Дебют передноворічний

 

Кожна зустріч у "Дебюті" незмінно приносить якусь родзинку. Здавалося б,за 9 років ми достатньо вивчили потенціал кожного учасника. Але це, передноворічне зібрання, яке, до речі, було 105-м, знову подарувало нам сюрприз. Це був не лише феєрверк нових текстів, але і справжній дебют. Галину Мрихіну ми звикли сприймати, більше, як прозаїка,за невеликим вийнятком, але цього разу вона продемонструвала поетичну майстерність, та запропонувала вірш "Телефонний дзвінок".
Гадаю, тема вірша торкнулася душі кожного чернівчанина, хто давно проводжав своїх друзів у еміграцію "назавжди", і, впевнена, - абсолютно у всіх болем відгукнулась паралель воєнних дій у країнах Україна-Ізраїль.
Але новою гранню творчості Галини став переклад на українську мову вірша Раїси Рязанової "Розгулялася світом зима".

Передноворіччя було відчутним і у атмосфері зустрічі, і у творах авторів. А, зважаючи на новий календар релігійних свят і перше святкування Різдва 25 грудня, дуже зворушливим був подарунок від гості "Дебюту" Валентини Чолкан. і її неповторне а-капельне виконання прадавньої колядки.





Поєднання з колоритним народним строєм Оксани Дем'янішиної, яка стрімила виступи "Дебютівців", суттєво додало святковості всій зустрічі.

Зима, святкові передчуття притаманні всім - і дорослим, і дітям. Тому й у запропонованих творах майже всіх учасників звучали зимові сюжети. "Новорічна казка" Раїси Рязанової звучали і у оригіналі, і в перекладі на українську мову від Наталії Куконіної, який зачитала Олена Дика.

А у власному оповіданні "Уроки мови", як письменниця Хелена Щира, описує непрості моменти адаптації українок, яких війна змусила залишити домівки, на фоні переріздвяного дива вияскравила висоту душі героїні, прототипом якої, як зазвичай у творах Хелени , є реальна подруга авторки та її доля.
"Зимовий вечір" від Іради Керімової,

" Різдвяний сніг" Ольги Васкан,

"Грудень в болеро з густого туману" Раїси Рязанової,


"Забарились слова, забрели у сніги" Валентини Мацерук
можна було б об'єднати рядками Валентини Мацерук :



"...Як почне світло вдень прибувати.

Стрепенуться слова - дум моїх протеже -

Буду їх у долоні збирати.

Покладу на папір. Заговорять віршем

Почуття, що в душі зачаїлись..."

Цікавими - сумними і смішними сюжетами своїх оповідань, нарисів, замальовок ділилися прозаїки .

Війна - тема, що постійно присутня у нашому житті, закономірно присутня і в творчості. Кожного вона зачіпає по-своєму.

Ігор Померанський, свідок воєнних подій на сході від 2014 року поділився нарисом "Довгими дорогами війни", де назва сама говорить про колізії, викладені у тексті.





Софія Березіна у оповіданні "Борис" висвітлила реальну подію зустрічі двох бійців 2-ї світової війни, що воювали по обидва боки фронту. І лише на схилі літ доля їх звела за одним столом та у спогадах повернула до дня битви під Сталінградом, де обоє в один і той же день отримали поранення. " То це ти в мене стріляв?" - питання, що першим виникло у обох. А далі - роздуми, хто винен, кому і навіщо вигідно втягувати простих людей у трагедії, терміну давності яких не існує.





Валентина Мацерук у багатьох віршах передає стан матері, син якої безпосередньо стоїть на сторожі миру на нашій, тиловій території. Як болем відлунює у серці кожна сирена, як шматує душу кожне повідомлення з фронту.

А ще поділилася нарисом "Мамина гітара" з нової книги "...Бо так звучить моє серце".Зворушила сюжетом, у якому спогади з молодих років : "Минули ті часи, коли у вільну хвилину брала собі на коліна гітару ..." , мамину гітару - тепла і щемна дочірня данина пам'яті матері напередодні 100-річчя від дня її народження.



Горбачевська Ірина присвятила своє оповідання домашньому улюбленцю. Адже, це постійні супутники життя людей і кожен має свій характер. І невідомо, хто кому господар...



Дуже цікавим було оповідання Наталії Гриценко " Дайте мені мене послухати". Цілий яскравий світ жіночих фантазій і бажань, вирішення проблем гардеробу промайнув в уяві кожної присутньої жінки. Легкий дотепний гумор у створенні образу героїні. І наше сподівання на продовження.


Ми завжди з підвищеним інтересом очікуємо виступів Сергія Гакмана. Адже це не лише тексти, а і , таки - виступ. Харизматичне виконання, неймовірні сюжети, які Сергій уміє притягувати до себе і з кожної поїздки за кордон він привозить неймовірні враження, непередбачувані ситуації, з яких він завжди знаходить вихід та вміє талановито передати їх у своїх нарисах. "Фатальний промах бригадного генерала", без сумніву, запам'ятається своєю фабулою.



З гарним творчим настроєм переходимо до нового, ювілейного року "Дебюту".
Фото В. Безпальченка, С. Гакмана, Р. Рязанової.