Все більше і більше чернівчан звертаються до історії краю, відшукують цікаві особливості архітектури міста, відкривають імена, пов'язані з розвитком краю.
Однією з постатей, про кого варто згадати в краєзнавчому аспекті є Франц Адольф Віккенгаузер. 6 квітня минуло вже 130 років, як Ф. А.Віккенгаузер закінчив свій земний шлях. А за життя він був активним дослідником історії Буковини в тогочасних її межах і більш раннього періоду.
У Чернівецькому Державному архіві зберігається 126 справ Ф.Вікінгаузера. А у Чернівецькій обласній бібліотеці ім. М.Івасюка можна познайомитися з публікаціями про нього.
" Завдяки йому Чернівці та й уся Буковина отримали свій історичний портрет"- зазначає Максим Козменко у своєму дослідженні "Історична розвідка. Історія третя. Франц Адольф Віккенгаузер"(https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/istorichna-rozvidka-istoriya-tretya-franc-adolf-vikengauzer-5973)
І це відповідає дійсності. Не будучи корінним буковинцем і фаховим істориком (1837 року у 28-літньому віці він був переведений зі Львова на Буковину, де працював фінансовим радником в управлінні державними маєтками та маєтками Православного релігійного фонду Буковини), Франц Адольф виявив надзвичайну зацікавленість історією і, навіть, спонукав до цієї діяльності Раймунда Фрідріха Кайндля, чиї книги сьогодні є першоджерелом для всіх, хто долучається до краєзнавства. Сам Р.Ф. Кайндль ще школярем був частим гостем у родини Вікінгаузерів , що мешкала у Чернівцях на Franzensgasse (нинішній вулиці 28 червня). І 1894 р. у своїй статті до 3-річчя з дня смерті Віккенгаузера, віддаючи належне важливості його досліджень, назвав його "Нестором буковинських дослідників історії". До речі у книзі Р.Ф.Кайндля "Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення" приводиться приклад про кримінальну історію, що вплинула на формування меж міських околиць Денисівка та Жучка, яку описав саме Ф.Віккенгаузер. Що ще раз підкреслює важливість краєзнавчих пошуків і досліджень останнього.
Вивчення історії, культури Чернівців, Буковини, та й сусідніх земель для Франца Адольфа Віккенгаузера були захопленням, якому він присвячував весь вільний час. І не просто захопленням. Воно перетворило його на справжнього пошуковця-краєзнавця. Він був першим, хто розпочав систематичні дослідження. Накопичений досвід знайшов своє матеріальне втілення в друкованих виданнях. "Історія міста Чернівці та його околиць" (Це його друга книга) стосується історії міста від середніх віків до кінця XVIII та вміщує перекладені з німецької різноманітні документи.
Деякі джерела вказують на причетність Ф.А. Віккенгаузера до вивчення геральдики міста. Серед найдостовірніших - книга М.Никирси "Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ" : "За свідченням відомого дослідника історії міста Франца Адольфа Віккенгаузера Чернівці мали свій герб ще у 1784 р."... а на першій міській печатці зображення передають його вигляд: відчинені срібного кольору ворота, в створі яких розміщувався імперський орел (герб правлячого дому Габсбургів), а на ньому покладено готичний щит червоного кольору, перетятий посередині срібною балкою."
Франц Адольф не менш зацікавлено займався і вивченням
етнічного складу населення Буковини, зокрема німецької її частини. Статистичні
відомості про чисельність і місця проживання етнічних німців зустрічаються у
його роботах. "У німецькій історіографії проблемою поселення німців на
Буковині займалися німецькомовні історики: Франц Адольф Вікенгаузер, [та
ін]" - пише Олександр Огуй у дослідженні "Формування німецьких
колоній на Буковині у XVIII-XX століттях: соціально-економічні та мовні аспекти".Також про ці дослідження знаходимо у і книзі
Добржанський О., Масіян Н., Никирса М. "Нації та народності Буковини у фондах Державного архіву Чернівецької області (1775 - 1940)"
А в загальному робота в сфері Православного релігійного фонду спрямувала його до вивчення релігійних осередків Буковини і Галичини, і історії Молдови. Релігійним питанням Буковини присвячено праці" Гореча: до питання про історію міста Чернівці", дослідження Хрещатинського монастиря.
Проте відсутність спеціальних знань давалося часом взнаки. Не всі географічні назви мали правильний переклад, інколи дослідник припускався не досить вірних висновків щодо історичних подій. Проте він був першопроходцем.
