Наша зустріч відбулася, незважаючи на вранішню тривалу повітряну тривогу. Бо бажання перемоги сьогодні - найпотужніше і найбільш енергетично сильне. Напередодні трагічної річниці в нашому житті і творчість була, здебільшого пронизана відчуттями реалій війни, сподіваннями, вірою у перемогу. Як це прозвучало у пісні В.Кавєріна (зараз у Норвегії) на слова Власти Власенко "Не плач...... І ти вже не можеш, а треба могти", хоча справедливості заради - текст не про війну. Однак настанова "треба могти"- актуальна на всі часи. Сьогодні символи набувають іншого значення. І "Треба могти" вже подумки римується з "Треба перемогти"! 
Недавні дні пам'яті Майдану і вшанування героїв Небесної Сотні прозвучали у поезії Ольги Васкан : "Пам'яті Небесної Сотні", а звільненому з 9-ти місячного полону односельцю М.Касперському присвята - "Повертайся живим".
Вірою у перемогу сповнений вірш і Раїси Рязанової,
який ми прослухали у авторському виконанні і в перекладі Валентини Мацерук , прочитаний Оленою Дикою :
...Лід іще не змерзлої води
Холодив у двадцять другім році…
Сніг ловлю в долоні на льоту,
Він розтав… А промінь ізвисока
Розтопив зимову мерзлоту –
Слід торішній воєнного року…
Наші гості Олена Танасійчук і Наталя Нейман,
які неодноразово "дивилися у вічі" війні і несуть сьогодні одну з найважчих місій- підтримати фізично, відродити-вилікувати зранені душі потерпілих всіми можливими засобами, вкладаючи найдорожче - своє серце, свої сили. Тому й народжуються поезії : "І коли ти побачиш, що сили мене залишають саму...", " У смерті моєї очі блакитні" (Танасійчук О.) "Спочатку я була квіткою польовою", " Прийшли визволителі" (Гейман Н.) - квінтесенція яких, на мою думку, викладена словами Наталії:
"І стала я океаном горя
І стала океаном любові
Океаном, який це прокляте пекло
Затопить собою, затопить це люте зло."
( Спочатку я була квіткою...)
Прозові нариси, образки від авторів, яких " визволителі" визволили від власних домівок, також закономірно відобразили свої емоції у творах "Місто із спогадів-снів" (Марина Провоторова) та в "Новелах з окупації про різне" (Валентин Корж).
І хоч за браком часу, ми не слухали наступного вірша Наталії Гейман, але саме ним я хочу зробити перехід до повсякденних тем нашого життя на нашій мирній території."Поки маєш життя - живи,
Пий ковтками малими радість.
Не ховай очей і не гни голови,
Будь собою, лови можливість.
Поки маєш життя - люби
Свою землю і всіх, хто в ній.
Не губися серед юрби,
Бийся, плач, кричи, шаленій.
Поки маєш життя - пливи,
У вогні не згори ненависті.
Будь міцним, не мовчи - говори
Словами любові, добра і радості." ( Н.Гейман)
Бо й справді, тільки щоденними клопотами, своєю зайнятістю ми лікуємо власні душі.
Особливо, коли стосується дітей. Чудовою реабілітацією для маленьких українців стане цикл дитячих віршів Ольги Васкан "Діткам на замітку", "Почався дощ", "Колискова для кота".
Або ж збереження пам'яті роду, як це майстерно описує і харизматично виконує С.Гакман. Ми відчували себе свідками подій минулого століття, у якому яскраво і мудро жив "Дід Флоря", чиї гени творять образ сучасного автора. Впевнена,- на ті часи Сергій стояв би пліч-о-пліч з дідом.
А відчуття "свого" міста і місця на землі - це одне із непояснюваних феноменів, це як пуповина, обрізана, але ж вона водночас - і неперервний зв'язок. Одну із таких історій -"Своя земля" - про реальних людей і реальні місця ми прослухали у авторському виконанні Галини Мрихіної.Купол таки працює. Бо теми так логічно поєднувалися одна з одною у творах всіх учасників. Кожен виступ був ніби продовженням попереднього.
А Раїса Рязанова і Олександр Мартиненко сворили красивий, ліричний відеоролик, присвячений Чернівцям. Переглянути тут:
https://www.facebook.com/raya.art/videos/3482991315314769
Продовжуючи краєзнавчі розвідки з історії свого народу, Софія Березіна часто " смакує" родзинки у спілкуванні з близьким оточенням її героїв з минулого. Вони, звісно, не потрапляють на сторінки довідкового видання, але втратити їх колорит шкода, і вони частенько "переселяються" у ті цікаві і часто веселі оповідки, які ми маємо задоволення слухати.
А щоб перспектива була більш очікуваною, авторка Хелена Щира заінтригувала початком свого нового твору. Цього разу ми мандрували до Бельгії , слухаючи "Сніданок у Брюсселі".
І як би ми не надихалися творчістю, намагаючись перемкнути увагу на позитив ( бо і від нашого релаксу багато залежить), все ж тема Перемоги була домінуючою і життєствердною. Тому закінчили ми зустріч переглядом запису від Інни Гончар, зверненим до "Дебютівців" та її авторським читанням "Коли закінчиться війна".
Доєднуйтеся до прослуховування тут :
https://www.facebook.com/groups/173741486600486
Фото Боклач Христини та Рязанової Раїси.
Немає коментарів:
Дописати коментар