пʼятниця, 25 жовтня 2024 р.

Жовтнева магія слова у "Дебюті"

   Яскраві осінні кольори, яскрава різножанрова творчість, яскраві емоції - все це про жовтневе зібрання у "Дебюті". Звісно, пані Осінь була домінуючою у поезії. Легка  елегантна поетична лірика  Раїси Рязанової

"У світі осінь...",  " Вже шати осінні ажурні...", "З гір струмок  біжить, дзюрчить...", "Я підбігаю до  тротуару краю ...", "Осіннє яблуко з оранжево-червоним боком..." перегукувалася з поезією Ольги  Васкан.   А тема  яблук, не інакше, як писалася під впливом Куполу. У п.Ольги вона перетікала із вірша до вірша: "Яблука і вітер", "Яблуко пахне неначе востаннє". І  в залі вже відчутно здіймався яблучний аромат від талановито написаних рядків.

( фото Р. Рязанової)
І справжнім подарунком - сюрпризом стало повідомлення Валентини Чолкан, що нею вже на всі запропоновані Ольгою Васкан вірші, написані пісні. 
Це вже був справжній дебют пісні, тому  ми, заінтриговані  та, пам'ятаючи попередню зустріч з Валентиною Андріївною,  просили її  заспівати, бо надто цікаво, як пісенно звучать щойно прослухані  "осінні" вірші та  в тому числі   "Місто моє Чернівці", приурочене   святкуванню дня міста. 
  А Ольга Васкан продовжила дарувати нам приємні миті, презентуючи нову книжку для дітей, "Хто живе поблизу нас".




Дитячі віршики, які вже апробовані в "Дебюті", доповнилися новими 2-ма: "Хто живе навколо нас", що і дало  назву книжці, і "Равлик",  знайшли красиве художнє втілення, створене  художницею Раїсою Рязановою. Ось так Купол вже не вперше  об'єднав поетично-художні таланти "Дебютівців".
 Присутню на зустрічі співачку Ларису Бєлову попросили приєднатися до осанни осені. 
Експромтом вона виконала "Осіннє золото" (І.Шамо на сл. Д. Луценка, яку співав наш славетний земляк Дмитро Гнатюк). Прослухали і осінній  вірш Інни Гончар  "Заквітчалась жовтнево вишня " про феномен осіннього цвітіння  традиційно - весняного квітування природи  у поєднанні   з реальністю  :
" Обнялася  із жовтнем вишня - 
То є диво, чи, може, знак ?! 
Україну почуй, Всевишній! 
Хай криваво цвіте лиш мак!"
 ( фото І.Гончар)
  А поезію Валентини Мацерук, як продовження теми: 
- " Осінь рання так схожа, така ще подібна на літо.
Ще теплом обдаровує, в скрині ховає плащі.
Ще буяють кольорами й запахом розкішні квіти,
Іще теплі, жадані й такі довгождані дощі..."

- "Ще листя зелене, ще пахне медами,
Ще квіти буяють в примхливої дами..."

- "Чому ти плачеш? – я питаю в Осені.
Чом не всміхаєшся, не радуєш теплом?.." викладено у групі "Дебют-Читання". Долучайтеся, читайте.
 А музика була ще і ще. Найперше, у запропонованому Хеленою Щирою   фрагменті  нового твору "Ключ до Альбіноні". "Музика великого горя, здатного вбити  людину"...  Філігранне поєднання теми заглиблення до історії авторства "Адажіо" і рефлексії молодих сучасних музикантів на початок війни в  Україні.
І знову Валентина Чолкан  допомогла згадати "Адажіо", доповнивши текст вокалізом . Новий твір обіцяє бути неймовірно цікавим. 
 А тим часом, Галина Мрихіна продовжує працювати над перекладом з російської мови творів Чернівецьких авторів, особливо тих, хто сьогодні проживає за кордоном.
 Українською мовою зазвучали оповідання Сарі Шварцман "Ірчина квартира" і білий вірш Святослава Бакіса "Кораблі".
  З Олександром Мартиненком ми продовжили знайомитися з пригодами його героя Мая, слухаючи    новий фрагмент  з твору " Niki" в жанрі фентезі.

 Не бракувало і гумору. Вишуканий, - про можливі пригоди жінки, що завжди закінчуються   позитивно - у оповіданні "П'ятниця, тринадцяте" Наталії Гриценко, 

та комічні ситуації, що трапляються в численних поїздках Сергія Гакмана, ( "Гендерні  обмеження і посмішки")
фзавжди очікувані і здатні навчити  оптимізму, навіть в екстремальних  обставинах.
 Здатність передбачувати певні наслідки передала Діна Канюченко-Пугачова  "Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове".
А на завершення зустрічі ще й подарувала нам свій неповторний вокал. 


