Різдвяні ласощі. Сторінками минулих публікацій

  

  

(ілюстративне фото. Художник Олександр Гармидер)

Як приємно до попередніх публікацій додавати щось ще, що не вдалося знайти на час написання попередніх постів. Особливо, напередодні Різдва.


( Художник Андрій Господарьов )

Пропоную невеликі, але цікаві штрихи до публікації  "Солодке життя Чернівців".(https://www.blogger.com/blog/post/edit/681657486719294069/7620981052148043505 «Солодке» життя Чернівців"

Перш, ніж чернівчани почали ласувати цукерками та вишуканими тістечками, потребу у  солодощах задовольняли споживанням меду. Як пише авторитетний науковець Раймунд Фрідріх Кайндль: "Ще у 1771 році у Чернівцях проживали турецькі торговці медом"

1. У попередній публікації згадувалися тістечка "Кремшніте" до Різдва. (Cremeschnitte - "Вершкові шматочки")
  ( фото ілюстративне)

Вдалося знайти доповнення про одну з адрес їх виготовлення : "На початку вулиці Руської, де свого часу була "Мітітейна" ( а нині ресторан готелю "Allure Inn"), діяла "цукерня", власником якої був Волощук. У ній завжди було чисто та затишно. Аромат розносився вулицею. У цукерні завжди було чимало відвідувачів, дорослих та дітей. Особливо смачними були торти "Наполеон", який мав назву "кремшніт" та "гінверншніт", тобто "Наполеон" з малиною. 

( Батринчук Д. Чернівці, яких уже нема// Час - 2008, ч.47)


     

З часом, кондитерську замінили ресторан ( румунський період)

фото з архіву Е. Туркевича

та овочевий магазин ( радянський період).

 Цікаво, що зовсім неподалік, у №10 також була кондитерська, де можна було придбати традиційні Різдвяні штоллени, про що було згадано у  публікації "Солодке" життя Чернівців".
2. Про найвідомішу кондитерську на розі вулиць Вокзальна і Б.Хмельницького теж уже згадувалося. А у статті "Під захистом щита небесного" Наталія Дмитрівна Шевченко згадує ще пекарню вірменських кондитерів на Привокзальній.

3. Цікаво було натрапити і на інформацію про Першу Буковинську шоколадну фабрику.
 (фото ілюстративне)
 Реклама 1922 року . ( З колекції С.Нежурбіди)
Перша  Буковинська шоколадна фабрика з потужним виробництвом "BIOS". Власник Саломон Охігіссер. (Salomon Ohigiesser) Чернівці, Мікулічгассе,7 

( нині Котляревського).  Модернізований за західним зразком, рекомендує на Різдво, його визнані шоколадні вироби доступні у всіх відповідних магазинах.

4. Минулої "Мандрівки Панською вулицею" із І.Н.Снігуром ми обійшли увагою будинок №8, де за румунських часів розміщувалась кав’ярня, у якій можна було випити кави та чаю з бутербродами, купити цукерок та солодощів.
5. Публікацію "Солодке життя Чернівці" я завершила ось цим фото з текстом, що адресу кондитерської не встановлено. 

 І ось, завдяки небайдужості Олени Карпенко
встановлено не лише адресу, а це - вулиця Я. Флондора, 9 (нині вул. О.Кобилянської),   а і ще одну адресу кондитерської родини Грюн, зазначеної на листівці за адресою Короля Фердинанда, 4

Коментар О. Карпенко : "Цікава сама поштівка: вказано адресу відомого швейцарського виробника шоколаду Ліндт-Шпрюнглі. Є тут реклама відомої жувальної гумки "Ріглі'с пермінт" з Лондону.

Отже, Грюн, стверджує листівка, - надійний постачальник найкращих вітчизняних і закордонних шоколадних виробів. З особливими поставками на Різдво та Пасху." А у коментарях до публікації О.Карпенко пан Едвард Туркевич доповнює встановлені відомості тогочасною рекламою, яка засвідчує родинний ( можливо) Давида і Осіаса Грюн, бізнес у торгівлі кондитерськими виробами


А ще невпинні краєзнавчі пошуки Олени Карпенко збагатили додатково нашу підбірку ще кількома адресами кондитерських румунського періоду та імена власників або управителів. За що ми їй щиро вдячні .

