З початком нового року в період зимових свят у Чернівцях відчутне туристичне пожвавлення. Вулицями прогулюються туристи, милуються нашим чарівним містом. А нам приємно від того, що Чернівці стають все більше привабливими для гостей. Але романтика романтикою, а зупинитися на ночліг необхідно всім. І готелів у нас достатньо. Комфортних, сучасних. Чернівці завжди мали що запропонувати гостям різних рангів і статусів.
(фото М.Дички)
Стало цікаво, а як це було ранше, коли все починалось? Переглянула публікації. І перше, що здивувало особисто мене, що я далеко не про всі найперші готелі Чернівців, навіть, чула. Думаю, не я одна. Пошукала в літературі, в інтернет заглянула, і, подекуди, окрім назв нічого не знайшла, тому спало на думку, а чи не помандрувати нам у часі разом? Можливо, спільними зусиллями і заповнимо прогалини. Необхідні і доповнення, і уточнення. Бо і в наявних джерелах зустрічаються протиріччя та неточності.
Предтечами готелів були заїжджі двори та корчми з кімнатами для нічлігу подорожніх. Такі, найперше, відкривалися біля митниць: біля мосту через Прут (1811р), корчма "Черновцан" в районі "Рогатки", в першій половині 19-го ст. вже існувала "гостівня на Горечі" та інші подібні знаки гостинності Чернівців.
На план Чернівців, періоду середини-кінця 19-го століття, складений Людвігом Вестом вже було нанесено діючі готелі : Білий ( Центральна площа,9), Чорний орел (тут же, №7), Золоте ягня, Золотий лев ( Поштова, 1), Золота груша ( Головна, 61), Руський (Русіє), Париж ( Головна, 47), Молдавія ( Головна, 14), Галичина, Золотий Орел - зазначає І.Коротун у своєму дослідженні " Архітектурна спадщина Чернівців Австрійської доби ".
Не менш цікаво вивчати і назви чернівецьких готелів в цілому. Вони ніби групуються тематично : географічні - "Париж", "Молдова", "Румунія", "Галичина" ("Галіція"). Про два останні знайшла лише згадки. Сподіваюся, краєзнаці долучаться і ми разом відшукаємо адреси і історію цих готелів, як і кількох інших, про які скажу далі. Група готелів, претендуючи на вишуканість і вищий клас, та, власне, вони такими й були, носили "позолочені " назви: "Золоте теля" ,"Золоте ягня", "Золоте руно", (чомусь думаю, що це один - прецедент перекладу, бо йдеться про австрійський період), "Золотий лев", "Золотий орел", "Золота рибка","Золота груша", "Під золотим кораблем". Справедливості заради, я більш схильна до версії перекладу зі словом "Під...", як у останній назві. Це загальноєвропейська традиція назв.
А ще зустрічаються і зовсім кумедні назви - "У свинячому кварталі", "За останній гріш". У книзі "Чернівці.Історія і сучасність" В.Ботушанський так описує період розбудови готелів у Чернівцях в кінці 18-го століття: "Дехто з городян брався за облаштування для гостей міста, купців, так званих заїжджих дворів, а при них - трактирів, нічліжних кімнат. Причому власники давали цим закладам інтригуючі назви. Першим з них, що належав Йозефу Моншайну, мав назву "Під золотим кораблем" (буде далі). У 1785 році подібних закладів було вже 12, у 1788 році - 20. "
Не знайшла інформації про декілька готелів («Goldenes Lamm» («Золоте руно»), "Золота рибка", "Галичина" та ін), траплялися лише згадки про їх існування. Не вдалося мені розшифрувати назву готелю "Собель", ані знайти додаткової інформації, окрім місця розташування по вулиці І.Франка (сучасна назва).
Можливо, назва пов'язана з прізвищем власника. (потребує точного перекладу назва, що видніється на фото "Leib Sobel", як і ідентифікація точного місця його розташування, тобто номера будинку). Цей готель (разом з іншими) згадується і у звіті Магістрату міста Чернівці за 1887 рік за підписом бургомістра А.Кохановського.
