До джерел мистецтва Буковини

Іван Захарко

4 квітня означені кількома пам'ятними датами в мистецькому житті Буковини. Це 115-та річниця вистави  Руського селянського театру.  

"Руський селянський театр розпочав свою роботу, показуючи вистави у приміщенні Музичного товариства, першою з  яких була вистава "Не судилось" Михайла Старицького, що відбулась 4 квітня 1905 року. 

 На жаль, у 1910 році через несприятливі матеріальні умови, утиски і заборони театр припинив своє існування.  (Джерело: С. Герегова Роль Сидора Терлецького у становленні українського театрального мистецтва на Буковині)

А починалося театральне життя ще 1901 року, коли у Чернівцях виникло "Товариство руських ремісників "Зоря", а при ньому - драматичний гурток  під керівництвом професійного актора І.Захарка.

Своєю діяльністю колектив утілив у життя ідею І. Франка про професійний  український театр для сільського населення. Аматорські театри  діяли також при музичних  товариствах «Буковинський Боян» і «Руський міщанський хор». (http://esu.com.ua/search_articles.php?id=43956 Аматорський театр)

Довідка : Іван Захарко , засновник першого українського театру на Буковині 1900 року у Чернівцях заснував драматичний гурток українських ремісників «Зоря». 1905 року у Чернівцях створив драмгурток «Руський селянський театр», був його керівником і режисером. В театрі ставили твори українських авторів та кілька західноєвропейських п'єс, перекладених українською Іваном Захарком. На основі цього гуртка у 1907 році виник перший український професійний театр на Буковині під назвою Буковинський народний театр, який розпочав свою творчу діяльність виставою «Не судилось» Михайла Старицького. І.Захарко був його директором. Він одержав концесію на театр від австрійського уряду після довгих заходів, розпочатих 1905 року. ( Дж.: https://uk.wikipedia.org/wiki/Захарко Іван)

***

 Друга подія дня -в галузі вокального мистецтва

 4 квітня – 125 років від дня народження солістки  «Буковинського кобзаря» Ольги Єнджейовської (1895)

 “Це великий голосовий матеріал, інтелігентна, інтонаційно чиста інтерпретація, добра дикція”- так пише про співачку журналістка-мистецтвознавиця  Меланія Нижанківська 

( уродженка Буковини) у рецензії на концерт буковинської співачки Ольги Енджейовської, який відбувся 7 листопада 1932 року в залі Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка.

 Аналізуючи запропоновану програму, М. Нижанківська констатує нижчий рівень виконання творів національних композиторів від чужомовних. На її думку, “недостача рідного мистецького середовища, яке потрібне співачці тої міри, що Енджейовська, та недостача тіснішого зв’язку з українськими музичними центрами, не позволила Енджейовській одностайно виконати українські твори” 

 Джерело:  Нижанківська М. Концерт О.Енджейовської // Нова хата. - 1932. - 4.12. - С.7.//

Уляна Молчко   Музично-критичні статті Меланії Нижанківської на сторінках журналу "Нова хата" .

      В публікації "Українська жінка і музика" / М. Нижанківська // Назустріч. – 1934. – Ч. 12. –С. 6–14  авторка  подає перелік знаних українських артисток у світовому музичному просторі, серед багатьох імен і О. Енджейовська. 

 Про концерт  співачки йшлося і в публікації : Концерт Ольги Єнджийовської у Львові // Діло. 1932, 5 листоп.

 Біографічна  довідка  :  

. ЄНДЖИЙО́ВСЬКА Ольга Миколаївна (справж. – Попович; 22. 03(03. 04). 1895, Чернівці – ?) – співачка (драматичне сопрано). Закін. Віден. муз. академію (1932). Відтоді вела концертну діяльність на Буковині, зокрема була солісткою хор. т-ва «Буковин. кобзар». Виступала у Львові та ін. містах Галичини. Від 1940 – на опер. сценах Зх. Європи. У репертуарі – твори М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Лопатинського, В. Заремби, Р. Штраусса, Р. Ваґнера та ін., а також укр. нар. пісні.Партії: Тоска (однойм. опера Дж. Пуччіні), Єлизавета («Тангейзер» Р. Ваґнера).

Джерело:: Концерт Ольги Єнджийовської у Львові // Діло. 1932, 5 листоп.