Мандри містом за книгами : вежі, башти і башточки

 " Місто моєї любові" - так може сказати не лише кожен чернівчанин, а і тисячі туристів, які відвідали наше місто. Так назвав свій двотомник незабутній тележурналіст (інші іпостасі не перераховуватиму) - і це своєрідний пам'ятник нашим Чернівцям. А розпочала я черговий краєзнавчий пост саме з цих книг, бо в них матеріали  телесценаріїв передач, присвячених різноманітним аспектам історії Чернівців.

 Нинішня моя публікація буде про дуже цікаву особливість архітектури нашого міста. І послуговуватимуся я саме цією книгою. Уже на обкладинці 2-ї книги  проглядає інтрига - тема. Це башточки на будівлях Чернівців. Мабуть немає людей, кого б не зачаровувало різноманіття їх форм. Велика кількість фотографій саме башточок свідчить про стійкий інтерес і чернівчан, і гостей до цієї  архітектурної краси. Але окрім естетичної оздоби, вони мали певне функціональне призначення: це був своєрідний дороговказ-орієнтир: башточка у багатьох випадках  вказувала,  що це кутовий будинок і від нього розгалуджуються вулиці. 

Про вежі, башти, як елементи містобудування фахово і  цікаво розповідає авторитетний мистецтвознавець Світлана Біленкова в одній із глав названої книги та в інших публікаціях. 

"Центр міста на межі століть забудовувався надзвичайно швидко та інтенсивно. Тому ці кутові вежі виникали в його просторі близько одна біля одної, утворюючи своєрідний хор, який мелодійно звучить на мальовничому силуеті міста." (Світлана Біленкова  Архітектурний розвиток Чернівців на межі ХІХ–ХХ століть http://www.ji.lviv.ua/n56texts/bilenkova1.htm)

Закономірно, що будівництво розвивалося саме від  центру. В  той час, коли в Європі башти, зазвичай, використовувалися на культових спорудах або замках, то у Чернівцях їх зводили і на звичайних будівлях. Домінантою нинішньої Центральної площі є Ратуша, а її башта відтворює кращі традиції епохи Ренесансу.

ХІХ століття було означене використанням веж, баш, башточок на чернівецьких будівлях. Різно-стильові, але завжди вишукані, з дотриманням вимог архітектурної забудови, в гармонії із загальним ансамблем

.

( фото Харитонової О.)

Дуже поетично, навіть, піднесено Світлана Вікторівна оповідає саме про цю вежу на початку вулиці О.Кобилянської: бароккова вежа, що символізує елітарність вулиці....Коли дивишся на цю бароккову вежу, то ніби чуєш веселу автрійську музику Моцарта, Штрауса. Тут видно  потрійне виконання куполів, є колонада, арочки, одна вежечка над другою, а третя має  вигляд дзвіночка, що ніби голосно запрошує нас на вулицю Панську."

( фото Н. Тамазликар)

А правий кут площі увінчує  будівля тогочасного готелю "Золотий лев" з баштою, стилю ХХ століття.

  Не буду зловживати текстом С. Біленкової. Для цього є її книги у нашому відділі. Заходьте, знайомтеся, вивчайте. А я просто помандрую разом з вами містом, від вежі до вежі,  вони всі такі різні, але чи часто ми дивимося вгору? А в  карантині  так приємно віртуально помандрувати  разом з чудовими фотомайстрами.
  Башт і башточок у місті так багато і всі заслуговують нашого зачаровано- захоплюючого погляду. Велика кількість фото  у соц.мережах - тому свідчення. І всі охопити неможливо. Тому спробуємо вибудувати примірний маршрут. Від Базиліки Воздвиження  Всечесного Хреста.

Її історія розпочинається з часу входження Буковини до складу Австрії у 1774 році.

Однією із перших мурованих споруд Чернівців була римо-католицька церква. В 1778 році в Чернівцях було закінчено будівництво першого костелу, який став прототипом теперішнього костелу Воздвиження Всечесного Хреста.

Костел був дерев'яним, з вежею та знаходився на площі навпроти теперішнього костелу.

За розпорядженням австрійського імператора Йосифа II у 1787 році, під час його перебування в Чернівцях, було розпочато зведення нового (мурованого) костелу

Будівництво тривало 27 років.

Через недоліки у проектуванні під час зведення костелу двічі падала вежа.

 

( фото Серебріян О.)

Мандуємо в напрямку площі філармонії і відразу за Базилікою Воздвиження Всечесного Хреста повертаємо на вулицю Бетховена, де в кінці вулиці на розі з вулицею М.Заньковецької бачимо надзвичайно цікаву куполоподібну башту з флюгером.Краєзнавці  свідчать , що з балкону цієї будівлі промовлялися промови до зібрань на площі. 