Як особистість Франц Адольф, за свідченнями сучасників, був не вельми публічним. Йому притаманна стриманість, схильність до усамітнення. Мабуть, справа, якій він віддавав свій час, потребувала додаткового осмислення, аналізу, зосередженості і тиші. Був скромним та мовчазним. Проте, як зазначає Олександр Масан - він мав тонку, романтичну натуру, писав ліричні, сповнені непідробних почуттів поезії, присвячені дружині Марії, буковинській природі тощо.
Помер Франц Адольф Вікенгаузер 6 квітня 1891 р. в м. Чернівцях. Про це свідчить напис на надгробку.
Фрагмент сімейного пам'ятника Франца Адольфа та Марії Жозефіни
Фото Максима Козменка.
( Джерело https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/istorichna-rozvidka-istoriya-tretya-franc-adolf-vikengauzer-5973)
Хоча слід зазначити, що у різних джерелах присутнє різночитання стосовно біографії краєзнавця: зустрічаються дати смерті 8 квітня (дата поховання) і 6 червня. Так само є певні неточності у сучасних дослідників при посиланнях на попередні джерела.
Місто вдячно пошанувало пам'ять краєзнавця. Олександр Масан у своїй статті " Перший чернівецький історик" так пише: " Чернівчани ставились до заслуженого дослідника з великою пошаною. До останнього місця спочинку на Руському кладовищі 8 квітня 1891 р. його проводжала величава процесія з бургомістром А.Кохановським на чолі. Попереду несли прапор міста, декорований траурними стрічками.
Пізніше з боку ряду громадських товариств були висловлені пропозиції посмертно вшанувати Віккенгаузера наданням йому почесного громадянства Чернівців або присвоєнням його імені одній з вулиць." І така вулиця у Чернівцях була. Нині - вулиця В.Бєлінського.
Всім, хто зацікавився, майбутнім дослідникам може прислужитися наступна інформація:
Літературний спадок історика придбав виконавчий комітет Буковинського сейму. Нині він зберігається в Державному архіві Чернівецької області.
Хто прагне вивчати цей напрямок з історії краю і уникати неточностей пропоную перелік фондів архіву з книги
А в загальному робота в сфері Православного релігійного фонду спрямувала його до вивчення релігійних осередків Буковини і Галичини, і історії Молдови. Релігійним питанням Буковини присвячено праці" Гореча: до питання про історію міста Чернівці", дослідження Хрещатинського монастиря.
Проте відсутність спеціальних знань давалося часом взнаки. Не всі географічні назви мали правильний переклад, інколи дослідник припускався не досить вірних висновків щодо історичних подій. Проте він був першопроходцем.
Як особистість Франц Адольф, за свідченнями сучасників, був не вельми публічним. Йому притаманна стриманість, схильність до усамітнення. Мабуть, справа, якій він віддавав свій час, потребувала додаткового осмислення, аналізу, зосередженості і тиші. Був скромним та мовчазним. Проте, як зазначає Олександр Масан - він мав тонку, романтичну натуру, писав ліричні, сповнені непідробних почуттів поезії, присвячені дружині Марії, буковинській природі тощо.
Помер Франц Адольф Вікенгаузер 6 квітня 1891 р. в м. Чернівцях. Про це свідчить напис на надгробку.
Фрагмент сімейного пам'ятника Франца Адольфа та Марії Жозефіни
Фото Максима Козменка.
( Джерело https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/istorichna-rozvidka-istoriya-tretya-franc-adolf-vikengauzer-5973)
Хоча слід зазначити, що у різних джерелах присутнє різночитання стосовно біографії краєзнавця: зустрічаються дати смерті 8 квітня (дата поховання) і 6 червня. Так само є певні неточності у сучасних дослідників при посиланнях на попередні джерела.
Місто вдячно пошанувало пам'ять краєзнавця. Олександр Масан у своїй статті " Перший чернівецький історик" так пише: " Чернівчани ставились до заслуженого дослідника з великою пошаною. До останнього місця спочинку на Руському кладовищі 8 квітня 1891 р. його проводжала величава процесія з бургомістром А.Кохановським на чолі. Попереду несли прапор міста, декорований траурними стрічками.
Пізніше з боку ряду громадських товариств були висловлені пропозиції посмертно вшанувати Віккенгаузера наданням йому почесного громадянства Чернівців або присвоєнням його імені одній з вулиць." І така вулиця у Чернівцях була. Нині - вулиця В.Бєлінського.
Всім, хто зацікавився, майбутнім дослідникам може прислужитися наступна інформація:
Літературний спадок історика придбав виконавчий комітет Буковинського сейму. Нині він зберігається в Державному архіві Чернівецької області.
Хто прагне вивчати цей напрямок з історії краю і уникати неточностей пропоную перелік фондів архіву з книги
Фонд № 1024, 126 од. зб., 1428, 1483, 1521-1891.
