Фонтан емоцій і феєрверк вражень
– так можна коротко передати
атмосферу червневого «Дебюту». Перше
літнє зібрання було неймовірно багатим на тепло, позитивні відчуття, на
насиченість палітри, на висоту творчого градусу.
Літо, як пора року, як час, як явище,
завжди захоплює розмаїттям кольорів,
ароматів, можливостей, мандрів. А майстрів художнього слова літо надихає по-особливому. Тема попереднього «Дебюту» : пригоди у подорожах, гадаю не полишатиме
нас впродовж всього літа, а, можливо,
зігріватиме і взимку.
Ірина Горбачевська ("Подорож на Кавказ")
та
Сергій Гакман («Бізнесмени в потязі») не лише пригадали минулі враження, а і
налаштували всіх на гарний настрій. Ольга
Васкан
поділилася своїми найсвіжішими, бо щойно повернулася із захоплюючої поїздки
Європейськими країнами. І не лише текстом, а і відеопрезентацією. Ми, ніби
мандрували разом з нею, так само милувалися Храмами, пірнали у теплі води
Середземномор’я та підпирали Пізанську
вежу.
Абсолютним дебютом цього разу стали алюзії
Олександра Мартиненка на настрої «літнього» вірша Раїси Рязанової «Середина
літа», що надихнув його на різножанрову творчість.
«Осердя літа» та «Середина
літа або парадигма пристрасті». І якщо перша алюзія мала підґрунтя – переклад вірша
на українську мову Валентиною Мацерук та власний переклад на німецьку, які він
і зачитав попередньо, то алюзія-2 була присвячена сюжетній творчості Наталії Гриценко.
Реакція слухачів була красномовною. А Валентина Чолкан без зволікань,
експромтом створила пісню на український переклад вірша. Ось оце і є магією
нашого Куполу! Своєрідну екскурсію до творчої лабораторії
запропонувала Діна Канюченко-Пугачова у есе «Як то – бути Творцем?»та завершила
виступ піснею «Коли заснули сині гори» А.Кос-Анатольського (з репертуару
Назарія Яремчука), на виконання якої надихнув Діну запис Валентини
Чолкан, де вона співає цю пісню в горах.
Валентина Андріївна в свою чергу
підхопила і це було так захоплююче, так
вражаюче! Щирими аплодисментами нагородили всі присутні такий експеримент.
А
оповідання Софії Березіної
було не лише про мандри, і не стільки про мандри,
хоча побіжно йшлося і про поїздку із однієї країни в іншу. Софія Ісааківна продовжує
знайомити нас з реальними історіями багатостраждального
єврейського народу. «Оріт» – ім’я героїні, що дало назву оповіданню, – таке ж
світле, як і її характер за непростої
долі, притаманної багатьом єврейським родинам.
Наталія
Маратівна Гриценко, в свою чергу,
передала історію власної родини та
відкрила завісу над іменем свого батька
у оповіданні «Українка» .
І, звичайно, як би не заглиблювалися наші
автори-творці до створення оптимістичних, підтримуючих тем і сюжетів, повністю
абстрагуватися від життя з його жахливими воєнними реаліями не можливо. Поезія Раїси
Рязанової цього разу ввібрала біль за
дві країни – нашу Україну і країну її дітей
– Ізраїль, яким «сусіди» не залишають права на мирне життя. «Голуби,
птахи миру…», «Молитва», «Кожен пише, як дихає» та інші передають стан душі
авторки і ми його поділяємо. І не лише спільними відчуттями, а і віддаючи належне
майстерності пера поетеси.
Ця болюча тема – тема і нарису Іради Керімової,
яку війна
позбавила не лише мирного творчого життя у Маріуполі, але й дому. Боляче
слухати такі сповіді, в той час, коли
сини обох авторок сьогодні захищають свої
країни. Але біль, розділений з друзями, зменшується, як і помножується радість,
розділена на всіх.
Маємо дружну добру спільноту прихильників творчості «Дебюту»,
наповнюємося їх підтримкою, щирими аплодисментами і побажаннями нових
зустрічей.
До зустрічі у липні!
Фото В. Кухлій
