Чернівці-передмістя : Садгора - Слобідка

Садгора. Місто у місті. Достойне уваги чернівчан  на рівні скарбниці нашої спільної історії. Ще далеко не остаточно вивчена ії надзвичайно цікава сторінка. До сьогодні різні джерела по-різному оперують датами, фактами, іменами.   За дослідженнями авторитетного науковця Сергія Пивоварова , Садгора заснована  1771 року і цьогоріч  відзначить  свій 250 -річний ювілей. При першій згадці про цей великий район Чернівців найперше спливають з далекої історії імена баронів  Гатенберга, Мустяци, рабина Ісраеля Фрідмана.  Садгора відома й іменами митців- письменників  Остапа Вільшини,Івана Синюка, Дениса Квітковського, Софії Майданської,  Юлії Косівчук, Романа Жахіва (Віктора Сердульця), скульптора  Володимира Гамаля. Тут народилася художниця Августа Кохановська і музикант світового рівня Йосип Ельгісер. Та про це ми поговоримо наступним разом. Їх книги і про них є друковані матеріали у відділі краєзнавства  нашої бібліотеки. 

    А сьогодні  запрошую до маршруту окремими Садгірськими мікрорайонами та кутами. Садгора ними багата : Ленківці,  Рогізна, Денисівка, Стара і Нова Жучка, Моші ( попередник Н.Жучки), Баронівка, Слобідка, Шанці.                                                                                                        От останні менш відомі, тим і цікаві. Раніше ці околиці належали до села Долішні Шерівці.   Власне, як і інші згадані , були окремими селами на околиці Садгори.

  І все ж таки, хоч невеликими штрихами, доторкнуся до цікавих об'єктів центру Садгори, бо обминути їх неможливо, мандруючи вулицею Івана Підкови. Та й не варто.  Це  привабливі для краєзнавців і туристів місця.  

Тут був маєток власників Садгори, баронів Мустяц. 

Варто б докладніше про них, але ... нехай це буде предметом розвідок недалекого майбутнього. А тим часом пошлемося на  публікацію "Палац і сад баронів Мустяц" http://heritage-ua-ro.org/objects_view.php?id=CV91) : "  Пам’ять про баронів Мустяц (прізвище – зрумунізований варіант турецького імені Мустафа) збереглася у місцевій мікротопонімії – у назвах кута Баронівка та урочища Баронів Сад. (сад наполовину був засаджений екзотичними рослинами і у ньому в наш час розташовувався геріатричний пансіонат).

 Відомо, що саме барон Мустяца  домігся присвоєння  Садгорі статусу торговельного містечка. А ще :"Родинне помістя-палац баронської родини Теодора фон Мустяци, творило до 1842 року головний осередок світського життя" (Штрихи до портрету міста Садаґура//https://chas.cv.ua/ukrnet/44349-shtrihi-do-portretu-msta-sadaura.html). Щоправда, жоден із садгірських старожилів достеменно не пам’ятає – про котрого, власне, барона йдеться. Одні кажуть: німецького, інші – румунського, а ще треті – що про циганського". ( джерело фото - https://shpalta.media/2020/06/30/vid-sanatoriyu-do-reabilitacijnogo-centru-yak-zminyat-robotu-kolishno%D1%96-zdravnici-sadgora-ta-kogo-tam-prijmatimut/)

Приміщення до минулого року використовувалося,  як обласний дитячий протитуберкульозний санаторій. Але все тече, все змінюється. Минулоріч цей санаторій закрито. Натомість нещодавно тут  відкрито Центр соціально-психологічної допомоги. 

Тут же,  на  вул. Івана Підкови, 11 до 1996 р. була Гідрологічна пам'ятка природи «Садгірська мінеральна», яка займала площу 0,3 га та розміщувалася в м. Чернівцях, на околиці сокоекстрактного заводу. 

А по вул. Квітковського знаходиться одна з п’ятьох, збережених в сучасних Чернівцях, дерев’яних церков – Свято-Спиридонівська. Церква є пам’яткою архітектури місцевого значення, побудована у 1715 році і є прикладом традиційного для Буковини безкупольного дерев’яного храму так званого «хатнього» типу. Цікава її історія.

Це перша Успенська церква (1715), що знаходилася на пагорбі біля Турецької криниці. 