Список ( за автоперекладачем ) додає нам нові імена:
Даубер Р. - Короля Фердинанда, 24 ( Головна)
Дрешер Ф. (Дреккер за І. Снігуром)- Я. Флондора, 2
Генсер Марі - Авереску, 5- А (П. Сгайдачного)
Грюн Давид - Я.Флондора, 9
Грюн Осіас - Короля Фердинанда, 4
Херч Макс - Шіллера, 9 ( назву збережено)
Добрий Ігнац - Я.Флондора 6
Кінсбруннер Джетті - Генерала Задика, 2 (нині С. Бандери. І.Н.Снігур згадував його ім'я, по'язуючи його з кондитерською на Я.Флондора, 10-А)
Павлович Джон -Короля Фердинанда, 17
Рейх Регіна - Алба Юлія, 8 ( нині - М,Емінеску)
Шнапп Якоб - Я.Флондора, 10-А ( про це писав і І.Н.Снігур, є в "Солодке життя Чернівців")
Шнапп Наталія - Короля Фердинанда, 18
Стасюк Адольф - Гіка Вода, 4 (Соборна пл.)
Штерн Софія - Короля Фердинанда, 27


Тобто, географія розташування демонструє, наскільки популярними були кондитерські у чернівчан в усі часи.

6. І насамкінець про те, що встановити не вдалося. Запрошуємо краєзнавців до пошуку і доповнення історичних цікавинок. У своїй публікації " Будинок з короною" та історична постать Діонісій де Бежан" Антоніна Вишневська серед мешканців будинку називає ще одне ім'я імя : " У румунський період у цьому будинку мешкали заможні люди:...родина кондитерів Тучабських...." Хто ці кондитери? Будемо вдячні, якщо  хтось доповнить .

7. І ще одна не встановлена ( поки що) адреса. В публікації Н.Пожарук "Наше місто  було красивим, але ми цього не помічали"  є цілий підрозділ "Пішли до Гросу їсти баклаву!": Кондитерська Гросу була не єдиною на Панській, проте була єдиною, де продавали за такими низькими цінами...Так і залишилося таємницею, а ким був сам Гросу?.. Гросу з'явився в Чернівцях  відразу після "возз'єднання " Буковини і Румунії., винайняв вузьке приміщення із шістьома сходинками над тротуаром і почав продавати східні солодощі. Незважаючи на дешевизну цукерок, кондитерська процвітала. А знаєте чому? ..адже Гросу був прекрасним кондитером. До приторного конфітюру там подавали  склянку дуже холодної, буквально крижаної води.Відвідувачам смакував  ядовито-зелений рахат-лукум з мигдалем, жовта халва з коричневими шоколадними смужками, ніжна, облита золотистим медом, баклава...Взимку Гросу наливав своїм клієнтам капучино, гарячий чай і гарячий шоколад".

  А сходинки до кондитерської наводять на думку, чи не про нинішній № 27 по вул. О.Кобилянської йдеться, хоча сходинок і поменшало. Та це й не дивно.

Можливо, що  спільними зусиллями вдасться відновити і цю сторінку.

Святкова атмосфера в передсвятковому "Дебюті"

 

 Незвичайною нашу зустріч у грудневому "Дебюті" не назвеш. Це вже, як даність: посмішки, радість, обійми, доброзичливість. Але все ж таки - він, "Дебют" передсвятковий, був дуже святковим, з "сюрпризами під ялинку"  у вигляді справжніх дебютів, різних і приємних.

  Німецькомовним перекладом вірша "Дивна зима" Раїси Рязанової  дебютував Олександр Мартиненко.

Цей вірш має якусь магічну силу, бо його вже перекладали на українську мову різні автори. І всі переклади рівнозначно вартісні.

 І знову вірші Раїси Рязанової зазвучали українською мовою. Авторка разом з  Галиною Мрихіною, що  переклала  вірш  "В житті є свої закони" прочитали оригінал і переклад. які отримали схвальну оцінку.

А сама Раїса  Рязанова ділилася новою авторською поезією  : " Мені також бракує сонця","Об гострі голки б'ю крильми", "Здається, знову сніг вкриває землю".

  Олена Дика вразила відразу двома дебютами: прозою Лариси Горбачової "Тормозок". З причини перебування за кордоном сама авторка не могла прочитати власний текст, але наші аплодисменти мала би відчути і на відстані. Сподіваємося невдовзі і на зустріч.

