Буковина: імена відомі і невідомі.

 

Ні, це не снобізм - в усьому і усіх шукати дотичність до Чернівців. Це магія і унікальність  нашого міста, це- краєзнавство! Чернівці  на перехресті шляхів і епох створили навколо себе фантастично цікаву ауру. Наповнені манерами і інтелектом попередніх епох, намагання не втратити шарм у 20-му сторіччі і сподіваннями на розвиток в європейському ареалі - сьогодні. А якщо пофантазувати і уявити, що відома кінорежисерка Кіра Муратова точно змогла би створити  неймовірний фільм про Чернівці... Чому саме вона?  Але про це дещо пізніше.  

 Чим цікаве краєзнавство? -  Безкінечністю процесу доповнення і заповнення сторінок історії. Можна безкінечно відкривати для себе нові і нові факти, події, імена. Для Буковини показовим є такий факт, про який говорить політолог Сергій Гакман, розповідаючи історію свого роду: "Моя бабуся прожила у 5-ти  країнах, жодного разу не залишаючи свого села". А от на терени  Буковини  потрапляли надзвичайно цікаві історичні постаті, завдячуючи змінам у державній приналежності краю. І про це сьогодні можна прочитати  у різних друкованих та електронних джерелах.

  Про когось ми вже чули-читали-знаємо, а про когось, - трохи менше. Деякі факти відкриваємо для себе вперше, завдяки небайдужим до історії краю пошуковцям.  Спогади, публікації і краєзнавців, і авторів, і просто буковинців, зацікавлених окремою сферою діяльності, які знаходять близьку своїм інтересам інформацію. Всі ці цікаві факти стають надбанням сучасників. Наприклад, Еміль Крупник  розширив інформаційне поле про перебування у Чернівцях Петра Лещенка, 

Петро Лещенко і його перша дружина Жені Закітт танцюють український танець.  "...Документальне підтвердження сказаному знайшлося, і я поспішаю презентувати його читачам. Спасибі чернівецькій бібліотекарці Ользі Серебріян, яка, знаючи про мій інтерес до зв'язку Петра Лещенка з українською культурою і Чернівцями, надіслала книжку: "БАЖАЄМО ДО УКРАЇНИ! Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців 1914–1941 рр." (О.Добржанський, В.Старик, Одеса, "Маяк", 2008 р.). Там є мемуарний нарис Василя Руснака - українського вченого і суспільно-політичного діяча в Румунії. //Еміль Крупник Петро Лещенко: українська версія https://zn.ua/ukr/HISTORY/petro-leschenko-ukrayinska-versiya-_.html Він же нагадав і про перебування у Чернівцях  Олександра Вертинського та переказав історію написання пісні "Концерт Сарасате: "Это было в 1930 году. Мы сидели в большом кафе в Черновицах (тогда еще принадлежавших Румынии). Этим городом заканчивалось мое гастрольное турне по Европе...." ( Вертинский А. Дорогой длинною- 1990)

Ми вже достатньо  знаємо про перебування у Чернівцях   у якості лікаря Михайла Булгакова .Про це свідчить і меморіальна дошка на стінах одного з корпусів обласної лікарні ( тоді Госпіталю).

 У своїх записниках Булгаков вказував, що Чернівці йому сподобалися і що він любив прогулюватися ними. Одного разу він навіть побував зі своїм приятелем на березі річки Прут і на території митрополичої резиденції. Пізніше письменник описав ці події в своїх мемуарах «Записки юного лікаря».    Джерела:1).http://mavex-edicina.cv.ua/ua/specialnews?lid=946189;  2). Юсов В. Булгаков на Буковине : ист. эссе / В. Юсов, З. Юсова. - Хотин :  2006.  3.) БабухВ., Бабух Т. Буковинська Одіссея історичних знаменитостей.-Чернівці: Місто-2012

Так само відомо про участь в боях, поранення і лікування на наших теренах Василя Чапаєва.