 ( фото Харитонової О.)

 Площа Філармонії - туристичний об'єкт і недарма. Туристів приваблює тут багато локацій. Але наша увага- баштам.

Готель «Бристоль» — зведена у 1906 році пам'ятка архітектури, розташована  за подвійною адресою: 
пл. Філармонії,1-вул.М.Заньковецької,11).

Кут будинку у вигляді стилізованої («еркерної») вежі, яка завершується фронтоном з трьома люкарнами та купольним дахом зі шпилем. 

 Чи не кожен путівник включає готель "Брістоль". І про нього є достатньо інформації в книгах.

А якщо обернутися спиною до "Брістоля", то за квартал побачимо будівлю Головпоштамту.

І тут вже зовсім інші вежі. Приміщення здано в експлуатацію 1 листопада 1889 року будувалося саме з цим функціональним призначенням. 

Але ми помандруємо  вулицею Заньковецької в напрямку Театральної площі.

 Цей будинок на розі вулиць Університетської -  С. Бандери  "споруджено в стилі сталінського ампіру,  прекрасно виконана вежа у вигляді круглої ротондочки. Та ще й прикрашена таким  не дуже  великим натяком на шпиль. А шпилі найчастіше з'являлися в Європі в містах- торгових центрах. Отже, і цей шпиль тут натякає на те, що наше місто є торгівельним центром" 

( С.Біленкова).

  До шпилів ми ще згодом повернемося. А тим часом звернемо погляд направо від кінотеатру "Чернівці"- кут вулиць Університетьська - 28 червня.

 Забудова румунського періоду, без вишуканих елементів, функціонально, та разом з тим. дах будинку увінчує вежа.

      А район Театральної площі переносить нас до уявного світу казкових  декорацій. На те вона й Театральна. І будинки навколо театру просто зобов'язані були ошатністю відповідати статусу цієї перлини-однієї з кращих малих площ Європи.Світлана Біленкова назвала цю тендітну башточку дамською, відлунням античної міфології. 

  ( фото Матко О.)

 (фото Харитонової О.)

Трохи помандруємо довкола - по вулиці Шіллера до  перетину з вулицею Лесі 

Українки, до будівлі нинішнього Палацу Академічного (в минулі роки Єврейського театру, кінотеатру "Скала").

Цікавим елементом вежі на будівлі є флюгер .

" Чернівці ніколи не користувалися чужими стереотипами, вони завжди генерували стереотипи власні. На флюгерах дахів тут можна побачити не лише півника, але й рибу" ( Валентин Ткач Сенека і Чернівці"). 

 А старожили пам'ятають і про це розповіла Наталія Дмитрівна Шевченко - раніше цей шпиль прикрашав зовсім інший флюгер .Це був тіролець-горніст у національному вбранні, але з хвостом риби. Історія його, так само, як і причина зникнення невідома.. Сподіваюся- поки що. І знайдеться дослідник-краєзнавець, який віднайде документи, фото  і заповнить цю прогалину в історії архітектури нашого міста.

На першому, старовинному фото в кінці проглядається гострий шпиль. Підійдемо ближче. Неоготика. Червона черепиця і гострі шпилі надають будинку  особливого шарму. Казковий будинок.Чи не так? Покриття виконано так, що убезпечують будівлю від затікання дощових вод навіть у потужну зливу.                                   

( фото В. Григорчука)

І вулицею Сіді Таль повернемося до основної мети сьогоднішніх мандрів: нинішньої будівлі ОДА, яка збудована для Палацу юстиції. 

 

 Відноситься до пам'яток архітектури національного значення. Будівельні роботи проводив Маркус Кіслінгер – власник заводу «Патрія», який випустив екстрацеглу для кладки і глазуровану цеглу. Це типовий зразок стилю класицизм, у формах якого зображено мотив італійського ренесансного палацу з ознаками, притаманними модерну, а саме облицювальна цегла та поліхромна кераміка. Вражають терміни будівництва: будівля була споруджена всього за 2 роки:  1904-1906 рр.

 

( фото Харитонової О.)

Навпроти, на розі з вулицею І.Котляревського   обов'язково помітимо ще один дім з башточкою, яка так гармонійно завершує поверхи.

  А на протилежній, паралельній вулиці, що поєднує Театральну площу з вул Грушевсьго  наше, вже призвичаєне до пошуків веж і башт око , обов'язково запримітить  ще один архітектурний шедевр.

( фото Харитонової О.)

 
Дуже важко зупинитися, коли навколо стільки рукотворної краси. Але не буду втомлювати. Обов'язково  продовжимо, попереду ще багато цікавого.