Поділяю думку, що випадковостей, як таких, у житті не буває. Все, що трапляється зненацька - це алгоритм, добре підготовлений кимось вищим. Так склався пазл про шовківництво у Чернівцях. Один читацький запит, пошук у друкованих (скажу, дуже нечисленних) джерелах, допомога краєзнавців і ми маємо логічно структурований ланцюжок. Не претендуючи на науковість: для цього необхідно звертатися до архівних документів, але за суто бібліотечними матеріалами "картинка" вималювалась, але ще є простір для дослідників.
( Загальний вигляд вулиці. Фото утаємниченої краєзнавиці Básenika Czernowitz)
Більшість чернівчан знає, що у Чернівцях була вулиця Шовковична і де вона знаходилася. Але про виробництво шовку у нашому місті відомо, гадаю, не всім. Отже - "до джерел": якщо шовковичні дерева тут росли, значить вони комусь були потрібні.
Колись у давнину, ще до того, як сучасна вулиця Кафедральна мала назву Kathedralgasse, її називали Шовковичною. У 18 та на початку 19 сторіччя на місці Кафедрального собору були зарослі, а пізніше там був висаджений шовковичний сад, де вирощували шовкопрядів. Звідси найдавніша назва вулиці – Шовковична. Ця невеличка вулиця починається від Соборної площі, перетинає Головну і збігає до вул. Кобилянської.
Видатний буковинознавець, історик, етнограф Раймунд Фрідріх Кайндль зафіксував цей зв'язок у своїй книзі "Історія Чернівців", виданій у 1908 р. З його свідчень ми знаємо, що на початку ХІХ століття нинішній центр нашого міста був болотистим і залісненим.
- «Згідно з усними переказами, сотню років тому в районі кафедрального собору полювали на диких качок»
- " Місцевість довкола кафедральної
церкви теж була у 1787 році ще пустирем, зайнята у більшій частині "шовковичним
садом". Скоріш за все, кафедральну церкву згадано на момент написання книги для орієнтування на місцевості, бо на вказаний рік її ще не було.
- "З Дров’яної площі йшли Шовковичною (нині Кафедральною) вулицею, яка нагадувала про колишній шовковичний сад, на Горішню Панську (вже в 1799 році «Панська») - Р.Ф.Кайндль.
Коли ця вулиця розбудовувалася, тривалий час територія була незайманою.- пише І.Н. Снігур. Тут росли могутні шовковичні дерева - деякі підприємливі чернівчани, опанувавши виробництво шовкових ниток, розводили шовкопрядів і доглядали за насадженнями. (Снігур І.Н.Чернівці і чернівчани)
Про це йдеться і у Вікіпедії: "Наприкінці 18 ст. для виготовлення шовку до Чернівців завезли шовкопряда, який тут прижився, а для його розведення потрібні були шовковичні дерева. Тоді в місті почали масове насадження цих дерев. Виробництво шовку швидко розвивалось. . https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8_%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_(%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96
Розглядаючи старовинні фото, зокрема і в книзі "Вітання з Чернівців. Вулиці, площі та містяни на старовинних поштівках" (з колекції М.Салагора) бачимо велику кількість дерев навколо собору. Ймовірно, були там і шовковичні.
А ми за описом краєзнавців мандруємо сучасною вулицею. Сьогодні на ній ростуть каштани і цьогоріч висаджені дуби.
Сучасна вулиця Кафедральна. Фото Г.Пелепюк-Мрихіної
У пошуках цеху (фабрики, ательє), де виготовляли шовк, зупиняємося на вже забудованій тодішній Панській і...
Зовсім поряд, а точніше, навпроти Кафедрального Собору знаходимо місце, де й знаходилась шовкова "індустрія". Є кілька згадок про це.
Фрідріх Раймунд Кайндль зафіксував це так : "мабуть, вже за Енценберга, але певніше на початку ХІХ ст. була спроба виробництва шовку в Чернівцях. Якийсь Танасій Козак, що прибув разом із своєю сім’єю у 1801 році, поселився як виробник шовку і садівник та виробив у 1803 році дванадцять ока шовку, кожна вартістю 12 фл. Але оскільки він потрапив у конфлікт зі своїм партнером Георгієм Христовичем, підприємство, мабуть, розвалилося. Вирощування шовкопрядів підтримувалося завдяки існуючому тоді шовковичному саду. Пізніші спроби були, здається, ще менш щасливими. На цю ж працю Р.Ф.Кайндля посилається і Сидор Б.Й. Промисловість Північної Буковини в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.// Минуле і сучасне Північної Буковини– 1973 – №2.
А історик Йоган Полєк, посилаючись на Р.Ф.Кайндля у своїй книзі "Die Bukowina zu Anfang des Jahres" ("Буковина на початку року") теж пише :" у Чернівцях з 1803 р. діяло невелике шовкове підприємство, яке випускало 12 ок* натурального шовку на рік". * Ок - міра ваги, що відповідає 1,28 кг. Тобто трохи більше 15 кг шовку - такою була потужність виробництва.
Отже, розведення шовкопряда і виготовлення шовку у Чернівцях доведено. А от уточнення від краєзнавців щодо будинку таки хотілося б, беручи до уваги, що нумерація будинків на Панській була орієнтовно започаткована 1784 р. і була досить умовною. Окрім того з часом була змінена в зв'язку з новобудовами та певною розбіжністю в джерелах. Іван Назарович Снігур у своїй книзі "Чернівці і чернівчани": "Будинок № 33. У свій час він був найбільшим одноповерховим будинком. В будівлі колись розводили шовкопряд і змотували перші нитки з коконів у клубочки." У іншому джерелі з доробку І.Снігура йдеться дещо інакше : у добірці публікацій "Мандруючи Панською вулицею" пише : "Сучасний будинок по вулиці Кобилянської № 35 до 1928 року мав номер 33. Це чотириповерхова приваблива споруда, зведена на початку ХХ століття. Хто був першим її господарем, поки з'ясувати не вдалося". І далі жодних натяків про виробництво шовку саме тут.
До речі, зазначу, що не всі, навіть авторитетні краєзнавці у своїх інтерв'ю і публікаціях, посилаючись на нумерацію будинків на вул Кобилянської (Панської) вказують до якого періоду відносяться ці відомості. Далі ці напрацювання використовуються наступниками і тиражуються. Тому й виникає різночитання. Приміром, дослідниця Ірина Пустельникова також вказує, що будинок із сучасним номером № 33 збудований у 1940 р. за проектом архітектора Г.Крянге.
Бажання переконатися і цікавість привели мене до внутрішніх дворів обох будинків, розпитувала і власників сучасних закладів .
будинок №33
Шукаємо далі? Нехай місто розкриває свої секрети. Місто казкове, загадкове і трохи містичне.
будинок № 35
і чомусь, здається, що прибудови у внутрішньому дворі сучасного №33 могли би бути перебудованими, оновленими на місці майстерень. Особливо, керуючись інформацією про первісний одноповерховий будинок. Хоча справедливості заради, пошлюся на свідчення В.Копельницького, власника крамниці "Буковинський сувенір", який розповів, що у дворі будинку № 35 був окремий флігель, який на сьогодні не зберігся, а сусідній дім був збудований в румунський період, як одноповерховий.
За поштовх до пошуків дякуємо Світлані Степанівні Руденко-Костишиній та за надані фото Галині Мрихиній.
Немає коментарів:
Дописати коментар