пʼятницю, 27 березня 2020 р.

Чернівці.Віддзеркалення

Чернівці - місто особливе, магічне. Хто хоч раз відвідав його, вже ніколи не забуде. Не говорячи про корінних чернівчан, які люблять своє місто,як рідну людину, зі всіма його  радостями і печалями. Про Чернівці написано достатньо історичних досліджень, все більше з'являється художніх книг, що мене, особисто, особливо тішить. Всі, ну, майже всі, видання є у відділі краєзнавства обласної бібліотеки. Періодично в "Магії Буковини " ми знайомимо вас з новинками.  Але є ще один фантастичний погляд на місто - це погляд через фотооб'єктив. І, навіть серед численних професійних і любительських знімків, найбільш магічними , як на мій погляд  є світлини з відображеннями у воді.  
   Не пам'ятаю, яке перше фото мене "зачепило", але я почала збирати ці магічні кристалики. На жаль, через карантин, не маю доступу до робочих своїх загашників, але з домашнім охоче поділюся. Запрошую до мандрівки у "Віддзеркалення". Можливо, ця тема зацікавить і вас, і з часом ми зробимо випуск 2-й, доповнений. Раптом, десь помилюся з авторством, буду вдячна за виправлення. То ж, незважаючи на карантин, запрошую помандрувати  таким захоплюючим маршрутом.
( Перше фото- Володимира Конєва)
 


Чернівці, часом бувають такими ж загадковими, інтригуючими, як і автори фото. ( Бася Чернівецька)







Амброзіо Борода
Тарас Піц









Альона Чорна


Віра Ульяницька


Валентин Ткач

Антоніна Вишневська

Максим Козменко

Ігор Грабюк

Веніамін Александров




Катерина Гамарник



Авторство не встановлено
Правда ж. чаклунство? Магія!

понеділок, 23 березня 2020 р.

65 років виставі. "В неділю рано зілля копала"за повістю О.Кобилянської





     21 березня 1942 р. - день вшанування пам'яті Ольги Кобилянської, письменниці, чиє ім'я носить Чернівецький академічний  обласний музично-драматичний театр з 1954 р.   А 27 березня відзначатимемо  Міжнародний день театру.
Цьогоріч між цими датами  ювілей : 65 -річчя вистави. 
24 березня – 65 років тому український муздрамтеатр у Чернівцях здійснив постановку інсценізації В. Василька «В неділю рано зілля копала…» (1955)

Цікаву інформацію  з приводу сценічного  втілення повісті зібрала  театрознавець  Марія Вишневська  у публікації " Життя і рампа Ольги Кобилянської" :

" В.Василько у 1949 році зробив начорно інсценізацію повісті «В неділю рано зілля копала...» і розробив до неї свої режисерські нотатки. Остаточний же варіант п’єси драматург завершив 1953 року. 
 А передісторія сценічного втілення твору  - ось у цих рядках "Захоплення Кобилянської театром позначилося на її літературній творчості. Повісті та оповідання письменниці дуже близькі до драматургічних творів. Їх сюжети сповнені драматизму і насичені майстерно виписаними діалогами. Персонажі наділені індивідуальними рисами характеру, драматичні колізії побудовані за всіма законами драми. Це відчувала й сама письменниця. Тому ще за її життя були спроби інсценізації деяких творів. На прохання Ольги Юліанівни, ще 1913 року мала намір інсценізувати повість «В неділю рано зілля копала...» Леся Українка. Проте, незважаючи на певні напрацювання і розробки першої дії, хвороба цим планам завадила."
Вже після возз’єднання Буковини з Радянською Україною знову виникла ідея інсценізувати повість «В неділю рано зілля копала...» Зреалізувати її взявся тоді молодий буковинський журналіст, а нині відомий письменник Володимир Бабляк. Порадившись із письменницею, він відразу розпочав роботу. А вже невдовзі читав свій варіант інсценізації Кобилянській. Окрилений запевненнями письменниці, що робота йому вдалася, Бабляк віддав рукопис прологу до драми в редакцію альманаху «Вільна Буковина». 1941 року пролог навіть вийшов друком. Проте з часом письменник скептично оцінив свою спробу інсценізації повісті «В неділю рано зілля копала...»