Тут подано перелік документів, що зберігаються у архіві. Цікавою є і наявна ілюстрація , що характеризує дослідника.
Тут подано перелік документів, що зберігаються у архіві. Цікавою є і наявна ілюстрація , що характеризує дослідника.
Конспекти, записки Вікенгаузера по дослідженню літописів і хронік (не раніше 1850 - не пізніше 1862), історії Молдови та Буковини, (не раніше 1848 - не пізніше 1888), матеріали Вікенгаузера по вивченню палеографії, витяги та коментарі Вікенгаузера з історії населених пунктів Буковини: Садгори, Серету (1776-1838), фортеці Цецино, історії вірменів м. Сучави (1881-1891), історії найстаріших боярських родів Молдови (1860-1862), сервітутного права користування громад пасовиськами та лісовими ділянками. Опис меж маєтків православного релігійного фонду Буковини, перелік громад, які входили до православного релігійного фонду з зазначенням чисельності населення, розміру орних земель та пасовиськ, млинів (1836-1873), перелік та опис приміщень державних установ 26 Буковини, складений Вікенгаузером (1867), регламент православної церкви Буковини (1786) та коментарі Вікенгаузера до регламенту.
Листи Вікенгаузера. Адресати: Чернівецький міський магістрат, общинна рада м. Чернівці (1878). Листи про виявлення документів з історії м. Чернівців, звернення Вікенгаузера до всіх друзів історії м. Чернівці та Буковини, стосовно збору документів з історії міста.
Листи до Вікенгаузера. Кореспонденти: Президент академії наук м. Ясси Тіту Майореску з подякою Вікенгаузеру за надіслання наукової праці „Молда” (1863), листи старшого вчителя громади Іллішешти Ф. Декера з відомостями про громаду Драгоєшти (1891).
Матеріали про землеволодіння та землекористування, земельні конфлікти, встановлення меж сіл та маєтків, наявність природних багатств, документи з історії боярських родів та резешів, історії міст Буковини, православної церкви Буковини та Молдови, буковинських монастирів, історії православного релігійного фонду Буковини. Серед матеріалів про землеволодіння та землекористування варто виділити: грамоти молдавських воєвод Штефана чел Маре, Ієремія Мовіли, Василія Лупу, Михая Раковіца про встановлення прав власності на володіння населеними пунктами Шишківці, Бояни, Глибока, Багринівка, Валява (1453-1813), Григорія Іоана Калімаха, Григорія Александра Гіки про передачу у власність населених пунктів та права на збирання панщини, договори купівліпродажу частин населених пунктів, акти про встановлення прав власності витяги з кадастрових книг, акти про передачу земельних ділянок в рахунок погашення боргів. Серед матеріалів також акти про встановлення меж сіл та маєтків опис меж села Тереблеча, акти і витяги з документів про межі сіл Коментар, записки та палеографічні дослідження Франца Вікенгаузера 27 Витилівка, Багринівка, Щербинці, Ленківці та Ставчани. Серед матеріалів про історію православної церкви та монастирів варто виділити: регламент православної церкви Буковини від 29 квітня 1786 р., грамоти молдавських воєвод стосовно монастирів Сучавиця, Бобешти, Бербешти, Путна, Воронець, Іцкани, Ілішешти, Топорівці, Святий Іліє, Солка, монастиря „Великий Скит” в Галичині (1524-1858). https://cv.archives.gov.ua/pdf/nashi_vidannya/osob_fondy_i_kol.pdf
та наявні у відділі краєзнавства біографічні дослідження:
Енциклопедія історії України. Т.1 Бібліографічне посилання: Ісаєвич Я.Д. Вікенгаузер Франц Адольф // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.
Добржанський О. Видатний дослідник історії Буковини. (До 150-річчя від дня народження Р. Ф. Кайндля) // Питання історії України : зб. наук. праць. - Чернівці, 2016. - Т. 18.- с.126-133
Масан О. Перший чернівецький історик // Чернівці- 1991- 5 квіт. (№15)-с.5
Никирса М. Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ
Павлюк О. Буковина. Визначні постаті 1774-1918.-Чернівці: Золоті литаври- 2000 – с.124-126
Пам’ятаймо! Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2004 році – Чернівці: Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка-2003-с.147
В підготовці використано названі джерела та ряд електронних джерел:
Акатріні В. Огляд історико-краєзнавчої літератури Буковини (кінець XVІІІ – початок XX ст.) - (http://www.rusnauka.com/4_SND_2014/Istoria/1_158036.doc.htm)
Викенгаузер, Франц Адольф (https://amp.ru.google-info.cn/7700016/1/vikengauzer-frants-adolf.html)
Огуй О. Формування німецьких колоній на Буковині у XVIII-XX століттях: соціально-економічні та мовні аспекти
(http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2004/16/articles/19.pdf)
Салагор М. Як Австрія секуляризувала монастирське майно на Бууовині в 1774–1786 рр // Карпати: людина, етнос, цивілізація 2017–2018. – Вип. 7–8. (https://carpathiansjournal.pnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/76/2018/11/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0-%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80.pdf)
Старик В. Історія Чернівців: Передмістя, що стало центром міста. (http://buktolerance.com.ua/?p=2788)
Листи Вікенгаузера. Адресати: Чернівецький міський магістрат, общинна рада м. Чернівці (1878). Листи про виявлення документів з історії м. Чернівців, звернення Вікенгаузера до всіх друзів історії м. Чернівці та Буковини, стосовно збору документів з історії міста.
