( колаж Олени Харитонової)
" Хай як можна рідше будинки зливаються в одну рівну, одноманітну стіну, а хиляться то вгору, то вниз. Хай різних гатунків башти як можна частіше урізноманітнюють вулиці"- так писав Микола Гоголь. Не про Чернівці, але як підходить нашому місту-
" Хай на одній і тій же вулиці підноситься і похмуре готичне, і переобтяжене пишнотою прикрас східне, і колосальне єгипетське, і проникнуте струнким розміром грецьке. Нехай в ньому буде видно: і легко випуклий молочний купол, і релігійний нескінчен-ний шпіц, і східна мітра,і плоский дах італійський, і висока фламандська, чотиригранна піраміда, і кругла колона і вайлуватий обеліск".
І дійсно - яких лише башточок у нас немає. З одним незгодна : наша готика - аж ніяк не похмура. Вона чарівна і, як популярно нині висловлювати особливий захват словом "атмосферно", то тут воно, якраз доречне: наше місто, завдяки цим вишуканим башточкам - атмосферне! Воно просто короноване!
А ми продовжимо милуватия ними за маршрутом і не тільки. Заглянемо і до інших, "не по дорозі", але вартих, щоб до них навідатися.
Отже, зупинилися ми біля бувшого Палацу юстиції.Оглянувши його зусібіч, виходимо на вулицю Адама Міцкевича.
(фото з архіву Е. Туркевича)
(фото Серебріян О. ) і звернемо увагу на кутовий дім з аптекою
( фото Серебріян О.) ( фото Харитонової О.) На перший погляд, здається, що куполи, вежі, шпилі повторюються, але запевняю- одинакових немає. Так, подібні, але все ж різні.
Непросто виробити маршрут вулицями старих Чернівців, щоб не проминути цікавих башточок. Дещо все-таки залишиться на майбутні подорожі. А ми виходимо вулицею Івана Франка на Соборну площу і там прямуємо в напрямку до найважливішої вулиці-музею, вулицю Ольги Кобилянської, оглядаючи будинки з лівого боку площі .
Кут вулиці І.Франка ( в ті часи - Лілійної) та площі Соборної ( тогочасної -Австрії )до наступного перехрестя з вулицею Героїв Майдану і бачимо уже зовсім іншу вежу .
І вже на розі з вулицею Головною на будівлі нинішнього училища мистецтв не бачимо типової вежі, але все ж, кутову споруду увінчано балюстрадою.
Вулиця Головна заслуговує окремої екскурсії, ми ж зупинимося лише біля одного будинку, бо оминути увагою його просто неможливо. Дім з Атлантом. Найвитонченіша споруда по колишній вулиці Ратушній, № 21. Атлант на своїх плечах тримає верхні поверхи з розкішніми маскаронами та вежу зі шпилем.
 
На старих фото і за інформацією архівіста М.Д. Никирси видно, що на першому поверсі будинку був магазин,діє він і сьогодні. Щоправда, в ті часи це була книгарня та продаж канцтоварів.
.
   |
І все ж таки нам час на нашу вулицю-музей. Про її історію, описи кожного будинку вже є достатньо публікацій в пресі, і книг. Авторитетні автори М.Никирса, С.Біленкова, І.Чеховський, І.Снігур, Н.Шевченко допоможуть кожному бажаючому дізнатися в деталях про пішохідну вулицю, візитівку нашого міста. А ми звернемо увагу на кілька будинків з вежами.
|
Саме навпроти закругленого дому (лише на фото) - знакова для Чернівців і чернівчан будівля, як від початку її історії, так і в сучасному житті.
Першу чернівецьку кав’ярню «Європа» (Cafè de l’Europe), яка стала провісницею нової ери кафе у столиці Буковини, відкрив у 1879 році Бернгард Зільбер.
Тут була найелітніша кав’ярня міста «Відень», або «Віденське кафе», відтак найдав-ніше та найпрестижніше кафе «Європа» (Cafè de l’Europe), потім «Дністер», а нині ресторан «Панська гуральня». Без кав’ярень життя у старих Чернівцях неможливо було уявити. ( https://shpalta.media/2018/10/04/odna-iz-najdavnishix-kavyaren-chernivciv-na-panskij-sto-rokiv-tomu-i-sogodni/)
Існує цікава версія щодо фігури богині Іриди, що прикрашає будівлю ( а від недавно її теж прикрашають- перевдягають у національне вбрання в дні міських свят.). Як розпо-відала Василю Селезінці екскурсовод Валентина Стефанова зовнішня відмінність фі-гури богині від античної, можливо зумовлена тим, що скульптор створив скульптурний портрет власниці прибуткового дому.
Приваблюють ріноманітністю вежі на цій вулиці. Дивлячись на будівлю нинішнього краєзнавчого музею саме,з цієї позиції, можна і не здогадуватися, що з іншого боку починається інша вулиця. Але ж ми знаємо: нам про це підказує вежа .
( фото Серебріян О.)
( фото Серебріян О.)
Будинок належав дирекції православного релігійного фонду Буковини, який було створено в 1786 році.Будинок збудували в 1878 році. ( http://fab.cv.ua/cv/heritage/view/175)
(фото Серебріян О.)
( фото Ванкевич О.)
На розі вулиць О.Кобилянської і Р.Ф.Кайндля - будинок, який сьогодні знайомий кожному, хто залюблений у літературу і кожному, хто в минулому був кіноманом. Це житловий будинок, на першому поверсі нині діє Літературний Целанівський центр, а раніше були каси кінотеатрів "Україна" і "Малятко".