"Отчёт магистрата города Черновцы за 1887 год
"... по примеру других городских управ, городской совет города Черновцы на своём заседании от 8 ноября 1887 года выразил пожелание, чтобы начиная с 1887 года представлять ежегодно нашей общественности отчёт о работе городского магистрата …Черновцы, декабрь 1888 года. Бургомистр Кохановский ", де перераховані тогочасні готелі міста, очевидно в перекладі і з коментарями вже радянського часу:
"Готелі - Вайс, Черный орёл, Австрийского кронпринца, Золотой теленок (вказано місцезнаходження - "нинішня вул. Головна"), Париж, Молдавия, Россия, Золотая груша, Собель ("нинішня вул. Франка"), Золотой лев, Галиция ( "возле тепер. Город. Больницы"), Румыния (там же). Ймовірно, йдеться про міську лікарню на початку вул. Барбюса, яка постраждала від зсуву.
Отже, - у мандри готелями Чернівців. Шукатимемо ті, перші, гостинні доми. Найперше особисте " відкриття", власне, що і стало поштовхом - це готель "Гуцул". Іван Назарович Снігур у книзі "Чернівці і чернівчани" пише: У більшості будинків на площі [нині Центральній] у 18-19 столітті були готелі. Загалом сім. Будинок №6 ( за нумерацією навкруг площі) на розі з вулицею Руською за Австрії мав дев’ятий номер. У 18 столітті на цьому місці стояв двоповерховий дерев’яний зруб, на другому поверсі якого розміщувався готель. У середині 19-го ст. головну площу почали забудовувати добротними цегляними та кам’яними спорудами. Дерев’яна аж ніяк не підпадала під загальний стиль, тому власник вирішив знести стару будівлю і на її місці звести таку, яка б відповідала вимогам часу та гармоніювала із сусідніми. І тоді з’явилася нова триповерхова кам’яниця на міцному фундаменті та арочним покриттям. На той час це був перший триповерховий будинок на площі. І далі продовжує: У номері шостому розмістився один з них, під назвою «Гуцул». Був він одним з найменших порівняно із сусідніми, хоча й мав просторий заїжджий двір, в якому подорожні торгівці, влаштувавшись на ночівлю, могли залишити своїх коней чи волів у спеціально обладнаних конюшнях." А переконався автор у достовірності цієї інформації лише тоді, коли «натрапив на одну з перших буковинських газет [насправді- найпершу], яка виходила, як журнал на чолі з редактором Іваном Данилевичем – «Добрі ради». Це видання друкувалося у передмісті, на Рогізні. В газеті друкувалося і багато рекламних повідомлень. Тож у шостому числі цієї газети за 1889 рік і вдалося віднайти деякі відомості про будинок №6, зокрема, що він був власністю родини Кіслінгерів-Фрукен."
Готель "Париж". Окрасою площі стала кам'яна двоповерхова споруда на розі з вулицею Руською.( Справа).
Готель мав 10 номерів, 4 з яких були двомісними, що розташовувалися на другому поверсі, а перший поверх, зокрема правий бік здавалися в оренду під магазини. Тут також була кав'ярня. А широкий двір з конюшнями розраховано на 30 коней. У роки Першої світової війни готель був окупований військовими. Кімнати та стайні використовували для військових потреб. Готель тоді не приносив прибутків, а в мирний час перед війною власник Шапіро сплачував немалі гроші. Тільки за оренду – 1000 крон за місяць.
Існують цікаві особливості щодо кожного готелю. Так, Світлана Біленкова висуває таку версію: "Вважається, що саме тут зупинявся в 1823 році російський імператор Олександр 1, коли приїздив на зустріч з австрійським імператором Францом 1
(Біленкова С. Архітектура Чернівців). Хоча у Раймунда Фрідріха Кайндля у книзі "Історія Чернівців" зазначається: « …цісар зайняв приміщення окружного старости, а Олександр – приміщення генерала»
Герберт Мюк, колишній чернівчанин, відвідавши у 1997 році рідне місто у розмові з
І. Снігуром розповів, що у далекі минулі роки і до 1946 року орендарем готелю «Париж» був його дід. Він же і створив перший парк автомашин, тобто своєрідний таксопарк. Авто надавали послуги не лише в межах міста, їх можна було замовити і для поїздок Буковиною – від Вижниці до Сучави, Путни. Прилегла до готелю територія повністю відповідала таким можливостям: великий заїжджий двір, де попервах були конюші із заїздом з боку вулиці Руська. А сам готель був збудований на місці одноповерхового дерев’яного будиночка в часи оновлення забудови площі міста після пожежі 1816 р. Господарями будинку була родина Михайловича Лазаря.
