21 березня 1942 р. - день вшанування пам'яті Ольги Кобилянської, письменниці, чиє ім'я носить Чернівецький академічний обласний музично-драматичний театр з 1954 р. А 27 березня відзначатимемо Міжнародний день театру.
Цьогоріч між цими датами ювілей : 65 -річчя вистави.
24 березня – 65 років тому український муздрамтеатр у Чернівцях здійснив постановку інсценізації В. Василька «В неділю рано зілля копала…» (1955)
Цікаву інформацію з приводу сценічного втілення повісті зібрала театрознавець Марія Вишневська у публікації " Життя і рампа Ольги Кобилянської" :
" В.Василько у 1949 році зробив начорно інсценізацію повісті «В неділю рано зілля копала...» і розробив до неї свої режисерські нотатки. Остаточний же варіант п’єси драматург завершив 1953 року.
А передісторія сценічного втілення твору - ось у цих рядках "Захоплення Кобилянської театром позначилося на її літературній творчості. Повісті та оповідання письменниці дуже близькі до драматургічних творів. Їх сюжети сповнені драматизму і насичені майстерно виписаними діалогами. Персонажі наділені індивідуальними рисами характеру, драматичні колізії побудовані за всіма законами драми. Це відчувала й сама письменниця. Тому ще за її життя були спроби інсценізації деяких творів. На прохання Ольги Юліанівни, ще 1913 року мала намір інсценізувати повість «В неділю рано зілля копала...» Леся Українка. Проте, незважаючи на певні напрацювання і розробки першої дії, хвороба цим планам завадила."
Вже після возз’єднання Буковини з Радянською Україною знову виникла ідея інсценізувати повість «В неділю рано зілля копала...» Зреалізувати її взявся тоді молодий буковинський журналіст, а нині відомий письменник Володимир Бабляк. Порадившись із письменницею, він відразу розпочав роботу. А вже невдовзі читав свій варіант інсценізації Кобилянській. Окрилений запевненнями письменниці, що робота йому вдалася, Бабляк віддав рукопис прологу до драми в редакцію альманаху «Вільна Буковина». 1941 року пролог навіть вийшов друком. Проте з часом письменник скептично оцінив свою спробу інсценізації повісті «В неділю рано зілля копала...»
ку. Здійснив її постановку тодішній художній керівник театру Б.Борін. Завдяки його режисерській розробці спектаклю в цілому та чітко поставленому надзавданню перед кожним виконавцем, режисерові вдалося в тісній співпраці з художником Г.Нарбутом, композитором І.Шамо і балетмейстером О.Терещенком створити справжній реалістичний шедевр, у якому вони загострили соціальне звучання твору.
Вистава мала довге сценічне життя і пройшла понад 500 разів. Невід’ємною складовою успіху вистави був талановитий ансамбль акторів-виконавців головних ролей: Г.Янушевич, П.Міхневич, М.Шутько, В.Зимня, О.Садовникова. Попри всі застороги, вистава стала справжнім мистецьким надбанням творчого колективу театру. Пізніше театр ще двічі звертався до інсценізації В.Василька «В неділю рано зілля копала...»
У 1984 році нею скористався головний режисер театру Костянтин Пивоваров.
Майже через десять років, у 2003-му, до 140-річчя від дня народження О.Кобилянської заслужений артист УРСР О.Мосійчук втретє поставив виставу «В неділю рано зілля копала...» В.Василька за повістю О.Кобилянської. "
А найперші спроби вивести на сцену героїв повісті сягають ще 40-х років:
"У 1936 році повістю «В неділю рано зілля копала…» вперше зацікавилися митці буковинського українського театру під керівництвом Сидора Терлецького та Івана Дудича. Вони доручили зробити інсценізацію повісті місцевому письменнику Іларію Карбулицькому. Він, із дозволу письменниці, відразу розпочав роботу. За основу для п’єси автор узяв усі головні колізії твору письменниці. У своїй інсценізації, йдучи за оригіналом повісті, Карбулицький акцентував на соціальній нерівності між представниками різних верств тодішнього суспільства. Такий підхід письменника, на перший погляд, справляє враження, що інсценізація не відхиляється від повісті. Насправді ж Іларій Карбулицький у драматургічному творі таки трохи змістив акценти. В його інсценізації помітне захоплення елементами фаталізму, тоді як сама письменниця на них не наголошувала. Та, незважаючи ні на позитивні сторони, ні на прорахунки інсценізації Іларія Карбулицького, через брак коштів для постановки вона так і не побачила сцени. А в 1939 році, не витримавши утисків румунської влади, перестав існувати сам театр. Проте рукопис інсценізації не загубився та тепер зберігається у фондах Чернівецького літературно-меморіального музею О.Кобилянської." ( За матеріалами публікації газети "Час" - Театральність творів Ольги Кобилянської)
Мавра ( у виконанні Ольги Ільїної, народної артистки України)
Немає коментарів:
Дописати коментар