пʼятницю, 26 червня 2020 р.

Чернівці : будинки-близнюки і не тільки

Чернівці - це не маленький Відень, тим більше не маленький Париж. Це - місто нашої любові, це наші Чернівці. Самодостатнє європейське місто. Його архітектура тому свідчення. І перебуваючи в мандрах європейськими країнами, ми дуже часто бачимо знайомі силуети. А є і повні "близнюки".
 Такими є театри у Чернівцях і німецькому Фюрті.

Наш театр збудовано 3-ма роками пізніше від свого двійника, хоча мав би бути першим. 
Лише фінансова проблема змінила цю ситуацію. Віденським архітектурним бюро "Фельнер і Гельмер", яке спеціалізувалося на театральному  проектуванні здійснено проекти  понад 200 будівель у Європі, з них біля 50- театри.  (Один з них у м.Карлові Вари ,Чехія.І хоч він зовні не схожий на наш, але почерк авторів дуже відчувається. А згадалося, бо центральна вулиця міста дуже нагадує нашу вулицю Ольги Кобилянської.)
 
Та й інші вулиці так нагадують чернівецькі 
Дуже нагадує наш театр і силует театру міста Клуж на Пока (Румунія) 

  Ще абсолютно ідентичні будови - це Свято-Миколаївська церква у Чернівцях  та Архієрейський собор у м. Куртя-де-Арджеш

Собор Святого Миколая був побудований в Чернівцях у румунський період Буковини (1919–1940). Він уособлює на Буковині православну румунську національну традицію — побудований в румунському стилі неоромінеск. На зв'язок із румунською культовою архітектурою вказують оригінальні «кручені» бані церкви.
Храм збудовано за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества: православного Успенського архієрейського собору у румунському місті Куртя-де-Арджеш — місця останнього спочинку румунських королів.

Дуже подібна  до цих "близнюків" і Церква Св. Сільвестра в Бухаресті
а віднедавна церква з крученими куполами зведена і в селі Грушівка на Глибоччині.
А серед культових споруд Глибоччини найбільшу туристичну привабливість займає старообрядницький  Храм у Білій Криниці
Успенський собор — колишній головний храм Білокриницької старообрядної митрополії, збудований у селі Біла Криниця у 1908 році за проектом архітектора В. І. Кліка. 
 У багатьох він асоціюється з Собором Василія Блаженного у Москві( Собор Покрова на рові), 
а  мені ще нагадує   Собор Воскресіння Христового на Крові,
( або Храм Спаса на Крові) в Санкт-Петербурзі.
Але повернемося до Чернівців. Бо, якщо по - правді, шукати "близнюків" мене підштовшхнули саме наші будинки-близнюки.
І не лише чернівецькі будинки мають двійників. А і пам'ятники. Навіть, якщо і не повністю ідентичні, проте дуже подібні. Пам'ятники Францу Йосипу у Чернівцях та Відні свідчать про епоху, коли наше місто було у складі Австрійської імперії. Саме тоді архітектура нашого міста і набула свого обличчя.

м.Чернівці    
                                                                                           м. Відень.

Не знаю, чи то від того, що ми надзвичайно любимо своє місто, чи й насправді воно супроводжує нас і в подорожах, але перебуваючи в поїздках іншими містами, на рівні підсвідомості вишуковуємо схожі  будівлі, окремі елементи...
 Наприклад, милуючись  черепичними  дахами міст Румунської Трансільванії, обов'язково відчуваємо невловиму присутність рідного міста у  окремих елементах, теплоту його теракотових казкових дахів.
Башти м. Сігішоара 


Вул.Головна, м.Чернівці
вул. А.Міцкевича, м.Чернівці
А замок Бран (Румунія) ніби зібрав цілу колекцію з чернівецьких дахів
вул. О.Щербанюка 
                                                                          Вул. Університетська
Вул.Л.Українки
Магія від зачудування дахами міст  Румунії в рази зростає, коли помічаєш на дахах "очі". Різні- уважні, з посмішкою, хитруваті, лукаві... Ними багате місто Сібіу.
  Але вони спостерігають за нами і в Чернівцях, на різних вулицях міста. 


