пʼятницю, 25 липня 2014 р.

Від Буковини вже виставлено на голосування 10 об'єктів. Приєднуймося - нехай про наш край дізнається більше людей.  
 Детальніше :
Проект «Найкращі пам'ятки України – обрані Народом» створено з метою привернути увагу та інтерес до історичних пам'ятків архітектури, природного надбання України. Вибір десятки найкращих пам'яток нашої держави відбудеться шляхом загальнонародного голосування. 
 Усіх бажаючих  прийняти участь у проекті  - обрання Найкращої пам’ятки України, просимо надсилати на електрону адресу сайта -admin@10ukraine.com.ua , фотографії ( у кількості від 5 штук), та опис пам’ятки, що Вам найбільш подобається у Вашему місті чи області

Усі матеріали по пам’ятках України, будуть опубліковані на сайті www.10ukraine.com.ua , від імені учасників, які їх надсилатимуть та приймуть участь  у народному голосуванні за «Найкращі пам’ятки України – обрані Народом».







четвер, 24 липня 2014 р.

 «Талановита  людина – талановита в усьому». Не знаю, кому належить цей вислів, але в тому, що він відомий досить широко, впевнена. І в даному разі ці слова про Івана Назаровича Снігура. Відвідувачі нинішньої виставки , приуроченої   вшануванню пам’яті  учасників I світової війни з нагоди 100-ї річниці від її початку вже вкотре  переконалися в унікальності  і багатогранності талантів Івана Назаровича. А я подумала, що тут не обійшлося без Магії:- Магії Буковини в буквальному розумінні.  Адже  Іван Назарович –  справжній буковинець, і не лише тому, що він –Почесний громадянин Чернівців, а тому, що всупереч незрозумілій  позиції тих, від кого залежить бути чи ні музею Івана Снігура, він справу всього свого життя  несе до людей, - лише цьогоріч влаштовує 4-у  виставку , щоб ми могли хоч частково долучитися до тих зібрань, якими він володіє.






 Але  сьогодні мене вразила одна деталь.( Навіть не зовсім коректно називати це деталлю –це талант) Іван Назарович попри колекціонування,а це займає немало часу, виготовлення неповторних виробів в  різних жанрах, написання книг ,  є книголюбом і  читачем. Але таких читачів я б називала з великої літери: Читачем. Уявіть – він прочитав , за його твердженням ,30 тисяч книг. Уявили?
Закономірним є  те, що і  на виставці частину експозиції склали книги.




вівторок, 22 липня 2014 р.

КНИГА .  Що це?
 Чи кожен з нас, дорослих і здорових так влучно визначить  ?


КНИГА – вещь, в которой можно сохранить знания и чувства людей во времени – способ разговора с многими людьми сквозь время.

(Афоризмы 8 летней девочки, Сони Шаталовой, страдающей аутизмом:)

понеділок, 21 липня 2014 р.

Інформація від MERIDIAN CHERNOWITZ 


У вівторок, 22 липня, о 21:00 у Paul Celan Literaturzentrum / Літературний целанівський центр(вул. О. Кобилянської, 51) відбудеться літературний вечір за участю поетки і перекладачки Aneta Kamińska. Модератор зустрічі – Ostap Nožak.
Під час презентації авторка читатиме вірші з циклу «Czernowitz Czarowidz», які вона написала протягом минулого року, перебуваючи на резиденції Meridian Czernowitz #meridiancz

Буковинка  Ірина Вікирчак візьме участь  у 5 літній  літературній школі


Іри́на Вікирча́к — поетеса, перекладачка,культуртрегер. Колишній директор фестивалю «Meridian Czernowitz» (до 2013 року) Переможець конкурсу творів молодих авторів «Чисті роси», авторка поетичної збірки «Розмова з ангелом» (2005). Твори публікувалася у альманахах «Перші ластівки», «Буковинському журналі», журналі «Радар», «Альманасі поезій та перекладів ІІ Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz» Учасниця XXI Міжнародного поетичного фестивалю Меделлін (2011, Колумбія), ІІ Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz» та Шостого Літературного фестивалю у Львові (2011). Поезія перекладена англійською, німецькою, польською та іспанською. Викладала англійську мову в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича

