Атмосфера у «Дебюті» була настільки теплою, що, навіть відступили давно забуті морози.
Перша зустріч у 2026 році в клубі «Дебют-Читання» засвідчила, що на творчість не впливає ні холод, ні довготривала відсутність світла, ні інші негаразди. Як сказала учасниця клубу Ліля Бойчук : «Щоб зберегти себе, за любих обставин треба шукати красиве». А красивого, тобто, добірних текстів було достатньо – були представлені різні жанри прози і поезії: казки, переклади, гумористичні оповідання, краєзнавчі розвідки.
У кількох авторів склалася практика читання з продовженням. Минулої зустрічі ми розпочали слухати оповідання "Гентські яблука" Хелени Щирої і з цікавістю очікували його закінчення. Хелена цікаво пов’язала враження від мандрівки до Бельгії та вплела в сюжет оповідання національний бельгійський символ Атоміум, футуристичну споруду, визначну пам’ятку Брюсселя, столиці Бельгії .
Особливістю нашого "Дебюту" є те, що тут ми маємо прекрасну нагоду мандрувати в часі і просторі, побувати у аурі різних жанрів, перемикатися від трагічних до життєствердних сюжетів, відпочивати і поповнювати знання новою інформацією.
У жанрі фентезі незмінно творчо працює Олександр Мартиненко. Навіть тим, хто не є прихильником цього жанру, цікаво слухати автора, бо читає він дуже професійно, адже має чималий досвід озвучення текстів (до прикладу - Г. Тайчера) . Водночас, слухаючи, губишся у здогадках, за якими параметрами розвивається фантазія творця тексту. Цього разу Олександр продовжив цикл творів з героєм Маєм, зокрема розділу "Поня" за назвою "Мати Змій".
А оповідання "Автограф" з циклу "Коридори часу" Галини Мрихіної 
перенесли нас у післявоєнні роки в Чернівцях, куди героїня, Наталія Гриценко потрапила через портал краєзнавчого музею. 
Сповнені гумору сюжети
в текстах Галини, водночас спрямовані на ознайомлення з додатковими сторінками історії Чернівців,часто, мало відомі. 
Також про повоєнні часи, але уже у історичному аспекті, зокрема про вплив війни на особистість Пауля Целана, його тягар вини перед родиною та про його співпрацю з Емілем Чораном, чию "Коротку історію розпаду" П.Целан переклав з французької мови на німецьку був нарис "Зневіра, як віра" Сергія Воронцова.
(Еміль Мішель Чоран- румунський та французький мислитель-есеїст, філософ. Фото 1947 р.- Вікіпедія) .
Сергій своїми розвідками суттєво доповнює краєзнавче досьє майже невідомими фактами, постатями. В крайньому випадку, відомими дуже вузькому колу. Ми із вдячністю слухали це вперше. І вдячні Сергію за таку скрупульозну роботу. Адже актуальні і болючі питання, що поставали перед П. Целаном - чому кати стають катами?- надзвичайно актуальні і сьогодні.
Сусід за "партою", Сергій Гакман також пропонує нашій увазі новинки - переклади творів румунських авторів. На одній із попередніх зустрічей він уже познайомив нас із поезією Маріна Сореску, румунського поета і драматурга у власному перекладі.
А цього разу прочитав авторський переклад на українську мову віршів "Гора", "До певного моменту", "Драбина до неба". Із власної творчості - був незмінно гумористичний випадок із, багатого на пригоди, життя Сергія, переданого у оповіданні "Посол Японії".
Як виявилося, переклади - захоплююча річ. Вже не вперше дивує авторським перекладом власних віршів на українську мову Раїса Рязанова ."Перевірка на міцність?", "Незкінченна безсонна ніч..."- не важко здогадатися про їх тематику. 
Прочитала і мовою оригіналу ряд вишуканих поезій. Чудові зимові пейзажі, красиві пейзажі не могли не викликати у поетів відповідних рефлексій. У нас не прийнято давати оцінки прочитаним творам,- ними є аплодисменти, але тихенько промовлене "Чудово" від своїх сусідів, я все ж таки уловила.
Поезією ділилися і Ольга Васкан.
"Уже дочекались морозів", "Цей день минає"- зафіксували зимову феєрію. Та водночас не полишають авторів сумні думки про наших захисників, особливо в цей надто важкий зимовий період. Їм Ольга Васкан присвятила вірші "Отак іти -тримати в серці віру...","Вже день новий виношує думки".
А Ліля Бойчук
поділилася і віршами "Сніг ляже рівно", "В кожній красі є свій сенс" ,і прозовим етюдом "Один момент передсвяткової днини в Че", де спостережливе око і тонка душа вихопили - " на якусь мить мені здалось, що в цьому простому автобусі була моя Україна в мініатюрі: діти, молоді, старші, військові, пенсіонери, з однаковим виразом обличчя, з одним серцем на всіх."
З поетичною присвятою Чернівцям, місту, що стало вже рідним для Василя Чауса, перселенця з Миколаївщини він нас і познайомив.
Яскравою сторінкою була моновистава, інакше не назвеш, читання Сергієм Кроповінським казки "Казка про майстра Тедде- продавця щастя" : "Тедде вмів слухати. Він ніколи не запитував :"Що ви бажаєте придбати? "- він запитував : "Про що ви мрієте?" Так і Сергій завжди знає, що запропонувати нам на кожній зустрічі. 
А ще Сергій показав нам розкішний альбом-каталог його робіт. Не знаю подальших кроків автора, чи буде він масово виданий і презентований, але "Дебютівці" із пієтетом потримали його в руках.
А ще нам надзвичайно цінна слухацько-глядацька підтримка наших постійних друзів. Особливо, коли серед них є "строгі судді"- члени родин. Їх очі - найправдивіші рецензенти.
Фотографи також були небайдужими. Вони щоразу допомагають нам зберігати ці неповторні миті. Дякуємо Добровольській Галині, Гриню Мирославу, Рязановій Раїсі, Юрію Грунтковському.
Я також разом з усіма отримувала насолоду, слухаючи тексти у авторському виконанні (окрема розкіш) і підтримувала, чим могла. Щось фіксувала, трохи посиділа за комп'ютером, словом - брала посильну участь з вірою у те, що все буде добре, навіть дуже добре. Інакше у нас не буває. І це не вихваляння, це щира правда. Приходьте наступного місяця і ви пересвідчитесь.