На чернівецькій сцені інсценізація з’явилася тільки 1955 року. Здійснив її постановку тодішній художній керівник театру Б.Борін. Завдяки його режисерській розробці спектаклю в цілому та чітко поставленому надзавданню перед кожним виконавцем, режисерові вдалося в тісній співпраці з художником Г.Нарбутом, композитором І.Шамо і балетмейстером О.Терещенком створити справжній реалістичний шедевр, у якому вони загострили соціальне звучання твору.

Вистава мала довге сценічне життя і пройшла понад 500 разів. Невід’ємною складовою успіху вистави був талановитий ансамбль акторів-виконавців головних ролей: Г.Янушевич, П.Міхневич, М.Шутько, В.Зимня, О.Садовникова. Попри всі застороги, вистава стала справжнім мистецьким надбанням творчого колективу театру. Пізніше театр ще двічі звертався до інсценізації В.Василька «В неділю рано зілля копала...» 

У 1984 році нею скористався головний режисер театру Костянтин Пивоваров.

Майже через десять років, у 2003-му, до 140-річчя від дня народження О.Кобилянської заслужений артист УРСР О.Мосійчук втретє поставив виставу «В неділю рано зілля копала...» В.Василька за повістю О.Кобилянської. " 

 А найперші спроби вивести на сцену героїв повісті   сягають  ще 40-х років:
"У 1936 році повістю «В неділю рано зілля копала…» вперше зацікавилися митці буковинського українського театру під керівництвом Сидора Терлецького та Івана Дудича. Вони доручили зробити інсценізацію повісті місцевому письменнику Іларію Карбулицькому. Він, із дозволу письменниці, відразу розпочав роботу. За основу для п’єси автор узяв усі головні колізії твору письменниці. У своїй інсценізації, йдучи за оригіналом повісті, Карбулицький акцентував на соціальній нерівності між представниками різних верств тодішнього суспільства. Такий підхід письменника, на перший погляд, справляє враження, що інсценізація не відхиляється від повісті. Насправді ж Іларій Карбулицький у драматургічному творі таки трохи змістив акценти. В його інсценізації помітне захоплення елементами фаталізму, тоді як сама письменниця на них не наголошувала. Та, незважаючи ні на позитивні сторони, ні на прорахунки інсценізації Іларія Карбулицького, через брак коштів для постановки вона так і не побачила сцени. А в 1939 році, не витримавши утисків румунської влади, перестав існувати  сам театр. Проте рукопис інсценізації не загубився та тепер зберігається у фондах Чернівецького літературно-меморіального музею О.Кобилянської."   ( За матеріалами публікації газети "Час" - Театральність творів Ольги Кобилянської)

Мавра ( у виконанні Ольги Ільїної, народної артистки України)

суботу, 21 березня 2020 р.

Український культурний фонд: новини


понеділок, 9 березня 2020 р.

Нагороди Президента краянам

Надзвичайно приємна новина для краєзнавців області  і особливо для працівників обласної наукової бібліотекаи імені М. Івасюка: указом президента відзначено жінок-буковинок. Серед них - наша колега, завідувачка відділу краєзнавства. 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №71/2020

Про відзначення державними нагородами України

За значний особистий внесок у соціально-економічний, науково- технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов’язку та багаторічну сумлінну працю постановляю:

Присвоїти почесні звання:

«ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ»

ШАРАБУРЯК Ларисі Юріївні - завідувачеві відділу Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ 

6 березня 2020 року
Довідка:  лауреат обласної краєзнавчої премії імені Олекси Романця , лауреат обласної  літературної премії імені Івана Бажанського.

суботу, 7 березня 2020 р.