                  

.V Літня літературна школа: прийом заявок розпочато

11-16 серпня в Карпатах відомі українські письменники та видавці поділяться секретами успіху в літературі з авторами-початківцями. «Центр літературної освіти» оголошує прийом анкет на ювілейну V Літню літературну школу. Реєстрація учасників триватиме до 25 липня включно.
litshkola
Для молодих літераторів лекції читатимуть досвідчені письменники, директори видавництв, літературознавці та критики: Тарас Прохасько, Мар’яна Савка, Юрій Винничук, Маріанна Кіяновська, Ростислав Семків, Антон Санченко, Завен Баблоян та Ірина Вікирчак. Іноземний гість-лектор – Юстина Чеховська (Польща).
На V Літній літературній школі вчитимуть та розповідатимуть: як писати якісні тексти, як відбувається творчий процес, як знайти своє місце в літературі, як знайти власний стиль, мову і тему, як створювати сюжет і героїв. Також лектори окреслять основні тенденції розвитку книжкового ринку і літературної сфери, правила ефективної співпраці з видавцями і мас-медіа, яких помилок уникати авторам-початківцям і т.д.
Програма Літшколи складається з 32 годин лекційних та практичних занять. Також учасники виконуватимуть творчі завдання, і братимуть участь у літературних вечорах.
Молоді прозаїки та поети, які хочуть з 11 по 16 серпня навчатися літературній майстерності в комплексі «Скеля», що в селі Микуличин, Івано-Франківської області, мають заповнити реєстраційну анкету.

пʼятницю, 18 липня 2014 р.


  1. Магія Буковини пропонує творити власну магію. А шлях до неї пропонує

  2.  Чернівецький  промінь.Приєднуйтесь, ще є небагато часу

  3. 140717 Погляд в минуле - YouTube



    1. www.youtube.com/watch?v=zuemhvRvPdI

      1 день назад - Добавлено пользователем Чернівецький Промінь
      Про Чернівці створять фільм-ретроспективу в 3D--графіці.

четвер, 17 липня 2014 р.

Двохсотлітній Костел Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях отримає титул Меншої Базиліки 

 Костелу Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях 200 років! Святковими  заходами , що пройдуть 18-19 липня передбачено: 
18 липня -науково-практична конференція " Римо-католицька парафія в Чернівцях: історія, заснування, розвиток та подальші перспективи діяльності";
19 липня - Урочиста Свята Меса з нагоди ювілею та надання титулу Меншої Базиліки.( місце проведення - Костел)
 - Ювілейний духовний концерт ( місце проведення Чернівецька обласна філармонія)

     Хто цікавиться історією краю та Костелу Воздвиження         Всечесного Хреста  відділ краєзнавства надасть відповіднудруковану інформацію.Приходьте, із задоволенням допоможемо Вам.

середу, 16 липня 2014 р.

Читання - теж імідж


   Що читали письменники в дитинстві    


                        Цікаву публікацію знайшла в " Друг читача", саме: опит відомих письменників про їх читання в дитинстві. Само собою - цікаво. А ще й приємно-першою відповіла  наша землячка, уродженка Кіцманщини, нині  чи не найпопулярніша дитяча письменниця Зірка Мензатюк


Пропоную познайомитися



 "Моє знайомство з книжкою почалося раніше, ніж я вивчила букви, бо мені читав дід. Читав Гоголя – і це був такий чар! Дід не знав російської мови, тому читав російські літери по-українськи. Але я ж того не знала! Для мене то була розкішна оповідь: мальовнича природа, неймовірні дива, страшна помста! Книжки були моїми найбільшими друзями. Я програвала в уяві їх історії. Наприклад, у моєму саду «жила» Русалонька, а в місці, де була найбільша тінь, було морське дно. Читала, коли тільки могла, і мене за це не раз сварили, бо треба було не лише уроки вивчити, а й їсти зварити, й у хаті прибрати, і на городі допомогти, а я тут зі своєю книжкою…

Дуже любила Андерсена, Оксану Іваненко, читала Шевченка. Але найдорожча для мене книжка – перший том Лесі Українки, який подарував мені дід. Доросла книжка, і досить ваговита, але я з нею скрізь носилася. І корову з нею ходила пасти: мотузок – у руці, книжка – під пахвою. У полі й читала. І для мене Леся Українка перш за все була дівчинкою, яка писала вірші. Бо я прочитала, що свій перший вірш вона написала у дев’ять років. І я теж уже щось писала, тому накладала на неї свою долю, порівнювала, мені хотілося бути схожою на неї, хотілося бути письменницею. Мені це здавалося найвищим благом."