ВулицяГоловна

Вул. Українська
                                                                                        вул.Кафедральна
  А як часто ми зустрічаємо в Румунії будівлі, збудовані в стилі  бринковяну, за яким зведено немало будівель і в Чернівцях
Палац Могошоая   (  палац валаських воєвод,за 16 км від Бухареста. Побудований в 1689-1702 роках воєводою Константіном Бринковяну. Це один з перших зразків бринковянского архітектурного стилю)


 Характерні  елементи стилю ( будинок в м. Брашов)


Дім священників або так званий Попівський будинок (№7 по вул.Коцюбинського) – один з кращих взірців неорумунського стилю (необринковяну) в Чернівцях.  Будинок було зведено у 1929 році як свого роду гуртожиток для співробітників митрополії, в якому були також і гостьові кімнати для високих делегацій.
 Це вже свідки історії румунського періоду  нашого краю.  
А іноді, навіть, і не ідентичні будівлі невловимо нагадують Чернівці.
  Як ось залізничні вокзали у Чернівцях та Бердянську. Останньому б додати архітектурної довершеності центрального входу, і вони були б таки майже братами..., ну, нехай, двоюрідними.

Так і Чернівецький  Костел Пречистого Серця Ісуса (фото 1). Близнюка Чернівецькому не знайшла, але Стоянівcький, на Львівщині (фото 2), Костел Найсвятішого Серця Ісуса дуже нагадує наш.


А будинки з "однією стіною" ! Їх не лише у Чернівцях кілька, але і в інших містах України є така туристична принада.
Чернівці,вул. Українська

м. Житомир

 м.Львів


м.Одеса
м. Харків




м.Чортків.
 І навіть, якщо у нашому місті є унікальні, ніде не повторювані будинки, іноді сама атмомфера місця дуже нагадує чернівецьку. Як ось, наша Шіфа.

Думаю, кожному мандрівнику, хто відвідав Трафальгарську площу Лондона, здавалося,що кутові будинки чимось нагадують наш Дім - Корабель. Недарма ж вона, площа, носить таку назву.
 Grand Hotel.Побудований у 1880-х роках, майже одночасно з нашою Шіфою, зведеною наприківнці 19 століття .

А чернівчани, мандрівники до Риму, мабуть відчувають певне deja vu, вийшовши до магазину Fendi, 
що так нагадує чернівецький Будинок, який багато хто знав, як книгарню "Кобзар", комусь відоме, як "Біржа", місце зустрічі музикантів і футбольних фанатів, сучасники  більше пов'язують його з діяльністю Медіа центру " Belle Vue", а ті, хто цікавиться історією міста, знають про готель, історичну назву якого повернуто сьогодні будівлі.


Ну, а більше прочитати чи  доповнити цей пост, всім бажаючим - до зустрічі у обласній бібліотеці. Після закінчення карантину, звісно.






вівторок, 16 червня 2020 р.

Мандрівки містом за книгами. Місто нашої любові . Башти. Ч.2

 ( колаж Олени Харитонової)

" Хай як можна рідше будинки зливаються в одну рівну, одноманітну  стіну, а хиляться то вгору, то вниз. Хай різних гатунків  башти  як можна частіше урізноманітнюють вулиці"- так писав Микола Гоголь. Не про Чернівці, але як підходить нашому місту-
" Хай на одній і тій же вулиці підноситься і похмуре готичне, і переобтяжене пишнотою прикрас східне, і колосальне єгипетське, і проникнуте струнким розміром грецьке. Нехай в ньому буде видно: і легко  випуклий  молочний купол, і релігійний  нескінчен-ний шпіц, і східна мітра,і плоский  дах італійський, і висока фламандська, чотиригранна піраміда, і кругла колона  і вайлуватий обеліск". 
 І  дійсно - яких лише башточок у нас немає. З одним незгодна : наша готика - аж ніяк не похмура. Вона чарівна і, як популярно нині висловлювати особливий захват словом "атмосферно", то тут воно, якраз доречне: наше місто, завдяки  цим вишуканим башточкам - атмосферне! Воно просто  короноване!
 А ми продовжимо милуватия  ними за маршрутом і не тільки. Заглянемо і до інших, "не по дорозі", але вартих, щоб до них навідатися.
  Отже, зупинилися ми біля бувшого Палацу юстиції.Оглянувши його зусібіч, виходимо на вулицю Адама Міцкевича.
 (фото з архіву Е. Туркевича)

 (фото Серебріян О. ) 
і звернемо увагу на кутовий дім з аптекою                                                   



 ( фото Серебріян О.)                                             ( фото Харитонової О.)                                                                          На перший погляд, здається, що куполи, вежі, шпилі повторюються, але запевняю- одинакових немає. Так, подібні, але все ж різні.                                                                                                  
Непросто виробити маршрут вулицями старих Чернівців, щоб не проминути  цікавих башточок. Дещо все-таки залишиться на майбутні подорожі. А ми виходимо вулицею Івана Франка на Соборну площу і там прямуємо в напрямку  до найважливішої вулиці-музею, вулицю Ольги Кобилянської, оглядаючи будинки з лівого боку площі .