А якщо прогулятися тодішнім "Узвишшям Пардіні"
до рогу з вулицею Панською, уявно відвідаємо двоповерховий готель "Drei Kronen»" ("Три корони") з першою у місті кав'ярнею.
Готель збудовано у 1787р, а вже наступного, 1788 р. тут відкрито кімнату кави, попередницю майбуйтньої кав'ярні "Габсбург". Та і сама будівля з часом перетворилася на розкішний прибутковий будинок з годинниковою вежею за проектом архітектора Макса Моргенштерна (був побудований за чотири роки, а кав'ярню відкрито у 1902 р.). Був тут і своєрідний читальний зал. І хоча основною темою є готелі, не можу не привести цитату, що передає ауру тогочасного міста: "Її внутрішнє оздоблення із настінними розписами професора Євгена Максимовича
приголомшувало відвідувачів витонченим смаком і комфортом. Тут вперше у місті було відкрито окремий дамський салон. Та найбільше вражає сьогодні рекламний анонс цієї кав’ярні, де жирним шрифтом зазначалося, що на відвідувачів чекають 250 різних газет та журналів зі всього світу! Культ читання можна було тут практикувати годинами, замовивши лише єдину чашку кави." (Осачук С., Салагор М. Чернівці. Антикварні нариси). Для високоякісного сервісу і створення належного іміджу, власник кав'ярні попередньо впродовж року вивчав справу за кордоном: Лондоні, Генуї, Римі, Флоренції, Монте-Карло, Ніцці, Парижі, Берліні.
А щоб помилуватися чудовим видом Чернівців з чарівною перспективою, варто зробити всього кілька кроків, лише перетнути вулицю Панську і ми зробимо це з балкона наступного вишуканого готелю "Бель вю" ("Прекрасний вид").
А художні розписи Є.Максимовича і досі є предметом зацікавленості не лише мистецтвознавців.
Цікавий збіг : від Рінгплац навсібіч розбігається 7 вулиць. На цій же площі побудовано 7 готелів. Наступний, по інший бік Ратуші, (для орієнтування, бо і Ратуші на той час ще не було) стояв, зниклий уже, готель " Russie".
Одно- та двоповерхова будівля - (готель Russie споруджений в 1787 році), на місці якого в 1900-1901 роках спорудять Буковинський ощадний банк. Тепер - Обласний художній музей.
За інформацією сайту https://culturelandshaft.wordpress.com/%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B5-%D1%85%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8/: "Готель «Russie» з'явився у Чернівцях тоді, коли місто ще навіть не було схожим на місто, коли повені переповнювали метрові рови та зносили містки, а свині вільно бовталися у багнюці в центрі міста. Тоді головна площа міста лише проектувалася. Але готель на один поверх вже тоді давав притулок мандрівникам та гостям міста доти, доки не збудували замість готелю помпезну будівлю дирекції ощадних кас".
А дослідниця Катерина Валявська у доробку "Світське життя на Буковині: соціальний та культурний простір ( 1848-1914)" додає важливу деталь: "Готель «Russie» в 1788 р. отримав дозвіл на трактир із більярдною". Відомий науковець Раймунд Фрідріх Кайндль засвідчує : у готелі була кнайпа , у якій збиралися учні сусіднього ліцею - "там вони домовлялися про чергові витівки і політикували"
Готель "Вайс". Поруч з готелем «Russie» - колишній будинок губернатора (Landespräsident), який згодом став готелем "Weiss", а з 1897 року - Румунським народним домом (Palatul National). 
Фото 1887-1888 років.- повідомляє Едвард [Туркевич] https://molbuk.ua/user_news/139105-pro-chernivci-v-starykh-foto-goteli-gotel-russie.html
Саме, у будинку губернатора зупинявся імператор Франц Йосиф під час свого візиту у 1855 році. Очевидно, що готель не відповідав умовам для прийому високоповажних гостей, тим паче, імператора.