Пропоную буковинським письменникам також приєднатися .Це і цікаво і корисно. Відроджуймо разом імідж Чернівців- міста, яке читає. Будемо вдячні за Ваші спогади.  Додавайте їх на цю сторінку в коментарях або скористайтеся електронною поштою Bookbuk2014@gmail.com






От вже і настала середина літа. Пройде всього 3 тижні і ми будемо відзначати 180- річчя з дня народження Буковинського Соловія , Юрія Федьковича. Для шанувальників творчості письменника, для тих, хто залюблений в колоритну буковинську мову, для тих, хто вивчає історію розвитку української літератури на теренах Буковини пропонуємо розгорнуту книжкову виставку " Там де я родивсяҐ, там мій рідний край", яка вже діє та допомагає підготуватися до славного ювілею .Звісно, до ювілею з'являться нові публікації, які теж доповнюватимуть нашу виставку. То ж запрошуємо до перегляду. Чекаємо на вас в читальному залі обласної бібліотеки, де і експонується виставка.

неділю, 13 липня 2014 р.

Тетяна Боріна ,
Раїса Рязанова. 
Дві неімовірно позитивні жінки, два потужні інтелектуально-культурні світи. Дві некорінні чернівчанки, яких не мислиш без Буковини. Їх об'єднує спільна дата народження 12 червня. Але це  лише перший штрих. Обидві непрофесійні письменниці, проте їх життя тісно пов'язане з книгою. Тетяна Георгіївна - працівник Чернівецької обласної бібліотеки імені Михайла Івасюка, Раїса Леонідівна- художник-оформлювач книг.Більше 80 книг вийшли з дивовижними ілюстраціями , створеними пензликом і  душею художниці. Вона працювала з Т.Севернюк, І.Нагірняком,В.Михайловським, і , здебільшого , дитячими письменниками Буковини.
Але і  це ще не все. Обидві кохаються в поезії і є авторами поетичних збірок. Цьогоріч Тетяна Гергіївна презентувала вже 3-ю збірку " Блики и тени" ( під псевдонімом Яницька Т.),попередні " Всплески" і "Отзвуки" вже знайшли своїх шанувальників.  А поетична збірка  " Внезапно в зеркало взгляну" Р.Рязанової побачила світ лише в сигнальному  примірнику. То ж побажаємо поетичному слову обох поетес легкого лету, а авторкам подальшої плідної поетичної долі.

середу, 9 липня 2014 р.

Пам'ятаймо



Макс Шиклер. Постфактум


1.  Сергей Воронцов :  «Когда то (несколько лет назад) я написал о Максе и Пауле. 
МАКС и Пауль
(Фрагмент)
… А Макс не дуже ділився спогадами. Та й ніхто його особливо не розпитував. І тільки коли йому стукнуло вісімдесят-вісімдесят п’ять, він почав згадувати, тому що згадувати було вже для кого. А журналісти – цікаві істоти,  любили поговорити з Максом. У цих спогадах майже зовсім не було запинок, на відміну від Целана. Виявилося, що він любить згадувати смішне. Пам’ятає масу анекдотів, назви пляжів, танцмайданчиків, де сам грав на танцях на ударнику, пам’ятає шлягери. Він пам’ятає смішне так, начебто воно було тільки-но. Він пам’ятає, яким ароматним було карпатське сіно, в якому він ночував, яким смачним гуцульський будз, адже після війни Макс так полюбив походи. Пам’ятає, як переводили на ноти закордонні шлягери, аби стати наймоднішим танцмайданчиком. Звичайно, й час смертей він пам’ятає теж. Але все це було не занадто значним порівняно з розсипом анекдотів і жартів, старих і не дуже; спогадів про знамените озеро Блакитне око, про лісників і ліси. І коли  вже йшлося про війну, про Сталіна, Макс дивувався й знизував плечима: «Вони були ідійоти. Ідійот бачить розумного й хоче його вбити. Це ж зрозуміло». 
                              (Что-то кончилось…(Таймс на вихідні)  [  The Chernivtsi nimes /12/07/2014 ]