 А наступна зустріч вже буде ювілейною. "Дебюту" виповнюється 10 років!  Обов'язково поділимося своєю творчістю з чернівчанами. Де і як святкуватимемо,  повідомимо згодом. І чекаємо всіх розділити з нами цю дату.

 Модерувала зустріч О. Серебріян. За фото вдячні Анастасії Невельській








неділя, 20 жовтня 2024 р.

Чернівці 80 років тому. За сторінками тогочасної преси.

 

Чернівці 1944р. ( фото з архіву Е. Туркевича)
 Найбільшим бажанням кожного громадянина України сьогодні є перемога у російсько-українській війні. Ніхто не міг уявити, що жахіття війни знову прокотяться нашою країною, коли ще живе покоління, яке пережило 2-у світову війну. Минуло лише 80 років відтоді, коли Буковину (29 березня 1944 року) було звільнено від загарбників. 
 У попередній публікації ми пропонувалися підбірку  матеріалів, опублікованих в старих газетах. Цього разу цікаво було перегорнути сторінки газети "Радянська Буковина" 2-ї половини 1944 року. Як відновлювалася промисловість і культура  в Чернівцях ? Пропонуємо кілька публікацій того часу.Йдеться саме про відродження. Адже всі промисли і сфери соціально-культурно життя започатковані в краї були на початку-в середині 19-го століття. Але про це в наступних публікаціях.
 Почнемо з солодкого, що позитивно впливає на настрій. А ще звернемо увагу на тогочасний правопис.
Фото ілюстративні.
 

 (24.01.1944)
 (27.09.1944)

Відроджувалися і інші сфери харчової промисловості
 (11.10.1944)


 ( 28.10.1944)


( 06.01.1945)
Хоча початок розвитку миловаріння зокрема, веде відлік з 90-х років 19-го століття. За матеріалами книги "Буковина. Історичний нарис" : "Напередодні першої світової війни .. у Чернівцях діяли миловарня українських підприємців Кривоноса, Соколишина, Москалика  та підприємство з виробництва крему для взуття ".

 
( 25.11.1944)
Відроджувалося і навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах.
(01.11.1944) 

     
 
   
 
( Сучасне приміщення .Фото Н.Іванової-Кондроман)

Вже восени для маленьких чернівчан  відкрила свої двері  обласна бібліотека для дітей
 
 (29.11.1944)





( 13.01.1945)
Цікавою є інформація про театральне життя Чернівців. В публікації "..." йдеться про підготовку "Буковинської сюїти" та приїзд до Чернівців Державного єврейського театру. 

 (№129, 04.10)

А ще  тогочасні Чернівці були багатими на джаз-оркестр, симфонічний оркестр  та  Пластико-акробатичний балетний ансамбль.
 (№145, 25.10.)

Спорт , серед різних видів якого, виокремлюється інтелектуальна гра в шахи, і який  завжди приносив славу Чернівцям, також завдячує шаховим клубам. 
 ( 13.11.1944)

 І багато наших краєзнавців розпочинає свої дослідження з архіву, який також відновив свою роботу у 1944 р
 ( 28.11.1944)
Де розташовувався архів до часу його облаштування у приміщенні Костелу Найсвятішого Серця Ісуса не вдалося встановити, проте на сайті  Державного архіву   https://cv.archives.gov.ua/istoriya_arhive.html вміщено фото  Будинку Крайового уряду Буковини). Відомо, що у 1944 році тут вже розташовувався Чернівецький обласний комітет Компартії України)


( З історії архіву :Державний архів Чернівецької області розпочав свою діяльність 01 листопада 1907 р. як Крайовий архів Буковини Австрійської імперії. У листопаді 1918 року Крайовий архів припинив свою діяльність у зв’язку з розпадом Австро-Угорської імперії.Після приєднання Буковини до Румунії постало питання про створення тепер вже румунського державного архіву. 22 вересня 1924 року створено Комісію державних архівів Буковини.
Новий період історії сучасного Державного архіву Чернівецької області почався після приєднання Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії до Української РСР та утворення 7 серпня 1940 року Чернівецької області.
1 листопада 1940 року розпочав свою діяльність Чернівецький обласний архів, робота якого була перервана Другою світовою війною, а відновлена – у 1944 році
. //https://cv.archives.gov.ua/do113rr.)