Цей готель мав власну особливість- він славився своїм зимовим садом. У жовтні 1894 року у ньому зупинявся професор Михайло Грушевський. Окрім номерів для проживання тут також містилася відома кондитерська Тесарж. Хоча про особу кондитера не вдалося віднайти жодної інформації.
Продовжуючи мандрівку цією стороною до перетину площі з вулицею Руською опиняємося перед будівлею готелю "Schwarzer Adler"- "Чорний орел", або ж "Під Чорним орлом".
Готель вважався найпрестижнішим, тут поселялися усі знамениті гості та урядовці, що прибували до Чернівців. Відомий співак та автор книги "Дорогой длинною", (у якій залишив спогади і про концерти у Чернівцях), Олександр Вертинський зупинявся тут та у "Брістолі". Він ділився приємними для чернівчан враженнями: "Тут була вишукана кухня і особливі страви, яких мені не доводилося куштувати ні в Парижі, ні у Відні". А письменник Шолом-Алейхем жартома назвивав готель "Чорний півень". Певний час у готелі мешкав Юрій Федькович. На сцені великої зали готелю відбувалися вистави. На ті часи готелі також були центрами культурного життя. Власники готелів всіляко утримували інтерес публіки до своїх закладів. 1862 року про перебудову готелю «Чорний орел» повідомляв «Недільний листок», який видавав Е. Р. Нойбауер. «Власник готелю Шьоц подбає у майбутньому навіть про танцюристів і влаштує залу для проведення балів». Або ж, удаючись до екстравагантних назв, підтримували інтерес до послуг закладу. Наприклад публікація "Райський сад на Ringplatz" в газеті "Der Tagin Czernowitz"("Чернівецький день") так заклично звертається до чернівчан: "У Чернівцях знову сенсація! "Чорний орел", який завжди дарує враження, і, беззаперечно є кращою, свого роду, кампанією у нашому місті, відкриває літню площадку, ...рівної якій немає у Чернівцях" І дійсно, розрахована на 1000 осіб, де альтанки яскраво оформлені та освітлені. 100 пар водночас мають змогу танцювати. А далі - перелік музик і напоїв.Тут же пропозиції для гравців, яким створено окремий брідж-павільйон. І на звершення публікції - резюме, варте уваги і сьогодні : Ми бажаємо, щоб пани Бретшнайдер і Герсенхабер, у котрих стало сміливості збагатити Чернівці таким видовищем, мали заслужений успіх".
Ще й у радянський період у цьому приміщенні був готель. Багато хто пам'ятає "Верховину".
Вулиця Поштова ( у австрійські часи Мучна) теж багата на готелі. Їх ланцюг відкриває "Золотий лев".
Будівля збереглася і приваблює гостей міста своїм виглядом. Автентичне зображення Лева збереглося і сьогодні притягує зацікавлений погляд не лише туристів, а і уважний об'єктив фотомитців.
Історія міста вносить свої зміни. Два наступні готелі вже зникли безповоротно. Лише старовинні фотографії зберегли для нас їх зовнішній вигляд. "Готліб" та "Пансіон-Сіті"
(буде далі) згадує у своєму творі "Срібний павук" і Василь Кожелянко.
Готель "Готліб" по нинішній вулиці Поштовій, що межував із "Золотим левом", зруйновано разом з Біржею під час 2-ї світової війни.
Межував з ним і готель "Scharf"
І вже зовсім на іншій площі, Площі Філармонії, колишній Мучній,( хоча зовсім не далеко), на нас чекають цікаві готелі.
Достатньо описаний готель "Брістоль" на розі вулиці М.Заньковецької (колишньої - Кароліни) своєю імпозантністю вражає будівля колишнього готелю. Автентичний напис на фронтоні зберігся і до сьогодні.
(Фото Неллі Іванової-Кондроман.)
Готель "Готліб" по нинішній вулиці Поштовій, що межував із "Золотим левом", зруйновано разом з Біржею під час 2-ї світової війни.
Достатньо описаний готель "Брістоль" на розі вулиці М.Заньковецької (колишньої - Кароліни) своєю імпозантністю вражає будівля колишнього готелю. Автентичний напис на фронтоні зберігся і до сьогодні.