2.  Макс Друкман : Я тоже был очень опечален вестью о кочине Макса Шиклера!

Я хорошо знал Макса. В мою бытность старшим инструктором облсовета по туризму и экскурсиям он возглавлял областную секцию походов выходного дня и надо признать, что лучшего знатока окрестностей Черновиц и Буковинских Карпат было не сыскать! Я ему ещё признателен за то, что он консультировал меня при написании своего первого путеводителя по Буковинским Карпатам "Каменное Диво", путеводителя "По Черемошу и Пруту"и разделов "Туристские маршруты" во всех трёх изданиях книг "Радянська Буковина.








Макс  Шиклер. Легенда буковинського туризму, людина, яку знали і шанували не лише тут, в рід ному краї, але і далеко  за її межами. Фактично з нього і почав розвиватися  істинний туризм.  Без Макса  і Буковина , і Карпати не були б тими райськими куточками для туристів звідусіль.  Професійний турист Максим Шиклер ще зі шкільного віку ходив в туристичні походи. Згодом разом із друзями він відновив туристичні маршрути Карпатських гір і склав власні карти, якими тепер користуються любителі гірського активного відпочинку. «Ми втрьох з друзями замаркували (зробили путівникові розмітки доріг) в Карпатах 500 кілометрів маршруту» - розповідав Макс.
Доля відміряла йому 95 років. Ми впродовж останніх років звикли щоденно зустрічати його на вулиці О. Кобилянської. Його постать на головній пішохідній вулиці міста стала звичною для городян. А якби могли заговорити лавиці, на яких він відпочивав, то ми дізналися надзвичайно цікаві роздуми поважного чернівчанина.  Він став , якщо можна, знаковою постаттю нашого міста.
Не любити свій край не міг.  Бо ж  народився 14 жовтня 1919 р. в Путилі, чарівному краї  таємничих гір, дзвінких Карпатських струмків, загадкового шепотіння смерек. Біографія Макса Шаєвича досить цікава, шляхи- непередбачувані.  Але про це ви можете дізнатися із сайтів, якщо будете такими зацікавленими  «туристами»на інтернет-стежках, яким був Макс.( так його називали всі туристи і які  нині визнають – відтак закінчилась епоха того туризму, який розпочався з Максових стежин. Туризму  в буквальному розумінні слова).
Фото Макса Шиклера  тут: http://fotki.yandex.ru/users/donleonrecession/album/203170/slideshow/
А ще надзвичайно цікаво було послухати спогади Макса про старі часи і людей, які жили з ним в одну епоху, дихали одним повітрям: поетів  Пауля Целана і Розу Ауслендер. Але з особливим пієтетом  він згадував про Йозефа Шмідта, першокласного співака, улюбленця публіки.
Краєзнавцям є безмежне поле для вивчення  і наслідування  істинно синівської любові до рідного краю

Ми, працівники бібліотеки і наші читачі також мали нагоду спілкуватися з легендарним туристом. На жаль, уже в минулому часі. Так само осиротіла і вулиця любимого його міста, яке не проміняв на жоден із численних варіантів, вулиця, лавиці якої ще довго пам’ятатимуть цього, багатого на роки чоловіка, що любив сидіти на них і спостерігати життя.


З художником Рудольфом Лекаловим

вівторок, 8 липня 2014 р.