 В одному із друкованих посилань ( Бабух В., Бабух Т. Буковинська Одіссея історичних знаменитостей) автори вказують на достовірні документи: " Перебування Чапаєва на Буковині є незаперечним фактом. Це підтверджує віднайдений недавно архів Бєлгорайського полку, в якому служив Василь Іванович.... На щастя  збереглися фотографії, зроблені в Буковинських Карпатах". Навіть ряд поранень та нагороду  герой Першої світової війни отримав за бої в наших краях.  Про лікування його в тогочасних медпункатах також є спогади, але вказують на різні, діаметрально протилежні населені пункти: одне із сіл на Путильщині, а у іншому випадку - йдеться про Хотинщину. А найдостовірніше - в Чернівецькому госпіталі.( Так що краєзнавйям є що вивчати далі). А ще факт лікування В.Чапаєва зафіксовано, навіть, у живопису. Полотно  роботи Бориса Купнєвського  і сьогодні знаходиться у Чернівецькій обласній медичній бібліотеці.

   Трохи менше, та все ж відомо про перебування на Буковині і Сергія Єсєніна. Зовсім недовго, всього кілька  днів  було  перебування поета у Чернівцях в складі  штату військово-санітарного поїзда, який прибув до Новоселиці на кордон Росії та Австрійської імперії за пораненими. Цей пункт, Новоселиця, став етапом також в житті наступного героя. І взагалі період Першої світової війни привів на цю територію не одного відомого військового чи політичного діяча. (монарші особи Росії, Румунії, майбутній очільник соцпартії Югославії Йосип  Броз Тіто, військові діячі Дмитро Карбишев, Лавр Корнілов, Нестор Махно, Симон Петлюра, державники Олександр Керенський, Володимир Винниченко .Це далеко не повний перелік, детальніше  в публікації Демочко В. На перехрестях європейських шляхів// Буковинське віче-2014-17.07.(№29)

  

"Групповой снимок персонала и команды поезда 7 июня 1916 г. на ст. Новоселицы, на границе России, Румынии и Австро-Венгрии рядом с г. Черновцы. На переднем плане фотографии - Есенин. Фотограф А. М. Функ"

Источник: http://esenin-lit.ru/esenin/foto.htm

Источник: http://esenin-lit.ru/esenin/foto.htm

  Чернівці взагалі фантастичне місто, і жанр фентезі тут теж має місце. Неважко, знаючи про перебування таких відомих осіб у краї, гіпотетично об'єднати їх в один час в одному місці. Такі намагання вже й були : "Кстати, в годы войны 1914-1918 гг в госпитале, созданном на базе Краевой больницы (нынешняя областная клиническая больница) хирургом работал знаменитый писатель и врач Булгаков. В этом госпитале лечился ранен в бою прапорщик Василий Чапаев - позже один из героев Гражданской войны. Санитаром в поезде, который эвакуировал раненых из госпиталей города Черновцы работал известный будущий поэт Сергей Есенин. Вот такая встреча великих сынов России на европейском перекрестке." 

Повний текст читайте тут: 1)Столица равновесия  Максим Михайленко : https://glavcom.ua/columns/maksymmixaylenko/125465-stolitsa-ravnovesija.html

2). Юсов В., Юсова З. Булгаков на Буковине- Хотин-2006Про достовірність можна сперечатися, але це також риса Чернівців:  дещо містифікувати. Звісно не водночас, і не в одному місці зустрілися герої, але вони тут БУЛИ. 

  А через роки у Чернівці прибув і син Сергія Єсєніна, Олександр Вольпін-поет, вчений, правозахисник, дисидент." 

Олександр Сергійович закінчив мехмат МДУ,захистив дисертацію з математики та у 1949 р. отримав направлення на викладацьку роботу в Чернівецький університет. Там же вперше був заарештованим за читання власних віршівт у колі друзів - вірші були визнані антирадянськими"

 https://www.peoples.ru/family/children/alexander_esenin-volpin/

  А ось і документальне підтвердження. "Працюючи з архівними документами Державного архіву Чернівецької області, провідний спеціаліст архіву Кугенко Олег Ігорович виявив документ, що стосується сина Сергія Єсеніна. Тривалий час документ був невідомий та й про перебування Олександра Сергійовича Єсеніна-Вольпіна у місті Чернівці фактично ніхто не підозрював. Серед архівних документів Міської ради 1949 року віднайдено його заяву на отримання квартири у Чернівцях від 05.07.1949 року та рішення виконкому Міської ради депутатів трудящих від 14.07.1949 року за підписом Голови міської ради Котко Полікарпа Архиповича про виділення йому квартири.

