Поезія, як і весна буває різною: то грайливо-сонячною, то реалістично-вітряною, то ліричною, то філософською. І у цьому її цінність, бо завжди її прагнеш. Поезія, як і весна завжди окрилює.
Березнева зустріч у "Дебюті" відбулася наступного дня після Всесвітнього Дня поезії передбачувано - ми хотіли продовжити свято Слова. Не обмежувалися цього разу лише новими, неоприлюдненими віршами, а згадували ті, якими хотілося поділитися. Звучала, навіть улюблена поезія відомих поетів. Раїса Рязанова звернулася до творчості Ліни Костенко, зачитавши її "Долю". А поезію самої Р. Рязанової, перекладену Олександрою Онуфраш на українську мову прочитала Олена Дика.
Сама ж авторка віршем "Хто я? І в чому моя сила", написаним 8 березня, у свято жінок, розкрила всю палітру сутності жінки - коханої, мами, доньки, силу її і слабкість, у якій, все-таки ховається сила... "Босоніж іду", "Не можу залишатись осторонь"- як завжди були вишуканими, гармонійними і, головне, щирими.
Різною за темами, але, як завжди високо-художньою і довершеною поезією ділилася Валентина Мацерук. Звісно, що війна ні на мить не полишає наших думок і доль. Особливо резонує в творчих душах. І поезія сканує кожен порух думки. То ж "Переглядаючи воєнні пейзажі", "Понеділок. Сирена... Весна..." - це закономірна реакція на "знов ракетою - у весну". Та все ж, завершуючи свій виступ, змінила тему на більш ліричні "Фантазії у ритмі вальсу", та "кружляла у вальсі", а-капельно наспівуючи.
Марина Провоторова, поетеса із Сєвєродонецька, яка на даний час проживає у Чернівцях, свою поезію присвятила найдорожчому - своїм дітям. "Мій синку", "Моїй донечці"- також через призму війни, яку вони відчули безпосередньо. А ще, помітно, що нашим поетам в "Дебюті" дуже близька тема кави. Бо у кожного є, пов'язана з цим чаклунством, поезія. Звучав рядок у попередньому вірші В. Мацерук, а продовжила іі Марина віршем "З присмаком кави". Здається, поезія й насправді дуже часто асоціюється з тонкощами смаків і міцністю кави.
Окрім усього, Купол знову проявився у збігу обставин. Саме у день поезії кілька років тому Ольга Васкан дебютувала в нашому клубі. А цього разу ми "пройшлися різними поетичними доріжками" авторки. Весна, як справжня жінка, любить прикрашати себе різнобарв'ям квітів. Так само яскраве намисто "різнобарвних" поезій запропонувала Ольга, ніби натякаючи своїм минулорічним віршем "І таке, і сяке" на різноманітність стилів, у яких творить, запевняючи : "Для мене кожен вірш- моя дитина", а "Мої болі і жалі" відправляє разом з іншими негараздами- "Іди, бідо, іди".
А цього року дебютантом у "Дебюті" в День поезії став В'ячеслав Сарафінчан. І це не "заготовка", так склалися зорі. Ну хіба ж не Купол? Приємно, що естафету приймає молодь. Відповідно і тематика віршів - роздуми про актуальне для свого віку:"Одним духом я починаю своє життя", "Самотній вечір", " Кругом така тиша...", хоча реалії сьогодення нікого не залишають байдужим. В'ячеслав також приділяє цій темі свої рядки "Ятрітимуть московські думи".
Цікавим методом відчувати, вивчати, сприймати поезію, особливо перекладену з інших мов, захопив Сергій Воронцов. Його особиста здатність "дійти до суті", тобто до точності перекладу, його максимальної відповідності відтворення до оригіналу, того цінного унісону думок автора і перекладача, здатність по-різному термінологічно тлумачити, смакуючи синонімічний ряд неабияк зацікавило нас. Слухали переклади поезій Пауля Целана і Рози Ауслендер, вже раніше перекладені з німецької мови іншими літераторами, а в Сергієвому перекладі вони зазвучали інакше, набуваючи оригінального змісту. Як, наприклад замість знайомого "Місто на схилах у сукні зеленій" можна читати, як "Місто танцює на схилах у зеленому криноліні", взявши до уваги, що слово "die Stadt" ( місто) жіночого роду (Р.Ауслендер). Познайомилися і з твором грецького поета Костантиноса Кавафіса "Місто" : Ти сказав, що поїдеш до іншого моря..." у перекладі Сергія. І з його ж перекладом на російську- перегукуванням поезій Богдана Ігоря Антонича.
Прозаїків "Дебюту" ми також не обійшли увагою. Вони зачитали свої оповідання і новели. Ігор Померанський у саркастичному оповіданні "Правдива історія про те, як Петро Петрович на спецоперації побував, і що з того вийшло" описав справжні риси багатьох "визволителів" .
Софія Березіна новелою "Замальовки з відпочинку на Закарпатті" загострила увагу на важливості правильного виховання дітей і цінностях взаємин подружнього життя. Жодна службова кар'єра не варта сльозинки дитини- такий лейтмотив прослуханого тексту.
В іншому ракурсі - діти війни- підхопив тему дитинства Сергій Гакман, який щойно повернувся з Румунії, де представляв цю тему у спільному проекті. Продемонстрував видання, що вийшло з друку - фотоальбом з світлинами тих жахливих поранень, яких зазнали українські діти, бо загроза життю дітей в умовах війни- це невимовна трагедія і найогидніший, найцинічніший злочин, який лише існує. Це вбивство нашого майбутнього. Невеликий за обсягом альбом, але переповнений жахливою правдою про справжній геноцид, який ще належить визнати Гаагським судом.
А за період від попереднього засідання "Дебюту" оповідання "Дід Флоря" вже переклала на українську мову відома буковинка, талановита Паша Нєчаєва. І за нашим проханням Сергій зачитав фрагмент українською. До речі він, уривок, саме про науку діда Флорі: головне на війні залишатися людиною.
В обговоренні з постійними відвідувачами "Дебюту" отримали схвальні відгуки і позитивні враження. Це надихає. А ми сподіваємося, що зовсім скоро зможемо знову зустрічатися більш широким колом, на відкритих майданчиках.
Фото Безпальченка В., Рязанової Р., Серебріян О.
Немає коментарів:
Дописати коментар