Власним же твором письменниці Хелени Щирої була поезія. До цього часу ми із задоволенням слухали виключно прозу. А  вірш "У Європі Адвент...", вочевидь став мірилом тих почуттів, того внутрішнього стану у сприйнятті реальності, що вихлюпнувся заримовано і дуже вдало.

 У дебютному жанрі  представила свою творчість Діна Канюченко-Пугачова.

Ії коротенькі тексти в стилі "Записок на манжетах" - "Зелений  коник-стрибунець" і "Якби ти був праведним" були достатньо влучними і цікавими. Але і це ще не все. Слухаючи оригінал з перекладом  "Дивної зими", Діна  потішила всіх  поетичним експромтом. 

І це ще не все... 

  Під враженням новели Наталії Гриценко " Рідкісне ім'я-2", зробила "примірку" образу  літературного героя на присутніх чоловіків. Весело було. Бо  серйозно слухати сам текст пані Наталії теж було неможливо . Раз-по-раз зал вибухав сміхом, настільки яскраво, з вишуканим гумором і видовищно сприймалися пригоди "Афанасія".

 

Гумору було вдосталь. Недарма стверджують, що сміх лікує. Підтримуємо  ментальне здоров'я.

  Історія  "Ворожба" від Галини Мрихіної, виконана в її традиційній манері, та враховуючи, що один із героїв був слухачем, також була сприйнята надзвичайно  позитивно. До речі, як і всі її тексти.

  Не без гумору була і присвята  "Дебюту " від Раїси Рязанової : поема-жарт  "Про "Дебют"  та його велетів". Поетеса заримувала свої враження про те, як стала "Дебютівкою"  та згадала  кожного учасника клубу.  Щиро дякували аплодисментами і посмішками .

 Про власну історію, як він долучився до клубу, розповів  і Сергій Гакман.

Помилитися дверима, не зафіксувати текст на папері,а творити його тут і зараз,  "примчати"  з міжнародного відрядження чи наукового зібрання прямо на засідання клубу- це все про автора, харизматичного Сергія.

  Зовсім у іншій манері представив фрагмент свого прозового твору  його тезка, Сергій Воронцов.

"Цитадель і рапсодія" - паралель історичних фактів і прогнозованих можливостей, дослідження історії краю через його особистостей ...обіцяють дуже цікаву майбутню книгу.

 А зважаючи на час нашої зустрічі, - період підготовки до свят, Ольга Васкан у своїй новелі "Нова радість"  описала Різдвяні традиції своєї родини через призму збережених дитячих вражень.

 Ох і "смакували" нам 12 страв від Олиної бабусі!

І, перебуваючи в полоні вокального таланту Іради Керімової, яким вона зачарувала нас на ювілейній зустрічі, не втрималися, щоб не попросити від неї святкового пісенного подарунку. 

І хоч це було повною імпровізацією, Ірада  подарувала нам цю радість,підвищивши градус святкового настрою.

 Ось так  і відбулася передсвяткова зустріч. З добрим настроєм і зорієнтовані на натхненну творчість, вирушаємо до нового, 11-го року "Дебюту" і календарних свят! Час пішов!  ( Присутні посміхнуться ще раз)

 Дякуємо всім, хто постійно відвідує наші "Дебюти",  хто нас підтримує, і  кому подобається творчість наших талановитих авторів.

 

А  за збереження  пам'яті про наші  зустрічі  велика вдячність  фотографам Анастасії Невельській

та Юлії Боганюк

Розкіш слова: Інга Кейван

 Iнга Кейван

Буває так, що знайомишся із текстами, і тебе пронизує струм емоцій в серце, голову. Це сталося зі мною десять років назад по переїзду до Чернівців і продовжується до нині. Раджу вам пройнятися Мікрокосмосом творчості #ІнгаКейван #ЧитайСвоєРідне

***

Запах Снігу,

Коли йдеш ним босоніж,

Його голос, його обійми

Промовляють до тебе

Минулим,

Промовляють до тебе

Майбутнім.

Це дзвінке завмирання Часу,

Що відлунює в білих зарінках.

Ці сліди, що підуть зі снігами,

Не розкривши свої таємниці.

Сніг приймає твоє послання —

Вислуховує босу сповідь.

Ти ідеш, ти підеш зі снігами.

Запах снігу.

Танцюєш босоніж.

Підготувала Тетяна Місько