Історія цієї площі сягає кінця XVIII ст., коли тут діяв ринок, де торгували переважно мукою. Звідси і перша його назва - Мучна (Мельпляц). Так назвилася вона до 1880 р. Пізніше площу не раз перейменовували, була вона Рудольфспляц (на честь сина і єдиного спадкоємця цісаря Франца Йосифа-І, Рудольфа), з 1918 року – мала назву Дачія, з 1944р. – Перемоги, хоча старожили по-свійськи називали це місце Мельпляц. Від 1949 р і до сьогодні це Площа Філармонії. Таке розлоге пояснення приводжу з тим, що у різних джерелах розташування готелю вказується за адресою тогочасних періодів.
Як готель, в експлуатацію він був прийнятий 31 липня 1906 р. Новозбудований готель вважався одним із найкращих у Чернівцях. У ньому було 57 кімнат на 100 місць. Це один з не багатьох будинків, що був обладнаний ліфтом (за іншими публікаціями – 3-ма ліфтами) , а у цоколі розташовувався один з найкращих ресторанів. У 1891 р. у готелі дехто Пільпель ( власник?) відкрив кав'ярню.
А у спогадах І.Н. Снігура є і дещо фривольні відомості. Але ж це теж історія. "Про будівлю на площі Філармонії, колишній готель «Брістоль», а нині гуртожиток, де проживають студенти-медики, є багато інформації щодо його історії будівництва та архітектури. Та дуже мало пишуть про те, що це місце було пристановищем повій. Місцеві легенди, які дійшли до наших днів, свідчать, що свого часу в номерах готелю приймали своїх клієнтів найдорожчі місцеві повії. А у цоколі облаштували ресторан, який був одним з найпопулярніших у місті.(https://pogliad.ua/ru/news/u-chernivcyah-buli-i-kazino-i-bordeli-151526)
У 1930-х роках на площі Філармонії з'явився нашвидкоруч збудований критий ринок, який функціонував до 1999 року, аж поки його стіни не вкрились тріщинами. Здається, і тут на 2-му поверсі були кімнати для ночівлі продавців з ринку за, прийнятою на тоді структурою, Колгоспних ринків. Проте, моживо, це мої домисли.
Згідно плану, Критий ринок мав бути дуже сучасним зі складами, опаленням, вентиляцією, холодильним обладнанням.Через брак коштів ці плани не реалізували.
Не багато вдалося знайти про готель на розі нинішньої вул. Горького і площі Філармонії. У західній частині площі, на розі вул. Стефанії (вул. Горького), був готель «Під Золотим орлом».
(Площа Філармонії https://chernivtsi-online.net/places/sights/streets/ploscha-filarmoniji/).
На площі окрім ринку знаходилися продуктовий та пороховий склади, цегельня, казарми та в’язниця.
За матеріалами "Площа Філармонії" знаходимо наступну інформацію: "Готель-військомат на площі Філармонії" . У будинку №6 розташовувався готель "Під золотим орлом". На першому поверсі будівлі записували рекрутів до австрійського війська. Саме тут до імператораторської армії записався Юрій Федькович" (https://md-ukraine.com/ru/object/detail/1349_plosad-filarmonii.html
У 60-х роках XIX століття, коли Мельпляц з околиці перетворилася на центр міста, а казарми та порохові склади перенесли на територію сучасного парку ім. Т.Шевченка ( у інших джерелах - за парк ), на місці в’язниці виросла кам’яна будівля готелю «Національ» (вул.Л.Толстого, 2. Попередні назви Waggasse та Anastasie Crimca)
Згадка про в'язницю на місці новозбудованого "Націоналю" та пошуки адреси у Гугл-картах (Толстого, 2) викликали певні сумніви:
Потребує уточнення посилання на це фото у матеріалі про префектуру поліції у Чернівцях. Отже, на площі, окрім в'язниці розміщувалася і префектура поліції. Однак, будівлі, вочевидь різні на старовинному і сучасному фото.
