«Поезія – прекрасна мудрість і їй достатньо самого слова» - вважає Микола Свиридович. У цьому погляді - глибинне занурення до історії, власний досвід, філософське осмислення сьогодення.
"За перо беруться мільйони. Ця закономірність багато про
що говорить. Кожен, хто береться за перо, перевтілює себе з самого початку в
ту творчу особу, яка йому найбільше імпонує» (М. Рачук). А Миколі Рачуку, особисто, притаманний високий ідеалізм, бо без нього, як він
вважає, немислимо розпочинати будь-яку
творчу роботу та екзистенціалізм, якщо його визначати, як свободу відповідальності за свій вибір.
Доля посилала Миколі Свиридовичу надто важкі випробування, але не зламала, лиш загартувала волю, навчила триматися за правду. За сміливість висловлювати власні думки розплачувався оточенням сексотів, атмосферою брехні, ідеологічного тиску та, навіть, замахів на життя. Не виступаючи відкрито проти режиму, але водночас не прославляючи його, вважався неблагодійним та був відрахованим з університету. Так само, режим не відкрито карав, просто надовго відлучав від літературного процесу.
Перетин шляхів з В. Симоненком, І. Світличним, М. Коцюбинською та іншими шестидесятниками стали визначальними у житті і творчості Миколи Свиридовича. Вони сприяли формуванню основного критерію - «Віра»: «Цього скарбу ще ніхто ні в кого не забрав (а він чи не найдорожчий). Я справді вірю у геніїв свого народу» (М. Рачук).
Про свого вчителя В. Симоненка Микола Рачук розповідає у "Симоненкових уроках" (ж-л "Сучасність" 2003 р.)
Справжнім літературним натхненником для молодого автора став Василь Симоненко. За його підтримки перші вірші Миколи Рачука були надруковані у черкаській пресі, журналі «Дніпро». А Іван Світличний, якого тогочасні молоді літератори вважали критиком першої величини, порадив М. Рачуку подавати до друку у видавництво «Рад. письменник» свою першу збірку «Верблюди». Та вона не побачила світу. Наступна, видрукувана аж через 13 років, у 1980 році (а автору на тоді вже виповнилося 39 літ) теж не стала святковою подією для автора: над нею нещадно попрацювала редактура з огляду на час. «Вишневий промінь» - навіть назва не була авторською. За авторським задумом книга мала би називатися "Знак чорнозему". "Книжка була, але книжки й не було" - така реакція автора на своє перше дітище більш, ніж красномовне.
Так і надалі шлях Миколи Свиридовича в літературі не був легким. Іван Світличний залучив Миколу Рачука і до перекладацької діяльності. Переклади з білоруської ввійшли до Антології білоруської поезії, а вдячні білоруси з часом здійснили переклад поеми "За скляною Брамою» Миколи Свиридовича та опублікували в журналі «Маладасць».
Цікавим є факт переселення Миколи Свиридовича на Буковину. Після відрахування з Київського університету, Микола Рачук був зайнятий в археологічній експедиції в числі однодумців, працював і геодезистом, проживаючи в різних регіонах України - від степової зони до Карпат. А 1969 р. завітав до самодіяльного художника Петра Червенюка* на кілька днів у Чернівці. Відтоді тут і проживає. За ці роки багато професій довелося освоїти. Але поезія – це стан душі, найперше.
"Як ратиці вола - мої слова:
Щосили опираюсь ними, -
Зорати треба шмат ції землі..."
(М. Рачук)
Осягнути глибину і багатство творчого надбання поета допоможуть інтерв'ю, дані Миколою Свиридовичем Степану Сапеляку "Доля моєї родини, як і доля всієї України, була моторошною", Тарасу Пастуху "Поезія - це прекрасна мудрість" та опубліковані у Всеукраїнських журналах, ряд розмов з місцевими журналістами.
Але найповніше розуміння внутрішнього світу поета, безсумнівно приходить через знайомтво з його творчим доробком.
1985 1990
1991
Від 2000 року книги М. Рачука почати друкуватися у чернівецьких видавництвах .
2000
2001
2009
Ця збірка - концентрація генетичної пам'яті. Голодомор безжалісним катком прокотився долями родини автора і наклав відповідний відбиток на долю нащадків.
"... І справді мій дід не був куркулем,
не мав наймитів, сам орав і сіяв,
Як з братом у плузі, ходив з конем,
Ниву свою, як дитя леліяв..."
А чим же це може зашкодити режиму, який запустив маховик формування раба? Відповідь у подальших рядках:
"Це ті, що народять нових мазеп,
Петлюр, грушевських, махнів, шевченків..."
2019
Микола Рачук плідно працює не лише в жанрі поезії. Його професійні аналітичні літературознавчі публікації - це довершений літературний жанр. Перебуваючи у цьому особливому світі, Микола Рачук цікавиться сучасним літературним оточенням. Внаслідок у літературній царині відкрив і маловідомого поета з Вижниці Аніфатія Свиридюка. Широкому загалу буквально подарували разом з Катериною Міщенко та Інгою Кейван збірку поезій "Перетин яблука". Опубліковані статті про колег по цеху та їх твори Василя Симоненка, Миколу Вінграновського, Степана Сапеляка, Григорія Тименка, Бориса Бунчука, Інги Кейван.
Творчість Миколи Рачука - не легка, а багатовимірна і за визначенням Петра Рихла, навіть, дещо герметична. Вона потребує потужної інтелектуальної праці. І помічниками у зануренні до змісту, форм, жанрів стануть публікації буковинських науковців, літераторів, журналістів Петра Рихла, Інги Кейван, Мирослава Лазарука, написані в різні періоди і з різних нагод. Це і вихід нових книг, і вручення літературних премій.
2008 року Микола Свиридович удостоєний звання лауреата літературної премії "Князь роси" імені Тараса Мельничука за високу художню майстерність, поетичні й дослідницькі публікації.
2009 рік приніс Майстрові Слова звання лауреата обласної літературної премії імені Дмитра Загула.
Плідно і відповідально працював Микола Свиридович в якості голови робочої групи обласної редколегії "Зводу пам'яток історії та культури" та заступника голови регіональної організації Товариства охорони пам'яток історії та культури.
Літературна критика не надто щедра на вивчення творчого доробку нашого сучасника, потужного поета. Я впевнена - творчість Миколи Рачука достойна вивчення, принаймні, у Вишах. А сам Микола Свиридович достатньо реально оцінює сучасні літературні процеси: "Шевченківська премія видається в черговому порядку, книговидання на узбіччі - для вжитку родичів, найближчих друзів. Тиражі не витримують жодної критики". І це правда. Сьогодні і обласна письменницька організація не може похвалитися відкриттям нових імен та сприянням книговиданню.
Але попри всі негаразди, ми зичимо ювіляру здоров'я, творчого довголіття, читацького пошанівку, прихильності Муз!
--------------------------------------------------------
*П.Червенюк https://www.blogger.com/u/1/blog/post/edit/681657486719294069/8512066519979691312
Немає коментарів:
Дописати коментар