Кут вулиці І.Франка ( в ті часи - Лілійної) та площі Соборної ( тогочасної -Австрії )до наступного перехрестя з вулицею Героїв Майдану і  бачимо уже зовсім іншу вежу  . 



І вже на розі з вулицею Головною на будівлі нинішнього училища мистецтв не бачимо типової вежі, але все ж, кутову споруду увінчано балюстрадою.





Вулиця Головна заслуговує окремої екскурсії, ми ж зупинимося лише біля одного будинку, бо оминути увагою його просто неможливо. Дім з Атлантом. Найвитонченіша  споруда  по колишній вулиці Ратушній, № 21. Атлант  на своїх плечах тримає верхні поверхи з розкішніми маскаронами та вежу зі шпилем. 



 На старих  фото і за інформацією архівіста  М.Д. Никирси видно, що на першому поверсі  будинку був магазин,діє він і сьогодні. Щоправда, в ті часи це була книгарня та продаж канцтоварів.

.




І все ж таки нам час на нашу вулицю-музей. Про її історію, описи кожного будинку вже є достатньо публікацій в пресі, і книг. Авторитетні автори М.Никирса, С.Біленкова, І.Чеховський, І.Снігур, Н.Шевченко  допоможуть кожному бажаючому дізнатися  в деталях про пішохідну вулицю, візитівку нашого міста. А ми звернемо увагу на кілька будинків з вежами.



Саме навпроти закругленого дому (лише на фото) - знакова для Чернівців і чернівчан будівля, як від початку її історії, так і в сучасному житті.

Першу чернівецьку кав’ярню «Європа» (Cafè de l’Europe), яка стала провісницею нової ери кафе у столиці Буковини, відкрив у 1879 році Бернгард Зільбер.

Тут була найелітніша кав’ярня міста «Відень», або «Віденське кафе», відтак найдав-ніше та найпрестижніше кафе «Європа» (Cafè de l’Europe), потім «Дністер», а нині ресторан «Панська гуральня». Без кав’ярень життя у старих Чернівцях неможливо було уявити. https://shpalta.media/2018/10/04/odna-iz-najdavnishix-kavyaren-chernivciv-na-panskij-sto-rokiv-tomu-i-sogodni/)
 Існує цікава версія щодо фігури  богині Іриди, що прикрашає будівлю ( а від недавно її теж прикрашають- перевдягають у національне вбрання в дні міських свят.). Як розпо-відала Василю Селезінці екскурсовод Валентина  Стефанова зовнішня відмінність фі-гури богині  від античної, можливо зумовлена тим, що скульптор створив скульптурний портрет  власниці прибуткового дому.

Приваблюють ріноманітністю вежі на цій вулиці. Дивлячись на будівлю нинішнього краєзнавчого музею саме,з цієї позиції,  можна і не здогадуватися, що з іншого боку починається інша вулиця. Але ж ми знаємо: нам про це підказує  вежа .



( фото Серебріян О.)

Будинок належав дирекції православного релігійного фонду Буковини, який було створено в 1786 році.Будинок збудували в 1878 році. ( http://fab.cv.ua/cv/heritage/view/175)

 (фото Серебріян О.)
Будівля стилю румунського функціоналізму, якому не притаманні такі архітектурні елементи, та все ж таки, мабуть, свою роль зіграв особливий статус вулиці.
 ( фото Ванкевич О.)
На розі вулиць О.Кобилянської і Р.Ф.Кайндля - будинок, який сьогодні знайомий кожному, хто залюблений у літературу і кожному, хто в минулому був кіноманом. Це житловий будинок, на першому поверсі нині діє Літературний Целанівський центр, а раніше були каси кінотеатрів "Україна" і "Малятко".
  І з вулиці О.Кобилянської трішки  помандруємо вулицею Тараса Шевченка. Тим більше, що хочу продовжити літературно-мистецьку тему. 

(фото Серебріян О.)
Літературно-меморіальний музей Володимира Івасюка заснований у квартирі родини  письменника Михайла Івасюка, батька відомого  композитора. Розташований на розі вулиць Т.Шевченка та В. Маяковського.


                                                                                                ( фото Серебріян О.)
А навпроти від музею, на розі вулиці І.Гонти - уже зовсім інший стиль - башту увінчує гострий шпиль.
 І цією ж стороною  вулиці повернемося на один квартал назад, де нас очікує Вілла Мізеліса, історію якої розшукала, описала і подарувала місту  Галина Пелепюк-Мрихіна.(Будинки і долі: Мандрівка у минуле Чернівців http://versii.cv.ua/tag/villa-mizelisa та друкована  газета "Версії" 2019._ 04.02) 
Вілла варта окремої екскурсії, але сьогодні - про вежі. І ми перейдемо через дорогу  на вулицю Українську, щоб подивитися на ще один  привабливий будинок.
 Цікавою спорудою є будівля на розі з вулицею Я.Петровича), де сьогодні діє  поліклініка міського  протитуберкульозного диспансеру. Пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудований 1890 р., як житловий будинок, оздоблений баштою з банею, увінчаною флюгером .( за кн. "Вулиця Українська. Мандрівка у часі").