Листи до Вікенгаузера. Кореспонденти: Президент академії наук м. Ясси Тіту Майореску з подякою Вікенгаузеру за надіслання наукової праці „Молда” (1863), листи старшого вчителя громади Іллішешти Ф. Декера з відомостями про громаду Драгоєшти (1891).
Матеріали про землеволодіння та землекористування, земельні конфлікти, встановлення меж сіл та маєтків, наявність природних багатств, документи з історії боярських родів та резешів, історії міст Буковини, православної церкви Буковини та Молдови, буковинських монастирів, історії православного релігійного фонду Буковини. Серед матеріалів про землеволодіння та землекористування варто виділити: грамоти молдавських воєвод Штефана чел Маре, Ієремія Мовіли, Василія Лупу, Михая Раковіца про встановлення прав власності на володіння населеними пунктами Шишківці, Бояни, Глибока, Багринівка, Валява (1453-1813), Григорія Іоана Калімаха, Григорія Александра Гіки про передачу у власність населених пунктів та права на збирання панщини, договори купівліпродажу частин населених пунктів, акти про встановлення прав власності витяги з кадастрових книг, акти про передачу земельних ділянок в рахунок погашення боргів. Серед матеріалів також акти про встановлення меж сіл та маєтків опис меж села Тереблеча, акти і витяги з документів про межі сіл Коментар, записки та палеографічні дослідження Франца Вікенгаузера 27 Витилівка, Багринівка, Щербинці, Ленківці та Ставчани. Серед матеріалів про історію православної церкви та монастирів варто виділити: регламент православної церкви Буковини від 29 квітня 1786 р., грамоти молдавських воєвод стосовно монастирів Сучавиця, Бобешти, Бербешти, Путна, Воронець, Іцкани, Ілішешти, Топорівці, Святий Іліє, Солка, монастиря „Великий Скит” в Галичині (1524-1858). https://cv.archives.gov.ua/pdf/nashi_vidannya/osob_fondy_i_kol.pdf
та наявні у відділі краєзнавства біографічні дослідження:
Енциклопедія історії України. Т.1 Бібліографічне посилання: Ісаєвич Я.Д. Вікенгаузер Франц Адольф // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.
Добржанський О. Видатний дослідник історії Буковини. (До 150-річчя від дня народження Р. Ф. Кайндля) // Питання історії України : зб. наук. праць. - Чернівці, 2016. - Т. 18.- с.126-133
Масан О. Перший чернівецький історик // Чернівці- 1991- 5 квіт. (№15)-с.5
Никирса М. Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ
Павлюк О. Буковина. Визначні постаті 1774-1918.-Чернівці: Золоті литаври- 2000 – с.124-126
Пам’ятаймо! Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2004 році – Чернівці: Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка-2003-с.147
В підготовці використано названі джерела та ряд електронних джерел:
Акатріні В. Огляд історико-краєзнавчої літератури Буковини (кінець XVІІІ – початок XX ст.) - (http://www.rusnauka.com/4_SND_2014/Istoria/1_158036.doc.htm)
Викенгаузер, Франц Адольф (https://amp.ru.google-info.cn/7700016/1/vikengauzer-frants-adolf.html)
Огуй О. Формування німецьких колоній на Буковині у XVIII-XX століттях: соціально-економічні та мовні аспекти
(http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2004/16/articles/19.pdf)
Салагор М. Як Австрія секуляризувала монастирське майно на Бууовині в 1774–1786 рр // Карпати: людина, етнос, цивілізація 2017–2018. – Вип. 7–8. (https://carpathiansjournal.pnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/76/2018/11/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0-%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80.pdf)
Старик В. Історія Чернівців: Передмістя, що стало центром міста. (http://buktolerance.com.ua/?p=2788)
Немає коментарів:
Дописати коментар