пʼятниця, 11 жовтня 2024 р.

"А я у небі - он та зірниця..." Анна Дущак

 

 Цій тендітній і неймовірно сильній духом, надзвичайно талановитій  жінці 15 жовтня могло би виповнитися 65 років. Її  ім’я – Анна  Дущак,  відоме кожному  буковинцю, широко відоме в Україні та, навіть, за кордоном.  Можна без вагань вважати поетесу Символом мужності. Як би пафосно це не звучало, але саме так. Біографія Анни Кирилівни достатньо відома і менш за все хочеться її переповідати, щоб не збитися на формальний панегірик. Хочеться лише схилити голову у вдячній пам’яті, зануритися у спогади тих, нехай не частих, зустрічей. А вже збігло 14 років відтоді, коли її душа оселилася  у царстві вічного спокою, ледь перетнувши межу 50-літнього ювілею.   (15.10 1959 - 17.02.2010 )

   Запрошуємо і вас згадати цю талановиту поетесу, цю світлу людину, яка через шибку свого вікна обдаровувала світ теплом своєї душі, вчила мудрості не нарікати на долю, а навпаки,  прощати. Любити життя, любити людей, цінувати кожну мить, даровану небесами.

  Пам'ятаю і особисті навідини Анни у її домі в Тисовці, і багатолюдну он-лайн зустріч, організовану бібліотекою  з нагоди її 50-річчя, де з екрану Анна зверталася до нас, і пам'ятний вечір  "Доля судила жити в слові" через 5 років.

 ( https://magiabukoviny.blogspot.com/search?q=%D0%94%D1%83%D1%89%D0%B0%D0%BA)

 Вже на цьому меморіальному заході 

познайомилися і з не менш потужною у своїй гуманітарній місії, у дарі людяності, у таланті співпроживання, у здібності  відчувати біль і протягнути струну  щирості, підтримки, розради,- добрим ангелом Ксенією Гапій.

  Так, за життя Анна не була забутою. 

Виходили друком збірники її поезій. Справжньої, високої поезії, при тому, що фахової літературної освіти  їй не вдалося здобути. Але талант володіння словом був переконливим:  Анну Кирилівну прийнято до Спілки письменників України. Про неї було знято кілька телепрограм та документальний фільм, присвоєні звання "Жінка ІІІ тисячоліття" (2007), Заслужений працівник культури України (2008), лауреат обласної літературно-мистецької премії  ім. С. Воробкевича(2009). Вона за життя чула пісні, створені на її вірші. Так, все це заслужено. Незаслуженою була лише хвороба, що на довгих 35 літ прикувала до ліжка. Скорботно усвідомлювати  і ранній відхід у засвіти. Анна не ховалася за хворобою, вона "йшла" до людей своїм словом і люди тягнулися до обігріваючого вогню її душі. Вона радо  приймала численних гостей, що прагнули живого спілкування з незвичайною жінкою, доброзичливою і відвертою, терплячою хоч і змученою невиліковною  хворобою. В кімнаті, обмеженою лише ліжком і віконцем, за яким їй бачився весь яскравий, багатий на емоції світ. ("А там за шибкою вікна"...) І дивує, як хворобі не вдалося знищити у душі  багатство  попередніх 15-ти здорових  років, як непрофесійність лікарів не зламала той внутрішній стержень, який тримав Анну у активному літературному житті.

Пам'ять...Вже створено у рідному селі і літературно-меморіальний музей «Музей-садиба Анни Дущак» , і, як Анна заповідала не ставити пам'ятника в людській подобі, все ж є  пам'ятна стела   на могилі,  і  є пам'ятник - пам'ять, що зберігає літературний доробок і живий голос незабутньої Поетеси, нашої Анни Дущак.


Згадуймо Анну, слухаймо її голос, читаймо її поезію, публікації- інтерв'ю, спогади про неї.

- Анна Дущак: презентація збірки поезії https://mediateka.suspilne.media/media/4223
- Анна Дущак: Зустрічі з Вами то Радість, а друзі- то натхнення та снага творити https://m.youtube.com/watch?v=MDDi7g8U2i4
- Анна Дущак - "СЛІД НА ЗЕМЛІ" https://www.facebook.com/watch/?v=695348994296029
- Поезія за межі вічності. Читає автор - Анна Дущак ( 2006 рік)https://www.facebook.com/watch/?v=930172187361915

 Світла пам'ять, Вам, Анно!