Квест? Зовсім ні. Виявляється, що лиш варто розпочати певну тему і вона вже володіє тобою, і ти дошукуєшся чогось більшого, намагаєшся віднайти нові пазли. От і мені трапилися певні відомості про графа Логофетті, не дочекавшися новин від знавців історії краю. Ділюся.
Готуючи наступну публікацію про Шанці, намагалася знайти в книзі Георгія Боти "Чорнівка - сторінки минулих літ" спільну історію або хоч невеличкий перстеньочок, який би мав закотитися з Чорнівського городища, бо межі населених пунктів з часом або стираються, або зливаються. І.... ось тут відкривається цікава сторінка про цього загадкового графа. Спражній експресивний вихідець Півдня...
Правда тут дещо інша транскрипція імені, але це цілком закономірно. " Жякомо Логотеті живе у свого земляка Леона Імбаулта в с. Ширівці, яке розташоване між Садгорою та Чорнівкою. Він одружується з єдиною донькою Л. Імбаулта. Сім'я мала 6 дітей, але Катаріна за 10 років помирає (1785 р.) Її батько теж на той час 5 років, як відійшов у вічність, а мати не в спромозі управляти маєтком дарує його зятеві. Вочевидь, тоді ж Ж.Логотеті приймає у спадщину і маєток
Л. Імбаулта у Чернівцях, який Леон звів біля церкви Святої Параскеви. (Згодом його викупить Доксакій Гурмузакі.
І аж тепер знов виникає додаткове запитання. Де був цей будинок? Різні джерела дають посилання на нинішню будівлю по вул. Головній, 15. На боковій стіні, що виходить на вул.
І аж тепер знов виникає додаткове запитання. Де був цей будинок? Різні джерела дають посилання на нинішню будівлю по вул. Головній, 15. На боковій стіні, що виходить на вул.
К. Мікулі меморіальна дошка теж вказує на це.
Але сучасний вигляд будинку і порівняння з старовинними фотографіями, а також авторитетна думка архівістів доводить, що це будівля тогочасного готелю "Лемберг" і аж ніяк не житловий маєток.
Драгош Олару багаторічний співробітник Держархіву Чернівецької області, до авторитетної думки якого ми прислухаємося, запевняє, що будинок Імбаулта- Логотеті- Гурмузакі зруйновано. І залишився він або на тогочасних планах міста, або у зображенні на полотні художника Франца Кнаппа.
( До речі, ілюстративне фото у минулій публікації з площі Святої Марії - теж належить пензлю Ф. Кнаппа)
А Жакомо тим часом від 1785 р. стає повноцінним володарем Ширівців. І розпочинає управляти за своїм розумінням - забороняє проїзд дорогою, що вела до Ширівців..
"На той час теперішньої дороги на Садгору не існувало, а була дорога через ліс на "воротя" Ширівців і звідти на Садгору" (Бота Г. "Чорнівка-..."). Ситуація дійшла до судового вирішення. Для цього Костянтин Гурмузакі, власник Чорнівки пише скаргу, у якій просить, щоб граф Логотеті "відмовився від цієї непристойної справи і щоб дорога була відкритою, як було з давніх-давен". А от чим закінчилася справа і які тоді траплялися в судах перипетії - раджу звернутися до книги. Цікаво. Сучасні засідання нашого парламенту, мабуть, таки мають тяглість традицій.
Додам лиш одне - "... Доксакі Гурмузакі, син Константина Гурмузакі будує широку нову дорогу з Чорнівки до с.Шанці, обминаючи Ширівці, з обох боків дороги садить липу та каштани".
( Фото ілюстративне)
Сучасна історія Слобідки теж цікава своїми постатями .
Петро Червенюк: "Мої предки одними з перших оселилися в Садгорі ще 1772 року. Нещодавно я звернувся до державного обласного архіву, щоби видали довідку про мій родовід. Там сказали, що це буде коштувати 300 гривень. Але я заплачу, тільки щоби зібрати докупи всіх своїх родичів."( https://molbuk.ua/4187-meshkanc-shancv-ne-zljakalisja-susdstva.html 22-11-2007)
У попередній публікації ми прогулювалися вулицею Квітковського. Там, навпроти бувшого панського маєтку багато років "вбирала очі" заквітчана садиба. Проживав тут до 2010 року Заслужений майстер народної творчості Червенюк Петро Різьбяр по дереву, живописець і.. квітникар. Все прекрасне, що вабило його творчу душу знайшло відображення у його роботах. Більше 3000 робіт створив майстер. А вабила багатюща Буковинська природа - від Дністра до Карпат. І ці мотиви прозвучали у живописних полотнах: від "На Черемоші", "Скеля", "Осінь у горах" до "На Дністровім узбережжі", "Дністровий камінь". А що квіти були його пристрастю - токрасномовно говорять і картини ( "Квіти літа", "Жоржини", "Волошки", "Маки", "Троянди у вазі") і сад господаря за його життя.