Раніше йому виділили кімнату в гуртожитку ЧДУ, де він не міг проживати в зв’язку з переїздом матері та дружини на Буковину. На жаль, молодший Єсенін так і не перебрався до помешкання на вулиці Університетській, його арештували". (Степан Карачко, краєзнавець chernovstepan@mail.ru http://bukovynaonline.com/syn-esenina-u-chernivtsyah/

   І повертаємося до Новоселицького кордону. Продовжуючи вивчати історію свого народу, автор вже 5-ти книг Софія Березіна додає до відомих фактів і нові. І ми скоро так само поважно  говоритимемо нашим гостям:  "А знаєте, на Буковині свого часу перебували?.."

Поет Саша Чорний ( Олександр Глікберг)

Як і Сергію Єсеніну, йому довелося відслужити  на кордонах Російської і Австро-Угорської імперій.  В період 1902-1905 років  він відбував службу на Новоселицькій таможні. 

 Дуже цікаві, варті уваги і додаткових пошуків є публікації Сергія Воронцова щодо перебування на Буковині тітки  Володимира Набокова. 

Що привело Єлизавету Вітгенштейн з доньками в наш край? Які враження справили Чернівці на титулових осіб- про це в матеріалах:  Воронцов С. Чернівці, Набоков, сюжети мелодрам//Свобода слова-2004-19.02 (№8) та  История Czernowitz Сестри Набокова врятувалися на Буковині https://grafvoron1.livejournal.com/4212.html  А наштовхнув на ознайомлення з цими публікаціями та спонукав немало "помандрувати" інтернетпростором саме сам Сергій Воронцов нещодавнім постом на власній сторінці фейсбука. Ну, і трохи біографічних довідок про родинні зв'язки: Набоков Володимир - онук Дмитра Набокова  ( Д.М. Набоков -російський державний діяч, сенатор, член Державної Ради, міністр юстиції, дід письменника В.Набокова. Єлизавета Дмитрівна -донька Д.М. Набокова. В першому шлюбі з князем Генріхом Федоровичем Сайн-Вітгенштейном Берлебургським ( Інша транскрипція -Heinrich Gottfried Chlodwig -  Хейнріх Готтфрід Хлодвіг (Генріх Федорович) Сайн-Віттгенстеін ( http://www.d-e-zimmer.de/NabokovFamilyWeb/nfw01/nfw01_016.htm), онуком відомого військового діяча Петра Християновича Вітгенштейна, власника маєтку Кам'янка у нинішньому Придністров'ї. От саме близькість до Буковини і зумовило (вже  вдову Генріха Вітгенштайна) емігрувати до тогочасної Румунії. І про це свідчать архівні документи: "...Оскільки зараз я влаштувала своїх менших дітей в місцеві навчальні заклади, мені здається неможливим повернення в найближчому майбутньому в наш маєток "Каменка", звертаюся до вас з проханням дозволити мені та моїй родині перебувати у Чернівцях" ( Княгиня Єлизавета де Саджу і Вітгенштейн.Чернівці, 16 жовтня 1920 р. Йозефгасе,16 ( нині вул. Українська, 44).

 І завершуючи, далеко не повний  екскурс, знову повернуся до імені Кіри Муратової.

Бо з Чернівцями пов'язане  ім'я її матері -Скурту Наталії.

Уроджена  Наталія Рєзнік,  в шлюбі Короткова. За фахом - лікар.  Комінтернгом Румунії була направлена у Чернівці. В період 1933-1934 років Наталія Короткова проживала у Чернівцях, працювала у міській єврейській лікарні та займалася активною політичною діяльністю: була  секретарем  регіонального молодіжного комітету компартії Румунії. За свою діяльність була арештована та після арешту  виїхала з міста. Джерело: Березина С. Евреи Буковины Славные  имена- Чернівці-2021

 Отже, наша багата історія  чекає на нові відкриття краєзнавців. А з опублікованими документами, запрошую ознайомитися в краєзнавчому відділі обласної бібліотеки.

Літературний вересень

 

  «Літературний вересень», присвячений Всеукраїнському дню бібліотек відбувся у атмосфері сконцентрованої піднесеної  творчої аури. За емоційністю,  викликаною сюжетними лініями, майстерністю авторського виконання  ця, вереснева зустріч була особливою.

 Саме в день  вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, коли, як оголений нерв сприймалася людська трагедія  і спонукала до думки-пошуку краю людської ницості, прозвучала  новела Тетяни Боріної «Ланцюгом одним сковані». 

І  хоча хронологічно  тема її оповіді не пов’язана з названими подіями, проте тема насилля над людьми  надзвичайно вразила всіх присутніх. Описані  події реально відбувалися на Буковині в катівнях сигуранци.

