"Гарне життя жив до війни. Стільки всякого гарного вдалося зробити, не віриться, що то я жив це життя - Руслан Трач.
А сьогодні Верховина, прабатьківська земля Руслана, тужить трембітами за славним сином своїм... Руслан Трач-Митець вже не створить нічого нового на цій землі, душа його полинула у вищі виміри. Нам залишаються вдячна світла пам'ять і його творча спадщина. А вона таки не маленька.
В одному зі своїх інтерв'ю Руслан сказав, що світ навколо нас настільки досконалий, що не потрібно нічого вигадувати чи домальовувати – досить лише поєднувати.
Займався дуже цікавими напрямками. Зокрема, його проекти "Инчий світ", "Сім ночей" - це світ кодів, символів, знаків. А захоплення мандалами набуло етнічного звучання і вражають своєю глибиною.(Мандала – сакральний символ складної геометричної структури, який в багатьох культурах інтерпретується як модель Всесвіту, «карта космосу», вираження усього.)
Симетричність і "олюднення" мандал - це почерк Руслана Трача. Новим проектом став «МольфART — Геометрія шляху» — це колекція фоторобіт Руслана у форматі мандал.
Своє бачення Руслан означив у інтерв'ю з Властою Власенко "Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ : "Але я собі так дозволив..." :
ПРО ТВОРЧІСТЬ:Творчість для мене - важливезна річ. Творчість - це коли ти поєднуєш якісь речі, які до тебе ще ніхто не поєднував, або ти сам не поєднував.
ПРО КУЛЬТУРУ: Все, що потрібно людині для вдалого функціонування в соціумі, знаходиться в культурному пласті: в мові, традиції, інтелектуальних знаннях, звичаях і правилах поведінки і т.д. Цей пласт, пласт культури, - надбання людства, без нього воно буде починати з нуля іти довгим шляхом проб і помилок. Сучасний, наприклад, простір несе просто все, що ми можемо знати і що будуть наслідувати наступні покоління. Тому для мене це відповідальна річ - чим особисто я буду наповнювати простір, ретранслятором яких ідей буду…
https://www.0342.ua/news/1868727/prikarpatskij-fotohudoznik-ruslan-trac-ale-a-sobi-tak-dozvoliv
Важко не погодитися...
Гуцульські Карпати, гуцульські бойові традиції, атрибутика були його другою пристрастю після фотомистецтва, а, може, й першою.
Бартка - це теж особливий світ Руслана. Вивчав історію, сам створював карти, збірки, щоб зберегти і передати традицію володіння нею наступним поколінням.
Патріот не на словах, тренований, витривалий з міцним бойовим духом,опираючись на вільнолюбивий дух предків, Руслан став на захист нас з вами. Відважний, відповідальний Син Гір адаптувався і в Світі Степу, як свідчать його побратими. А життєва мудрість об'єднала бійців у одну родину. "Русланчику, ти так багато робив, щоб тих клятих "орків" не було на нашій землі. Саме ти з хлопцями постачали нам АК, щоб ми "мочили" тих п***рів. Ти додавав бойового духу йти у наряди. Вже як жартував — то сміялися всі. "- М. Плетенчук, побратим.
(Чому я ношу черес?.. Основна його функція- це нагадувати мені кожної секунди, що я гуцул, горянин.)У війську Руслан Трач став головним сержантом роти вогневої підтримки 201 батальйону 102 окремої бригади територіальної оборони на позивний "Полин".
Але творчість - сутність Русланової натури, не залишилася на потім. Перебуваючи на передовій, він продовжував творити — створював ескізи орнаментів для барток, малював, займався виготовленням дерев'яних чохлів для дримб, яких називав "дзьобликами", а також писав вірші й знімав відео для свого YouTube-каналу "ЛЕТ".
ДзьобликиТа чомусь доля виявилася жорстокішою, ніж мала би бути до нащадка опришків. Руслан отримав поранення, витримав 5 оперцій. Однак...
22 січня о 15-00 рвдна Верховина і верховинці зустрінуть свого сина, відтепер Воїна Небесного Легіону....
Мережі переповнені скорботними повідомленнями, словами співчуття і запевненнями у вічній пам'яті...
П.С. Пощастило і нашим чернівчанкам у співпраці з Фотомайстром Русланом. Маємо чудові фото з моделями - письменницею Іванною Стеф'юк, культурною діячкою Майєю Фисюк.
Можна милуватися ними безкінечно: вони такі світлі і у них відчувається не лише майстерність Руслана, але і його душа.
Щемними спогадами про співпрацю ділиться на своїй сторінці співачка NAVKA
"ПРО ВІЧНІСТЬ: Я буду існувати вічно. Кожну мить, яку прожив від народження до своєї смерті. Людина нездатна сприймати вимір часу весь, і бачить тільки ту частинку часу, в якій перебуває. Але якби вона могла бути над часом, вона би побачила, що існує завжди у вічності… Тому важливо кожну мить проживати, так аби було гарно…Це моя маленька псевдонаукова віра, напевно. Але я собі так дозволив... "
(https://www.0342.ua/news/1868727/prikarpatskij-fotohudoznik-ruslan-trac-ale-a-sobi-tak-dozvoliv )
Високого неба, тобі, Руслане! І нехай у Райському Саду для тебе квітнуть найкращі квіти. Пам'ятаймо!..