У 1779 році церкву розібрали та перевезли до Долішніх Шерівців (нині Садгора), де освятили на честь святого Спиридона. Збережено і старовинну, "рідну"  дзвіницю. Мешканці переказують легенду,  яка оповідає, як під час однієї з повеней, вода принесла незвичний подарунок: церковний вівтар.

Біля церкви похований граф Логофетті, чиїм коштом церкву перевезли й відновили. ( https://gr-czernowitz.livejournal.com/3162530.html)

 Запрошую знавців доповнити інформацію про графа Логофетті.

  Хочеться принагідно додати, бодай кілька слів про постать, чиє ім'я носить вулиця.

 Денис Квітковський. Народився 22 травня 1909 року на Буковині, в селі Горішні Шерівці , закінчив народну школу в м. Садгора, українську гімназію у Чернівцях (1929) ,   

 співавтор популярного у дослідників історії краю  видання "Буковина. Її минуле і сучасне".

Ну, і  завівши мову про книгу, запрошую  не оминути увагою і Садгірську  бібліотеку. 

Там, за дверима із збереженими  кришталевими вставками ви відчуєте не лише магію книжкового світу, а й зможете в уяві поринути у світ минулого століття. Адже це дім відомого на всю Садгору  нотаріуса Г. Долінського. 

 Далі прямуємо до Слобідки. І хоча у сучасній Садгорі дещо стерлася чіткість у межуванні бувших околиць, все ж спробуємо.  Свою назву ця частина Садгори  отримала від характеру складу населення. Тут, трохи на віддаленні від центру  від 1772 року селилися ремісники найрізноманітнішого фаху - від робітничих, найнеобхідніших для повноцінного життя, до обслуговування побутових потреб мешканців. І вулиці називалися відповідно. 

Цитую одне із єврейський інформаційних джерел (https://www.jewishgen.org/yizkor/pinkas_romania/rom2_00469.html) : "були вулиці, на яких знаходилися певні типи майстрів. Наприклад, була вулиця перукарів і вулиця банщиків. Власники возів, ковалі та лудильники розташовувалися в особливому кварталі, недалеко від особняка господаря маєтку барона Мустаца. На цих вулицях також було три синагоги. «Гільдія власників вагонів» перебувала в будівлі «Поалей Ціон» [Робітники Сіону] в вищезгаданому кварталі" . Хоча існує і інша версія заселення цього кута. Сюди, ще в заліснену зону,  втікали від рабства  та неволі свободолюбиві люди. Вони й освоїли ці землі- звільнили від лісів, обробляли грунти, займалися мисливством та  рибальством, тобто, вели слобідське натуральне господарство. 

  А окрім вже вищезгаданих заможних жителів містечка, на Слобідці проживала родина Штромарів, у яких працювали місцеві мешканці. Про це достеменно знає і ділиться інформацією Юрій Бурега. Уродженець Садгори, родинні зв'язки  якого на сьогодні охоплюють біля 1000 садгірчан. А бабуся Юрія Івановича у свій час працювала у пана, і тому її розповіді - незаперечна інформація і поштовх до грунтовного вивчення історії своєї батьківщини. У маєтку власники змінювалися впродовж 4-5 поколінь. А остання, незаміжня молода  пані під час румунського правління виїхала до Румунії, на історичну батьківщину предків. Більше претендентів на власність не було. Тому в приміщенні, на Квітковського, 2 в різні часи роташовувалися школа, медичний профілакторій, а останнім власником став  навчальний міліцейський заклад. А туристів і  природолюбів привабить парк бувшого маєтку Штромарів з екзотичними  деревами, які й донині прикрашають парк. Серед них - і тюльпанове дерево.

Цікаво на завершення про майновий статус. Землі Садгори історично продавалися: спочатку її викупив  Петро-Миколай барон  Гартенберг- Садогурський  (Петер Ніколаус Нойгарт), виходець з Данії, потім придбав у свою власність Теодор Мустяца. А частину Слобідки  виграли у карти у пана Горішніх Шерівців. 

Отже, наша історія дарує нам надзвичайно цікаві фрагменти.  Читаймо і мандруймо  сторінками і в реалі. Наша Буковина створена для цього. Вона - магніт для справжнього туриста.

У підготовці публікації використані фото  з друкованих джерел, архіву Edward Turkiewicz (Едвард Туркевич), медіакомпанії "Шпальта",особисті фото Тетяни Стрільчик.

,