І з вулиці О.Кобилянської трішки помандруємо вулицею Тараса Шевченка. Тим більше, що хочу продовжити літературно-мистецьку тему.
(фото Серебріян О.)
Літературно-меморіальний музей Володимира Івасюка заснований у квартирі родини письменника Михайла Івасюка, батька відомого композитора. Розташований на розі вулиць Т.Шевченка та В. Маяковського.
( фото Серебріян О.)
А навпроти від музею, на розі вулиці І.Гонти - уже зовсім інший стиль - башту увінчує гострий шпиль.
І цією ж стороною вулиці повернемося на один квартал назад, де нас очікує Вілла Мізеліса, історію якої розшукала, описала і подарувала місту Галина Пелепюк-Мрихіна.(Будинки і долі: Мандрівка у минуле Чернівців http://versii.cv.ua/tag/villa-mizelisa та друкована газета "Версії" 2019._ 04.02)
Цікавою спорудою є будівля на розі з вулицею Я.Петровича), де сьогодні діє поліклініка міського протитуберкульозного диспансеру. Пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудований 1890 р., як житловий будинок, оздоблений баштою з банею, увінчаною флюгером .( за кн. "Вулиця Українська. Мандрівка у часі").
Віддамо належне унікальній споруді Вірменської церкви ( хоча церкви не входили до моїх планів. Але саме вона стала ілюстрацією до 2-ї книги В. Селезінки "Місто моєї любові, за сторінками якої ми почали свої мандри.)
Ну а далі - Головною, шкода, що цей об'єкт не потрапляє до туристичних марш-рутів, але, водночас і зрозуміло. Це лікарня. Але її шпилі заслуговують хоча б віртуа-льних відвідин та уваги.
Будівля дитячої обласної лікарні ( нині). Перша дитяча лікарня заснована 1908 року і збудована за закликом імператора Австро-Угорщини Франца-Йосипа Першого будува-
ти споруди милосердя замість урочистостей на честь 60-річчя правління. А фінансу-вання будівництва взяв на себе чернівецький землевласник Герман фон Фішер на честь своїх батьків, створивши відповідний фонд. Фінансово та матеріалами до будівництва долучилися Маркус Кіслінгер та інші меценати. (Тут також вражають терміни будівництва: від засновницького векселя, підписаного 20.03.1908 р.до прийому перших пацієнтів 28.06.1910 р. Всього за 2 роки зводилися такі будівлі, як Палац юстиції та Міська дитяча лікарня. Цікава також історія потенційного фінансу-вання установи. Але про це - в книзі другій В. Селезінки )
( Зовсім недавно - 25 травня – 110 років тому відбулося урочисте відкриття першого вЧернівцях і на Буковині Дитячого шпиталю ім. Мозеса і Хани Сари Фішерів (1910)
Принагідно зазначу, що будівля, де сьогодні функціонує наша бібліотека - будувалася як житловий будинок родини Фішерів.
Звичайно, наше місто настільки дивовижне, багате на архітектурні шедеври, що всі їх відвідати у одному маршруті неможливо, не дивлячись, що Чернівці - не мегаполіс, особливо стара його частина. Тому - ще кілька родзинок з різних куточків.
Майже навпроти є 2 цікаві будинки по вулиці Б.Хмельницького. Один з характерною кораблеподібною формою, що нагадує нашу легендарну "Шіфу" ( Будинок - корабель)
та "Дім з Совою" Скульптура сови на фасаді колишнього будинку Спілки лікарів,, як і Шіфа описана у багатьох друкованих та інтернетджерелах.
Привертають увагу і нагадують казкові декорації черепичні дахи будинків
на вулиці Василя Аксенина ( Героя Небесної сотні) та 
на вулиці Ірини Вільде.
А, готуючись до від'їзду з залізничного вокзалу, варто не оминути увагою і будівлі в цьому районі.
На вулиці Гагаріна збудовано французькі Альпи На початку ХХ ст. образ будинку, що на розі вулиць Гагаріна та Нікітіна, архітектори запозичили із самої природи. За їхнім задумом, кутова будівля, яка була спроектована у формі праски, мала нагадувати шматочок французьких Альп. Для досягнення такого ефекту архітектори вдалися до маленької хитрості та покрили поверхню вкрапленнями слюди і крихтами дзеркала. Під кутом сонячних променів будівля виблискувала, немов скеля гори, немов французькі Альпи. Так було після 1910-1911 років, коли будинок звели за проектом архітектора, ім’я якого не збереглося. Відомо лише, що це пізній модернізм. А замовниками так званого будинку-скелі були залізничники. Нагадаємо читачам, що на початку ХХ ст. жоден новий будинок у Чернівцях не з’являвся просто так. (С.Біленкова. Архітектурний альбом старовини)
І на прощання - Будинок залізничників. Збудований у стилі Необринковяну: композиція з круглими кутовими баштами.***
Справедливості заради, зазначу - у Чернівцях башточки, вежечки та інші архітектурні принади дахів є не лише на кутових будівлях. Їх достатньо і на іших покрівлях.Варто лише частіше піднімати погляд і дізнаватися подробиці в літературі. ЇЇ теж достатньо у відділі краєзнавства обласної бібліотеки. Із закінченням карантину, запрошуємо- звертайтеся, цікавтеся, досліджуйте і відкривайте нові сторінки історії нашого чудового міста.
Немає коментарів:
Дописати коментар