Квітує творчість у "Квітневому "Дебюті"

Квітень вже самою назвою означив атмосферу і настрій чергового зібрання в "Дебюті". І хоч наша зустріч знову була віртуальною, це не вплинуло на задушевність спілкування, радість від чудових текстів, не зменшило напругу емоцій. А вони були різними, яскравими, як весняні квіти. Так, як завжди це і відбувається в "Дебюті".

" У нас є час на все....
У нас є час на читання і на писання..."- переконує Сергій Гакман разом з румунським письменником Октавіаном Палєром. Принагідно зазначивши, що цей варіант перекладу на українську мову був редагований незабутньою Надією Денисівною Бабич. Світла їй пам'ять.
А своїм оповіданням "Звіт про чергування та нормативи бігу коридорами" таки довів - на все є час. Час для гумору, час для жартів, час для роздумів ...
А думати цього разу, вслухаючись у тексти, було над чим. Це і легкий смуток, ностальгія, теплі, але щемні, навіть, дещо містичні, спогади про юність у оповіданні Тетяни Боріної "Місячний камінь".

На прохання присутніх Тетяна Георгіївна прочитала нещодавно написаний вірш "Белое облако".
А дитячі спогади Галини Мрихіної " Бабусине ліжко", як завжди викликали і сміх, і легкий сум. Ми всі проводили паралелі до власного дитинства, впізнаючи у бешкетниках себе.



І, навіть, екран передавав наші відверті емоції.
А вони були різними. Іноді діаметрально протилежними.
Дуже важку і водночас актуальну у сьогоднішніх реаліях тему запропонувала Олена Дика у повісті "Навіщо я геній? (Зірка Давида)" . Ми прослухали лиш одну з глав - "Скерцо", але її потужність і інформаційне наповнення викликає єдине бажання: нехай здійсниться заклик "Ніколи знову", нехай він стане правилом життя для всіх. ( А мені, особисто, хочеться резюмувати словами вже згадуваного Палєра О. : "Я зрозумів, що і минуле, і обставини можуть вплинути на тебе, але тільки ти відповідальний за те, ким ти стаєш".



Повний текст повісті буде розміщено в групі клубу. Впевнена, тема, відтворена авторкою не залишить байдужим нікого і, скоріш за все, спонукатиме дізнатися більше про героїв подій.

І, звичайно ж, ми насолоджувалися добірним поетичним словом . В унісон з текстом О. Дикої звучала поезія Раїси Рязанової "Реквієм". Поети, як камертони відтворюють реалії сьогодення. Так і Ольга Васкан відгукнулася на болючу тему пандемії віршем "ЧАС. Всім, хто подолав "COVID - 19" і життєствердно продовжила поезіями "Я вишиваю хрестики життя", "Все буде добре", "До тебе", " Небесні пейзажі". Слід відзначити, що багато віршів у наших авторів народжуються, як відгук на теми своїх колег. От і у Ольги Васкан вже є ціла низка віршів-відгуків на поезії Р.Рязанової, В.Мацерук.

Завжди вражають різно-векторними за тематикою вірші Наталії Куконіної.

Щоденні події, не завжди оптимістичні, співперживання зазвичай, відлунюють у поетичних рядках. Цього разу Наталія Анатоліївна прочитала " У ліжку лежить хвора жінка", " Падают жизни", "Путь-дорожка", "Тишина", "Вдохновенья".

І, як організатор нинішньої онлайн-зустрічі Раїса Рязанова на завершення подарувала нам чудові миті , ввівши нас у свій завжди чарівний поетичний світ. "А сюжеты рождаются вместе с травой", "Уж позади превратности зимы""Луна повисла над моим окном", а на спільні прохання прочитала "Дилижанс отправляется в десять", та біографічне "Росинки на ботинках..." До речі, переклад останнього українською мовою вдало створила Валентина Мацерук , а "Сюжети" знайшли неймовірно цікавий відгук в душі О.Васкан .(Обидва можна почитати в групі.)

     Настрій, як завжди, створювали і тексти, і можливість знову відчути дружнє "плече", за що ми щиро подякували Раїсі Рязановій та Олександру Мартиненку за люб'язність у створенні платформи для зустрічі, Сергію Гакману за фото . Та всім друзям-гостям, що були з нами.