"Писанка"- символ добра

30 років тому 15 квітня 1990 року на Великодньому концерті перед буковинською публікою вперше виступив новий дует. "Писанка"...пронеслося серед глядачів - так сподобалися та припали до душі виконавці Оксана Савчук та Іван Кавацюк. Відтоді промайнуло 30 років, а "Писанка" так само залишається улюбленцями і гордістю Буковини. Їх традиційних щорічних концертів "На Різдво до "Писанки" та "Писаночко-голубочко"шанувальники очікують з особливим трепетом: знають- зустрінуться з душею народу.

 Про творчий шлях дуету, учасники якого вже пошановані найвищим державним мистецьким званням- Народні артисти України, про творчі маршрути світом "Писанки" написано достатньо.

І авторська книга "Писаночко-голубочко" знайомить з історією колективу, народною пісенною спадщиною, яку дует взяв у свою творчу дорогу.

   А от хочеться повернутися  до  передісторії створення дуету, якою поділилася Оксана Василівна  у інтерв'ю з нагоди 25-річчя дуету (Віра Середа "Візерунки  долі  на  тлі  пісенного  небокраю") : " Бажання Оксани провести вечір-фестиваль пам'яті Володимира Івасюка здійснилося – він відбувся 3 липня 1988 року в Кіцманському палаці культури. Їй випала велика честь його провести. До того ж, молода співачка взяла участь у конкурсі, зачарувала всіх приємним мецо-сопрано й посіла перше місце за виконання народних пісень. У її виконанні на фестивалі прозвучала тоді незабутня пісня Володимира Івасюка «Два перстені».

 Сталося це задовго до першого всеукраїнського фестивалю «Червона рута» в Чернівцях. Це була перша ластівка, яка проклала дорогу спочатку до обласної, а потім і всеукраїнської «Червоної рути».

 - Саме з мого рідного Кіцманя розпочалося нове життя Володі, - розповідає Оксана. - Тоді ми познайомились із Іваном Кавацюком. У Кіцмань на фестиваль багато колективів не приїхали, бо боялися неприємностей із боку влади. Але троїсті музики з Івано-Франківщини, серед яких й Іванко, прибули й виступили. Я вперше тоді заспівала з ними «Баладу про дві скрипки» Володимира Івасюка. Це вийшло спонтанно.

А вже за рік:

- Коли «Заграва» 1989 року на фестивалі «Червона рута» заграла свою композицію, - розповідає Оксана, - це був справді переворот в інструментальній музиці України. Такого ще ніхто не робив у той час. Це були перші кроки до дуету «Писанка», тому що ми вже бачили наше єднання. Саме цей рік вважаємо датою народження нашого дуету….«Ми дуже хотіли щасливої долі Україні, прагнули внести щось своє. Пісня тоді впливає на людину, коли правдива. Вона не терпить фальші.»

  Отже, нині відзначаємо 30-річчя першого виступу нового колективу, а народження його відбулося 2-ма роками раніше. Хоча, це вже й не так важливо. Головне, ідея , що зародилася у щирих серцях набула крил і цей, перший спільний виступ став визначальним не лише у їх житті, але і у культурному житті України.

  А ще хочеться підкреслити, наскільки талановито артисти доповнюють пісенні тексти не лише неперевершеним вокально-музичним виконанням, а і костюмами, які завжди добираються до контексту пісень.

 Знову дозволю собі цитату:"  - Наша перша майстриня – Дарія Риптик (костюми «Ангели Різдва», «Великдень», «Червона рута»).

Є також мальовані костюми в стилі батик художниці Тамари Покотило («Писанка», «Квіти»). Серед наших майстрів - Людмила Петровська («Різдво», «Святковий», «Диво-птахи»), 

«Космацький Великдень», «Буковинське Різдво»), Жанна Лисаківська («Літо-літечко», «Почуття», «Троянда»), Світлана Савчук («Вишеньки», «Бузок»). Є багато майстрів, які тчуть, вишивають, і їхні вишивки потім втілюються в ідею сучасного костюму.

Знаковими для митців стали костюми «Білий птах із чорною ознакою» Миколи Шкрібляка. За словами Оксани Савчук, вони символізують трьох славних синів Буковини – Івана Миколайчука, Володимира Івасюка й Назарія Яремчука

Однак , як оберіг у гардеробі "Писанки" зберігаються ті, перші автентичні костюми, в яких вони вийшли на сцену, - Оксана в буковинському, а Іван у гуцульському. То були, за словами артистки, щасливі костюми з Кіцманщини й Коломийщини з власної колекції.
У дуету є 2 пісенні крила. Крім народних "Писанка" виконує і духовні пісні.

Скільки душ взяла у полон саме пісенна творчість у  цьому  напрямку. Доля подарувала дуету плідну співпрацю з отцем Валерієм Сиротюком. Піснями отця Валерія Оксана зустрічала 2001 року у Львові папу Римського. Виступав дует «Писанка» весною 2003 року й у самому Римі та інших італійських містах .

Вони сильні талантом, щирою любов’ю до землі своєї, міцні духом, возвеличені піснею. Ніколи не стоять осторонь, живуть життям народу своєї України у радості і у часи випробувань. На їх рахунку – незліченна кількість гастрольних виступів у різних країнах. Але найбільш щемним, мабуть, стали виступи перед воїнами. «…а буковинці так співали «Червону руту», що ми себе не чули! Так, наче намагалися переспівати цю війну…»

 

  Але найдостойнішим  результатом дуету є їх опікування майбутнім української пісні. Вони надають їй крил через роботу з дітьми: - Узагалі в нас усе починалося з дітьми, - розповідає Оксана. - Так Бог дав! Народна пісня має дитяче обличчя. Наші пісні, я б сказала, проходили через душу дітей. Так траплялося, що ми завжди з ними працювали. У нас багато програм саме з дітьми. Наша співпраця з ними триває.

Про дует Оксани Савчук та Івана Кавацюка відзнято музичні фільми: «Любов моя і смуток — Буковина», «Барви «Писанки», «Миріться люди, любіться люди», «Віри не скарай», «Буковинська «Писанка».

 Тож, вітаючи улюблених артистів із цією датою, по-буковинські побажаємо - наперед більше! Нехай Божа благодать завжди буде з вами! І нехай злітає ваш спів над нашою Україною  ще довго-довго, нехай наповнює нас вірою у світле  і щасливе майбутнє!