Ас на полях журналістики і письменства
(Г. Тарасюк про Володимира Дячкова )
- « Я мав щирого, хорошого друга. Зараз нема такого критичного слова, яким володів Володимир Дячков. Сьогодні дуже не вистачає його естетичної і безкомпромісної позиції в нашому антилітературному, антимистецькому і антикультурному середовищі.» – так вважав Мірча Лютик, відомий і авторитетний румунський літературний діяч. Можливо, трохи категорично, але відверто. І на сьогодні досить актуально на тлі рівня поширення самопризначених письменників, співаків, та зрештою, і мовознавців. Видання книг за власний кошт автора дає таку можливість, на жаль. Але не про це. Мірча Савович точно підкреслив визначальну рису справжнього фахівця-літератора: «Він був особистістю високого рангу, справжнім літератором і не випадково писав «Слово» з великої літери.»
– « … критик, публіцист, філолог високої проби, з тих небагатьох, що до Слова
ставляться з непідробним закоханням і напрочуд інтелігентно»- В.Д. Колодій
– « Свою товариську добрість
Володимир ніколи не носив за пазухою, під ґудзиками. Він носив її на руках і
роздавав щиро. Бо любив, коли людина піднімала себе в доброті із суєти і
тягнулась, мов квітка, до сонця, до честі» – В. Михайловський.
27 липня майстру Слова виповнилося б 85 років. Та вже збігло 14 років, як закінчився його земний шлях. А для нині сущих залишився у спадок його інтелектуальний посил у вигляді журналістського доробку, різножанрових художніх видань.
Для багатьох поважних загальноукраїнських журналів, газет, випусків біобібліографічного довідника «Письменники Радянської України» було притаманно надавати своїх шпальти для публікацій В.Дячкова, що підтверджує високий рівень фаховості літературного критика.
Однаково глибоко літературний критик В.Дячков працює з текстами класиків літератури і сучасників. Серед його доробку літературознавчі і кінознавчі ессе. Відомому, заслужено титулованому артисту Богдану Ступці, належить така характеристика Володимира Яковича: « У вас, на Буковині є геніальний знавець кінематографа». Але не тільки заочним знавцем світу кіно був В.Дячков. Він був особисто знайомим з багатьма діячами літератури та мистецтва. Саме йому належить ініціатива зустрічі краян з Іваном Миколайчуком при прем’єрі кінофільму «Білий птах з чорною ознакою».
А яке влучне і талановите перо у
Володимира Яковича, коли він підводить читача до знайомства з помітним
іменем на літературному овиді. Приміром
: «Вона – художник високого злету. У неї наче прибуває, розповнюється душа від
постійного наростання художницької
енергії. І образи її взаємопроникаючі, між ними пробігають іскри поетових
прозрінь…»- так писав про Тамару Севернюк
у першій своїй збірці «Близька далечінь» ще 1997 року. І час довів
справедливість цих слів.
З часом і на адресу самого Володимира Яковича прозвучало багато справедливих теплих слів-відгуків, рецензій, спогадів.
