Олекса Романець. Сторінки пам'яті

 

100 років виповнилося б 2 квітня Олексі Стратоновичу Романцю... Так хотілося, щоб Олекса Стратонович був почесним ювіляром, але... вже 15 років його душа перебуває у іншому вимірі. А тут, на землі, у місті, що пам'ятає його кроки у житті і науці залишилась матеріальна пам'ять у вигляді наукового доробку, великої бібліотеки, зібраної за життя, хранителем якої є наша бібліотека. І, звичайно, - духовної: у пам'яті, спогадах, вдячності .

 Сьогодні непросто  знайти нову інформацію про ювіляра. Але тепле, душевне, щире слово спогадів  актуальне і доречне завжди.  Адже його не забувають чернівчани- науковці, письменники, краєзнавці. Бо щороку з нагоди дат  життя обертаємо свій погляд до постаті, що, незаперечно, є великою. Великою своїм талантом жити мудро, творити  глибоко, фахово, відповідально.

 Часто до  фундаментальних напрацювань вченого ми звертаємося, навіть, не замислюючись, скільки знань, виважених аналітичних думок, копіткої дослідницької багатогодинної праці вкладено  у текст. Скажімо, чи багато з нас знає, що до видань УРЕ,  "Історії міст і сіл України" до тому по нашій області , книги, до якої дуже велике число звертань, також долучився Олекса Стратонович , як автор статей та редактор. Невеликий приклад, але красномовний, що свідчить і про рівень інтелекту, і рівень скромності. Бо не намагався бути "на  трибунах", але щоденною працею закладав підвалини інтелектуального потенціалу сучасників, працював на майбутнє. Звертаються науковці, краєзнавці, митці і до авторського доробку, і до зібраних у приватній бібліотеці видань, що сьогодні вже стали бібліографічно-рідкісними.

 Я не називатиму найвизначніші його роботи - про них: книги, окремі публікації  вже є відповідні дослідження;  про посади, займані впродовж життя, про зустрічі з Олексою Стратоновичем, та, навіть, про певні цікаві сторінки біографії - є і  в публікаціях  преси, та і в постах "Магії Буковини".                                   

            Згадаю один з них:                                      

                          ( http://magiabukoviny.blogspot.com/2016/09/blog-post_15.html

 І все ж варто  в день його сотого дня народження  підкреслити  вагомість постаті науковця. Цей ювілей позначений, як визначна подія у Календарях знаменних дат, інших документах далеко поза межами Буковини  від західного до східного кордонів країни. Для прикладу: Ужгородська обласна бібліотека  ( http://www.biblioteka.uz.ua/content/files/2020); Запорізька школа  (: http://school19.zp.ua/literaturni-ta-mystetski-daty-2021-roku/); Харківський технічний  ліцей (http://lyceum173.edu.kh.ua/biblioteka/kalendar_pamyatnih_dat_i_podij/) та ін.

Без надмірного пафосу  хочеться  звернутися до  теплих щирих спогадів авторитетних чернівчан. Негучні прості  слова, сказані від душі і з великою повагою, слова, яким віриш. Адже серед них є і учні, і колеги Олекси Стратоновича, люди, що мали можливість особисто з ним  спілкуватися.  Найперше, хочеться звернутися до вдячних спогадів  Михайла Григоровича Івасюка, чиє ім'я носить наша бібліотека. Адже саме завдяки Олексі Стратоновичу у житті родини  майбутнього письменника відбулися доленосні зміни.

" Весна 1964 року була щедра на радісні події й зміни, які благотворно відбилися не лише на нас із дружиною, а й на наших дітях, зокрема на Володі. Перша з тих подій — це звичайна зустріч з викладачем кафедри української літератури Чернівецького університету Олексою Стратоновичем Романцем на республіканському семінарі товариства «Знання». Ми, представники Буковини, жили разом в одній кімнаті готелю «Україна». У вільний від семінарських засідань час проводили нескінченні розмови про класичну й сучасну літературу, про Лесю Українку, С. Єсеніна та М. Емінеску, яких вважаємо світочами нашої цивілізації. Ремствували на перекладачів, які не зуміли передати всі тонкощі поезії М. Емінеску, окраси світової літератури....Ті незабутні вечори приємних розмов залишили в мені, крім інтелектуальної насолоди й радості спілкування з ученим-ерудитом і яскравою особистістю..."

  Надії Денисівни Бабич

"  Я багато чим завдячую Олексі Стратоновичу …Я мала велике щастя мешкати з Олексою Стратоновичем в одному під’їзді будинку Це великий вчений, ходяча енциклопедія! Не було такого питання, про яке не можна було б довідатися в Олекси Стратоновича. З будь-якої галузі знань і взагалі з інтелектуальних надбань людства. Я кажу без найменшої гіперболи, що це була дивовижна людина...  Таких людей я більше не зустрічала…"

Богдана Івановича Мельничука 

" Знав Олексу від першого курсу: я вступив на філологічний факультет 1954 року, а Олекса тоді вже працював... Він прожив тяжке життя, але водночас дуже цікаве, змістовне, надзвичайно корисне для громади, не тільки Чернівців, України, але і наших сусідів. Олекса Романець – видатний знавець україно-молдавсько-румунських фольклорних літературних зв’язків. У ньому поєдналося знання цих культур з блискучим знанням літератур, мов, народної творчості, адже батько його був українцем, а мати молдаванкою... У філологічній науці дуже важко зробити якісь відкриття: Олекса ж встановив час написання пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш…», ґрунтовно довів, що збірник «Запорожская старовина» не є «фальсифікатом» тощо…"

Ігоря Григоровича БуркутаКоли був зовсім молодим викладачем, мені поталанило кілька років попрацювати з Олексою Стратоновичем в одному кабінеті. І я побачив, як працюють справжні науковці. До того я й не уявляв, що стільки можна працювати, стільки знати! В педагогіці є один ефективний метод – власний приклад. Приклад Романця дозволив нам, молодим науковцям, стати тим, ким ми врешті-решт стали.

Чесні і різні спогади про науковця, про  людину. Але всі - надзвичайно вдячні. 

 І ще згадаю один, на мій погляд, досить виразний. При відкритті меморіальної дошки на будинку, де 10 років мешкав Почесний громадянин Чернівців.

Володимир Старик, Голова громадської  організації "Український народний дім в Чернівцях" промовив:    " Насправді у нас був один краєзнавець – це Олекса Романець."

 Враховуючи  саме цю грань наукового таланту вченого, обласна краєзнавча премія носить ім'я Олекси Романця. Заснована у 2010 році вона щороку вручається за розвиток краєзнавства та збереження культурної спадщини Буковини. Приємно, що саме у відділі краєзнавства працює 3 лауреати цієї престижної премії. А це означає, що робота з популяризації краєзнавчої літератури,  діяльності Олекси Стратоновича та його бібліотеки продовжується..

.