Я мешкаю на вулиці імені Олега Ольжича. І , може ,і це зіграло роль в тому, що не в ювілейний день його народження, мені захотілося  , щоб ми згадали цю легендарну людину. Олег Ольжич відомий вчений, громадський і літературний діяч. Але сьогодні згадаймо про нього, як про поета.
У цілому про творчість Ольжича можна сказати, що це поезія високої культури, що вимагає від читача певної ерудиції, знання історії, філософії, мистецтва.«  О Націє, дужа і вічна, як Бог,»- лише один рядок, а який глибокий зміст.
         Або :
«Державу не твориться в будучині,
Державу будується нині.
Це люди - на сталь перекуті в огні,
Це люди - як брили камінні.«
ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ 
( Кандиба)народився 8 липня 1907 р. в м.Житомирі в родині  відомого  українського  поета  Олександра  Олеся, вже змалку відрізнявся особливими здібностями. Виключні таланти могли забезпечити йому блискуче майбутнє вченого-археолога (яким, власне, він і став) і видатного українського поета. Батько не без гордості говорив, що Олег ще дитиною чудово малював і виявляв здібності до музики, граючи на піаніно та скрипці .Ще дитиною Олег Ольжич написав п’єску на три дії про козацькі часи і сам її  обробив. У 30-х роках Ольжич у Празі , де навчався, був головним організатором різних свят, ювілеїв, літературних вечорів. Зазвичай ставив програми з відповідним репертуаром, запрошував виконавців, займався повним забезпеченням заходів і піклувався про підтримку належного настрою. Деякий час керував студентським авангардним театром.
Дивно, але першим солідним друкованим твором Ольжича-літератора стала дитяча розповідь «Рудько», видана у Празі в 1928 р. під псевдонімом О. Лелека. Ще одна його назва — «Життєпис одного півня» — невипадково: цілком серйозно, в манері художнього реалізму описує автор пригоди і лицарські поєдинки півня Рудько, а разом з ним і життя інших мешканців подвір’я — собаки Сірко, кота Кирила, дурних качок, пихатих і войовничих індиків і т. д. Можна лише шкодувати, що Ольжич, так любив природу і тварин, у жанрі дитячої літератури більше не творив. Найбільше його цікавила тоді наука. Крім псевдонімів О. Ольжич, О. Лелека, Олег Кандиба використовував також М. Заточний, Д. Кардаш, К. Костянтин. В поезії переважав О, Ольжич.
Хоча перша його збірка «Рінь» (1935 р.) була, так би мовити, аполітичною. В ній переважали мотиви праісторії людства, античної Греції та Риму, що відображали не тільки ерудицію, а й інтуїцію вченого-археолога та історика.
Друга збірка поета — «Вежі» (1940 р.) метафоричністю своєї назви визначає вершини духовності, яка породжує енергійне рішення і дію, закликає до героїзму. Збірник повністю присвячений революційній боротьбі за незалежність рідної країни.
Третя збірка Ольжича «Підзамче» (1946 р.) була видана вже після його трагічної смерті. Він ще встиг переглянути та підготувати її до друку. Силою своєї поетичної уяви, фантазії він переносив тему вірша у сфери антропології, археології, геології різних періодів. Допомагала широка зацікавленість і знання всіх цих наукових дисциплін. Він мав дуже тонку і чутливу інтуїцію. Часом в його суспільстві виникало дивне відчуття, ніби він читає ваші думки і в свою чергу хоче, щоб ви розуміли його з півслова або натяки.

Паралельно з творчою діяльністю Олег Ольжич завзято займається улюбленою справою всього життя — археологією. У 1937 р. в Лейпцігу виходить його наукова робота «Старша група розписної кераміки Галичини».
Буковині присвячена  монографія  « Шипинці. Мистецтво та знаряддя неополітичного селища».
Але доля обрала його для іншого — для боротьби за свободу України.
Сьогодні в Україні виходять книги з творами Олега Ольжича, поставлений біографічний фільм «Я камінь з Божої пращі», його ім’ям названо одну з вулиць у Чернівцях та в столиці. Житомирська обласна бібліотека носить ім’я О.Ольжича.
А  ж ми запрошуємо до своєї бібліотеки ознайомитися з творами О.Ольжича та літературою про нього:

 
Ольжич, О.  Археологія [Текст] / О. Ольжич ; НАН України, Фундація ім. О.Ольжича. , Дослідна фундація ім. О.Ольжича, США; Фундація ім. О.Ольжича, Канада) . - К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2007. - 496 с. : іл, дод.
Ольжич, О.  Дух руїни [Текст] / О. Ольжич; Післямова І. Дзюби. - К. : Смолоскип, 2007. - 52 с
Ольжич, О..Незнаному Воякові. Заповідане живим [Текст] / О. Ольжич. - К. : Фундація ім. О. Ольжича, 1994. - 432 с.
Ольжич, О.Поезія. Проза [Текст] / О. Ольжич ; упор. Н. Лисенко ; НАН України, Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка. Фундація ім. О.Ольжича ). - К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2007. - 544 с. : іл. - Покаж. імен: с. 534 - 539.
Кандиба О. Шипинці.Мистецтво та знаряддя неополітичного селища./ Пер. З нім. Мови.-Чернівці, 2004.-208.
Теліга, О.  Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича [Текст] / О.Теліга, О.Ольжич. - К. : Вид-во ім. О. Теліги, 1994. - 46 с.



понеділок, 7 липня 2014 р.

Meridian Chernowits

MERIDIAN CHERNOWITS
      Немає потреби розповідати  - що це. Коротко – це МАГІЯ.  Повітря насичене поезією. Чернівчани втрачають відчуття часу. Відбувається казкове дійство, де владарює ПОЕЗІЯ.
   Особисто я була свідком розмови Олександра Ірванця із знайомим книговидавцем на минулорічному книжковому ярмарку «Медвін» :                  "Уявляєш, там  [в Чернівцях ] збираються повні зали і всі слухають поезію».
А з минулого року наш фестиваль набув статусу міжнародного. От і 4 липня цього року представники України зустрічалися з жителями міста побратима Чернівців –Клагенфурта, столицІ землі Каринтія  в Австрії під час Днів німецькомовної літератури в рамках «Поетичного туру MeridianCzernowitz 2014» міський голова Олексій Каспрук, Святослав Померанцев, Катерина Бабкіна та Петро Рихло презентували  чернівецькі культурні проекти.      
Особливо приємно, що літературну  Чернівці предствляв Петро Васильович Рихло, неперевершений германіст, шанований науковець, перший лауреат обласної премії імені Пауля Целана.







А ще нас очікує  приємна новина :Фонд Степана Ленігевича сприяв створенню фільму  «Ігор Померанцев про Чернівці »  під час вручення премії ім. ІнґеборґБахманн


пʼятницю, 4 липня 2014 р.

Сьогодні , 4 липня, проходить 7 обласний благодійний фестиваль творчості  людей з обмеженими фізичними можливостями " На крилах надій". Про одну з учасниць, молоду поетесу
Людмилу Тирон пропонуємо публікацію , надруковану в газеті "Хотинські вісті "-2014,27 черв.
( № 27)
Наближаються вихідні. Багато хто проведе їх з книгою. А для тих, хто шукатиме відмовки, мовляв, ніколи і ніде ,- пропоную розглянути варіанти :


середу, 2 липня 2014 р.

Пам'ятаймо


  Сьогодні, 2липня,  Україна прощається з відомим українським письменником  Анатолієм Дімаровим, добре знаного і шанованого читачами .Анатолій  Дімаров – лауреат Державної  премії  України  імені  Шевченка (1982) ,творчий доробок якого становить кілька десятків томів.      Письменницька праця складалася не зовсім так, як мріялося. А все через те, що писав життєву правду, про українських людей, зображував їхні долі в реальних умовах. Бо ж Правда для Анатолія Дімарова – синонім життя.      Великою національною трагедією для українців є нищення, руйнування наших святинь  більшовицькою владою. І ця тема проходить через усю творчість прозаїка. Письменник своїми творами прагне прихилити душу сучасного читача до первозданного, одвічного, що має стати джерелом відродження духовності нашого народу.Його книги завжди користувалися читацьким попитом.
Письменник пішов з життя 29 червня. Місце вічного спочинку – Байкове кладовище, м. Київ