  Цікаво, але навіть в різних за змістом текстах, прослідковувалась  та єдність, яку ми колись назвали Куполом. Життю міста і чернівчан  в різні часові періоди присвятили свої оповідання Галина Мрихіна,

Віктор Мельник 

та Софія Березіна. 

Ми вже не раз відзначали тонкий гумор у текстах Софії Ісааківни. А за сюжетами і їх героями  ми знову повертаємося до Чернівців  70-х, чуємо їх розмови, "підглядаємо" за побутом, часом ностальгуємо  за чернівецькою аурою. А особливо він, гумор,  бере у полон  авторським виконанням. "Ефект метелика", який ми слухали цього разу був неймовірним. А сюжет, знову ж таки - взято з життя нашого міста. Так і протягнувся хронологічний місток від 40-х через 60-ті до 70-х років. Ми помандрували за текстами авторів у часи минулої епохи, але такі пам'ятні і зрозумілі чернівчанам. 

  Ніжною лірикою в прозі щоразу ділиться Олена Дика, що пише під псевдонімом Хелена Щира.

За  рядками оповідань Олени вже не раз ми проживали життя, залюбленого у музику персонажа. І її тексти , відповідно, пронизані музикою. Навіть зацитую один з відгуків читачів : " Так описать словами "Богемскую рапсодию", что с первых строк понимаешь, о чём идёт речь и, главное, чувствуешь её - так может описать только очень талантливый писатель...я не только настроение прочувствовала - я музыку угадала по словесному описанию! "

  А за перипетіями оповідання " El gueno" ("Сон і мрія") Володимира Ткача, трохи відсторонене  темою від Чернівців, все ж,  дійовими особами виступають і сам автор, і члени його родини.

  Цікаво харизматично читає свої твори Сергій Гакман.

Його неперевершена харизма додає неповторності і його текстам, а манера виконання незмінно викликає бажання слухати нові пригоди автора. Бо всі тексти - це літературно-опрацьовані реальні події, героєм яких є Сергій, його друзі та колеги.

  "Campana". Що стоїть за цим словом?  Як воно перекладається? І який стосунок має до літератури?

 Відповіді на це - в рядках поеми Олега Осташека. Глибина філософських роздумів , поетична майстерність, вміння звернути увагу читача на нагальні проблеми сучасності  не відстороненим поглядом, а безпосереднім відчуттям, що відчутно резонують з творчою душею - ось основні риси, властиві поезії Олега. 

 Поетичні сторінки "Дебюту" були такими ж різнобарвними, як розмаїта палітра осені.

 Вже усталений дует "автор-перекладач" --Раїса Рязанова-Валентина Мацерук

ввели нас у світ оригінальної   вишуканої лірики та досконалого перекладу. Ми відчули   "Вкус вдохновения"/ "Смак натхнення", "Я август пью очень медленно"/ " Я серпень п'ю неквапливо". Згодом, кожна з поетес  прочитали свої власні  "Краплі літнього вина", "Пахне айстрами і жоржинами" - В.Мацерук , "Ах, эта дивная пора", "В мире осень... Во мне тоже осень" - Раїса Рязанова.

 І  в наступних творах теж звучали теми літа, з яким пов'язано так багато емоцій, подій, почуттів, і з яким ще так не хочеться прощатися.

Етюд "Літо" від Лілії Бойчук  та поезія "Мить",

" Минає літо", "Яблука стиглі" від Ольги Васкан вражали і новими жанрами , і мовою.

 Звучала і життєствердна поезія Тетяни Боріної - "Сірокко", 

і цікаві дитячо-дорослі сюжети від Наталії Куконіної 

"Зелений вірш", "Спить у ліжку Соня".

Цікаво було більше познайомитися і з творчістю нашої гості  Валентини Человської, яка плідно співпрацювала з літературно-художнім альманахом "Вітражі" (м.Мельбурн), де публікувала оригінальні авторські поезії, прозу та переклади  та багатьох інших друкованих виданнях. Цього разу авторка познайомила нас з віршем "Навпомацки йшла".

  А ще суттєво підвищила градус позитиву і добірка опублікованих творів наших одноклубників у журналі "Німчич".

  Неймовірне творче піднесення , наповненість враженнями, обмін позитивною енергетикою зігріватиме нас до наступної зустрічі.