 Віддамо належне унікальній споруді Вірменської церкви ( хоча церкви не входили до моїх планів. Але саме вона  стала ілюстрацією до 2-ї книги В. Селезінки "Місто моєї любові, за сторінками  якої ми почали  свої мандри.)

                                                                                                                
  

         Ну а далі - Головною, шкода, що цей об'єкт не потрапляє до туристичних марш-рутів, але, водночас і зрозуміло. Це лікарня. Але її шпилі заслуговують хоча б віртуа-льних відвідин та  уваги.



  Будівля дитячої обласної лікарні ( нині). Перша дитяча лікарня заснована 1908 року і збудована за закликом імператора Австро-Угорщини Франца-Йосипа Першого будува-
ти споруди милосердя замість урочистостей на честь 60-річчя правління. А фінансу-вання будівництва взяв на себе чернівецький землевласник Герман фон Фішер на честь своїх батьків, створивши відповідний фонд. Фінансово та матеріалами до будівництва долучилися Маркус Кіслінгер та інші меценати. (Тут також вражають терміни будівництва: від засновницького векселя, підписаного  20.03.1908 р.до прийому перших пацієнтів 28.06.1910 р. Всього за 2 роки зводилися такі будівлі, як Палац юстиції та Міська дитяча лікарня. Цікава також  історія потенційного фінансу-вання  установи. Але про це - в книзі другій В. Селезінки )

( Зовсім недавно 25 травня – 110 років тому відбулося урочисте відкриття першого вЧернівцях і на Буковині Дитячого шпиталю ім. Мозеса і Хани Сари Фішерів (1910)
Принагідно зазначу, що будівля, де сьогодні функціонує наша бібліотека - будувалася як житловий будинок родини Фішерів.

 Звичайно, наше місто настільки дивовижне, багате на архітектурні шедеври, що всі їх відвідати у одному маршруті неможливо, не дивлячись, що Чернівці - не мегаполіс, особливо стара його частина. Тому - ще кілька родзинок з різних куточків.
  Майже навпроти є 2 цікаві будинки по вулиці Б.Хмельницького. Один з характерною кораблеподібною формою, що нагадує нашу легендарну "Шіфу" ( Будинок - корабель)


та "Дім з Совою" 
Скульптура сови на фасаді колишнього  будинку Спілки лікарів,, як і Шіфа  описана у багатьох  друкованих та інтернетджерелах.
 Привертають увагу і нагадують казкові декорації черепичні дахи будинків 
 на вулиці Василя Аксенина ( Героя Небесної сотні) та 

на  вулиці Ірини Вільде.
  А, готуючись до від'їзду з залізничного вокзалу, варто не оминути увагою і будівлі в цьому районі.


На вулиці Гагаріна збудовано французькі Альпи На початку ХХ ст. образ будинку, що на розі вулиць Гагаріна та Нікітіна, архітектори запозичили із самої природи. За їхнім задумом, кутова будівля, яка була спроектована у формі праски, мала нагадувати шматочок французьких Альп. Для досягнення такого ефекту архітектори вдалися до маленької хитрості та покрили поверхню вкрапленнями слюди і крихтами дзеркала. Під кутом сонячних променів будівля виблискувала, немов скеля гори, немов французькі Альпи. Так було після 1910-1911 років, коли будинок звели за проектом архітектора, ім’я якого не збереглося. Відомо лише, що це пізній модернізм. А замовниками так званого будинку-скелі були залізничники. Нагадаємо читачам, що на початку ХХ ст. жоден новий будинок у Чернівцях не з’являвся просто так. (С.Біленкова. Архітектурний альбом старовини)

  І на  прощання - Будинок залізничників. Збудований  у стилі Необринковяну: композиція з круглими кутовими баштами.

***
 Справедливості заради, зазначу - у Чернівцях башточки, вежечки та інші архітектурні принади дахів є не лише на кутових будівлях. Їх достатньо і на іших покрівлях.Варто лише частіше піднімати погляд і дізнаватися подробиці в літературі. ЇЇ теж достатньо у відділі краєзнавства обласної бібліотеки. Із закінченням карантину, запрошуємо- звертайтеся, цікавтеся, досліджуйте і відкривайте нові сторінки історії нашого чудового міста.