Якщо ж прокласти маршрут від площі Філармонії на вулицю Головна, за Церквою Параскеви згадаємо про готель "Молдавія", першим власником якого був батько відомого музиканта Кароля Мікулі - Якоб фон Мікулі, крайовий Президент Герцогства Буковина в 1860-1861рр. Цей готель приніс Чернівцям славу своїм концертним залом, де чернівецьке музичне товариство влаштовувало концерти до часу побудови нинішньої філармонії. Внутрішнє облаштування приміщення описано К.Е.Францозом, на що посилається Надія Будна у статті "У готелях організовували бали і жили знаменитості". Одним із найчастіше згадуваних став візит Ференца Ліста до Чернівців у 1847 році та 2 концерти, які від дав у "Молдавії", хоча проживав композитор, за інформацією музиканта Богдана Ластівки, все ж у престижному "Брістолі".
Майже навпроти готелю височіє одна із візитівок Чернівців- Будинок- корабель, відомий чернівчанам, як Шіфа. Але не тільки будинок так називався, а і весь мікрорайон з корчмою «Під золотим кораблем». Власником його був Йозеф Моншайн. Відомо, що на ті часи у корчмах, як правило були і кімнати для нічлігу. Однак гучна назва натякає на відносно ошатну будівлю. Ігор Чеховський пише: "У розвилці між Головною і нинішньою Саксаганського знаходився кут Під Шіфов або просто - Шіфа. Наприкінці 18-го ст. у цьому кварталі, поблизу Фонтанного "пляцу", стояла корчма "Zum Goldenen Schiff" / "Під Золотим Кораблем". Згодом ця назва закріпилася за будинком, що виник на розі наприкінці минулого століття... Та й увесь цей квартал нагадує велетенський корабель, що наче вклинився своїм рогом у вуличну течію". ( Імена давні й призабуті// Вітання з Чернівців.) Цю інформацію про назву території знаходимо і у книзі Ф.Р.Кайндля "Історія Чернівців" : " Фонтанна площа називалася "Шіфф" ("Корабель"), а саме від старої корчми, яка мала назву "Під Золотим Кораблем". У цій же книзі статус закладу змінюється автором від "гостинний двір" до готелю.
Піднімаючись далі Головною, на нашому маршруті буде ще кілька готелів. Цікава забудова паралельних вулиць (нинішніх Головної і І.Франка) зумовила характерну специфіку будинків з подвійною адресою, як з боку однієї, так і іншої вулиці. Часто вони мали і такий подвійний вихід на обидва боки.
По вулиці Ратушній у будинку №63 свої послуги пропонував готель «Під золотою грушею».
Як говорить чернівецький художник Олег Любківський: в ті часи, коли місто говорило німецькою, а золота груша декорувала один із сецесійних будинків і дала повсякденну назву самій будівлі — «будинок під золотою грушею». «Die goldene birne» була при цьому... дійсно позолоченою».
Деякі готелі з часом змінювали назви. На протилежному боці Ратушної на гостей очікували два саме такі ошатні готелі.
У тодішньому номері 6 був готель «Метрополь», пізніше перейменований на «Централь».У кав’ярні-ресторані готелю «Метрополь» відвідувачам пропонували найкраще обслуговування, прекрасні вина та лікери, найкращі умови для відчуття комфорту. Найбільше досягнення того часу (XIX ст.) було електричне освітлення готелю та ресторану. Готель мав 17 номерів, 9 односпальних і 8 двоспальних, велику залу для ресторану та конюшню на 8 коней. ( Никирса М. Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ; Максимюк О. https://pogliad.ua/ru/news/life/history/100-rokiv-tomu-goteli-u-chernivcyah-mali-svoyi-konyushni-145630
Із зміною назв вулиці змінилася і нумерація будинків. Тому іноді у джерелах спостерігаються певні розбіжності. *Інформацію про готель "Централь" знаходимо у публікації Олександра Каленика "Кінематограф Буковини": "3 березня 1898 р. в залі готелю «Zentral» по вулиці Головній, 36, де зараз розташована трикотажна фабрика, окрім помешканння відбувалися і культурні події, про що свідчать "...афіша німецькою мовою сповіщає про велике французьке видовище".