Весна в душі, весна у творчості - це "Дебют"

   
     Не пам'ятаю жодного посереднього  "Дебюту". А коли він ще й відбувається на початку весни - то, здається, що літературні таланти членів клубу розквітають, ніби квіти : запашні, різнобарвні, яскраві і принадливі. І коли-не-коли доводиться чути, що у нас немає письменників  рівня "як колись", то  авторитетно заперечую : ви просто ніколи не відвідували наш "Дебют". Творчість - високого художнього гатунку у різних жанрах, на різні смаки. Це своєрідна оаза - свіжа ( бо читаються вперше щойно написані тексти), вишукана ( бо художньо- літературний рівень заслуговує  на увагу вимогливого читача), тепла (бо щирість і здатність доброзичливо сприймати тексти своїх одноклубників - особлива, стала атмосфера "Дебюту").  Нас  уже досить багато. І дуже сумуємо, коли хтось з певних причин не може бути присутнім, але досить дружньо зустрічаємо кожного нового учасника, і час показує - не помиляємося. 
  Березень- місяць свят і початок їм  поклав "Мерцішор", а далі - Свято жінок, Пурім. Ми щиро поділяємо з усіма цей святковий настрій і посилюємо його чудовими творами. А ще - неймовірними тюльпанами, якими заквітчала нашу зустріч чарівна Галина Швець. А сама авторка вже вкотре вразила новим поетичним експериментом, чим засвідчила : їй до снаги творчість у різних проявах. Любовна лірика Галини  «Ти будеш пишатись»,«Згадуй мене», «Любов моя», «Згораю від пристрасті»,  «Мій плід уяви» особливо чуттєво сприймалися в
переддень 8 березня.
  
А вірш Раїси Рязанової "Я - жінка" набув нового звучання у чудовому перекладі на українську мову Валентини Мацерук . І це був сюрприз для автора та подарунок всім нам.                     















Сама  ж  Рая продовжила весняну тему поезіями "Березень", "Весняне безсоння".
Поетичну сторінку  продовжила  Тетяна Боріна  своєю чарівною поезією " Помах вій", "Туман", "Одного разу".
Несподівано і цікаво виступив Роман Вакареско, знайомство з яким відбулося, як з музикантом. А цього разу ми почули серйозну сатиру - уривок поетичного твору, написаного в жанрі байки - "Вівці".
І вже зовсім не дивує збіг тем  у творах наших учасників. 
Розпочатий минулого зібрання цикл "Мої учні" Софією Березіною, був продовжений цікавим оповіданням з життя школяра, а Ірина Горбачевська підхопила, запропонувавши тему із студентського  - "Медицина, як засіб виховання". І що цікаво, герой оповідання Софії Ісааківни, може стати потенційним пацієнтом з твору Ірини Іванівни.
Про виконання (причому  Ірина завжди  читає напам'ять) - акторський хист у автора беззаперечний.
  Запевняю, учасники ніколи не обумовлюють тем своїх творів завчасно. І для нас всіх першопрочитання є абсолютним дебютом. Але цей "Купол" таки існує. І Володимир Мельник, долучився спогадами про студентське життя нарисами "«Профіль Поля Елюара», «Про Калушські магнолії»
      А герой оповідання Ігоря Померанського «Про те, як  у Миколи Боженка телефон задзвонив і що з того вийшло» , як за замовленням, теж шкільний учитель, хоча  сюжет має виховний месседж, проте у зовсім іншому, гумористичному аспекті.
Гумор - часто домінує  і у творах Галини Пелепюк-Мрихіної. У її оповіданнях актуальні і серйозні теми людських взаємин, суспільних чеснот помережані вишуканими гумористичними репризами.
Дитячі спогади - завжди цікава тема. Її підхопила Ольга Васкан, продовжуючи цикл "Невигаданих історій" оповіданням "Мицьові  канікули"
Всі прочитані твори були чудовими, кожен із присутніх слухачів знайшов для себе  "свій" текст. Але абсолютно всіх підкорила Олена Дика  оповіданням "Різдвяна тема для саксофона".
Бездоганно написаний, літературно довершений твір зачепив своєю темою - родинних цінностей в умовах військових дій на сході країни. Вже не вперше Олена демонструє свій літературний хист і художнє виконання.
  Ми отримали неймовірну кількість позитивних емоцій. А бонусом понад усе став сюрприз від Діни Канюченко-Пугачової. Її дебютне а-капельне виконання авторської пісні "Я молода" було гідною кодою нашої зустрічі. 

За фото велика вдячність Раїсі Рязановій , яка щоразу зберігає для нас ці неповторні миті, проте сама часто залишається поза кадром. Намагаємося виправити ситуацію.

І ще кілька фото поза текстом.