Мріяв про створення музею у Садгорі, та створив картинну галерею ...у власному домі.
Драгош Олару багаторічний співробітник Держархіву Чернівецької області, до авторитетної думки якого ми прислухаємося, запевняє, що будинок Імбаулта- Логотеті- Гурмузакі зруйновано. І залишився він або на тогочасних планах міста, або у зображенні на полотні художника Франца Кнаппа.
( До речі, ілюстративне фото у минулій публікації з площі Святої Марії - теж належить пензлю Ф. Кнаппа)
А Жакомо тим часом від 1785 р. стає повноцінним володарем Ширівців. І розпочинає управляти за своїм розумінням - забороняє проїзд дорогою, що вела до Ширівців..
"На той час теперішньої дороги на Садгору не існувало, а була дорога через ліс на "воротя" Ширівців і звідти на Садгору" (Бота Г. "Чорнівка-..."). Ситуація дійшла до судового вирішення. Для цього Костянтин Гурмузакі, власник Чорнівки пише скаргу, у якій просить, щоб граф Логотеті "відмовився від цієї непристойної справи і щоб дорога була відкритою, як було з давніх-давен". А от чим закінчилася справа і які тоді траплялися в судах перипетії - раджу звернутися до книги. Цікаво. Сучасні засідання нашого парламенту, мабуть, таки мають тяглість традицій.
Додам лиш одне - "... Доксакі Гурмузакі, син Константина Гурмузакі будує широку нову дорогу з Чорнівки до с.Шанці, обминаючи Ширівці, з обох боків дороги садить липу та каштани".
( Фото ілюстративне)Сучасна історія Слобідки теж цікава своїми постатями .
Петро Червенюк: "Мої предки одними з перших оселилися в Садгорі ще 1772 року. Нещодавно я звернувся до державного обласного архіву, щоби видали довідку про мій родовід. Там сказали, що це буде коштувати 300 гривень. Але я заплачу, тільки щоби зібрати докупи всіх своїх родичів."( https://molbuk.ua/4187-meshkanc-shancv-ne-zljakalisja-susdstva.html 22-11-2007)
У попередній публікації ми прогулювалися вулицею Квітковського. Там, навпроти бувшого панського маєтку багато років "вбирала очі" заквітчана садиба. Проживав тут до 2010 року Заслужений майстер народної творчості Червенюк Петро Різьбяр по дереву, живописець і.. квітникар. Все прекрасне, що вабило його творчу душу знайшло відображення у його роботах. Більше 3000 робіт створив майстер. А вабила багатюща Буковинська природа - від Дністра до Карпат. І ці мотиви прозвучали у живописних полотнах: від "На Черемоші", "Скеля", "Осінь у горах" до "На Дністровім узбережжі", "Дністровий камінь". А що квіти були його пристрастю - токрасномовно говорять і картини ( "Квіти літа", "Жоржини", "Волошки", "Маки", "Троянди у вазі") і сад господаря за його життя.
Мріяв про створення музею у Садгорі, та створив картинну галерею ...у власному домі.
А яскравих кольорів його палітрі додавали власноруч виплекані квіткові багатства на подвір'ї. Кохався і в трояндах, що буквально допомогли хату звести і всеможливі кольори крокусів, що милували око садгірчан на подвір'ї майстра.Про цю пристрасть писали і журналісти.Бо таке захоплення у чоловіка дійсно цікаве і почалося давно від червоних крокусів Грузії до жовтих квітів Латвії.
Про Петра Івановича кожен, кому цікава доля митця, може дізнатися більше, завітавши до краєзнавчого відділу. Охоче поділимося публікаціями, що є у нашому фонді.
Про Петра Івановича кожен, кому цікава доля митця, може дізнатися більше, завітавши до краєзнавчого відділу. Охоче поділимося публікаціями, що є у нашому фонді.
Немає коментарів:
Дописати коментар