором Глибоцької районної газети, займав відповідальні посади на обласному телебаченні та радіомовленні аж до виходу на пенсію.
Друкував свої нариси про людей праці, легенди краю, пісні, коломийки в багатьох збірниках, газетах та журналах. На його рахунку понад двадцять літературно-художніх та історично-краєзнавчих видань. штрихи до портрета літератора, краєзнавця, лауреата премії імені Григорія Шабашкевича Михайла Олександровича Ревуцького.

Пам'ятаймо!


пʼятниця, 28 листопада 2025 р.

Чарівне одинадцятиріччя"Дебюту"

 11 років – це багато, чи мало? – таким віршем привітала «Дебют»  з річницею Раїса Рязанова. І дійсно. Відтоді  роки пролетіли стрімко, так,  що здається,  зовсім недавно  останньої  середи листопада, новостворений клуб  творчих чернівчан розпочав свій шлях, як той корабель, що відчалив у відкрите море, не маючи чіткого курсу, але маючи чітку мету: об’єднати членів у дружню творчо сильну команду, якій належить подолати і штиль, і шторми. При тому, що "штурман" абсолютно не мав жодних навігаційних карт. І лише здатність всіх і кожного підтримувати  напрямок руху,  відчувати плече один одного вели  і впевнено  ведуть цей корабель під вітрилом- Куполом впродовж 11 років.

Троє з перших учасників - Сергій Воронцов, Раїса Рязанова, Діна Канюченко і цього разу своєю енергетикою підживлювали святкову атмосферу, хоча  річницю не святкували гучно. А от сюрпризами, цікавими і легкими смішними сюжетами насолодилися сповна.
 Першим подарунком для нас був візит Василя Чауса з Миколаївщини, у минулому працівника ландшафтного парку "Кінбурнська коса,  який завітав з краєзнавчим виданням з історії однієї родини з Миколаївщини "Я - Чуприна!" Обмін краєзнавчою інформацією сьогодні особливо на часі, допомагає краще пізнати українців з різних регіонів. А ще  познаомив нас із власною творчістю:  авторським виконанням вірша. 

  А далі   повернулися до історії свого краю, слухачи продовження оповідання, а, може, в майбутньому і повісті- "Закапелки долі" Ольги Васкан.
 Ірада Керімова відгукнулася своєю поезією - рефлексією на сьогодення : " Ворог б'є у серце", "Замерзле серце льодом іскрить ", "Яке небо у листопаді" та "Монолог про мовчання". Глибокі філософські вірші, хоча авторка і стверджує, що вони не про особисте, але ми відчули і власну  причетність, відповідальність і біль, хоча проживаємо у тиловому місті. І раді, що у нашому колі комфортно  творчим людям з числа нових чернівчан. 
  Наші зустрічі цікаві ще й тим, що ми ніколи не знаємо, які твори будуть запропоновані  кожним учасником. Цілковита імпровізація. Автори приходять і приносять свої твори без жодного узгодження. У цьому і є дебют. Дуже часто співпадає тематика, часом твір за твором звучать, як алаверди. А іноді  атмосфера наповнюється якоюсь єдиною фантастичною естетикою. Як і цього разу, слухаючи враження Хелени Щирої (я називаю авторку, Олену Дику,  за її літературним псевдонімом) від поїздки до Бельгії з відеопрезентацією. Зачаровані і словом і візуалізацією.
 А далі казкова атмосфера повністю  захопила нас. Казка Сергія Кроповінського "Сказання про Маестро Теофіла де Шамбреля та Вино  Єдиного Урожаю" на фоні оригіналу картини та магічно-чаруючого голосу автора . Відчували себе, як на прем'єрі театральної вистави- настільки художник перевтілюється не лише у письменника, а і в актора.
Хто не міг бути з нами, прослухати можна на   авторському ютуб каналі художника, куди він люб'язно запрошує : "Ласкаво прошу до мого світу, де казки набувають кольору, а картини- голос
Часом пензлик йде за словом, а іноді слово за пензлем...але завжди це мандрівка до захоплюючого світу чудес". ( Мої казки ( озвучені меою і мої картини на моєму сайті)
Fairy Tales - Sergey Kropovinskiy
sergeykropovinskiy.com
Fairy Tales - Sergey Kropovinskiy
Timeless stories of wonder and wisdom Fairy Tales

  Сергій Воронцов читав  "Про непевність щастя", вразив власним перекладом В. Шекспіра.Сонет 66.