*Готель "Централь" (колись - Метрополь) і навчальний центр "халуцим", розташовувався в центрі ділової і аристократичної частини міста (зараз - вулиця Головна, 34 (до 1918 року - Burgerstrasse, з 1918 по 1940 - Stefan cel Mare). (Прогулянка єврейськими місцями//https://buktour.icu/chernivtsi/cv-story/173-prohulianka-ievreiskymy-mistsiamy.html)
Вище, за адресою Ратушна, 18 був готель " У принца австрійського" (іноді зустрічається Кронпринца),
( фото з архіву Е.Туркевича)що пізніше змінив назву на "Палас" (вона й досі збережена на будівлі).
Нині це готель "Київ", який не перервав готельної традиції від початкового функціонування.
І вже зовсім змінивши маршрут, йдучи в напрямку Резиденції, потрапимо до будівлі, у минулому, Готель-Пансіон "City" (Сіті) – за нинішньшньою адресою Університетська, 34 добре відомий сучасникам, як міська стоматологічна поліклініка, має багату попередню історію. "Саме в цьому готелі упродовж двох місяців – від 15 вересня до 15 листопада 1940 року – був розташований штаб німецької переселенської комісії.(Юрій Чорней Історія про кожного з нас https://zbruc.eu/taxonomy/term/42771), в радянські часи - лабораторія дослідження якості продуктів харчування.
На завершення додам- це не вичерпна інформація про готелі Чернівців. Ще цілий ряд з центру міста залишився поза увагою. Можна лише назвати, сподіваючись на доповнення від небайдужих дослідників. Але кілька маловідомих назову. Це готель "Гострий кут"
(не вдалося встановити місцезнаходження).
готель "Лемберг" на розі нинішніх вулиць Головна і К.Мікулі. Він із числа готелів, які не збереглися, але закарбувалися у історії міста. Свою назву, можливо, отримав від назви вулиці. Цей відрізок нинішньої Головної колись називався Львівською дорогою.
( Фото з архіву Е.Туркевича)
Трапляються посилання на нинішній будинок з меморіальними дошками про родину Гурмузакі, однак архівіст, краєзнавець Драгош Олару люб'язно поділився достовірною інформацією - на сьогодні будівлі готелю не збереглося. Звісно, обійняти безкрайнє неможливо. Та й хочеться спонукати вас звернутися до друкованих джерел. Окрім названих існує чимало книг і газетних публікацій. Ось лиш кілька з них:
Банацяну В., Кніттель Е. Путівник по місту Чернівці-Ч.: Золоті литаври-2007
Пустиннікова І. Чернівці для небайдужих-2006
Селезінка В. Місто моєї любові . ТТ 1-2 і багато інших.
А попереду ще багато пошуків. Цікаво було б розташувати готелі у хронології їх заснування. Але цього разу хотілося створити "готельний туристичний маршрут". Можливо, коли ви доповните у коментарях додатковою інформацією, фото ми разом зробимо ще одну публікацію.
Дуже приємно, що є зацікавлені чернівчани, є групи у Фейсбуці, які вивчають і популяризують матеріали про наше місто. Я висловлюю вдячність Галині Пелепюк-Мрихіній за суттєві доповнення, всім, чиї фото використала.
Фото без посилань на авторів взято з відкритих джерел.
* Як чудово, є можливість доповнити публікацію. І саме фото готелів, яких не вдалося відшукати. Едвард Туркевич, у архіві якого можна віднайти так багато цінної інформації, на своїй сторінці виклав це фото з коментарем.
Вид на Hauptstrasse. Ліворуч - колишній готель "Galicia". Вдалині - церква святої Параскеви Сербської (споруджена в 1844-1862 роках, архітектор А.Павловський). Третя будівля праворуч від церкви - колишній готель "Grand". Фото 1910 року.
#czernowitz #czernowitz_old_photo #tram та допоміг встановити точне місце тогочасної "Галіції" ( як і багатьох інших об'єктів, про які йдеться у публікаціях "Магії").
Нині - це кутова будівля, у якій функціонує заклад громадського харчування, бар "Хелен"з боку вулиці Сагайдачного.
Продовжуймо доповнювати! Заглиблюймося в історичну магію нашого міста!
Авторський підпис Е. Туркевича: "Кінцева зупинка трамваю Prut - Volksgarten. В центрі - готель "Zur Buche". Ліворуч (за кадром) - залізнична станція Volksgarten, нинішня назва "Південна" (споруджена в 1870-1880-х роках). Фото 1899 року."
