Серпень закінчується, "Дебют" продовжується.

"Дебют " у серпні, серпень у "Дебюті"... За вікнами - спека, а в клубі саме найкомфортніша атмосфера. Тут панували радість від зустрічі, світилися щирістю очі, тут владарювала творчість.
Останній літній місяць подарував нам ще одну можливість послухати наших талановитих гостей, насолодитися прекрасним співом Сашеньки Мірінюк,

поринути у атмосферу бразильської психологічної прози Машаду ді Ассіса , з власним  перекладом його "Канарчиних історій"нас познайомив Володимир Ткач, акторськи його виконавши.

  Справжнім сюрпризом для всіх стала участь Олега Осташека, який  щойно повернувся  до Чернівців. Читав Олег, як завжди,  у власній неповторній манері, що так імпонує слухачам і відповідає стилю його авангардної поезії.

Ніжною лірикою з глибоким духовним  наповненням  ділилася Ліля Бойчук.
" Коли торкнулася  підошвами трави...", " Коли воно дається тільки раз..."[життя], "Чи то падає дощ, Чи то сіяється срібло крізь сито..."

Дощове літо, наближення осені не могло не наповнити поезію і інших майстрів поетичного слова саме цими лейтмотивами: "Ще не відцвів, не завершився серпень" Т.Боріної,  " Серпень" Р.Рязанової,

 "Розбіглися, нарешті, усі дощі подалі" О.Васкан,

 "Дощі" І.Горбачевської.

Але  чим цікавий і привабливий клуб - то це  різножанровістю, а дуже часто, майже завжди - якоюсь магією відчуття спільної теми. Варто комусь одному із групи торкнутися певного факту, події, нюансу, як ця хвиля інтуїтивного відчуття підхоплюється і виливається у творчість. Інколи , це важко окреслити словами, але Галина Пелепюк-Мрихіна  винайшла термін-визначення ; "Ми знаходимося під одним куполом".  коли говоримо слово "купол", всі вже знають, про що йдеться. 

  Тому , коли читалися  Раїна поезія" Старий дуб", чи оповідання О.Васкан із серії "Невигадані історії", ми відчували, мотиви їх з'явилися саме "під куполом". М'ята і виноград, з якими прийшла Ольга Василівна на зібрання - вони вже "оселился " у Раїній поезії "В травах, що вище поясу...". Дива продовжуються, вони зачаровують і надихають. 

Тетяна Георгіївна щоразу дивує своєю здатністю експериментувати із різними стилями.І їй це блискуче вдається. Ми вже слухали її попередній доробок у стилях японської поезії, а цього разу це були  хокку.

" Стареет месяц,

Превращается в луну

Он пол меняет"

 Ніколи не знаємо наперед, як складеться зустріч. Бо творчість, вона непередбачувана. І загальної теми ніколи не анонсуємо.Безпосередність і здатність відгукнутися душею на талант іншого - і є справжній талант.Часто виникають експромти  чи бажання запропонувати із власного зовсім інше, не підготовлене, а те, що "попросилося" з душі саме тут і зараз. 

"Сонячний світанок над затокою" від Галини Мрихіної був саме таким відгуком душі.

  Різні жанри, різні стилі, різні теми, але єдина насолода : приємний відпочинок і все ж таки інтелектуальна робота. Тут  завжди є місце і доброму гумору. Він прозвучав у прозі О.Васкан і І. Горбачевської, і реакція аудиторії була передбачуваною.Гучні аплодисменти були тим резонатором , який так потрібен кожному автору.

 І на завершення:

"Трудится пчела

Время собирать нектар.

А я в отпуске" ( Татьяна Яницкая / Т.Боріна)

До вересневої зустрічі!

З вдячністю за фото Р.Рязановій і Н. Бурмі-Звєзді"