   І, звісно, серед всіх жанрів, найкраще знімає тривожність і напругу  цілющий  гумор. 
А його на нашій зустрічі  було вдосталь. Сергій Гакман, серйозний науковець, міжнародний діяч, перкладач, etc. володіє безцінним даром сприймати дійсність з гумором. Коли він читає власні оповідання, замальовки, етюди гарантовано сміх вибухатиме неодноразово. Часом, ще в очікуванні чергової фрази. Прикметно, що всі історії автор черпає із власного досвіду. "Двотумбовий стіл" - це про початок трудової діяльності, сповнений кумедних ситуацій. 

 А Діна Канюченко виявила нахил до вивчення словотвору у замальовці "Про гори, гармонізацію душі і тіла та чолку". Однак, ми так і не знайшли відповіді на питання, чому в українській мові відсутнє слово "чолка", адже вона над чолом.
Ми завжди раді, коли Діна дарує нам вокальні подарунки. Її голос, достойний великої сцени, нас полонив назавжди і цей подарунок до нашої річниці неабияк потішив усіх.
 А вже оповідання Наталії Гриценко "Все, як завжди" із циклу жіночої прози довершило гумористичну частину. Байдужих не було, навіть серед чоловіків.

  Завжди насолоджуємося вишуканим поетичним словом Раїси Рязанової. "Не варто, справді, гнатись за словами ", "Коли політ душі оволодіває нами", "Мені сьогодні так бракує сонця", "11 років життя...Вважається це багато..."
А справжнім дебютом став вірш "Подивись на мене, прошу" особисто перекладений авторкою на українську мову.
А вітання ще продовжилися у вокальному жанрі.  Наша шановна Валентина Чолкан подарувала пісню на слова Любові Забашти " Ти був би моєю піснею". Вдячні Валентині Андіївні за увагу до творчості наших "Дебютівців", за ті пісні, які створила на слова Ольги Васкан і Валентини Мацерук, за натхнення, яке спонукає до нової творчості. 
 А ми вже готуємося до першої зустрічі у нашому дванадцятому році. І будемо раді нашим гостям. Як завжди щиро аплодуємо вам!
 

 Я не літератор. І цей текст- просто своєрідний звіт-фіксація до історії клубу. 
Але отримати естетичне задоволення і зануритися у атмосферу творчості можна у публікації С. Воронцова
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=25079057791722677&set=a.458827930839005&type=3&comment_id=1338414007765731&notif_id=1764266631873886&notif_t=feedback_reaction_generic&ref=notif

Майже PS А все ж річниця святковою була. Хіба такі подаровані троянди - не свято!?



Фото:  Р. Рязанової, Н. Федорюк, О. Серебріян

Вдячні Мирославу Гриню за технічний супровід 









понеділок, 17 листопада 2025 р.

Час зустрічі з книгою

  Вже за день  розпочне свою роботу БукФест. Звісно, готуємося.  Плакати-реклами, анонси, книжкові виставки - все для відвідувачів бібліотеки  для орієнтування у програмі заходів. А мене надихнула на цей пост фотовиставка  у вестибюлі.  Подумалось, що фото людей з книгою в руках - найкраща агітація на користь друкованої книги. Причому  серед читаючих - і відомі чернівчани , і  випадкові перехожі, незалежно від віку і пори року. Люди в Чернівцях читають!   

" Магія Буковини" вже пропонувала  ряд таких фото-екскурсій.  Продовжуємо робити це і надалі.  Як же приємно споглядати людину з книгою в руках.

Можна довго милуватися людиною, що читає. Особливо, коли це  колега. 
Валентина Кухлій  на відпочинку .


 
Валентина Чолкан завжди з книгою в руках.
                                   Валентина Бондар в музеї за кордоном цікавиться інформацією саме з книги

Антоніна Вишневська, як автор власних книг, професійно оцінює інші видання.
 
Лілія Шутяк : якщо про книги, то - багато.
Сергій Гакман читає сам і пропонує іншим

Ярослав Адамчук, відомий гід, краєзнавець поповнює свою скрабничку знань з друкованих джерел.
Раїса Рязанова і Галина Мрихіна, авторки власних книг,  анонсують нову книгу Наталії Гриценко. Презентація - 21 листопада.


Назар Татарчук - наше майбутнє з книгою.

і ... просто підглянуто на вулицях міста 


  ( фото О. Карпенко)

і для настрою: будь, як кіт - читай!